Ухвала суду № 59189360, 21.07.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/4907/16

Головуючий у першій інстанції Гуревський

Доповідач Сегеда С. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.07.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Гайворонського С.П.,

ОСОБА_1,

за участю секретаря Колмакова В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 23 квітня 2015 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Одеської міської ради про визнання права власності на майно в порядку спадкування,

встановила:

04 листопада 2013р. ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати за ним право власності на 12\100 частин домоволодіння № 22 по вулиці Лазарева в м. Одесі, які складаються з житлового приміщення під літерою «В», загальною площею 56,8кв.м., літньої кухні під літерою «И», навісу під літерою «М».

В обґрунтування позову ОСОБА_4 вказав, що 11 квітня 1968р. він зареєстрував шлюб з ОСОБА_5 (дошлюбне прізвище Воробйова). 13 січня 1969р. тітка матері його дружини ОСОБА_5 ОСОБА_6Е вселила його у якості члена сім'ї в належне їй на праві власності домоволодіння № 22 по вулиці Лазарева в м. Одесі, яке складалося із трьох камяних будинків, загальною площею 63,3кв.м. та надвірних споруд: літ. «З» сараю, огорожі 1-5 та мостіння.

ОСОБА_4 стверджував, що за згодою ОСОБА_6 він за час проживання у вказаному домоволодінні за власні кошти та своєю працею побудував житлове приміщення під літерою «В», літню кухню літ. «И», та вказані побудовані ним приміщення були відокремлені в самостійну квартиру, якій було привласнено окрему поштову адресу, а саме квартира АДРЕСА_1. Із вказаного часу він разом із сім'єю постійно проживав та був зареєстрований за постійним місцем проживання у вказаній квартирі.

22 лютого 1986р. шлюб між ним та ОСОБА_5 було розірвано. Після розірвання шлюбу ОСОБА_5 вибула на постійне місце проживання в інше житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_2, а він залишився проживати за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1.

20 вересня 1997р. він зареєстрував шлюб з ОСОБА_3, яка була вселена у вказану вище квартиру як член його сім'ї. Жодних претензій або зауважень від ОСОБА_6 або інших фізичних, юридичних осіб та організацій, органів місцевого самоврядування, Одеської міської ради щодо проживання та користування вказаним житловим приміщенням на його адресу не надходило та ним не отримувалося.

У 2002р. побудована ним квартира була незаконно оформлена на ім'я інших осіб, у звязку з чим він був вимушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 14 квітня 2011р. було встановлено, що він (ОСОБА_4М.) за час проживання у домоволодінні № 22, по вулиці Лазарева в м. Одесі, з дозволу власника цього будинку - ОСОБА_6, своєю працею та за власні кошти добудував житлове приміщення під літ «В», літню кухню під літ. «И», та з вказаного часу постійно проживав та був зареєстрований за постійним місцем проживання у вказаних приміщеннях.

10 січня 2013р. Інспекцією ДАБК в Одеській області ОСОБА_4 була видана Декларація № ОД 142130100023 про готовність об'єкта до експлуатації, реконструкція житлових будинків з господарськими будівлями та спорудами, м. Одеса, вул. Лазарева, 22, згідно якої було встановлено: вважати закінчений будівництвом об'єкт готовим до експлуатації, загальна площа будівлі літ «В» 56,8кв.м., житлова 302 кв. м., літня кухня літ «И», навіс літ. «М».

З цих підстав позивач ОСОБА_4М вважав, що він є власником побудованих ним та зданих в експлуатацію приміщень за вказаною адресою.

27 грудня 2013р. позивач ОСОБА_4 помер.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 15 вересня 2014р. було залучено до участі у справі в якості процесуального правонаступника позивача ОСОБА_4 його дружину - ОСОБА_3 (а.с.58).

В свою чергу, 22.10.2014 року ОСОБА_3 подала уточнену позовну заяву, в якій просила визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом після померлого 27 грудня 2013р. чоловіка ОСОБА_4 на 12\100 частин домоволодіння № 22, по вулиці Лазарева в м. Одесі, які складаються із житлового приміщення, визначеного у технічній документації під літ. «В» загальною площею 56,8кв.м., житловою площею 30,2 кв.м., літньої кухні під літ. «И», навісу під літ. «М» (а.с.67-68).

В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_3 вказала, що будучи спадкоємцем першої черги за законом після померлого чоловіка ОСОБА_4, вона своєчасно звернулася до П'ятої Одеської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Листом від 28 квітня 2014р. її було повідомлено про неможливість видати свідоцтво про право на спадщину після ОСОБА_4, у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на імя ОСОБА_4, а також з урахуванням довідки № 438762.67.14 від 23 квітня 2013р., виданої КП «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради, про відсутність державної реєстрації на частку домоволодіння.

Представник Одеської міської ради позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 23 квітня 2015р. позов ОСОБА_3 було задоволено.

Судом визнано за ОСОБА_3 право власності в порядку спадкування за законом після померлого ОСОБА_4 на 12\100 частин домоволодіння № 22, по вулиці Лазарева в м. Одесі, які складаються з житлового приміщення під літерою «В», загальною площею 56,8кв.м., літньої кухні під літерою «И», навісу під літерою «М» (а.с.100-104).

