Рішення № 59189349, 07.07.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/4555/16

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Кононенко Н. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.07.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:

Головуючого: Кононенко Н.А.

суддів: Комлевої О.С., Сегеди С.М.

при секретарі: Ярахмдову Є.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про стягнення боргу, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 ОСОБА_5 на заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 11 грудня 2015 року, -

встановила:

26 жовтня 2015 року ОСОБА_2 (уточнюючи свої позовні вимоги) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики від 19.10.2012 року у розмірі 130000 доларів США, індекс інфляції у розмірі 98800 доларів США, та три відсотка річних за прострочення зобовязання у розмірі 8141,92 доларів США у гривневому еквіваленті по курсу НБУ на день ухвалення рішення.

Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 11 грудня 2015 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 грошові кошти за договором позики у розмірі 130000 доларів США, що еквівалентно 3037881,47 грн., та три відсотка річних за користування грошовими коштами за період з 20.10.2013 року по 20.11.2015 року у розмірі 8141,92 долара США, що еквівалентно 190262,98 грн., що у загальному розмірі становить 3228144,45 грн. Вирішено питання судових витрат. В решті позову відмовлено.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 20 квітня 2016 року в задоволенні заяви ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення Київського районного суду м. Одеси від 11 грудня 2015 року по зазначеній справі було відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним заочним рішенням, представник ОСОБА_3 ОСОБА_5 подав до суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, постановити нове рішення, яким у позові відмовити, справу передати до Ладижинського міського суду Вінницької області, посилаючись на порушення судом норм права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення сторін, що зявилися, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що задоволенню підлягає частково.

Задовольняючи позов частково, районний суд виходив з того, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_3П 19 жовтня 2012 року було укладено договір позики, згідно до якого, ОСОБА_3 отримав у позику від ОСОБА_2О гроші у сумі 1040000 грн, яку сторони на момент укладення договору визначили еквівалентною 130000 долари США.

У визначені умовами договору строки ОСОБА_3 борг не повернув, у звязку з чим 26 жовтня 2015 року позивач звернувся з позовом до суду про визнання недійсною окремої частини правочину, зокрема п. 1.1, змінивши недійсне положення п. 1.1. договору позики від 19 жовтня 2012 року на дійсне а саме: відповідно до умов цього договору позикодавець ОСОБА_2 передає у власність позичальника ОСОБА_3П 1040000 грн., що в грошовому еквіваленті складає суму 130000 доларів США, а позичальник зобовязується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів, в порядку і в строки, передбачені цим договором.

Дана позовна заява була прийнята до провадження суддею першої інстанції 18 листопада 2015 року (а.с. 16) та призначена до слухання на 1 грудня 2015 року.

30 листопада 2015 року ОСОБА_2 змінив предмет позову та просив стягнути з ОСОБА_3П суму боргу по договору позики, індекс інфляції та 3% річних за порушення строків виконання грошового зобовязання.

Ця заява відповідачеві не направлялась, ухвала про прийняття до провадження уточненої позовної заяви судом не постановлювалась і відповідно відповідачеві не направлялась, що безумовно є грубим порушенням визначених законом прав відповідача, бо позбавляли його поінформованості, а відповідно і можливості належним чином здійснювати захист своїх інтересів, як то надавати докази та (або) заперечення по суті заявлених до нього позовних вимог.

Із матеріалів справи також вбачається, що відповідач не був належним чином сповіщений про час та місце слухання справи, оскільки судом не встановлене місце його реєстрації, а за вказаною у позові адресою судові повістки встановленої форми і змісту йому не направлялись, незважаючи на це справа була розглянута у його відсутності.

Погодитись з такими висновками районного суду не можна, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи, суд неправильно застосував норми матеріального закону.

У відповідності до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши усі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судова колегія вважає, що вказані порушення призвели до неправильного вирішення справи, тому суд апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції на підставі п.п.3, 4 ст. 309 ЦПК України скасовує і ухвалює нове рішення з наступних підстав.

Приведеними пунктами вказаної статті ЦПК визначено, що підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що між позивачем та відповідачем 19 жовтня 2012 року було укладено договір позики, за умовами якого позивач передав відповідачеві грошові кошти у сумі 1040 000 грн, що за домовленістю сторін було визначено в еквіваленті 130000 доларів США, які відповідач зобовязався повернути у строк до 19 жовтня 2013 року в іноземній валюті доларах США.

У визначений договором строк відповідач позику не повернув.

Тому судова колегія вважає, за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти у сумі 130000 долари США, що станом на день розгляду справи за курсом НБУ складає 3037881 грн.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не передбачений договором або законом.

Стягнення трьох процентів річних є способом захисту майнового права, який полягає у отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці виплати нараховуються на суму боргу незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки за порушення виконання зобовязання, а тому позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Разом з тим слід відмовити у задоволенні позову в частині стягнення індексу інфляції, оскільки умовами договору позики передбачено повернення позики у іноземній валюті, а отже індекс інфляції вже врахований при коливанні курсу гривні по відношенню до долара США за даними НБУ.

Керуючись: п. 2 ч. 1 ст. 307; п. п. 3, 4 ст. 309; 316; 317; 319 ЦПК України, колегія суддів ,-

вирішила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 ОСОБА_5 задовольнити частково.

Заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 11 грудня 2015 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 грошові кошти за договором позики від 19 жовтня 2012 року у сумі130000 доларів США, що складає на момент розгляду справи в еквіваленті до гривні 3037881 гривна, та 3% річних за користування грошовими коштами за період з 20 жовтня 2013 року по 20 листопада 2015 року у розмірі 8141 долар 92 цента США, що за курсом НБУ станом на 11 грудня 2015 року еквівалентно 190262,98 грн., що у загальному розмірі становить 3228144,45 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору у розмірі 3654 грн.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення індексу інфляції у розмірі 98800 доларів США, у гривневому еквіваленті за курсом НБУ станом на день ухвалення рішення по справі відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає чинності негайно з моменту його проголошення, але може бути оскаржено протягом 20 днів з дня набрання ним законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді апеляційного суду Одеської області:

ОСОБА_6

ОСОБА_7

ОСОБА_8