Ухвала суду № 59193689, 19.07.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/23426/15 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А. Суддя-доповідач: Федотов І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

19 липня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів: Ісаєнко Ю.А. та Губської Л.В.,

за участю секретаря Полякової А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, апеляційну скаргу Київської міської митниці Державної фіскальної служби України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 квітня 2016 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Текстиль-Контакт" до Київської міської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Текстиль-Контакт" (далі - позивач, ТОВ "Текстиль-Контакт") звернулось до суду з адміністративним позовом до Київської міської митниці Державної фіскальної служби України (далі - відповідач, Київська міська митниця) про визнання протиправним та скасування рішення відповідача про коригування митної вартості товару від 10 вересня 2015 року №100250005/2015/000039/2; визнання заявлену декларантом митну вартість товару щодо товарів, які імпортуються; зобов'язання відповідача здійснити перерахунок митних платежів у відповідності до заявленої декларантом митної вартості.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 квітня 2016 року адміністративний позов задоволено частково.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, у зв'язку із порушенням судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, ТОВ "Текстиль-Контакт" подало до Київської міської митниці митну декларацію №100250005/2015/113473, з метою здійснення митного оформлення товару, а саме тканини із синтетичних штапельних волокон з вмістом менш як 85% таких волокон, змішаних головним чином або винятково з бавовною, з поверхневою щільністю понад 170г/м2, пофарбовані; торгівельна марка: "ТОР КІТ", країна виробництва - CN, виробник: SUZHOU JINJIN EXPORT-IMPORT COMPANY LTD".

Митна вартість товару визначена позивачем за ціною договору (основним методом).

Вказані товари ввезено позивачем на підставі зовнішньоекономічного контракту від 22 липня 2014 року №JJTK001, укладеного між SUZHOU JINJIN EXPORT-IMPORT COMPANY LTD (продавець) та ТОВ "Текстиль-Контакт" (покупець).

На підтвердження заявленої митної вартості позивач надав копії документів: вказаного вище контракту, додаткові угоди до нього, прейскуранту (прайс-листа) виробника товару, рахунку-фактури (інвойсу), сертифіката про походження товару, інформації про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару, митної декларації країни відправлення, картки обліку особи, яка здійснює операції з товарами, коносаменту, міжнародної автомобільної накладної (CMR), банківських платіжних документів, висновку про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією.

Київською міською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 10 вересня 2015 року №100250005/2015/000039/2, у зв'язку з тим, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, оскільки документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарі, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена, або підлягає сплаті за ці товари, а саме: згідно з пунктом 2 розділу 2.1 додаткової угоди від 19 вересня 2014 року №1 до зовнішньоекономічного контракту від 22 липня 2014 року зазначено, що ціна на товар розуміється на умовах CIF - порт Одеса (Україна) згідно Інкотермс 2000 та включає в себе вартість тари, упаковки, маркування, доставки вантажу до місця навантаження в контейнер, завантаження вантажу в контейнер, митних процедур та страхування вантажу. Згідно з міжнародними правилами Інкотермс 2000 статті А.4. продавець зобов'язаний завантажити товар на борт судна в порту відправлення у встановлену дату або в межах узгодженого терміну; статті А.5. продавець зобов'язаний з урахуванням застережень статті Б.5. нести усі ризики втрати чи пошкодження товару до моменту переходу товару через поручні судна в порту відвантаження; статті А.6. продавець зобов'язаний з урахуванням положень статті Б.6. - нести всі витрати пов'язані з товаром, до моменту його поставки відповідно до статті А.4. Правил. Отже а пункті 2. розділу 2.1. додаткової угоди до зовнішньоекономічного контракту відсутня інформація про обов'язок продавця завантажити товар на борт судна в порту відправлення, нести усі ризики втрати чи пошкодження товару, нести всі витрати пов'язані з товаром, до моменту його поставки в порт призначення; У висновку ДП "УкпромзовнІшекспертиза" від 12 серпня 2015 року №2275 експертом зазначено, що ціна може змінюватись в залежності від якості товару, умов оплати, розміру партії та кон'юнктурної ситуації на ринку. Разом з тим, експерт посилається на сайти інтернет-торгових площадок, але не наведено конкретних даних використаних інтернет-сторінок, не зазначено виробників та постачальників подібної продукції в порівнянні з якими проводився аналіз цінової інформації. Крім того у висновку зазначено, що він "носить консультаційний характер"; надані додатково податкові та видаткові накладні датовані 2013 роком. Декларантом не подано додаткових документів на письмову вимогу органу доходів і зборів відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України (каталоги, специфікації виробника товарів).

