Постанова № 59192609, 20.07.2016, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2016 р. м. Чернівці справа № 824/445/16-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Левицького В.К.

за участю:

секретаря судового засідання Мандрик І.А.

позивача - ОСОБА_1

представників відповідача - ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Чернівецької митниці ДФС

про визнання дій протиправними та стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі- позивач) звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить: визнати протиправними дії Чернівецької митниці ДФС щодо несвоєчасного поновлення його на роботі; стягнути з Чернівецької митниці ДФС на його користь середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 04.10.2014 р. по 10.01.2016 р. в сумі 58068,16 грн. та заборгованість із індексації заробітної плати в сумі 10131,84 грн., а всього 68200,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що судовим рішенням його поновлено на посаді старшого державного інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста «Вадул-Сірет» Чернівецької митниці Міндоходів, як такого, що звільнено незаконно. Однак, у строки встановлені законом позивача на посаді не поновлено, у зв'язку із чим, вважає, що відповідач зобов'язаний виплатити йому середню заробітну плату за час затримки виконання судового рішення по день поновлення на посаді.

Позивач в судовому засіданні позов підтримав та посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, просив суд задовольнити позовні вимоги.

Чернівецька митниця ДФС (далі відповідач) подала письмові заперечення проти позову, відповідно до яких вважає позовні вимоги необґрунтованими і безпідставними та просила суд у задоволенні позову відмовити, зазначаючи, що в діях Чернівецької митниці ДФС не має вини щодо несвоєчасного виконання рішення суду про поновлення на роботі позивача, оскільки таке поновлення мало бути здійснено не ними. Крім цього, на підставі рішень суду та наказу ДФС України, Чернівецькою митницею ДФС здійснено виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 18.08.2012 р. по 03.10.2014 р., а виплати за інший період є безпідставними.

Представники відповідача під час судового розгляду справи позов не визнали, просили суд у задоволенні позову відмовити повністю та дали пояснення, аналогічні викладених у письмових запереченнях проти адміністративного позову.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи судом встановлено наступне.

Як підтверджується матеріалами справи, з 1992 р. по 16.08.2012 р. ОСОБА_1 проходив службу в митних органах України, де працював на різних посадах.

Наказом Державної митної служби України № 1683-к від 16.08.2012 р. "Про припинення перебування на державній службі" за порушення Присяги державного службовця, відповідно до п.6 ч.1 ст.30 Закону України "Про державну службу" припинено перебування ОСОБА_1 на державній службі в митних органах з 16.08.2012 р.

Вважаючи наказ та мотиви звільнення незаконними, позивач звернувся до суду.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 03.10.2014 р. по справі №2а/2470/2291/12:

-визнано протиправним та скасовано наказ Державної митної служби України від 16 серпня 2012 року №1683-к «Про припинення перебування на державній службі».

-визнано протиправним та скасовано пункт 1 наказу Чернівецької обласної митниці від 17 серпня 2012 року №750-к «Про проведення розрахунку з ОСОБА_1Е».

-поновлено ОСОБА_1 на рівнозначній посаді, а саме: на посаді старшого державного інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста «Вадул-Сірет» Чернівецької митниці Міндоходів з 18 серпня 2012 року.

Також постанову в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого державного інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста «Вадул-Сірет» Чернівецької митниці Міндоходів з 18 серпня 2012 року та в частині стягнення з Чернівецької митниці Міндоходів на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць, що складає 3755,60 грн., допущено до негайного виконання (а.с.9-12)

09.10.2014 р. позивач звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду із заявою про видачу виконавчого листа по справі № 2а/2470/2291/12.

15.10.2014 р. Чернівецький окружний адміністративний суд видав виконавчий лист по справі № 2а/2470/2291/12, який отримано позивачем 16.10.2014 р.

За результатами розгляду заяви позивача про примусове виконання виконавчого листа, 26.11.2014 р. відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернівецькій області відкрито виконавче провадження ВП № 4510655 з примусового виконання виконавчого листа №2а/2470/2291/12 виданого 15.10.2014 р. Чернівецьким окружним адміністративним судом.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10.12.2014 р. апеляційну скаргу Чернівецької митниці Міндоходів, Міністерства доходів і зборів України задоволено, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 03.10.2014 р. скасовано, прийнято нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Міністерства доходів і зборів України, Чернівецької митниці Міндоходів про визнання незаконними і скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовлено.

У звязку із скасуванням постанови Чернівецького окружного адміністративного суду від 03.10.2014 р. та на підставі п. 1 ч.1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», 22.01.2015 р. відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернівецькій області винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 4510655, якою скасовано заходи примусового виконання рішення.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.11.2015 р. касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10.12.2014 р. скасовано, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 03.10.2014 р. залишено без змін (а.с.13-14).

10.12.2015 р. позивач звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду із заявою про видачу виконавчого листа по справі № 2а/2470/2291/12.

14.12.2015 р. Чернівецький окружний адміністративний суд видав виконавчий лист по справі № 2а/2470/2291/12, який отримано позивачем 14.10.2014 р.

