Постанова № 59191473, 11.07.2016, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2016 року (12 год. 25 хв.) Справа № 808/1234/16 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазаренка М.С., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство «БАНК КІПРУ» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», про визнання неправомірними дій та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (далі іменуються позивачі) до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 (далі іменується відповідач), в якому позивачі просять суд:

- визнати неправомірними дії відповідача, щодо внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Державного реєстру іпотек записів за індексним номером 13643237 від 09.06.2014 та індексним номером 13642099 від 09.06.2014;

- скасувати рішення відповідача за реєстраційними номерами 13643237 від 09.06.2014 та 13642099 від 09.06.2014 про державну реєстрацію обтяження іпотекою нерухомого майна, яке належить позивачам.

В обґрунтування позовних вимог позивачі зазначають, що відповідачем було незаконно внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Державного реєстру іпотек записи за індексним номером 13643237 від 09.06.2014 та індексним номером 13642099 від 09.06.2014, оскільки останнім не перевірено чи повідомив іпотекодержатель письмово боржника про відступлення прав за іпотечним договором і права вимоги за основним зобовязанням. Позивачі зазначають, що проводячи державну реєстрацію обтяження іпотекою нерухомого майна, яке належить позивачам речових, відповідачем порушено вимоги Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяження» та Закону України «Про нотаріат», оскільки вчинена ним дія не була повязаною із вчиненням нотаріальної дії з нерухомим майном. З урахуванням викладеного, просять скасувати рішення відповідача про державну реєстрацію обтяження іпотекою нерухомого майна, яке належить позивачам.

Ухвалою судді від 14.03.2016 відкрито провадження в адміністративній справі, залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство «БАНК КІПРУ» (далі іменується третя особа 1) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (далі іменується третя особа 2), закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Позивачі до початку судового засідання подали клопотання вх. №20751 від 11.07.2016 про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримують у повному обсязі.

Відповідач, належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не прибула, надіслала письмові заперечення проти позову, в яких, зокрема, вказує, що після виконання всіх вимог Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, на підставі поданих документів, нею було посвідчено Договір про передачу прав за іпотечними договорами за реєстровим № 2746 між Публічним акціонерним товариство «БАНК КІПРУ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «КРЕДИТНІ ІНІЦІАТИВИ», відповідно до якого та на підставі статті 24 Закону України від 5 червня 2003 року № 898-IV «Про іпотеку», сторони домовились, що разом з відступленням Прав вимоги Заборгованостей по кредитних договорах від Боржників, що здійснюється на підставі ОСОБА_4 факторингу від 06 червня 2014 року, укладеного між Сторонами, одночасно передаються права вимоги за іпотечними договорами, які визначені у Додатку № 1 до цього ОСОБА_4. Вважає, що нотаріальна дія та державна реєстрація прав вчинена із дотриманням вимог чинного законодавства, в задоволенні позову просила відмовити. Справу просила розглядати без її участі.

Представник третьої особи 1, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не прибув, про причини неявки не повідомив. Будь-яких заяв чи клопотань не надіслав.

