Постанова № 59191379, 24.06.2016, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2016 р. справа № 804/2761/16 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Павловського Д.П., розглянувши в порядку скороченого провадження у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «АГАПА» про стягнення адміністративно-господарських санкцій у розмірі 9187,50 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Правда», в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Правда» на користь держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у розмірі 9187,50 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідач в порушення вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» не здійснив своєчасно сплату обовязкових адміністративно - господарських санкцій за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. За наявні у відповідача 1 робоче місце, призначене для працевлаштування інвалідів і не зайнятих інвалідами, відповідач повинен був сплатити адміністративно - господарські санкції у розмірі 9187,50 грн.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.05.2016 року було відкрито провадження у справі.

Ухвалу про відкриття скороченого провадження у справі направлено на адресу відповідача, отримано відповідачем 14.06.2016 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Станом на 24.06.2016 року заперечень на адміністративний позов не надходило.

Згідно пункту 3 частини 5 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України справа повинна бути розглянута у порядку скороченого провадження не пізніше трьох днів - у разі якщо протягом семи днів з дня закінчення строку, передбаченого частиною третьою цієї статті, до суду не надійшло заперечення відповідача та за умови, що справа не розглядається судом за місцезнаходженням відповідача.

Розглянувши матеріали справи та доводи позовної заяви, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно Положенню про Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, затвердженому наказом Фонду соціального захисту інвалідів від 21.05.2011 року № 81, відділення Фонду здійснює, зокрема, збір сум адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів. Відділення Фонду є юридичною особою, може бути позивачем і відповідачем у судах різних інстанцій.

З матеріалів справи вбачається, що 02.02.2016 р. відповідачем подано до Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів Форми №10-ПІ за 2015 рік, згідно якого середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу на підприємстві в 2015 році становила 8 осіб, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність 0 осіб; кількість інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, встановлених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» - 1 осіб; середньорічна заробітна плата штатного працівника 18375,00 грн.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Порядок, підстави та умови участі субєктів господарювання в реалізації державний гарантій для забезпечення інвалідів рівними правами з іншими громадянами регулюється Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 року № 875.

Приписами частини 3 статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» встановлено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, на підприємства, установи, організації законодавчо покладено обов'язок створювати робочі місця для інвалідів.

Частиною першою статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» передбачено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Згідно частини 2 статті 19 вищевказаного закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Відповідно до частини 4 статті 20 Закону України від 01.03.1991 року № 803-XII «Про зайнятість населення» (діяв на момент виникнення спірних правовідносин) підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів.

Таким чином, приписами законодавства обов'язок з працевлаштування інвалідів покладається на Державну службу зайнятості, однак при умові щомісячного інформування місцевих центрів зайнятості про наявність вільних робочих місць (вакансій) для працевлаштування інвалідів.

Про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів роботодавці повідомляють територіальні відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - відділення Фонду) шляхом подання статистичної звітності у формі №10-ПІ поштова - річна «Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів». Водночас, про наявність вакантних місць роботодавці щомісячно повідомляють центри зайнятості, направляючи звітність у формі №3-ПН «Звіт про наявність вакансій», затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005 року №420, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 21.12.2005 року за №1534/11814.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.05.2016 року відповідачу було запропоновано надати заперечення та докази на їх підтвердження.

Проте, отримавши вказану ухвалу, відповідач не скористався своїм правом та заперечення проти позову до суду не подав.

В матеріалах справи відсутні докази вжитих підприємством заходів з метою працевлаштування інвалідів та належного щомісячного інформування про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів органи працевлаштування

Враховуючи зазначене та той факт, що кількість робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування інвалідів, відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» на ТОВ «Правда» становить 1 особу, суд доходить висновку, що підприємством протягом 2015 року не було вжито всіх заходів, спрямованих на створення робочих місць для працевлаштування інвалідів у кількості інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, встановлених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Статтею 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, встановлена відповідальність, яка за своєю правовою природою є господарсько-правовою відповідальністю.

Згідно частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою для застосування такої відповідальності до учасника господарських відносин є вчинене роботодавцем правопорушення в сфері господарювання. Відповідно до частини другої зазначеної статті учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. При цьому слід враховувати, що елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками.

Приймаючи до уваги встановлені обставини, суд приходить до висновку, що відповідач не виконав свого обов'язку по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2015 році.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона, належними і достатніми доказами повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідач належними доказами не довів факту вжиття всіх необхідних заходів для працевлаштування інвалідів.

На підставі п. 4 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд в порядку адміністративного судочинства може прийняти постанову про стягнення з відповідача коштів.

За таких обставин позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. ст. 158-163, 183-2, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АГАПА» (код ЄДРПОУ 31735743) на користь держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у розмірі 9187,50 грн.

Копію постанови направити всім сторонам по справі.

Постанова підлягає негайному виконанню відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд, в порядку та у строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, та набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя ОСОБА_1