За результатами розгляду заяви позивача про примусове виконання виконавчого листа, 25.12.2015 р. відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відкрито виконавче провадження ВП № 49728658 з примусового виконання виконавчого листа №2а/2470/2291/12 виданого 14.12.2015 р. Чернівецьким окружним адміністративним судом.

Судом встановлено, що 29.12.2015 р. Державною фіскальною службою України видано наказ № 4085-о «Про виконання рішення суду», яким скасовано наказ Державної митної служби від 16.08.2012 р. № 1683-к «Про припинення перебування на державній службі». Зобовязано керівника Чернівецької митниці ДФС забезпечити виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на рівнозначній посаді та проведення виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

11.01.2016 р. Чернівецькою митницею ДФС видано наказ № 05-о «Про оголошення наказу Державної фіскальної служби України від 29.12.2015 р. № 4085-о «Про виконання рішення суду»», яким поновлено ОСОБА_1 за його згодою на рівнозначній посаді старшого державного інспектора відділу митного оформлення № 2 митного поста «Мамалига» Чернівецької митниці ДФС. Визнано ОСОБА_1 таким, що приступив до виконання обовязків старшого державного інспектора відділу митного оформлення № 2 митного поста «Мамалига» Чернівецької митниці ДФС з 11.01.2016 р. з посадовим окладом згідно з штатним розписом митниці.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі вказаних наказів, позивачу здійснено виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 18.08.2012 р. по 03.10.2014 р. в розмірі 98127,84 грн.

Судом також встановлено, що у звязку з виконанням рішенням суду щодо поновлення позивача на посаді згідно наказу Чернівецької митниці ДФС від 11.01.2016 р. № № 05-о, 19.01.2016 р. відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 49728658 з примусового виконання виконавчого листа №2а/2470/2291/12 виданого 14.12.2015 р. Чернівецьким окружним адміністративним судом.

Вважаючи дії Чернівецької митниці ДФС щодо несвоєчасного поновлення протиправними, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню виходячи із наступного.

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють у державних органах та їх апараті, визначено в законі України "Про державну службу" від 16.12.1993 р. № 3723-XII (далі - Закон № 3723-XII, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Приписи Закону №3723-XII передбачають можливість поширення на службові відносини трудового законодавства. У зв'язку з цим, суд виходить з того, що при вирішенні публічного спору пріоритетними є норми спеціальних законів, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.

Оскільки норми спеціального закону (Закон №3723-XII) не регулюють питання проведення виплати середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, суд застосовує у спірних правовідносинах норми трудового законодавства.

Так, при вирішення цього спору суд виходить із того, що позивач має право на отримання середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі окремого положення норми матеріального права, якою є ст. 236 Кодексу законів про працю України.

Зокрема за період з 04.10.2014 р. по 10.01.2016 р. (наступний день після винесення судом першої інстанції рішення про поновлення ОСОБА_1 на займаній посаді по день його фактичного поновлення на займаній посаді) право на отримання середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі врегульовано ст.236 Кодексу законів про працю України.

У даному випадку, суд вважає, за доцільне вказаний період розділити на наступні підперіоди: з 03.10.2014 р. по 10.12.2014 р. (від дня винесення судом першої інстанції рішення про поновлення ОСОБА_1 на посаді до дня винесення Вінницьким апеляційним адміністративним судом постанови про скасування постанови Чернівецького окружного адміністративного суду та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позову) та з 12.11.2015 р. по 11.01.2016 р. (від дня прийняття Вищим адміністративним судом України ухвали, якою скасовано постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду залишено без змін, до дня який передує поновленню на посаді ОСОБА_1Е.).

Так, відповідно до ч. 1 ст. 235 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

За правилами ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Статтею ст.236 КЗпП України встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Зазначена вище стаття КЗпП України не містить застережень, що власник або уповноважений ним орган не відповідає за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, якщо працівник не вчинив додаткові дії, в цьому випадку - пред'явлення рішення до примусового виконання, що вказують на його бажання поновитися на роботі.

Відповідно до ч.1 ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Частиною 2 ст.257 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

При цьому п.3 ч.1 ст.256 КАС України передбачено, що постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.

Частиною 4 ст.257 КАС України законодавець обумовив питання примусового виконання судових рішень у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". Цим підкреслюється винятковість саме примусового виконання рішення адміністративного суду.

Відповідно до ст.2 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Отже, правова природа діяльності органів державної виконавчої служби та її основне призначення полягає саме в примусовому виконанні рішень суду, в тому числі постанов судів про поновлення на посадах у відносинах публічної служби, які набрали законної сили, що і є підставою для негайного їх виконання. Добровільне виконання рішення суду боржником - це його законодавчо встановлений обов'язок. Зокрема, зазначений обов'язок не є похідним від дій особи (подання заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження), яку поновлено на роботі. В таких випадках держава в особі органу державної виконавчої служби несе відповідальність за виконання остаточних судових рішень.

