Постанова № 59191881, 19.07.2016, Одеський окружний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2016 року м. ОдесаСправа № 815/1333/16головуючого судді Іванова Е.А., суддів Стефанова О.С., Стеценка О.О.

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщені суду в м. Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Апеляційного суду Одеської області, Державної судової адміністрації України, за участі третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Головного управління державної казначейської служби України в Одеській області про визнання протиправною відмову та зобовязання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Апеляційного суду Одеської області, Державної судової адміністрації України в якому позивач просить суд визнати протиправною відмову Апеляційного суду Одеської області від 22 грудня 2015 року у нарахуванні та виплаті судду у відставці ОСОБА_1 вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою; визнати протиправною відмову Державної судовової адміністрації України від 15 січня 2016 року у нарахуванні та виплаті судді у відставці ОСОБА_1 вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою; зобовязати Державну судову адміністрацію України виділити Апеляційному суду Одеської області відповідні кошти для виплати судді у відставці ОСОБА_1 вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою; зобовязати Апеляційний суд Одеської області нарахувати та виплатити судді у у відставці ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Постановою Верховної Ради України від 12 листопада 2015 року № 788-VII ОСОБА_1 було звільнено з посади судді апеляційного суду Одеської області у звязку з поданням заяви про відставку відповідно до п.2, 3, 6, 9 ч. 5 ст.126 Конституції України і згідно з наказом В.о. голови апеляційного суду Одеської області від 24.11.2015 року за №206-ос. При звільненні позивачу не було нарахована і виплачена вихідна допомога. 10 грудня 2015 року позивач звернувся до голови апеляційного суду Одеської області і голови ДСА України з заявою про виплату вихідної допомоги у звязку з виходом у відставку, однак вказані звернення залишились без задоволення листами від 22 грудня 2015 року та 15 січня 2016 року.

В судове засідання зявився представник позивача та представник Державної судової адміністрації України.

Представник Апеляційного суду Одеської області в судове засідання не зявився, повідомлявся належним чином про день, час та місце проведення судового засідання.

Представник Головного управління державної казначейської служби України в Одеській області в судове засідання не зявився, повідомлявся належним чином про день, час та місце проведення судового засідання.

Відповідно до вимог частини 6 статті 128 КАС України, якщо не має перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи наведене, суд дійшов до висновку про можливість розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 20.06.1982 року був обраний суддею Широківського районного суду Дніпрпетровської області та 10.04.1990 був обраний головою зазначеного суду.

08.08.2005 року обраний на посаду судді Апеляційного суду Одеської області.

17.07.2015 року позивач, маючи необхідний для відставки судді стаж роботи, встановлений Законом № 2453-VІ, звернувся до Вищої ради юстиції із заявою про його звільнення з посади судді Апеляційного суду Одеської області у відставку відповідно до п.9 ч.5 ст. 126 Конституції України.

12 листопада 2015 року Верховна Рада України прийняла постанову № 788-VІІІ Про звільнення суддів, якою відповідно до пункту 9 частини 5 статті 126 Конституції України у звязку з поданням заяви про відставку, звільнено ОСОБА_1 з посади судді апеляційного суду Одеської області.

Відповідно до вищевказаної постанови Верховної Ради України, наказом в.о. голови апеляційного суду Одеської області від 24 листопада 2015 року №206-со, у звязку із поданням заяви про відставку, виключено суддю апеляційного суду Одеської області Мастюка П.І. із списочного складу суддів апеляційного суду Одеської області 24 листопада 2015 року.

Однак, у вищевказаному наказі, відсутнє посилання на здійснення позивачеві нарахування та виплати вихідної допомоги у розміри 10-ти місячних заробітних плат за останньою посадою, як це передбачає стаття 136 Закону України від 07.07.2010 року № 2453-VІ Про судоустрій і статус суддів.

10 грудня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до голови апеляційного суду Одеської області з заявою, в якій просив здійснити нарахування та виплату вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, відповідно до п.9 ст. 126 Конституції України та ст. 109 Закону України №2453-VI „Про судоустрій та статус суддів.

Листом від 22 грудня 2015 року за вих. №29394/15 ОСОБА_1 було повідомлено, що в Законі України „Про судоустрій і статус суддів №2453-VI в редакції Закону „Про забезпечення права на справедливий суд №192-VIII від 12.02.2015 року виплата вихідної допомоги судді у разі виходу у відставку не передбачена. У звязку з чим, підстави для нарахування та виплати вихідної допомоги відсутні.

В подальшому апеляційний суд Одеської області звернувся до Державної судової адміністрації з листом від 22 грудня 2015 року за вих. №01-22/12-2015 в якому просив надати відповідь щодо можливості фінансування апеляційного суду Одеської області з питань нарахування та виплати вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат.

15 січня 2016 року Державна судова адміністрація України, у своїй письмовій відповіді № 11-223/16 повідомила, що правових підстав для нарахування та виплати будь яких додаткових виплат при звільненні суддям на підставі Постанов Верховної Ради України від 16.07 2015 року №636-VIII та від 12.11.2015 року №788-VIII відсутні (а.с. 23).

