Постанова № 59191271, 25.07.2016, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 липня 2016 р. Справа № 805/1427/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кірієнко В.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Віраж-Авто» до Маріупольської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення від 29.04.2016року за №0009941200, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Віраж-Авто», звернувся з позовною заявою до Маріупольської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення від 29.04.2016року за №0009941200.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що спірне рішення було прийнято відповідачем за наслідками проведення камеральної перевірки податкової декларації з плати за землю за 2015рік (акт від 18.04.2016року за №43/64/12-1/05505992) та містить посилання на заниження товариством суми податкового зобовязання з плати за землю, заявленої у податковій декларації. Так, спірним рішенням позивачу було збільшено суму грошового зобовязання з орендної плати з юридичних осіб за січень-вересень 2015року в розмірі 47411,03грн. та нараховані штрафні санкції в розмірі 11852,76грн., проте, податковим органом не були враховані приписи ст.6 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (ОСОБА_1 №1669), згідно якої під час проведення антитерористичної операції звільняються суб'єкти господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності. Зазначив, що у підприємства знаходиться у користуванні на підставі договору оренди земельної ділянки від 11.11.2005року, укладеному з Маріупольською міською радою Донецької області, земельна ділянка за адресою: м. Маріуполь, Іллічівський район, смт.Старий Крим, вул. Челябінська, 1г, тобто земельна ділянка знаходиться у зоні проведення антитерористичної операції. Також, позивач зазначив, що виробничі приміщення, які розташовані на цій земельній ділянці та земельна ділянка зайняті військовою частиною в/ч 9937 (Східне регіональне управління Донецький прикордонний загін), що унеможливлює користування позивачем цією земельною ділянкою за призначенням.

Просив задовольнити позовні вимоги та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.04.2016року за №0009941200 в повному обсязі, надав суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження, за наявними у справі доказами.

Представник відповідача по справі в судове засідання не з'явився, надав суду письмові заперечення на позов, в яких зазначає, що підприємством подано уточнюючу податкову декларацію з плати за землю за 2015рік на зменшення податкових зобовязань на суму 47411,03грн. по діючому договору оренди земельної ділянки. Актом перевірки від 18.04.2016року за №43/64/12-1/05505992 було встановлено заниження товариством суми податкового зобовязання з плати за землю, заявленої у податковій декларації за 2015рік, у звязку з чим було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 29.04.2016року за №0009941200. Зазначив, що розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014року за №1053-р, яким затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, було зупинено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.11.2014року за №1079-р. За таких підстав, без відповідного переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція не можливо виконувати ОСОБА_1 №1669.

Просив в позовних вимогах відмовити у повному обсязі, надав суду клопотання про розгляд справи без участі представника податкового органу.

З урахуванням викладеного, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представників сторін, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Віраж-Авто» зареєстровано в якості юридичної особи 13.02.1996року, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за кодом ЄДРПОУ 05505992, знаходиться на податковому обліку у відповідача, що не є спірним в даній справі.

Позивачем було подано до податкового органу уточнюючу податкову декларацію з плати за землю за 2015рік від 17.03.2016року за №9276530578 на зменшення податкових зобовязань на суму 47411,03грн. по діючому договору оренди земельної ділянки від 11.11.2005року.

Відповідачем було проведено камеральну перевірку податкової декларації позивача з плати за землю за 2015рік, за наслідками якої було складено акт від 18.04.2016року за №43/64/12-1/05505992. За висновками акту встанолено заниження товариством суми податкового зобовязання з плати за землю, заявленої у податковій декларації за 2015рік, у звязку з чим було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 29.04.2016року за №0009941200 про зменшення податкових зобовязань з орендної плати з юридичних осіб на суму 47411,03грн. та нарахування штрафних санкцій в розмірі 11852,76грн.

Судом встановлено, що підставою нарахування позивачу податкових зобовязань з плати за землю є діючий договір оренди земельної ділянки від 11.11.2005року, укладений з Маріупольською міською радою Донецької області (земельна ділянка за адресою: м. Маріуполь, Іллічівський район, смт.Старий Крим, вул. Челябінська, 1г площею 3,3859га).

Підпунктом 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України передбачено обов'язок платників податків сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України , податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Землекористувачі відповідно до пункту "в" частини 1 статті 96 Земельного кодексу України зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Підпунктом 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України передбачено, що плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до статті 269 Податкового кодексу України платниками плати за землю є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Згідно з положеннями статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 Податкового кодексу України.

Згідно статті 285 Податкового кодексу України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

Відповідно до статті 287 Податкового кодексу України, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця. Податкове зобов'язання з плати за землю, визначене у новій звітній податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця. Податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України, встановлено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельної ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Згідно п.257.1 ст.257 Податкового кодексу України базовий податковий (звітний) період для рентної плати дорівнює календарному кварталу.

Відповідно до п.257.2 ст.257 Податкового кодексу України платники рентної плати самостійно обчислюють суму податкових зобовязань з рентної плати.