У судове засідання прибула представник третьої особи 2 ОСОБА_5 Матеріали справи містять письмові заперечення вх. №16474 від 30.05.2016 та додаткові заеречення вх. №20811 від 11.07.2016, в яких, зокрема, зазначено, що 11 червня 2008 року між AT «АвтоЗАЗбанк», правонаступником якого є ПАТ «Банк Кіпр», та громадянкою України ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №57-П/08, відповідно до якого ОСОБА_4 надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 180 000,00 дол.США строком повернення по 08.06.2018. В забезпечення виконання обовязків за Кредитним договором між ОСОБА_1, ОСОБА_2 та AT «АвтоЗАЗбанк» укладено Іпотечний договір № 43 до Кредитного договору №57-П/08, посвідчений 11.06.2008 приватним нотаріусом Якимівського районного нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрований в реєстрі за № 649. 06 червня 2014 року між ПАТ «БАНК КІПРУ» та TOB «Кредитні ініціативи» було укладено Договір факторингу. Відповідно до пунктів 2.1, 2.2. ОСОБА_4 відступив Фактору свої права Вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з Боржниками, право на вимогу якої належить Банку. Сторони домовились, що одночасно з відступленням прав вимоги Заборгованостей, на підставі ОСОБА_4 Клієнт передає Фактору право вимоги за Договорами Забезпечення. Того ж дня між ПАТ «БАНК КІПРУ» та TOB «Кредитні ініціативи» було укладено Договір про передачу прав за іпотечними договорами, відповідно до пункту 1.1 якого Сторони домовились, що разом з відступленням Прав вимоги заборгованостей по кредитних ОСОБА_4 Боржників одночасно передаються права вимоги за іпотечними договорами. Отже, внаслідок укладення вказаного договору відбулася заміна кредитора, а саме TOB «Кредитні ініціативи» набуло статусу нового кредитора/стягувача за Кредитним договором від 11.06.2008 №57-П/08, та забезпечувальними договорами, а саме Іпотечним договором №43, який слугує забезпеченням зобовязань позичальника за Кредитним договором. Зазначає, що внаслідок неналежного виконання обовязків за Кредитним договором №57-П/08 у позичальника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 утворилась заборгованість. На чисельні вимоги TOB «Кредитні ініціативи» Боржники не реагували, заборгованість не сплачували та ухилялись від виконання зобовязань за Кредитним договором. Вказує, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не є стороною правочинів укладених 06.06.2014 між ПАТ «Банк Кіпр» та TOB «Кредитні ініціативи», а спірними правочинами їх права не порушуються, адже сама по собі заміна кредитора та іпотекодержателя у зобовязанні не змінює обсягу прав та обовязків позичальника та не збільшує його відповідальності, відповідно, особа кредитора/ іпотекодержателя не впливає на належне виконання обов'язків боржником. Враховуючи зазначене, вважає, що нотаріальна дія та державна реєстрація прав вчинені із дотриманням вимог чинного законодавства.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі іменується КАС України), якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

За приписами статті 41 КАС України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь в справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За таких обставин, суд визнав за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі доказами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Згідно з частиною першою статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного зясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.

Розглянувши матеріали та зясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

11 червня 2008 року між Акціонерним банком «АвтоЗАЗбанк» (далі іменується банк, АБ «АвтоЗАЗбанк») та громадянкою ОСОБА_1 укладений кредитний договір про надання споживчого кредиту №57-П/08. Предмет договору надання ОСОБА_1 кредиту в сумі 180000,00 доларів США строком з 11 червня 2008 року по 08 червня 2018 року зі сплатою 14,5 % річних.

Разом з цим, 29.04.2008, між АБ «АвтоЗАЗбанк» та ОСОБА_1, укладений Іпотечний договір № 43, відповідно до якого ОСОБА_1 та ОСОБА_2 для забезпечення виконання всіх грошових зобовязань за кредитним договором №57-П/08 від 11.06.2008 передали в іпотеку нерухоме майно будівлю суспільного харчування, загальною площею 64,5 кв.м., що належить ОСОБА_1 та знаходиться за адресою: Запорізька область, Якимівський район, смт. Кирилівка, вул. Коса Пересип (Коса «Пересип»), буд. 4/1; лебьодочна, загальною площею 21,8 кв.м., що належить ОСОБА_2 та знаходиться за адресою: Запорізька область, Якимівський район, смт. Кирилівка, вул. Коса Пересип (Коса «Пересип»), буд. 4.

Крім того, 06 серпня 2008 року між Акціонерним банком «АвтоЗАЗбанк» (далі іменується банк, АБ «АвтоЗАЗбанк») та громадянином ОСОБА_2 укладений кредитний договір про надання споживчого кредиту №80-К/08. Предмет договору надання ОСОБА_2 кредиту в сумі 46500,00 доларів США строком з 06 серпня 2008 року по 03 серпня 2018 року зі сплатою 14,5 % річних.

В забезпечення виконання вказаного Кредитного договору між АБ «АвтоЗАЗбанк» та ОСОБА_2 06.08.2008 укладений Іпотечний договір № 65, відповідно до якого ОСОБА_1 та ОСОБА_2 для забезпечення виконання всіх грошових зобовязань за кредитним договором №80-К/08 від 06.08.2008 передали в іпотеку нерухоме майно трикімнатну квартиру №35, що знаходиться в будинку №19 по проспекту Богдана Хмельницького в місті Мелітополі, яка є власністю ОСОБА_1 на підставі відповідного договору купівлі-продажу.