Позивач не погоджуючись зі спірним рішенням, звернувся з даним позовом до суду.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з наступних мотивів з чим погоджується і колегія суддів.

Згідно зі статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Згідно з частиною другою статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Відповідно до частини третьої статті 58 Митного кодексу України визначено, що у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Здійснивши системний аналіз вищевикладених правових норм суд першої інстанції вірно зазначив, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, з урахуванням відповідних обмежень, є перший метод - за ціною договору (вартість операції); при цьому застосування другорядних методів визначення митної вартості товарів може мати місце виключно при неможливості застосування основного; у свою чергу основний метод визначення митної вартості товарів не застосовується лише якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

При цьому, відповідачем не доведено та не надано відповідних підтверджуючих доказів того, що використані позивачем, як декларантом, або уповноваженою ним особою відомості щодо митної вартості імпортованих товарів не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Натомість, позивач в якості підтвердження митної вартості товарів надав необхідні та достатні документи при митному оформлені товару та додаткові документи на вимогу митниці; між тим, відповідачем не доведено, що надані позивачем документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Що стосується експертного висновку щодо рівня цін, то суд першої інстанції вірно зазначив, що вказаний висновок не є документом, який підтверджує митну вартість товарів, та носить консультаційний характер; чинним законодавством не встановлено конкретних вимог та переліку відомостей (критеріїв), які він повинен містити.

В частині посилань відповідача на відсутність інформації про обов'язок продавця завантажити товар на борт судна в порту відправлення, нести усі ризики втрати чи пошкодження товару, нести всі витрати пов'язані з товаром, до моменту його поставки в порт призначення, Окружний адміністративний суд м. Києва обґрунтовано звернув увагу на наступне.

Пунктом 2 додаткової угоди від 19 вересня 2014 року №1 до зовнішньоекономічного контракту від 22 липня 2014 року зазначено, що ціна на товар розуміється на умовах CIF - порт Одеса (Україна) згідно Інкотермс 2000 та включає в себе вартість тари, упаковки, маркування, доставки вантажу до місця навантаження в контейнер, завантаження вантажу в контейнер, митних процедур та страхування вантажу.

Згідно Інкотермс Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (далі по тексту - Інкотермс), продавець зобов'язаний нести витрати, пов'язані з діями щодо перевірки товару (такими як перевірка якості, розмірів, ваги, кількості), необхідними для надання товару в розпорядження покупця.

CIF або вартість, страхування і фрахт (…назва порту призначення) - термін інкотермс, означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов'язаний оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення, але ризик втрати чи ушкодження товару, як і будь-які додаткові витрати, що виникають після відвантаження товару, переходять із продавця на покупця. Однак, за умовами терміна CIF на продавця покладається також обов'язок придбання морського страхування на користь покупця проти ризику втрати й ушкодження товару під час перевезення.

З аналізу положень Інкотермс вбачається, що продавець зобов'язаний завантажити товар на борт судна в порту відправлення, а також в обов'язки продавця входить придбання морського страхування на користь покупця проти ризику втрати й ушкодження товару під час перевезення, що включається в ціну товару.

З огляду на зазначене вбачається, що надані позивачем відомості та документи не дають підстав для сумніву щодо повноти та обґрунтованості числових значень митної вартості товару.

Отже, колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції, що відповідачем не зазначено конкретних обставин, що стали підставою для коригування митної вартості, зокрема, що відомості про митну вартість товарів є неповними та/або недостовірними, або невірно визначено митну вартість товарів. Таким чином, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу відповідачем не спростована.

З огляду на викладене, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції, що рішення Київської регіональної митниці про коригування заявленої митної вартості товарів від 10 вересня 2015 року №100250005/2015/000039/2 є протиправним та підлягає скасуванню.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Таким чином, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та постановив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, судова колегія залишає його без змін.

Керуючись ст.ст. 41, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Київської міської митниці Державної фіскальної служби України залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 квітня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 25.07.2016 року.

Головуючий суддя Федотов І.В.

Судді: Губська Л.В.

Ісаєнко Ю.А.