Постанова № 59191792, 14.07.2016, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

14 липня 2016 року Справа № 814/1138/16

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Князєва В.С., розглянувши в порядку письмового провадження справу за

адміністративним позовомОСОБА_1, пр. Героїв Сталінграду, 37/1, м. Миколаїв, 54025 до відповідачаДержавної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області, вул. Потьомкінська, 24/2, м. Миколаїв, 54030 проскасування вимоги від 11.05.2016р. № Ф-330-17,в с т а н о в и в:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить скасувати вимогу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області (далі відповідач, ДПІ) № Ф-330-17 від 11.05.2016 року про сплату суми боргу (недоїмки) із сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування в розмірі 16075,92 грн., як незаконну та протиправну.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що він є пенсіонером та не приймає участі у системі загальнообовязкового державного соціального страхування, тому повинен бути звільнений від сплати єдиного внеску. Отже, вимога ДПІ є незаконною та підлягає скасуванню.

Позивач надав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження (арк. спр. 23). Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином (арк. спр. 25).

Суд вважає, що справа може бути розглянута по суті на підставі наявних у справі доказів, а відсутність повноважних представників сторін, відповідно до ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), не перешкоджає вирішенню спору.

Дослідивши всі матеріали справи, оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 з 1999 року зареєстрований як фізична особа-підприємець (арк. спр. 12) та перебуває на обліку у Державній податковій інспекції Центрального району м. Миколаєва ГУ ДФС у м. Миколаєві. Після початку своєї діяльності позивач обрав спрощену систему звітності оподаткування.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 ОСОБА_2 України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-IV (далі Закон України № 2464-IV), фізичні особи - підприємці, в тому числі, які обрали спрощену систему оподаткування, визначені платниками єдиного внеску.

06.08.2011 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» від 07.07.2011 року № 3609-VІ. ОСОБА_2 ст. 4 ОСОБА_2 України № 2464-IV було доповнено частиною четвертою такого змісту: «Особи, зазначені у п. 4 ч. 1 цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообовязкового державного соціального страхування».

Позивач є пенсіонером за вислугою років. Оскільки ОСОБА_1 не виказав добровільного бажання бути платником єдиного внеску у системі загальнообовязкового соціального страхування, він не сплачував зазначений платіж з 2012 року.

У травні 2016 року позивач поштою отримав вимогу № Ф-330-17 від 11.05.2016 року про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування в сумі 16075,92 грн. (арк. спр. 10).

Суд вважає зазначену вимогу такою, що підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

У звязку із внесенням змін та доповнень в Закон України № 2464-IV, а саме доповненням статті четвертої частиною четвертою, у фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, та є пенсіонерами за віком або інвалідами і отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу, з серпня 2011 року виникло право на звільнення від сплати за себе єдиного внеску.

ОСОБА_1 - пенсіонер за вислугою років. Згідно із ст. 1 ОСОБА_2 України «Про пенсійне забезпечення» громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у звязку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим ОСОБА_2. За цим ОСОБА_2 призначаються: трудові пенсії; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років. Із загального змісту цього ОСОБА_2 вбачається, що пенсія за вислугою років - це пенсія за віком, але на пільгових умовах, тобто призначається вона при досягненні відповідного, але менш, ніж 60 років для чоловіків, віку, однак при наявності певного трудового стажу.

Стаття 4 ОСОБА_2 України № 2464-IV в редакції, яка діє з 06.08.2011 року, містить вичерпний перелік осіб, які звільняються від сплати за себе єдиного внеску. В зазначеній нормі законодавцем не виключені особи, які є пенсіонерами та отримують пенсію за віком на пільгових умовах.

ОСОБА_1 отримую пенсію відповідно до закону та не приймає участь у системі загальнообовязкового державного соціального страхування в силу ст. 13 ОСОБА_2 України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон України № 1058). Отже, повинен бути звільнений від сплати єдиного внеску.

Відповідно до положень зазначених законів та Інструкції «Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування», затвердженої Наказом Міністерства доходів і зборів України 09.09.2013 року № 455 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 19.09.2013 року за № 1622/24154 (далі - Інструкція № 455), на органи доходів і зборів покладено обовязок контролю нарахування, обчислення, сплати страхувальниками єдиного внеску.

У відповідності до п. 6.3. Інструкції № 455 органи доходів і зборів надсилають платникам Вимогу про сплату недоїмки в таких випадках: якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника про суми доходу (прибутку) фізичних осіб-підприємців чи осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, свідчать про донарахування сум єдиного внеску, або органами доходів і зборів у повідомленнях-розрахунках визначено суми єдиного внеску, які підлягають доплаті; якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; якщо платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

У випадку, передбаченому абз. 1 п. 6.3. Інструкції № 455, вимога надсилається одночасно з актом документальної перевірки платника єдиного внеску, або актом про суми розбіжностей щодо сум доходу (прибутку), заявлених у звітності до органів доходів і зборів та задекларованих у річній податковій декларації фізичними особами-підприємцями чи особами, які забезпечують себе роботою самостійно, або повідомленням-розрахунком на всю суму донарахованого (зменшеного) єдиного внеску.

У випадках, передбачених абз. 2 та 3 п. 6.3. Інструкції № 455, вимога надсилається платникам, зазначеним у підпунктах 1 та 2 пункту 2.1. розділу II цієї Інструкції, протягом пяти робочих днів, наступних за календарним місяцем, у якому виникла або зросла недоїмка зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Жодних перевірок позивача як субєкта підприємницької діяльності не проводилось.

Відповідно до положень пп. 4.5.2., пп. 6.3. Інструкції № 455, підставою формування вимоги є повідомлення-розрахунки органів доходів і зборів сум єдиного внеску, що підлягають сплаті, які протягом звітного періоду повинні надсилатися страхувальнику, оскільки останній має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску.

Доказів надсилання позивачу повідомлень-розрахунків відповідачем суду не надано.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Суд також бере до уваги що, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони у відповідності до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди, незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, перевіряють їх відповідність усім зазначеним вимогам статті 2 КАС України.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач заперечень до суду не надав. За таких умов суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Одночасно з цим, у позовних вимогах ОСОБА_1 просить суд визнати скасувати вимогу відповідача як незаконну та протиправну. Тобто, просить суд визнати вимогу протиправною та незаконною, та скасувати її.

Як зазначено у пункті 10.2 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20.05.2013 року «Про судове рішення в адміністративній справі»:

« 10.2 Із змісту статті 162 КАС України випливає, що в разі задоволення позову про визнання протиправним рішення субєкта владних повноважень чи його окремих положень суд повинен зазначити про це в судовому рішенні та одночасно застосувати один із встановлених законом способів захисту порушеного права позивача: про скасування або визнання нечинними рішення чи окремих його положень.

При цьому суди повинні мати на увазі, що одночасне застосування обох способів захисту порушеного права визнання спірного акта нечинним та скасування такого акта є помилковим.»

За таких умов суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись статтями 11, 71, 94, 128, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Скасувати вимогу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області № Ф-330-17 від 11.05.2016 року.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Присудити на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області (код ЄДРПОУ 38790114) судовий збір в сумі 551,20 грн., сплачений квитанцією № 0.0.560201043.1 від 30.05.2016 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Князєв В.С.