Постанова № 59192441, 22.07.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 липня 2016 року 13:45 № 826/7157/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю «НАПОЇ ПЛЮС»

до

Міжрегіонального головного управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників

про

зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «НАПОЇ ПЛЮС» (далі – позивач, ТОВ «НАПОЇ ПЛЮС») до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Міжрегіонального головного управління ДФС – Центрального офісу з обслуговування великих платників (далі – відповідач, МГУ ДФС) про:

- зобов’язання відповідача зарахувати ТОВ «НАПОЇ ПЛЮС» податкові зобов’язання в сумі 5 291 500,00 (п’ять мільйонів двісті дев’яносто одна тисяча п’ятсот) грн. 00 коп. згідно з платіжними дорученнями від 16.03.2015 №№ 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45 та від 17.03.2015 № 46 в рахунок сплати ПДВ за лютий 2015 року;

- зобов’язання відповідача врахувати у картках обліку по ПДВ наявну оплату цього податку з боку ТОВ «НАПОЇ ПЛЮС» в сумі 5 291 500,00 (п’ять мільйонів двісті дев’яносто одна тисяча п’ятсот) грн. 00 коп. згідно з платіжними дорученнями від 16.03.2015 №№ 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45 та від 17.03.2015 № 46.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю незарахування контролюючим органом податкових зобов’язань ТОВ «НАПОЇ ПЛЮС» за лютий 2015 року по платіжним дорученням дорученнями від 16.03.2015 №№ 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45 та від 17.03.2015 № 46 на суму у розмірі 5 291 500,00 (п’ять мільйонів двісті дев’яносто одна тисяча п’ятсот) грн. 00 коп.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечував з підстав правомірності незарахування ТОВ «НАПОЇ ПЛЮС» сум ПДВ за лютий 2015 року по вказаним платіжним дорученням та просив відмовити у задоволенні позову.

В судовому засідання на підставі ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) суд ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Як вбачається з наявних у справі матеріалів, 26.11.2009 Відділом державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Печерського району Реєстраційної служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві зареєстровано ТОВ «НАПОЇ ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 36843876) за № 1701020000038186.

З 30 листопада 2009 року ТОВ «НАПОЇ ПЛЮС» перебувало на податковому обліку в ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві як платник податків.

З матеріалів справи також видно, що ТОВ «НАПОЇ ПЛЮС» за лютий 2015 року подано до ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві податкову декларацію з ПДВ, в рядку 25.1 якої визначено суму ПДВ у розмірі 5 132 263,00 (п’ять мільйонів двісті дев’яносто одна тисяча п’ятсот) грн. 00 коп., яка підлягає сплаті до бюджету.

Платіжними дорученнями від 16.03.2015 №№ 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45 та від 17.03.2015 № 46, копії яких наявні в матеріалах справи, позивач ініціював переказ грошових коштів у розмірі 5 291 500,00 (п’ять мільйонів двісті дев’яносто одна тисяча п’ятсот) грн. 00 коп. шляхом електронного переказу грошових коштів за допомогою системи «Клієнт-Банк», проте вказані кошти на відповідний рахунок в Державну казначейську службу України не надійшли.

Згідно з наявним в матеріалах справи рішенням Державної фіскальної служби України від 08.12.2015 № 26220/6/99-99-20-04-02-15-ВПП про зміну основного місця обліку та переведення на облік до контролюючого органу, що здійснює супроводження великих платників податків, чи іншого контролюючого органу позивача, у зв’язку з невиконання абз. 4 п. 64.7 ст. 64 Податкового кодексу України, переведено на облік до МГУ ДФС.

Вважаючи дії контролюючого органу щодо незарахування податкових зобов’язань підприємства у розмірі 5 291 500,00 (п’ять мільйонів двісті дев’яносто одна тисяча п’ятсот) грн. 00 коп. в рахунок сплати ПДВ за лютий 2015 року протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Оцінивши за правилами ст. 86 КАС України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 36.1 ст. 36 Податкового кодексу України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі – ПК України) податковим обов’язком визнається обов’язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Підпунктами 14.1.162, 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов’язань, не сплачених у встановлені законодавством строки. Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов’язання.

Суд звертає увагу, що законодавець пов’язує обов’язок платника податків по перерахуванню в бюджет суми податкового зобов’язання з моментом сплати такого зобов’язання.

