Рішення № 59186874, 20.07.2016, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/1179/16-ц

Категорія 38

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2016 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого - судді Ларіонової Н. М.,

при секретарі Ткаченко І.І., Калашніковій Л.Д.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі районного суду в м.Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3, інтереси якої представлені ОСОБА_1, до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи: Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, Державна реєстраційна служба Головного управління юстиції у м. Києві, про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулася до районного суду з позовом, в якому просить визнати за нею право власності на 1/5 частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом, складеним 20.06.2013 року ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3

Позов мотивований тим, що відповідач по справі ОСОБА_2 являється рідним братом позивача, відповідачка ОСОБА_4 - відповідно її невісткою, а відповідачка ОСОБА_5 - племінниця. Батько позивача ОСОБА_6 був зареєстрований і проживав разом з відповідачами в квартирі АДРЕСА_1. На підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 26.01.1999 року за № 166 відділом приватизації житла Подільської райдержадміністрації, квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 в рівних долях. Вказане свідоцтво про право власності на житло було зареєстровано у Київському міському БТІ 28.01.1999 року у реєстровій книзі під № 3501. Згідно договору дарування від 23.11.1999 року мати позивача - ОСОБА_7 подарувала їй 1/10 частину квартири АДРЕСА_1. 23.08.2007 року померла мати позивачки ОСОБА_7 і після її смерті відкрилась спадщина на 1/10 частин квартири АДРЕСА_1. 13.12.2008 року відповідач ОСОБА_2 отримав свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/10 частин квартири, яка належала матері. 20.06.2013 року батько позивача - ОСОБА_6 склав заповіт, відповідно до якого він заповів належну йому на праві власності частину вказаної квартири позивачу. ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 помер, і після його смерті відкрилась спадщина на майно: 1/5 частину квартири АДРЕСА_1. Позивач звернулась з заявою до Двадцять першої київської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини за заповітом після померлого ОСОБА_6. Позивачу стало відомо, що 31.10.2013 року відповідач ОСОБА_2 звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті батька, і як наслідок була відкрита спадкова справа. Після закінчення строку для прийняття спадщини позивач неодноразово зверталась до державного нотаріуса з проханням видати свідоцтво про право на спадщину, але отримала відмову, що видати мені свідоцтво не можуть, оскільки вона не надала правовстановлюючого документа на частку вказаної квартири. Позивач пояснювала, що правовстановлюючі документи на квартиру знаходяться у відповідача ОСОБА_2 В березні 2015 року позивач звернулась до Подільського районного суду і. Києва з позовом про визнання права власності в порядку спадкування. Під час розгляду справи з'ясувалось, що при житті батько не провів державну реєстрацію 1/5 частин квартири, яка належала йому на праві власності. Оскільки позивач не змогла надати докази, що 1/5 частин квартири на день смерті належала батькові, тому ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 11.11.2015 року мій позов було залишено без розгляду.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги в повному обсязі та надала пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві обставинам. вказавши, що батько позивача за життя, 20.06.2013 року склав заповіт, в якому виявив свою волю та заповів позивачу належну йому на праві власності частину квартири № 32, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Представник стверджує, що позивач не може належним чином оформити свої спадкові права, оскільки відповідач ОСОБА_2 утримує свідоцтво про право власності на вищевказану квартиру, яка була приватизована в січні 1999 р. Відповідач не надає свідоцтво нотаріусу і в своєї присутності. Вони неодноразово спробували вирішити питання мирним щляхом, нотаріус пропонувала з'явитися, але відповідач категорично відмовляється надати правовстановлюючий документ на квартиру, яким підтверджено право власності на частину цієї квартири померлого батька позивача. Іншим шляхом, окрім в судовому порядку, позивач позбавлена можливості захистити свої спадкові права. Додала, що мирова угода, яка запропонована відповідачем, суперечить закону та порушує права позивача, а тому не може бути прийнята позивачем. Наполягала, що тільки визнанням права власності в порядку спадкування за заповітом, як шляхом захисту спадкових прав споживача, може бути вирішений даний спір.