Постанова № 59192984, 19.07.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 липня 2016 року письмове провадження № 826/24760/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Арсірія Р.О., суддів Кузьменка В.А., Огурцова О.П., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Державної екологічної інспекції України,

Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря

про скасування наказу та поновлення на роботі

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просить:

визнати протиправним та скасувати наказ Державної екологічної інспекції України від 08.10.2015 № 309-о «Про звільнення ОСОБА_1» з посади заступника начальника Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря - заступника Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Чорного моря;

скасувати накази від 12.10.2015 № 229-0 та від 12.10.2015 № 230-О Державної екологічної інспекції Північно - Західного регіону Чорного моря щодо звільнення ОСОБА_1;

поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря - заступника Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Чорного моря.

стягнути з Державної екологічної інспекції України та Державної екологічної інспекції Північно - Західного регіону Чорного моря середньомісячну заробітну плату за весь час вимушеного прогулу ОСОБА_1.

Позивач вважає, що оскаржуване рішення від 08.10.2015 № 309-о «Про звільнення ОСОБА_1» прийнято відповідачем 1 на підставі необґрунтованих висновків про систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених трудовим договором. Зазначає, що застосувати п.3 ст. 40 КЗпП можна для звільнення працівника, який неодноразово, без поважних причин, припускався навмисного невиконання (чи неналежного виконання) покладених на нього трудових функцій та до якого вже були застосовані дисциплінарні або громадські стягнення.

При цьому, позивачем такого порушення допущено не було.

Також позивач наголошував про звільнення його у період тимчасової непрацездатності, що є окремою підставою для скасування оскаржуваних наказів .

У судовому засіданні представник позивача уточнені позовні вимоги підтримав з мотивів, викладених в позовній заяві та заяві про уточнення позовних вимог. Просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача 1 проти заявлених позовних вимог заперечував у повному обсязі з підстав викладених у письмових запереченнях. Зокрема зазначив, що наказ про звільнення прийнято особою уповноваженою на це законом та за наявності правових підстав, що вказує на його правомірність та законність.

Відповідач 2 з позовними вимогами не погодився, просив у завдоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Суд 17.02.2016 року відповідно до ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалив перейти до розгляду справи у письмовому провадженні.

За результатами розгляду документів і матеріалів поданих сторонами, пояснень позивача, представників відповідачів, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив:

Позивач проходив службу на посаді заступника начальника Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря - заступника Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Чорного моря.

21.07.2015 наказом голови Держекоінспекції України № 191-о ОСОБА_2 притягнуто до дисциплінарної відповідальності за неналежне виконання посадових обов'язків шляхом оголошення догани. Підставою для притягнення ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності стали матеріали службового розслідування, яке проведено згідно наказу Державної екологічної інспекції України від 09.06.2015 № 40 «Про створення комісії та проведення службового розслідування», письмові пояснення заступника начальника Державної екологічної інспекції Північно - Західного регіону Чорного моря - заступника Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Чорного моря Державної екологічної інспекції України ОСОБА_3 від 20.07.2015 року.

Зазначене дисциплінарне стягнення не погашене, не зняте достроково та не оскаржене позивачем у судовому порядку.

Наказом Державної екологічної інспекції України №309-о від 08.10.2015 ОСОБА_2 - заступника начальника державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря - заступника Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Чорного моря, звільнено з посади посади на підставі пункту 3 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених трудовим договором. Підставою для звільнення відповідач 1 в наказі визначив попереднє притягнення до дисциплінарної відповідальності наказом №191-о від 21.07.2015 року, лист в.о. начальника Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря ОСОБА_4 від 22.07.2015 № 1561/04; письмові пояснення ОСОБА_3, погодження Міністерства екології та природних ресурсів України від 05.10.2015 №5/1-14/12258-15.

Зі змісту наданого суду листа в.о. начальника Держекоінспекції України від 22.07.2015 № 1561/04 вбачається, що заступник начальника Держекоінспекції України ОСОБА_3 22.07.2015 року був відсутній на робочому місці з 15.00 до 18.00 год., про що була складена доповідна та акт про відсутність на робочому місці. Просив прийняти відповідні заходи реагування.

До застосування дисциплінарного стягнення роботодавець повинен вимагати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення (частина 1 статті 149 КЗпП). З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 надав відповідачу письмові пояснення, в яких він повідомляє голову Держекоінспекції України, що його відсутність на роботі протягом трьох годин 22.07.2015 року була з поважних причин, а саме у нього нестерпно болів зуб, про що він повідомив в.о. начальника Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря ОСОБА_4 та поїхав до лікаря, додатково до пояснень також долучено довідку лікаря від 22.07.2015 року.