Згідно з п.п. 203.1, 203.2 ст. 203 ПК України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Сума податкового зобов’язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Пунктами 129.6 та 129.7 ст. 129 ПК України передбачено, що за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції. Не вважається порушенням строку перерахування податків, зборів, платежів з вини банку порушення, вчинене внаслідок регулювання Національним банком України економічних нормативів такого банку, що призводить до нестачі вільного залишку коштів на такому кореспондентському рахунку. Якщо у майбутньому банк або його правонаступники відновлюють платоспроможність, відлік строку зарахування податків, зборів та інших платежів розпочинається з моменту такого відновлення.

Відповідно до пп. 129.3.1 п. 129.3 ст. 129 ПК України нарахування пені закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов’язань.

Згідно з ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Частиною 3 статті 1068 Цивільного кодексу України передбачено, що безготівкові розрахунки провадяться через банки, інші фінансові установи (далі - банки), в яких відкрито відповідні рахунки, якщо інше не випливає із закону та не обумовлено видом безготівкових розрахунків.

Пунктом 8.1 статті 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» встановлено, що банк зобов’язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов’язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня. Банки та їх клієнти мають право передбачати в договорах інші, ніж встановлені в абзацах першому та другому цього пункту, строки виконання доручень клієнтів.

Відповідно до п. 22.4 ст. 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника; для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку. Банки мають забезпечувати фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання.

Аналіз наведених правових норм дає підстави дійти висновку, що конституційний обов’язок платника зі сплати податків слід вважати виконаним з часу подання до обслуговуючого банку платіжного доручення на перерахування до бюджетної системи України на відповідний рахунок Державного казначейства грошових коштів з рахунку платника у банку за наявності у нього достатнього грошового залишку на день платежу.

При цьому платник не несе відповідальності за дії банківських та кредитних установ, які беруть участь у багатостадійному процесі сплати та перерахування податків до бюджету.

Отже, за наявності у платника відповідних доказів, що підтверджують виконання усіх передбачених законодавством умов для визнання його добросовісним платником, обов’язок зі сплати відповідної суми податкового зобов’язання слід визнати виконаним незалежно від фактичного зарахування платежу до бюджетної системи України. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 16.02.2016 у справі № К/800/18047/15.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.09.2014 між позивачем та ПАТ «Банк «Київська Русь» укладено договір банківського рахунку № 103854-18-11003.

Пунктами 2.1.5, 2.1.7 вказаного договору передбачено, що Банк взяв на себе зобов’язання виконувати платіжні доручення та інші розрахункові документи позивача у національній валюті у день надходження розрахункового документу. Банк взяв на себе зобов’язання у разі потреби позивача, надавати йому можливість здійснювати платежі зі свого рахунку в банку за допомогою системи «Клієнт-Банк».

Згідно з п. 3.2. договору банківського рахунку № 103854-18-11003 за допомогою системи «Клієнт-Банк» позивач може здійснювати підготовку платіжних доручень та надання їх для виконання ПАТ «Банк «Київська Русь».

Відповідно до наявного в матеріалах справи витягу з електронного реєстру розрахункових документів системи «Клієнт-Банк», 16.03.2015 позивачем створені платіжні доручення №№ 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, а 17.03.2015 – платіжне доручення № 46.

Таким чином, 16.03.2015 та 17.03.2015 позивач ініціював вказаними платіжними дорученнями переказ грошових коштів у розмірі 5 291 500,00 (п’ять мільйонів двісті дев’яносто одна тисяча п’ятсот) грн. 00 коп. шляхом електронного переказу грошових коштів за допомогою системи «Клієнт-Банк» через ПАТ «Банк «Київська Русь».

Згідно з наявними в матеріалах справи банківськими виписками, станом на день здійснення позивачем платежів, на банківському рахунку позивача в ПАТ «Банк «Київська Русь» обліковувались грошові кошти в сумі 5 292 052,62 (п’ять мільйонів двісті дев’яносто дві тисячі п’ятдесят дві гривні) грн. 62 коп. - на кінець 16.03.2015 та в сумі 5 292 052,62 (п’ять мільйонів двісті дев’яносто дві тисячі п’ятдесят дві гривні) грн. 62 коп. - станом на 17.03.2015.

