Ухвала суду № 59190029, 26.07.2016, Апеляційний суд Сумської області

Справа №592/2733/16-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1Номер провадження 22-ц/788/1281/16 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - 69

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2016 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Бойка В. Б.,

суддів - Семеній Л. І. , Шевченка В. А.

з участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Сумської області апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 08 червня 2016 року

в цивільній справі за заявою ОСОБА_3, заінтересована особа : ОСОБА_4 про встановлення фактів, що мають юридичне значення,

В С Т А Н О В И Л А :

17.03.2016 року ОСОБА_3 звернулася до Ковпаківського районного суду м. Суми з заявою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, в якій зазначала, що вона не має роботи, її колишній чоловік ( заінтересована особа ОСОБА_4 ) відмовляв у наданні матеріальної підтримки, тому вона зверталася до суду з позовом про стягнення аліментів. Умовою надання такого виду утримання є потреба позивача у матеріальній допомозі.

Згідно з ч. 4 ст. 75 СК України, особа вважається такою, що потребує матеріальної допомоги, якщо її особисті доходи не забезпечують їй прожиткового мінімуму, встановленого законом.

З травня 2012 року заявниці призначена пенсія за віком, розмір якої, як пояснила заявниця в суді апеляційної інстанції, нині становить 1130 грн. Окрім пенсії заявниця не має інших доходів, тому, уточнивши свої вимоги, просила суд встановити факти, які мають юридичне значення, а саме, що вона не забезпечена прожитковим мінімумом, а також, що вона потребує матеріальної допомоги.

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 08.06.2016 року у задоволенні заяви ОСОБА_3 було відмовлено.

На дане рішення суду заявницею подано апеляційну скаргу, в якій ОСОБА_3, посилаючись на незаконність та необґрунтованість ухваленого рішення, порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати, а заяву задовольнити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення апелянта, який підтримав доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

У відповідності до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення місцевого суду відповідає не у повному обсязі.

За змістом ч.ч. 3 та 4 ст. 303 ЦПК України, апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Якщо поза увагою доводів апеляційної скарги залишилась очевидна незаконність або необґрунтованість рішення суду першої інстанції у справах окремого провадження, апеляційний суд перевіряє справу в повному обсязі.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволення заяви ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що заявниця неодноразово зверталася з позовами про стягнення аліментів з колишнього чоловіка ОСОБА_4 Обставини, зазначені в численних рішеннях та ухвалах Ковпаківського районного суду м. Суми та апеляційного суду Сумської області, є встановленими, а тому не підлягають доказуванню. Заявниця є особою, що забезпечена прожитковим мінімумом, відтак не потребує матеріальної допомоги.

Проте повністю погодитися з таким висновком суду колегія суддів не може, оскільки його зроблено з порушенням норм процесуального права.

Зокрема, за змістом ч. 1 ст. 234 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

У відповідності до ч. 2 ст. 234 ЦПК України, а також ч. 2 ст. 256 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Цими нормами не передбачено вичерпного переліку фактів, що можуть встановлюватися судом. Проте суд залишив поза увагою умови, за яких заяви про встановлення фактів можуть розглядатися в порядку окремого провадження.

Так, у п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», роз»яснено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо : згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, чиним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення, а також, якщо встановлення факту не пов»язується з наступним вирішенням спору про право.

Як вбачається із пояснень позивачки в суді першої та апеляційної інстанції, встановлення даних фактів їй потрібно для продальшого стягнення аліментів з колишнього чоловіка ОСОБА_4 шляхом подачі відповідного позову.

Судом встановлено, що протягом 2011-2016 р.р. заявниця кілька разів зверталася до суду з позовом про стягнення аліментів з ОСОБА_4 ( а.с. 13-15, 69-70 ). У 2016 році з таким позовом ОСОБА_3 зверталася вже двічі.

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 18.01.2016 року по справі №592/8742/15-ц, провадження №2/592/373/16 було відмовлено ОСОБА_3 у задоволенні позову до ОСОБА_4 про стягнення аліментів за необґрунтованістю.

Ухвалою апеляційного суду Сумської області від 21.03.2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилено.

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 20.04.2016 року по справі №592/11803/15-ц, провадження № 2/592/130/16 позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на її утримання у розмірі 25% від його доходів був залишений без задоволення.

Рішенням апеляційного суду Сумської області від 06.06.2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 було задоволено частково, змінено рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 20 квітня 2016 року у даній справі, з виключенням з нього посилання про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 96 грн. 27 коп. витрат, повязаних з явкою до суду відповідача та його представника. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Інстанційні суди відмовляли ОСОБА_3 у задоволенні позову, посилаючись на те, що вона забезпечена житлом та отримує пенсію. Окрім того, суди враховували сімейний та матеріальний стан відповідача, а також те, що сторони не перебували у шлюбі понад 10 років ( ч. 3 ст. 76 СК України ).

За змістом ст.ст. 75-76 СК України, право на отримання аліментів має один із подружжя на наявності ряду обставин, серед яких в т.ч. і непрацездатність претендента на аліменти, а також його потреба у матеріальній допомозі ( підстави позову ). Отже, ці обставини підлягають доказуванню в порядку позовного провадження при розгляді справи про стягнення аліментів.

Таким чином, заявниця в порядку окремого провадження намагається встановити юридичні факти, які їй потрібні для майбутнього вирішення спору про право, що є неприпустимим з огляду на викладене вище.

За змістом ч. 6 ст. 235 та ч. 4 ст. 256 ЦПК України, якщо під час розгляду справи в порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз»яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Згідно ч. 1 ст. 310 ЦПК України, рішення суду підлягає скасуванню в апеляційному порядку із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду з підстав, визначених статтями 205 і 207 цього Кодексу.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Оскаржуване рішення належить скасувати, а заяву ОСОБА_3 про встановлення факту, що має юридичне значення, - залишити без розгляду, розяснивши заявнику право на звернення до суду з відповідним позовом на загальних підставах.

Відповідно до ч.ч. 1 та 3 ст. 82 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх оплати.

Такі ж положення містить і ст. 8 Закону України «Про судовий збір».

В обґрунтування свого клопотання про звільнення від сплати судового збору заявниця посилається на скрутне матеріальне становище, на підтвердження чого надає ряд письмових доказів, в т.ч. і щодо розміру отримуваної пенсії.

Зазначена обставина свідчить про обєктивну неспроможність сплати ОСОБА_3 судового збору, тому її клопотання про звільнення від його сплати підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 207, 235, 256, 303, 307, 310, 313-315 ЦПК України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 08 червня 2016 року в даній справі скасувати.

Заяву ОСОБА_3 про встановлення факту, що має юридичне значення, залишити без розгляду, розяснивши заявнику право на звернення до суду з відповідним позовом на загальних підставах.

Звільнити ОСОБА_3 від сплати судового збору у сумі 303 грн. 16 коп. за подання апеляційної скарги на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 08 червня 2016 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий :

Судді :