Пізніше Державною екологічною інспекцією Північно - Західного регіону Чорного моря на підставі оскаржуваного наказу винесено Наказ від 12.10.2015 № 229-о «Про звільнення ОСОБА_1» та Наказ від 12.10.2015 № 230-о «Про внесення змін до п. 3 наказу від 12.10.2015 № 229-о «Про звільнення ОСОБА_1».

З вказаним наказами про звільнення позивач не погодився, тому звернувся до суду за захистом своїх прав.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами суд враховує наступне.

Підстави припинення державної служби передбачені ст. 30 Закону «Про державну службу» №3723, згідно з якою державна служба припиняється в тому числі на загальних підставах, передбачених Кодексом законів про працю України. Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи. Відповідно до ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана або звільнення.

Пункт 3. ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України встановлює, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення. Те саме регламентує п.23 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 0.11.1992 № 9 «За передбаченими п. 3 ст.40 КЗпП підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або зняті достроково (ст.151 КЗпП), і ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни у відповідності до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення минулого не більше одного року».

Однією з вимог чинного законодавства є належним чином зафіксований факт протиправного винного невиконання або неналежного виконання працівником трудових обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов'язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності. Важливою умовою для звільнення працівника за пунктом 3 статті 40 КЗпП є невиконання обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. Зокрема, статтею 139 КЗпП передбачено, що працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, вчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Згідно ст. 149 КЗпП України при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Принцип вини кваліфікує поведінку працівника як порушення трудової дисципліни та поширюється на звільнення як один із видів дисциплінарного стягнення. Слід зазначити, що у трудовому праві, аналогічно до кримінального й адміністративного, на відміну від цивільного, діє принцип презумпції невинуватості. Тобто працівник уважається невинуватим, поки не доведено його вини. Обов'язок доводити вину працівника покладається на роботодавця.

Оскаржуваний наказ від 08.10.2015 року про звільнення позивача з посади за п. 3 ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором, не містить посилання на те, який саме дисциплінарний проступок став приводом для звільнення позивача з посади. З наявних у справі доказів, які надані сторонами, неможливо встановити наявність чи відсутність порушень обов'язків, покладених на ОСОБА_1 трудовим договором (про що йдеться в наказі про звільнення), або іншим наказом керівника.

Таким чином, відповідач при застосуванні такого крайнього заходу, як звільнення, обмежився лише загальним посиланням на систематичне невиконання без поважних причин ОСОБА_1 посадових обов'язків та не врахував положення ч. 3 ст. 149 КЗпП, згідно з яким при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 22 постанови від 6 листопада 1992 р. № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, необхідно з'ясувати, в чому конкретно виявилося порушення, яке стало приводом до звільнення; чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за п. 3 ст. 40 КЗпП; чи додержано власником або уповноваженим ним органом передбачених статтями 1471, 148, 149 КЗпП правил і порядку застосування дисциплінарних стягнень.

Як зазначалося, підставою для звільнення позивача слугувала відсутність позивача 22.07.2015 року на робочому місці з 15.00 до 18.00 год., згідно доповідної записки в.о. начальника Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря ОСОБА_5 № 1561104 від 22.07.2015 року.

Разом з тим, відповідно до письмових пояснень позивача б/д, що надані до матеріалів справи представником відповідача 1, ОСОБА_1 22.07.2015 року відвідував лікаря, про що повідомив в.о. начальника Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря ОСОБА_5 До матеріалів справи позивачем долучено довідку від 22.07.2015 року КУ «Міська стоматологічна поліклініка № 21» про те, що ОСОБА_1 22.07.2015 року з 15.00 год. до 18.00 год. знаходився на прийомі у стоматолога.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач 22.07.2015 року з 15.00 год. до 18.00 год. був відсутній на роботі з поважних причин.

В силу статей 147 - 149 КЗпП України роботодавець має право застосовувати до працівника дисциплінарне стягнення за винне невиконання або неналежне виконання працівником покладених на нього трудових обов'язків.

Доводи відповідача 1 про те, що до моменту отримання позовної заяви в Держекоінспекції України були відстутні документи, які могли б слугувати підтвердженням поважності причин відсутності Позивача на робочому місці, суд до уваги не приймає. По - перше, представник відповідача надав копію письмових пояснень позивача про відсутність на роботі, однак, не зазначив коли вони надійшли до Держекоінспекції України. По - друге, на вимогу суду відповідачем 1 не надано, ані акту від 22.07.2015 року про відсутність позивача на роботі, ані акту, про те що позивач відмовився надавати письмові пояснення, ані матеріалів, на підставі яких прийнято оскаржуване рішення.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач 1 при прийнятті спірного рішення не дослідив всіх матеріалів, не проаналізував та не врахував при цьому ступінь тяжкості вчиненого позивачем проступку, систематичність невиконання без поважних причин позивачем своїх обов?язків, покладених на нього трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що наказ Державної екологічної інспекції України №309-о від 08.10.2015 про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності є незаконним та підлягає скасуванню.