Згідно з пунктом 11 Іпотечного договору № 43 від 29.04.2008 та Іпотечного договору № 65 від 06.08.2008, у разі порушення Іпотекодавцями обовязків, встановлених цим договором, ОСОБА_7 має право вимагати дострокового виконання Позичальником основного зобовязання, а в разі його невиконання звернути стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до пункту 14 Іпотечного договору № 43 від 29.04.2008 та Іпотечного договору № 65 від 06.08.2008, відступлення прав за цим договором здійснюється без необхідності отримання згоди Іпотекодавця і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобовязанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за цим договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобовязанням. ОСОБА_7 зобовязаний письмово у пятиденний строк повідомити Іпотекодавця про відступлення прав за цим договором і права вимоги за основним зобовязанням. Правочин про відступлення прав за цим договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законом порядку.

Пунктом 15 Іпотечного договору № 43 від 29.04.2008 та Іпотечного договору № 65 від 06.08.2008 передбачено, зокрема, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог ОСОБА_7.

Відповідно до пункту 16 Іпотечного договору № 43 від 29.04.2008 та Іпотечного договору № 65 від 06.08.2008, у разі порушення умов цього договору ОСОБА_7 надсилає Іпотекодавцям письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобовязань, вимога про виконання порушеного зобовязання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога ОСОБА_7 залишиться без задоволення, ОСОБА_7 має право розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно Закону України «Про іпотеку». Положення частини першої цього пункту не є перешкодою для реалізації ОСОБА_7 права звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Як передбачено пунктом 17 Іпотечного договору № 43 від 29.04.2008 та Іпотечного договору № 65 від 06.08.2008, сторони цього договору, можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно з окремим договором між сторонами про задоволення вимог ОСОБА_7, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог ОСОБА_7, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до Закону України «Про іпотеку». Визначений договором спосіб задоволення вимог ОСОБА_7 не перешкоджає ОСОБА_7 застосувати інші встановлені законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги ОСОБА_7 щодо виконання Іпотекодавцем основного зобовязання є недійсними.

06 червня 2014 року між Банком (Клієнт) та ТОВ «КРЕДИТНІ ІНІЦІАТИВИ» (Фактор) укладено договір факторингу №1, відповідно до якого Клієнт відступає Фактору свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з боржниками, зазначених у Реєстрі Заборгованості Боржників та у Переліку кредитних договорів та ОСОБА_4 забезпечення, право на вимогу якої належить Клієнту на підставі Документації, а Фактор, шляхом надання фінансової послуги Клієнту, набуває Права Вимоги такої заборгованості від Боржників та сплачує Клієнту грошові кошти в розмірі, що становить Ціну Продажу та в порядку, передбаченому цим ОСОБА_4. Сторони домовились, що одночасно з відступленням прав вимоги Заборгованостей, на підставі ОСОБА_4 Клієнт передає Фактору право вимоги за Договорами Забезпечення.

Того ж дня між ПАТ «БАНК КІПРУ» та TOB «Кредитні ініціативи» було укладено Договір про передачу прав за іпотечними договорами, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, відповідно до пункту 1.1 якого Сторони домовились, що разом з відступленням Прав вимоги заборгованостей по кредитним договорам Боржників одночасно передаються права вимоги за іпотечними договорами.

09.06.2014 Відповідачем, як державним реєстратором, на підставі ОСОБА_4 про передачу прав за іпотечними договорами, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за індексним номером 13643237 від 09.06.2014 та до Державного реєстру іпотек за індексним номером 13642099 від 09.06.2014, було внесено відомості про нового іпотекодержателя, яким вказано Третю особу 2, код ЄДРПОУ 35326253, з зазначенням майновими поручителями Позивачів по справі.

Вказане рішення стосується нерухомого майна яке було передано в іпотеку для забезпечення виконання кредитних договорів укладених між АБ «АвтоЗАЗбанк» та Позивачами.

Позивачі, посилаючись на протиправність дій відповідача по проведенню державної реєстрації та по прийняттю рішення про обтяження іпотекою нерухомого майна, яке належить позивачам, звернулись до суду з даним позовом.

За приписами статті 19 Конституції України від 28.06.1996 №254к/96-ВР, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, врегульовано Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» №1952-IV від 01.07.2004 (далі іменується Закон України №1952-IV).

Згідно з частиною першою статті Закону України №1952-IV, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Пунктом 1 частини першої статті 4 Закону України №1952-IV, у редакції на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що обовязковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування.