При цьому, як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 34 постанови від 06.11.1992 р. № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

Враховуючи те, що постанова Чернівецького окружного адміністративного суду від 03.10.2014 р. у справі №2а/2470/2291/12 в частині поновлення ОСОБА_1 на державній службі виконана шляхом прийняття наказу лише від 29.12.2015 р. № 4085-о Про виконання рішення суду, суд прийшов до висновку, що позивач має право відповідно до ст. 236 Кодексу законів про працю України на виплату йому середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення, відповідно до періодів наведених судом вище.

Така правова позиція суду відповідає правовій позиції Верховного Суду України, яка викладена у постанові від 23.06.2015 р. (номер в ЄДРСР 46047528), яка є обовязковою відповідно до ч.1 ст.244-2 КАС України.

З матеріалів справи вбачається, середньоденна заробітна плата позивача за останні два місяці становила 183,76 грн.

За таких обставин, суд вважає, що за період з 04.10.2014 р. по 09.12.2014 р. (47 робочих днів), з відповідача необхідно стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, який складає 8636,72 грн. (47 р.д. Х 183,76 грн.), а за період з 12.11.2015 р. по 10.01.2016 р. (38 робочих днів), з відповідача необхідно стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, який складає 6982,88 грн. (38 р.д. Х 183,76 грн.).

Щодо позиції відповідача, згідно якої, в діях Чернівецької митниці не має вини щодо несвоєчасного виконання рішення суду про поновлення на роботі ОСОБА_1 оскільки таке поновлення мало бути здійснено Державною фіскальною службою України, суд зазначає, що Чернівецька митниця існує в єдиній структурі Державною фіскальної службою України і саме вона здійснює облік часу працівників та виплачує їм заробітну плату, а тому саме на неї має бути покладено обовязок щодо виплати середнього заробітку ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу.

Крім того, судом встановлено, що представник відповідача ОСОБА_4 була присутня 12.11.2015 р. під час проголошення вступної та резолютивної частини ухвали Вищого адміністративного суду України у справі № 2а/2470/2291/12, якою постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10.12.2014 р. скасовано, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 03.10.2014 р. залишено без змін.

Доказів добровільного виконання рішення суду про поновлення позивача на посаді відповідач до суду не надав.

При цьому суд зазначає, що з моменту незаконного звільнення ОСОБА_1 з посади до моменту його фактичного поновлення на посаді пройшло більше 1 року. Така тривалість судового процесу (у т.ч. і виконання рішення суду) суперечить положень ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р. в частині вирішення спору в розумні строки, а тому ОСОБА_1 має право на справедливу сатисфакцію національного рівня, яка полягає у виплаті йому середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі.

Стосовно інших періодів, які наведені у позові позивачем, то в цій частині у задоволенні позову необхідно відмовити, оскільки згідно постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду, яка набрала законної сили з моменту проголошення, в період часу з 10.12.2014 р. по 11.11.2015 р. в діях відповідача відсутня затримка виконання судового рішення.

Щодо вимоги про виплату заборгованості із індексації заробітної плати, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 94 КЗпП України та ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Так, середній заробіток - це визначений нормами за встановленими правилами розмір заробітної плати працівника, обчислений за певний період чаcy. Середній заробіток відображає регулярні виплати, зумовлені системами робітної плати, і є типовим для даного працівника. Середній заробіток визначається з фактичної заробітної плати за минулий час. Законодавство передбачає різні способи обчислювання середнього заробітку залежно від мети. При цьому, вимушений прогул - час, протягом якого працівник з вини роботодавця не мав змоги виконувати трудові функції, обумовлені трудовим договором.

Тобто, в даному випадку слід розрізняти оплату за фактично виконану роботу, на яку посилається позивач при здійсненні розрахунку індексації заробітної плати, та оплату за вимушений прогул, тобто оплату за час протягом якого звільнений працівник не виконував трудові функції.

Відповідно до ст.2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення); суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди в разі втрати годувальника; розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі.

Відповідно до п.3 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, до об'єктів індексації, визначених у пункті 2, не відносяться, зокрема виплати, які обчислюються із середньої заробітної плати.

Зважаючи на вищевикладене, твердження позивача про заборгованість митниці по виплаті індексації заробітної плати є помилковим та таким, що не підлягає задоволенню, так як об'єктом індексації є саме оплата праці (виконаної роботи), а не середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Позивач переважно довів суду обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, натомість відповідач не надав суду доказів правомірності його позиції.

За таких обставин, суд вважає, що адміністративний позов ОСОБА_1 до Чернівецької митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними дії щодо несвоєчасного поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 71, 158 163 та 167 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Визнати протиправними дії Чернівецької митниці ДФС щодо несвоєчасного поновлення ОСОБА_1 на роботі.

3.Стягнути з Чернівецької митниці ДФС на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 04.10.2014 р. по 09.12.2014 р. в сумі 8636,72 грн.

4.Стягнути з Чернівецької митниці ДФС на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 12.11.2015 р. по 10.01.2016 р. в сумі 8636,72 грн.

5.В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

У відповідності до ст. ст. 185-186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, проголошення вступної та резолютивної частини рішення, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дні отримання копії постанови.

Згідно ст. 254 КАС України постанова, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмовити у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.К. Левицький

Постанова в повному обсязі складена 25 липня 2016 р.