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 08 вересня 2015 року зазначене рішення суду першої інстанції було залишено без змін (а.с. 141- 145).

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставить питання про скасування даного рішення та ухвалення нового, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечень проти неї, колегія суддів дійшла висновку про необхідність закриття апеляційного провадження у справі, виходячи з наступних підстав.

Оскаржуваним судовим рішенням суд визнав за ОСОБА_3 право власності на 12\100 частин домоволодіння № 22, по вулиці Лазарева в м. Одесі, які складаються із житлового приміщення, визначеного у технічній документації під літ. «В» загальною площею 56,8кв.м., житловою площею 30,2 кв.м., літньої кухні під літ. «И», навісу під літ. «М».

Оскаржуючи вказане судове рішення в апеляційному порядку, апелянт ОСОБА_2 посилається на те, що вказані житлові приміщення належать на праві власності йому, а тому ухвалюючи рішення, суд першої інстанції вирішив питання про його права та обовязки.

Однак, колегія суддів не погоджується із вказаними доводами апелянта, виходячи з наступного.

Згідно висновку КП «ОМБТІ та РОН» квартира АДРЕСА_3, яка фактично належала ОСОБА_4, складається із житлового приміщення, визначеного у технічній документації, а саме: житлове літера «В» та літня кухня літера «И», і складає 12/100 частин домоволодіння за адресою: м. Одеса вул. Лазарева, 22.

Крім того рішенням апеляційного суду Одеської області від 14 квітня 2011р. було частково скасовано рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 16 грудня 2010 року та визнано частково недійсним свідоцтво про право власності на домоволодіння № 015783, яке було видане 11 вересня 2001р. на ім'я ОСОБА_7 на 33/100 частки домоволодіння, в частині права власності на спірну частку домоволодіння, яка складається із житлового приміщення, визначеного у технічній документації під літерою «В» та літньої кухні, визначеної у технічній документації під літерою «И» (а.с.5-6).

Також цим рішенням було визнано недійсним договір дарування вказаних приміщень ОСОБА_7 на імя апелянта ОСОБА_2

Вказаним рішенням суду апеляційної інстанції, яке набрало законної сили, було визнано, що саме ОСОБА_4 за час проживання у домоволодінні № 22 по вул. Лазарева в м. Одесі, з дозволу і згоди власника цього будинку ОСОБА_6, своєю працею та за власні кошти добудував житлове приміщення під літерою «В», літню кухню під літ. «И», та з вказаного часу постійно проживав та був зареєстрований за постійним місцем проживання у вказаних приміщеннях.

Таким чином, право власності ОСОБА_2 на житлове приміщення під літерою «В», літню кухню під літ. «И» вказаним судовим рішенням суду апеляційної інстанції було скасовано, у звязку з чим доводи ОСОБА_2 про те, що йому належать вказані приміщення на праві власності на час ухвалення оскаржуваного судового рішення, з посиланням на скасоване рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 16 грудня 2010 року в цій частині, є безпідставними і спростовуються наявними у справі доказами.

У відповідності до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішення у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Крім того, згідно договору дарування, яким ОСОБА_7 подарувала 33/100 частин домоволодіння № 22 по вул. Лазарева в м. Одесі на імя ОСОБА_2, а також згідно не скасованої частини рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 16 грудня 2010 року, ОСОБА_2 не належав і не належить на праві приватної власності навіс під літерою «М».

З огляду на викладене, апелянт ОСОБА_2 не є власником 12\100 частин домоволодіння № 22, по вулиці Лазарева в м. Одесі, які складаються з житлового приміщення під літерою «В», загальною площею 56,8кв.м., літньої кухні під літерою «И», навісу під літерою «М», а тому оскаржуваним судовим рішенням жодним чином не вирішувалось питання про його права та обовязки.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених в п. 8 постанови «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» від 24 жовтня 2008 року №12, при поданні апеляційної скарги особою, яка не має передбаченого статтею 292 ЦПК права на апеляційне оскарження, у тому числі особою, яка не брала участі у справі, про права та обов'язки якої суд першої інстанції питання не вирішував, суддя-доповідач відповідно до цієї норми та частини третьої статті 297 ЦПК постановляє ухвалу про відмову в прийнятті апеляційної скарги. Якщо зазначені обставини будуть встановлені після прийняття апеляційної скарги до розгляду, апеляційний суд постановляє ухвалу про закриття апеляційного провадження у справі за такою скаргою.

Оскільки суд першої інстанції у даному випадку не вирішував питання про права та обов'язки апелянта ОСОБА_2, який не залучався до участі у справі, крім того матеріали справи не містять доказів того, що даним судовим рішенням порушені його права чи інтереси, колегія суддів дійшла висновку про те, що апелянт ОСОБА_2 не має права на апеляційне оскарження рішення суду, у звязку з чим апеляційне провадження у справі підлягає закриттю.

Згідно ч.ч. 1,2,3 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги не надав суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які він посилаються як на підставу доводів своєї апеляційної скарги.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2, оскільки оскаржуваним судовим рішенням суд першої інстанції не вирішував питання про його права та обовязки.

Керуючись ст.ст. 292, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 23 квітня 2015 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Одеської міської ради про визнання права власності на майно в порядку спадкування, закрити.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді апеляційного суду Одеської області: С.М. Сегеда

ОСОБА_8

ОСОБА_1