Частиною першою статті 9 Закону України №1952-IV передбачено, що державним реєстратором може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж юридичної роботи не менш як два роки. У випадку, передбаченому цим Законом, державним реєстратором є нотаріус як спеціальний субєкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.

Згідно з пунктом 2 частини другої статті 9 Закону України №1952-IV державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав.

При цьому, відповідно до частини другої статті 9 Закону України №1952-IV, нотаріус як спеціальний субєкт здійснює функції державного реєстратора, крім передбачених пунктами 4 і 6 частини другої статті 9 цього Закону.

Таким чином, нотаріуси, як спеціальні субєкти, уповноважені приймати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а також про відмову в такій державній реєстрації.

Відповідно до частини третьої статті 24 Закону України «Про іпотеку» № 898- IV від 05.06.2003, правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Згідно з частиною першою статті 34 Закону України «Про нотаріат» № 3425-ХІІ від 02.09.1993, нотаріуси вчиняють такі нотаріальні дії: посвідчують правочини (договори, заповіти, довіреності тощо).

Згідно з частинами першою та другою статті 19 Закону України №1952-IV, у редакції на час виникнення спірних правовідносин, державна реєстрація прав проводиться на підставі:

1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом, та актів прийому-передачі активів та/або зобовязань неплатоспроможного банку приймаючому або перехідному банку, крім випадків, визначених законом;

2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону;

3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді;

4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом;

5) рішень судів, що набрали законної сили;

6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Державна реєстрація обтяжень здійснюється на підставі:

1) встановленої законом заборони користування та/або розпорядження нерухомим майном;

2) рішень судів, що набрали законної сили;

3) постанови органів досудового слідства, державного виконавця про накладення арешту на нерухоме майно;

4) накладення заборони на відчуження нерухомого майна нотаріусом;

5) рішення органу місцевого самоврядування про віднесення обєктів нерухомого майна до застарілого житлового фонду;

6) інших актів відповідних державних органів та посадових осіб згідно із законом;

7) договорів, укладених у порядку, встановленому законом.

На час виникнення спірних правовідносин процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обовязки субєктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна було врегульовано Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим Постановою Кабінету міністрів України від 17.10.2013 за №868 (далі іменується Порядок №868).

Відповідно до пункту 8 Порядку №868, для проведення державної реєстрації прав заявник подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові заяву, форму та вимоги до заповнення якої встановлює Мінюст. Заява подається окремо щодо кожного обєкта нерухомого майна.

Як передбачено пунктом 15 Порядку №868, під час розгляду заяви і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо:

1) обовязкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках);

2) повноважень заявника;

3) відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах;

4) наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону;

5) наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) повязує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Згідно з пунктом 20 Порядку №868, за результатами розгляду заяви та документів, необхідних для проведення державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав або рішення про відмову в такій реєстрації.

Частиною першою пункту 36 Порядку №868 передбачено, що для проведення державної реєстрації речових прав необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення таких прав на нерухоме майно, та інші документи, визначені цим Порядком..

Відповідно до пункту 39 Порядку №868, для проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, яке набувається у звязку з настанням або ненастанням певної події, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає документ, що підтверджує факт настання або ненастання такої події.

В пункті 40 Порядку №868 зазначено, що для проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, яке перебуває в іпотеці або податковій заставі, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає документ, що підтверджує факт надання іпотекодержателем або контролюючим органом згоди на відчуження або передачу на іншому речовому праві такого майна. Дія цього пункту не поширюється на випадки внесення до Державного реєстру прав відомостей про речові права на нерухоме майно, реєстрація яких проведена до 1 січня 2013 року відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення.

Згідно із пунктом 63 Порядку №868, під час проведення державної реєстрації іпотеки заінтересованою особою є іпотекодержатель. У разі проведення державної реєстрації припинення іпотеки заінтересованою особою також є особа, якою припинена іпотека, особа, в інтересах якої припинено іпотеку, та у випадку, передбаченому Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», - державний виконавець.

Пунктом 64 Порядку №868 передбачено, шо державна реєстрація обтяження нерухомого майна іпотекою, зміни умов обтяження нерухомого майна іпотекою, анулювання та видачі нової заставної, відступлення прав за іпотечним договором або передачі заставної, видачі дубліката заставної, припинення обтяження нерухомого майна іпотекою проводяться з урахуванням особливостей, визначених цим Порядком.