Суд не погоджується з позицією відповідачів та вважає відмову у нарахуванні і виплаті вихідної допомоги у розмірі 10-ти місячних заробітних плат за останньою посадою протиправною.

Відповідно до пункту 9 частини пятої статті 126 Конституції України суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, у разі подання суддею заяви про відставку або про звільнення його з посади за власним бажанням.

В частині 1 статті 109 Закону № 2453 вказано: Суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається статтею 131 цього Закону, має право подати заяву на відставку.

Згідно матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 на момент подання заяви на відставку мав стаж роботи на посаді судді 33 роки 5 місяців 3 днів.

Згідно з частиною 1 статті 139 Закону №2453 (в редакції чинній на момент виникнення права на відставку у позивача): Судді, який вийшов у відставку, виплачується, вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

Відповідно до частини 3 статті 109 Закону №2453 протягом одного місяця з дня надходження заяви Вища рада юстиції вносить до Верховної Ради України подання про звільнення судді з посади.

З урахуванням вимог, зазначених вище статей Закону №2453, позивач подав заяву про відставку 17.07.2015 року.

В даному випадку суд звертає увагу на те, що у позивача виникло право на відставку під час дії норми Закону № 2453, що передбачала право на отримання позивачем вихідної допомоги та вказане право мало місце до набрання чинності Законом України Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні № 1166-VІІ від 27 березня 2014 року, яким із Закону №2453 було виключено статтю 136, що гарантувало виплату вихідної допомоги судді, який вийшов у відставку.

12 листопада 2015 року Верховна Рада України своєю постановою № 788-VІІІ звільнила позивача з посади судді апеляційного суду Одеської області.

З 01 квітня 2014 року, у зв'язку із прийняттям Верховною Радою України Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27 березня 2014 року №1166-VІІ, стаття 136 із Закону України №2453-VI від 07 липня 2010 року була виключена.

Таким чином, через зміни в законодавстві, з 01 квітня 2014 року було скасовано таку складову соціального захисту суддів, як вихідна допомога у розмірі десяти місячних заробітних плат за останньою посадою при виході у відставку.

Cуд звертає увагу на приписи статті 22 Конституції України. Зокрема, відповідно до частини третьої цієї статті: При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Крім того, у мотивувальній частині Рішення від 14 грудня 2011 року № 18-рп/2011 Конституційний Суд України вказував на неможливість звуження змісту та об'єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.

Також, Конституційний Суд України неодноразово висловлював аналогічні правові позиції у відношенні гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення у своїх рішеннях, а саме: від 24 червня 1999 року № 6-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 (справа про пільги, компенсації та гарантії), від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004 (справа про припинення дій чи обмеження пільг, компенсацій та гарантій), від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 (справа про пенсії та щомісячне довічне грошове утримання), від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів); рішення № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року.

До того ж, в Рішенні від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) Конституційний Суд України зазначив, що положення Конституції України стосовно незалежності суддів, яка є невід'ємним елементом статусу суддів та їх професійної діяльності, пов'язані з принципом поділу державної влади та обумовлені необхідністю забезпечувати основи конституційного ладу, права людини, гарантувати самостійність і незалежність судової гілки влади.

Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.

Таким чином, конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання). Статус судді та його елементи є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя.

Отже, виходячи із вищезазначених положень, зміст та обсяг досягнутих суддями соціальних гарантій не може бути звужено або скасовано шляхом внесення змін до законодавства.

Тому, виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій суддів, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, а правовідносини щодо їхнього матеріального та соціального забезпечення виникають не в момент призначення пенсії або довічного грошового утримання, а в момент виникнення права на їх призначення або реалізації цього права.

Враховуючи наведене, суд вважає, що оскільки, на момент виникнення права позивача на відставку, у звязку з досягненням 20-річного стажу роботи на посаді судді, стаття ст. 136 Закону №2453-VI діяла і передбачала пов'язане із цим право на отримання вихідної допомоги у розмірі десяти місячних заробітних плат, то зазначена норма зберігає юридичну силу як для позивача, так і для відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Частиною 2 статті 2 КАС України визначено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Апеляційного суду Одеської області, Державної судової адміністрації України, підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 8, 9, 11, 69-71, 86, 159-164, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до Апеляційного суду Одеської області, Державної судової адміністрації України, за участі третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Головного управління державної казначейської служби України в Одеській області про визнання протиправною відмову та зобовязання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною відмову Апеляційного суду Одеської області від 22 грудня 2015 року у нарахуванні та виплаті судду у відставці ОСОБА_1 вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

Визнати протиправною відмову Державної судовової адміністрації України від 15 січня 2016 року у нарахуванні та виплаті судді у відставці ОСОБА_1 вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

Зобовязати Деражвну судову адміністрацію України виділити Апеляційному суду Одеської області відповідні кошти для виплати судді у відставці ОСОБА_1 вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

Зобовязати Апеляційний суд Одеської області нарахувати та виплатити судді у відставці ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст.254КАС України.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом десяти днів після отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

СуддяЕ.А. Іванов

СуддяС.О. Стефанов

СуддяО.О. Стеценко