Разом з тим, листом від 30.03.2015 № 2019/20 ПАТ «Банк «Київська Русь» повідомив позивачу, що на підставі постанови Правління Національного банку України від 19.03.2015 № 190 «Про віднесення ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «БАНК «КИЇВСЬКА РУСЬ» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 19.03.2015 прийнято рішення № 61 про запровадження з 20.03.2015 тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк «Київська Русь», а також зазначено, що згідно з п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час ведення в банку тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог кредиторів банку та примусове стягнення коштів та майна банку.

Судом також враховується, що аналогічні обставини встановлені у постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2016 у справі № 826/16625/15 за адміністративним позовом ТОВ «НАПОЇ ПЛЮС» до ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправними дій, зобов’язання вчинити певні дії, які, в силу вимог ч. 1 ст. 72 КАС України, не підлягають доказуванню.

З огляду на викладене, а також зважаючи на те, що, по-перше, позивачем своєчасно подано податкову декларацію за лютий 2015 року до контролюючого органу, по-друге, позивачем ініційовано переказ грошових коштів у розмірі 5 291 500,00 (п’ять мільйонів двісті дев’яносто одна тисяча п’ятсот) грн. 00 коп. для сплати податкового зобов’язання 16.03.2015 та 17.03.2015, тобто до запровадження з 20.03.2015 тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк «Київська Русь», по-третє, залишок коштів на рахунку позивача у день подання відповідних платіжних доручень був достатнім, то суд дійшов висновку, що позивачем належно виконано податковий обов’язок з перерахування податку на додану вартість за лютий 2015 року.

Разом з тим, організацію діяльності з ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування визначено Порядком ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 № 422 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.05.2016 за № 751/28881 (далі – Порядок № 422).

Відповідно до змісту п. 2 розділу I Порядку № 422 інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами.

Згідно з п. 3 розділу I Порядку № 422 оперативний облік податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску здійснюється органами ДФС в інформаційній системі органів ДФС.

За змістом п. 2 глави 1 розділу II Порядку № 422 з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками.

Пунктом 1 глави 1 розділу III Порядку № 422 передбачено, що для забезпечення контролю за повнотою та своєчасністю розрахунків платників органи ДФС проводять оперативний облік надходжень за податками, зборами на підставі документів, визначених порядком взаємодії органів ДФС та органів Казначейства у процесі виконання державного та місцевих бюджетів за доходами та іншими надходженнями, а саме: відомостей про зарахування та повернення коштів з аналітичних рахунків за надходженнями у вигляді технологічного файла @B; виписок з рахунків у вигляді електронного реєстру розрахункових документів; звітів про виконання державного та місцевих бюджетів за доходами та іншими надходженнями.

Тобто, у картках особових рахунків відображається повна хронологія нарахувань податкових зобов’язань, їх сплата тощо, проте Порядок № 422 не визначає процедуру здійснення дій відповідними органами ДФС при наявності обставин, встановлених п. 129.6 ст. 129 ПК України, тобто незарахування до бюджету сплачених платником податків своїх податкових зобов’язань з вини банку.

При цьому, відповідно до змісту п. 5 розділу I Порядку № 422, у разі необхідності коригування облікових показників ІКП у ручному режимі таке коригування здійснюється виключно за рішенням керівника (заступника керівника) органу ДФС, підготовленим відповідним структурним підрозділом за напрямом роботи.

Отже, з вказаної норми вбачається, що відповідач має можливість здійснювати відповідні коригування облікових показників ІКП у ручному режимі у разі необхідності.

В той же час, відповідно до ст. 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікований Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Найважливішою вимогою статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання органу влади у мирне володіння майном має бути законним. Цей принцип означає, що застосовні положення національного законодавства є достатньо доступними, чіткими та передбачуваними у їх застосуванні (див. рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy), [ВП] заява № 33202/96, пп. 108-109, ЄСПЛ 2000-І).

Отже, відсутність національного законодавства, яке б регулювало порядок відображення в інтегрованій картці обліку платника податку на додану вартість сплату податку платником у випадку, коли така сплата здійснена через банківську установу, однак ці кошти з незалежних від платника обставин не були зараховані на відповідний рахунок Державного казначейства, не може слугувати підставою для не відображення цієї сплати у відповідній картці обліку.