Відповідно до пункту 67 Порядку №868, для проведення державної реєстрації відступлення прав за іпотечним договором заявник також подає укладений в установленому законом порядку договір, відповідно до якого відбувається відступлення прав.

У відповідності до частин першої, другої та третьої статті 24 Закону України №1952-IV, відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобовязанням. ОСОБА_7 зобовязаний письмово у пятиденний строк повідомити боржника про відступлення прав за іпотечним договором і права вимоги за основним зобовязанням. Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

З вказаного слідує, що ОСОБА_7 зобовязаний письмово у пятиденний строк повідомити боржника про відступлення прав за іпотечним договором і права вимоги за основним зобовязанням.

В матеріалах справи відсутні докази повідомлення ОСОБА_7 боржників (позивачів) про відступлення права вимоги за вказаними вище іпотечними та кредитними договорами.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем надано суду, зокрема, договір про передачу прав за іпотечними договорами від 06.06.2014, додаток №1 до ОСОБА_4 про передачу прав за іпотечними договорами від 06.06.2014, додаток №2 до ОСОБА_4 про передачу прав за іпотечними договорами від 06.06.2014 - повідомлення про заміну іпотекодержателя, договір факторингу від 06.06.2014 з додатками.

Суд оцінюючи наявні документи в матеріалах справи вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до частини третьої статті 17 Закону України №1952-IV, документи, що встановлюють виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно і подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Слід зауважити, що відповідачем на неодноразові вимоги суду не надано оригінали документів на підставі яких здійснено реєстраційну дії. В той же час, в матеріалах реєстраційної справи відсутні документи, зокрема письмове повідомлення боржників ОСОБА_7 про передачу прав за іпотечними договорами і права вимоги за основним зобовязанням. При цьому, слід відмітити, що в наданих відповідачем документах до реєстраційної справи, повідомлення про зміну іпотекодержателя є незаповненим.

Крім того, відповідно до частини девятої статті 15 Закону України № 1952-IV, державна реєстрація прав, їх обтяжень у результаті вчинення нотаріальної дії (надання відмови в ній) проводиться одночасно з вчиненням такої дії.

Тобто, з урахуванням особливостей даної справи, посвідчуючи договір про передачу прав за іпотечним договором, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, повинна була одночасно внести зміни до відповідного запису у Державному реєстрі іпотек. Разом з цим, рішення відповідача за реєстраційними номерами 13643237 від 09.06.2014 та 13642099 від 09.06.2014 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, якими внесені зміни до запису у Державному реєстрі іпотек, були внесені не одночасно, а лише 09.06.2014.

Таким чином, суд вважає, що не врахування відповідачем зазначених обставин призвело до вчинення ним реєстраційних дій з порушенням встановленого порядку.

Отже, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за реєстраційними номерами 13643237 від 09.06.2014 та 13642099 від 09.06.2014, прийняті 09 червня 2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 суд визнає неправомірними та такими, що підлягають скасуванню.

Доводи і заперечення сторін не спростовують встановленого вище судом.

Відповідач в силу положень частини другої статті 71 КАС України не спростував покликання позивача.

Позивач в силу положень частини першої статті 71 КАС України довів суду належними доказами наявність обставин, що обґрунтовують його позовні вимоги в цілому.

Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позовні вимоги задоволені у повному обсязі, суд присуджує на користь позивача всі понесені ним під час судового розгляду справи судові витрати.

Враховуючи вищезазначене, та керуючись статтями 2, 4, 7 12, 14, 69-71, 86, 94, 158 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство «БАНК КІПРУ» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», про визнання неправомірними дій та скасування рішення, - задовольнити повністю.

Визнати неправомірними дії Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, щодо внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Державного реєстру іпотек записів за індексним номером 13643237 від 09.06.2014 та індексним номером 13642099 від 09.06.2014.

Скасувати рішення Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстраційними номерами 13643237 від 09.06.2014 та 13642099 від 09.06.2014 про державну реєстрацію обтяження іпотекою нерухомого майна, яке належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Присудити на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 1102 (одну тисячу сто дві) грн. 40 коп. судового збору за рахунок Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 (04071, місто Київ, вулиця Верхній Вал, будинок №18).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя М.С. Лазаренко