Аналогічної правової позиції дійшов і Верховний Суд України у постанові Судової палати у цивільних та адміністративних справах Верховного Суду України від 21 травня 2014 року у справі № 6-33цс14, згідно якої, суд повинен виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, та істотності наслідків порушення трудових обов'язків. При цьому суд повинен установити не тільки факт невиконання працівником обов'язку, який входить до кола його трудових обов`язків, а й можливість виконання ним зазначеного обов'язку за встановлених судом фактичних обставинах справи, тобто встановити вину працівника та наявність причинного зв'язку між невиконанням працівником трудових обов'язків і негативними наслідками, які настали внаслідок такого порушення.

Суд також враховує, що оскаржуваний наказ від 08.10.2015 № 309-о Державної екологічної інспекції України було видано під час тимчасової непрацездатності ОСОБА_3, що підтверджується випискою з медичної картки амбулаторного, стаціонарного хворого, виданою на ім'я ОСОБА_3 та листком непрацездатності серії АГЧ №449945, виданим КНП КДЦ Шевченківського району м. Києва, згідно яких Позивач з 08.10.2015 по 06.11.2015 включно перебував на лікарняному.

Відповідно до ст. 40 КЗпП, не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності.

Щодо позовних вимог про скасування наказів від 12.10.2015 № 229-0 та від 12.10.2015 № 230-о Державної екологічної інспекції Північно - Західного регіону Чорного моря щодо звільнення ОСОБА_1, суд вважає їх такими, що підлягають задоволенню, оскільки вказані накази винесені на виконання незаконного рішення про звільнення позивача.

Щодо позовних вимог про поновлення на посаді та стягнення з Державної екологічної інспекції України та Державної екологічної інспекції Північно - Західного регіону Чорного моря середньомісячну заробітну плату за весь час вимушеного прогулу ОСОБА_1, суд зазначає наступне.

За правилами частини другої статті 235 КЗпП при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більш як за один рік. Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України "Про оплату праці" за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року N 100 (далі - Порядок). З урахуванням цих норм, зокрема абзацом 3 пункту 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи.

Так, згідно довідки В.о. начальника державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря від 24.11.2015 року № 2545/02 про заробітну плату ОСОБА_1, за останні 2 календарні місяці роботи (серпнь-вересень 2015 року), середньомісячна зарплата позивача становить 3 478,86 грн. Середньоденна заробітна плата складає 165,66 грн.

Кількість робочих днів у період вимушеного прогулу позивача дорівнює 195. Відповідно середній заробіток ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу з 09 жовтня 2015 року по 19 липня 2016 року складає 32 303,70 грн.

Відповідно до п.2 та п.3 ч. 1 ст.256 КАС України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Відтак, постанова суду в частині поновлення Позивача на посаді заступника начальника Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря - заступника Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Чорного моря та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі стягнення за один місяць підлягає негайному виконанню.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.6 КАС України гарантовано, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені 'її права, свободи або інтереси.

Таким чином, завданням адміністративного судочинства є захист саме порушених прав, свобод та інтересів фізичної особи.

Частиною 1 ст.11 КАС України, визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Крім того, в ч.2 ст.72 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на вищевказане суд, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Позивача.

Керуючись положеннями ст.2, ст.17, ст.71, ст.86, ст. 128, 158-ст. 163 ст 167 ст 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати Наказ Державної екологічної інспекції України № 309-о від 08.10.2015 року про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря - заступника Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Чорного моря за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором згідно п.3 ст.40 КЗпП України.

Скасувати Наказ Державної екологічної інспекції Північно - Західного регіону Чорного моря від 12.10.2015 № 229-о «Про звільнення ОСОБА_1».

Скасувати Наказ Державної екологічної інспекції Північно - Західного регіону Чорного моря від 12.10.2015 № 230-о «Про внесення змін до п. 3 наказу від 12.10.2015 № 229-о «Про звільнення ОСОБА_1».

Поновити ОСОБА_1 (65481, АДРЕСА_1) на посаді заступника начальника державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря - заступника Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Чорного моря.

Стягнути з Державної екологічної інспекції Північно - Західного регіону Чорного моря на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 09.10.2015 р. по 19.07.2016 року у розмірі 32 303, 70 грн.

Допустити негайне виконання постанови суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря - заступника Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Чорного моря та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць у розмірі - 3 478,86 грн.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Головуючий Суддя Р.О. Арсірій

Судді В.А. Кузьменко

О.П. Огурцов