Рішення № 59189473, 25.07.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/5204/16

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Гірняк Л. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.07.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

ОСОБА_2,

ОСОБА_3, ОСОБА_4

За участю секретаря Полякової В.О.,

розглянула у відкритому судовому засіданні м. Одесі апеляційну скаргу Державного підприємства «Морська аварійно-рятувальна служба» на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 16.05.2016 року, у справі за позовом ОСОБА_5 до Державного підприємства «Морська аварійно-рятувальна служба»

-про поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, витрати на відрядження та моральної шкоди, ВСТАНОВИЛА:

15 січня 2016 року позивачка звернулась до суду з вищезазначеним позовом в котрому зазначала, що у 2006 році її було прийнято на посаду начальника юридичного відділу державного підприємства «Морська аварійно-рятувальна служба».

З грудня 2014 року підприємство припинило виплату нарахованої заробітної плати ,котра 05.01.2016 року була частково їй виплачена. Однак витрачена нею сума в період відрядження, в розмірі 3666,80 коп., виплачена їй не була, а тому просила стягнути з відповідача суму заборгованості по витратам на відрядження.

Крім того, позивачка зазначає, що в січні 2016 року їй повідомили про те, що вона звільнена з найманої посади за п.4 ст.40 Кзпп( у звязку з прогулом 17.12.2015 року). ОСОБА_5 зазначає, що таке звільнення не відповідає вимогам закону так як вона є одинокою матірю; будівля підприємства була відключена від водо, тепло та електропостачання в звязку з чим адміністрацією був встановлений дистанційний режим роботи працівників управління. Позивачка зазначає, що не зявилась 17.12.2015 року в будівлю підприємства з поважних причин, жодних повідомлень про необхідність зявитись до приміщення до неї не надходило.

Одночасно зазначає, що зазнала моральних страждань так як незаконне звільнення та несплата коштів витрачених нею на відрядження змусили докладати додаткових зусиль для організації свого життя. Посилаючись на відсутність заробітку, ганебного звільнення призвело до моральних страждань. Моральну шкоду позивачка оцінила в 5000 грн.

Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 16 травня 2016 року позов ОСОБА_5 до Державного підприємства «Морська аварійно-рятувальна служба» про поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди задоволено частково. Поновлено ОСОБА_5 на роботі, на посаді начальника юридичного відділу Державного підприємства «Морська аварійно-рятувальна служба»;Стягнуто з Державного підприємства «Морська аварійно-рятувальна служба» на користь ОСОБА_5 - середній заробіток за час вимушеного прогулу з 17.12.2015 р. по 16.05.2016 р. в сумі 38364,85 грн., витрати на відрядження в сумі 3666,80 грн. та суму моральної шкоди у розмірі 1000 грн. ;Стягнуто з Державного підприємства «Морська аварійно-рятувальна служба» на користь держави судовий збір у розмірі 551,20 грн. В задоволенні решти позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду з ухваленням нового, про відмову в заявлених вимогах, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права,висновок суду першої інстанції не відповідає обставинам справи. Зокрема посилається на те, що позивачка не є одинокою матірю, погодження її звільнення з Міністерством інфраструктури України не вимагалось, акти від 17.12.2015 року, 18,12,2015 року,19.12.2015 року свідчать про неможливість отримати письмових пояснень, відсутні докази щодо знаходження позивачки у відрядженні, розрахунку середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу та безпідставне звільнення позивачки від сплати судового збору.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді доповідача, вислухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи вимоги щодо поновлення на роботі районний суд виходив з того, що вона являється одинокою матірю, а тому відповідно до вимог ст.184 КЗпП України таке звільнення не допускається.

Стягуючи середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції не навів відповідного розрахунку пославшись на припис ст.235 КЗпП України.

Стягуючи суму моральної шкоди суд першої інстанції виходив з вимог ст.237-1 Кзпп України При визначені розміру виходив з засад розумності ,виваженості та справедливості.

Розглядаючи позов про поновлення на роботі ОСОБА_6, звільненої в порядку п.4 ст.40 КЗпП України , судова колегія виходить з того, що прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і понад три години безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.

Як вбачається з матеріалів справи наказом № 2-к від 21 грудня 2015 року ОСОБА_6,начальника юридичного відділу ДП «Морська аварійно-рятувальна служба», звільнено з займаної посади 17 грудня 2015 року через відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин,п.4 ст.40 КЗпП України. Розглядаючи позов про поновлення на роботі ОСОБА_6, звільненої в порядку п.4 ст.40 КЗпП України, судова колегія виходить з того, що прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і понад три години безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.(а.с.8)

Відповідно до наказу від 29 грудня 2014 року № 536 «Про встановлення режиму роботи» встановлено дистанційний режим роботи працівників управління, а саме погоджено виконання доручених їх завдань та посадових обовязків вдома тощо, що не перешкоджає виробничому процесі.( а.с.13)

В матеріалах справи відсутні будь-які докази котрі засвідчують повідомлення позивачки про необхідність виходу на роботу на підприємство за адресою м. Одеса, вул. Приморська -17.12.2015 року.