Враховуючи відсутність процедури здійснення дій відповідними органами ДФС при наявності обставин, встановлених п. 129.6 ст. 129 ПК України та той факт, що позивачем вчинені всі необхідні дії для фактичної сплати податкового зобов’язання з ПДВ за лютий 2015 року на загальну суму у розмірі 5 291 500,00 (п’ять мільйонів двісті дев’яносто одна тисяча п’ятсот) грн. 00 коп., суд вважає, що через нездатність забезпечити звільнення позивача від відповідальності, на що він має право за Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», держава, в особі відповідача, поклала на нього надмірний та неспіврозмірний податковий тягар, порушивши таким чином свої зобов’язання за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.

Крім того, незарахування ТОВ «НАПОЇ ПЛЮС» податкових зобов’язань на вказану суму згідно з зазначеними платіжними дорученнями та не врахування у картках обліку по ПДВ наявної оплати цього податку з боку позивача призводить до обліку за позивачем податкового боргу на таку суму, що має наслідком необхідність повторно сплатити таку ж суму, тобто фактично є подвійним оподаткуванням заявленої у податковій декларації з ПДВ за лютий 2015 року суми.

Враховуючи те, що судам відведено ключову роль у забезпеченні ефективного захисту прав, гарантованих Конвенцією, саме суди та прирівняні до них інституції вважаються, як правило, тими ефективними засобами захисту на національному рівні, до яких за Конвенцією потрібно звертатися за захистом своїх прав, перш ніж шукати підтримку в Європейському суді з прав людини (див. рішення щодо прийнятності від 17.12.2002 у справі Воробйова проти України, заява № 27517/02; рішення щодо прийнятності від 18.05.2004 у справі Архипов проти України, заява № 25660/02), то суд приходить до висновку, що зобов’язання відповідача зарахувати позивачу податкові зобов’язання в сумі 5 291 500,00 (п’ять мільйонів двісті дев’яносто одна тисяча п’ятсот) грн. 00 коп. згідно з платіжними дорученнями від 16.03.2015 №№ 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45 та від 17.03.2015 № 46 в рахунок сплати ПДВ за лютий 2015 року та зобов’язання відповідача врахувати у картках обліку по ПДВ наявну оплату цього податку з боку ТОВ «НАПОЇ ПЛЮС» в сумі 5 291 500,00 (п’ять мільйонів двісті дев’яносто одна тисяча п’ятсот) грн. 00 коп. згідно з платіжними дорученнями від 16.03.2015 №№ 36, 37, 38, 39,40,41,42,43,44, 45 та від 17.03.2015 № 46 відповідатиме положенням практики Європейського суду з прав людини та буде належним способом відновлення порушеного права позивача.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб’єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, а також зважаючи на те, що обраний позивачем спосіб захисту є єдиним можливим та ефективним засобом правового захисту та, відповідно, відновить порушені права позивача у повному обсязі, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.

Разом з тим, з огляду на те, що у Порядку № 422 використовується поняття інтегрована картка платника, а не картка обліку, як зазначає позивач у прохальній частині позову, суд, задовольняючи позов, виходить з вимог Порядку № 422.

За таких умов, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України на його користь з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «НАПОЇ ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 36843876) задовольнити повністю.

2. Зобов’язати Міжрегіональне головне управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників зарахувати товариству з обмеженою відповідальністю «НАПОЇ ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 36843876) податкові зобов’язання в сумі 5 291 500 (п’ять мільйонів двісті дев’яносто одна тисяча п’ятсот) грн. 00 коп. згідно з платіжними дорученнями від 16.03.2015 №№ 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45 та від 17.03.2015 № 46 в рахунок сплати податку на додану вартість за лютий 2015 року.

3. Зобов’язати Міжрегіональне головне управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників врахувати у інтегрованій картці обліку податку на додану вартість наявну оплату цього податку з боку товариства з обмеженою відповідальністю «НАПОЇ ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 36843876) в сумі 5 291 500 (п’ять мільйонів двісті дев’яносто одна тисяча п’ятсот) грн. 00 коп. згідно з платіжними дорученнями від 16.03.2015 №№ 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45 та від 17.03.2015 № 46.

4. Стягнути судові витрати у сумі 2756,00 грн. (дві тисячі сімсот п’ятдесят шість гривень 00 коп.) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «НАПОЇ ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 36843876) шляхом їх безспірного списання з рахунків Міжрегіонального головного управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників (код ЄДРПОУ 39440996) за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.М. Кобилянський