Платник рентної плати до закінчення визначеного розділом II цього Кодексу граничного строку подання податкових декларацій за податковий (звітний) період, що дорівнює календарному кварталу, подає до відповідного контролюючого органу за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, податкову декларацію, яка містить додатки, зокрема, з рентної плати за спеціальне використання води - за місцем податкової реєстрації (п.п.257.3.4 п.257.3 ст. 257 Податкового кодексу України).

Згідно п.257.5 ст.257 Податкового кодексу України сума податкових зобовязань з рентної плати, визначена у податковій декларації за податковий (звітний) період, сплачується платником до бюджету протягом 10 календарних днів після закінчення граничного строку подання такої податкової декларації з урахуванням фактично сплачених авансових внесків.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року №405/2014 введене в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України» та розпочате проведення Антитерористичної операції на території Донецької і Луганської областей.

Тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення визначає ОСОБА_1 України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 2 вересня 2014 року №1669-VII.

Абзацом 2 статті 1 зазначеного Закону визначено, що територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року №405/2014.

Разом з тим, Кабінетом міністрів України 02 грудня 2015 року прийнято розпорядження №1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України», яким затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Згідно вказаного Переліку місто Маріуполь віднесене до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція.

Відповідно до частини 2-3 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» цей ОСОБА_1 набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону. Дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення. Закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону

Згідно з абзацом 1 статті 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

На час вирішення справи Президентом України Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не приймався, тобто, період проведення АТО триває.

Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення. Відповідно до частини 3 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» даного Закону закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Так, відповідно до ст. 6 Закону України №1669 передбачено, що під час проведення антитерористичної операції звільняються суб'єкти господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Статтею 7 вищезазначеного закону передбачено скасування на період проведення антитерористичної операції орендної плати за користування державним та комунальним майном суб'єктам господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

Разом з тим, статтею 10 вказаного закону закріплено, що протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобовязань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Згідно з пунктом 6.2 розділу 6 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії ТПП України від 18.12.2014року за №44(5) форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням субєктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, податковим та/чи іншим зобовязанням/обовязком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів на виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

П.6.5 зазначеного Регламенту, встановлює, що тягар доказування настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) покладений на заявника.

Отже, платники земельного податку, які перебувають на обліку у фіскальних органах та знаходяться на територіях, визначених переліком населених пунктів, де проводиться антитерористична операція або було оголошено військовий чи надзвичайний стан, на цей період звільняються від своїх обовязків, зокрема, щодо сплати орендної плати виключно на підставі сертифікату Торгово-промислової палати України. В свою чергу для отримання якого, зобовязані надати докази настання вказаних обставин та документи, що це підтверджують.

Судом досліджено лист Донецької торгово-промислової палати від 15.01.2016року за №28/12.1-21 на заяву позивача, в якому зазначено, що відповідно до інформації отримуваної на постійній основі від Штабу Антитерористичного центру при Службі безпеки України щодо контрольваності територій силами АТО, станом на поточну дату заходи з проведення АТО тривають. Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015року за №1275-р відповідно до п.5 ст.11 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».

Водночас, судом досліджена довідка Державної прикордонної служби України Східне регіональне управління Донецького прикордонного загіну від 02.10.2014року, якою засвідчений факт знаходження на спірній земельній ділянці підрозділу Донецького прикордонного загону (в/ч 9937).

Таким чином, позивач був позбавлений права на користування земельною ділянкою в розумінні приписів Земельного кодексу України за її призначенням, як наслідок позбавлений права на отримання прибутку з використання зазначеної земельної ділянки з будівлею, що на ній розташовується в господарській діяльності підприємства. З урахуванням цього, позивач позбавлений права використовувати зазначену земельну ділянку за цілями, що були обумовлені при укладені договору оренди земельно ділянки від 11.11.2005року у звязку з настанням форс-мажорних обставин з 2014року та розташуванням в будівлі, яка знаходиться за адресою: м. Маріуполь, смт.Старий Крим, вул. Челябінська, 1г підрозділу Донецького прикордонного загону (в/ч 9937).

З аналізу вищевикладеного вбачається, що податковим органом спірним податковим повідомленням-рішенням не правомірно визначено позивачу зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб за 2015рік в розмірі 47411,03грн. та нараховані штрафні санкції в розмірі 11852,76грн.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зважаючи на вищевикладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Віраж-Авто» до Маріупольської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення від 29.04.2016року за №0009941200 підлягають задоволенню.

У відповідності до положень ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Віраж-Авто» до Маріупольської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення від 29.04.2016року за №0009941200 - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Маріупольської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області від 29.04.2016року за №0009941200 про зменшення податкових зобовязань з орендної плати з юридичних осіб на суму 47411,03грн. та нарахування штрафних санкцій в розмірі 11852,76грн.

Стягнути з Маріупольської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (за рахунок бюджетних асигнувань) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Віраж-Авто» судовий збір у розмірі 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до адміністративного суду апеляційної інстанції апеляційної скарги через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Кірієнко В.О.