Акти від 17.12.2015 року,18.12.2015 року та 19.12.2015 року не підтверджують того факту, що ОСОБА_6 повідомлялась про зміну встановленого наказом № 536 від 29.12.2014 року режиму роботи.

Виходячи з відсутності наказу щодо зміни режиму роботи на підприємстві та відсутності належних та допустимих доказів щодо повідомлення позивачки про вихід на роботу на підприємство 17.12.2015 року, унеможливлює її звільнення за п.4 ст.40 Кзпп України. Судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції помилково вважав незаконність звільнення з роботи з підстав ст. 184 Кзпп України, оскільки утримання неповнолітньої дитини позивачки здійснюється як матірю дитини так і батьком, котрий сплачує на її утримання аліменти.

Ухвалюючи рішення про поновлення незаконно звільненого працівника суд відповідно до статті 235 КЗпП України одночасно приймає рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. За часткової вини працівника розмір оплати вимушеного прогулу за період понад один рік може бути відповідно зменшений.

Як зазначено в Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою КМУ від 08.02.95 р. № 100 , середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Виплати нараховуються шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на кількість робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на кількість відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених законодавством, - на кількість календарних днів за цей період.

Як вбачається з матеріалів справи середньомісячний заробіток позивачки становить- за листопад та жовтень-7976 грн.83 коп. Виходячи з того, що вимушений прогул складає 5 місяці, то загальна сума становить 7976,83 коп. Х 5= 39884 грн.15 коп., що не перевищує суму заявлених позовних вимог.( а.с.41).

Судова колегія погоджується з думкою суду першої інстанції щодо виплати моральної шкоди за незаконне звільнення так як воно відповідає засадам розумності,виваженості та справедливості. Визначаючи розмір моральної шкоди в сумі 1000 грн. районний суд навів правові підстави стягнення моральної шкоди.

Частина третя ст. 121 КЗпП гарантує працівникам, які направлені у службове відрядження, оплату праці за виконану роботу відповідно до умов, визначених трудовим або колективним договором, і в розмірі не нижче середнього заробітку. Пункт 4 розділу I Інструкції №59 говорить, що «середній заробіток за час перебування працівника у відрядженні зберігається на всі робочі дні тижня за графіком, установленим за місцем постійної роботи». Таким чином, всі робочі дні перебування працівника у відрядженні підлягають оплаті в розмірі не нижче середнього заробітку.

На зворотному боці бланка авансового звіту вписуються всі документи, які підтверджують витрати у відрядженні (чи на господарські потреби) із розшифровкою дати, суми, кому та за що заплачено, то до авансового звіту включаються всі документально підтверджені витрати у відрядженні .

Як вбачається з довідки про нарахування зарплати № 28вк-16 від 25.02.2016 року сума заборгованості по витратам на відрядження становить 3666,80 коп., яка розрахована бухгалтером підприємства та скріплена підписом її керівника.( а.с.41)

Виходячи з того, що відповідач не спростував зазначений розрахунок по витратам на відрядження, його доводи щодо безпідставності стягнення цих коштів не заслуговують на увагу.

Посилання на відсутність доказів знаходження у відрядженні судовою колегією оцінюється критично, оскільки такі твердження спростовуються бухгалтерськими документами.

Необхідно зазначити, що відповідно до пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» з подання позовів про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин, позивачі звільняються від сплати судового збору.

За таких обставин доводи заявника щодо несплати позивачем судового збору не ґрунтуються на законі.

Не є переконливим і довід відповідача про те, що позивачка не знаходилась в трудових стосунках з Державним підприємством «Морська аварійно-рятувальна служба» так як ці твердження спростовуються матеріалами справи.

З врахуванням вищезазначеного, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції помилково вважав незаконність звільнення позивачки з підстав п.4 ст.40 КЗпп України повязаного з тим, що вона являється матірю одиначкою, що свідчить про порушення судом вимог ст.212-214 ЦПК України та не врахував норми матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, судова колегія з підстав ст. 309 ч.1 п.3,4 ЦПК України змінює рішення суду в частині мотивів задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. 218, 303,309,16,317,319ЦПК України, судова колегія,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Морська аварійно-рятувальна служба» задовольнии частково.

Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 16.05.2016 року змінити в частині мотивів задоволення позовних вимог.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржена на протязі 20 днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Голодуючий суддя - Л.А.Гірняк

Судді А.І.Дрішлюка

ОСОБА_4