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 позов не визнав в повному обсязі, в обґрунтування подав до суду заперечення. В запереченні відповідач зазначає, в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 незмінно фактично мешкає з 1961р. по теперішній час. Позивач являється співвласником 3/10 квартири: 1/5 - на підставі свідоцтва про право власності на житло від 26 січня 1999 р., 1/10 - на підставі свідоцтва про право на спадщину від 13 грудня 2008 р. № 1-2781 по спадковій справі № 436-07р. ІНФОРМАЦІЯ_3 помер батько відповідача - ОСОБА_6, який проживав в АДРЕСА_1 та був співвласником 1/5 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 26.01.1999 р. 31.10.2013 р. відповідач звернувся до 21 Київської нотаріальної контори з метою відкриття спадкової справи. При цьому ним було надано повний пакет документів згідно переліку, включаючи копію свідоцтва про право власності на квартиру, пред'явлено оригінал свідоцтва. Реєстрація спадкової справи була здійснена того ж дня - 31.10.2013 р. державним нотаріусом Любарською Н.В. При оформленні спадкової справи відповідачу було повідомлено про існування заповіту на частину квартири, що належала померлому і спадкоємцем по заповіту є донька померлого - ОСОБА_3. Оскільки станом на 31.10.2014 р. із заявою про прийняття спадщини ніхто не звертався, а про наміри спадкоємця він не знав, то вирішив відкрити спадкову справу. Спільно з родиною - дружиною та дочкою, які є також є співвласниками квартири - було прийнято рішення не оскаржувати заповіт. З огляду на це рішення більше ніяких дій по спадковій справі відповідач не вживав. Наприкінці серпня 2014р. мені зателефонувала державний нотаріус Любарська Н.В. та повідомила, що до неї звернулась позивач із заявою про прийняття спадщини. При цьому нотаріусом відповідачу було запропоновано з'явитись до нотаріальної контори та передати оригінал свідоцтва про право власності на квартиру ОСОБА_3 для оформлення нею права власності на успадковану частку квартири. На моє питання щодо гарантій повернення оригіналу свідоцтва відповіді він не отримав. Але, не маючи намірів перешкоджати оформленню спадщини за заповітом, відповідач домовився зустрітись з нотаріусом за декілька днів в обумовлений час, в 21 нотаріальній конторі. Готуючись до зустрічі з нотаріусом та обмірковуючи спосіб захисту своїх прав, відповідач вирішив запропонувати оформити право власності спадкоємця на успадковану частку квартири ним на підставі довіреності, виданої спадкоємцем на йогог ім'я за умови компенсації мені витрат на оформлення. Нажаль, нотаріус не знайшла часу здійснити прийом в узгоджений час. Згодом нотаріус повідомила, що ніяку повторну зустріч вона призначати не буде, оскільки сторони мають самі врегулювати відносини. Інших звернень, письмових або усних, з приводу прийняття спадщини, надання документів на квартиру, з інших питань, а ні від позивача, а ні від третіх осіб відповідач не отримував. Таким чином позивач не вживала жодних спроб досудового врегулювання питання оформлення права власності, про що свідчить і відсутність доказів у справі. Поза сумнівом, відсутність досудового врегулювання не може позбавляти будь-кого судового захисту, але це зовсім не означає, що бездіяльність і безвідповідальність також є об'єктами судового захисту. Більш того, в 2015 р. позивач звертався до суду з аналогічним позовом, в судовому засіданні позивач відмовився від моєї пропозиції оформити право власності позивача на успадковану частку квартири по довіреності, наданій позивачем. Через більш ніж півроку судових засідань позивач взагалі подав клопотання про залишення заяви без розгляду. Вважає доводи позивача стосовно того, що відповідач утримує в себе правовстановлюючі документи на квартиру безпідставними. За таких обставин вважає позов не обгрунтованим, оскільки тільки позивач винна у своїй бездіяльності, та таким, що хибно тлумачить норми права. Тому задоволення судом даного позову тільки закріпить в уяві позивача впевненість в тому, що вона як співвласник та спадкоємець наділена виключно правами, а інші - тільки обов'язками.

В судове засідання відповідач ОСОБА_5, будучи повідомленою про час та місце розгляду справи у встановленому законом порядку, не з'явилась, до суду подала заперечення проти позову, в якому розгляд справи просила проводити без її присутності. В своїх заперечення посилається на те, що являється співвласницею 2/10 квартири за адресою АДРЕСА_1: 1/5 - на підставі свідоцтва про право власності на житло від 26 січня 1999 р. Про те, що за заповітом спадкоємцем на частину квартири, що належала моєму померлому ІНФОРМАЦІЯ_3 дідусю ОСОБА_6 є донька померлого - ОСОБА_3, відповідач дізналась від мого батька ОСОБА_2 З боку позивача вона не отримувала жодних звернень, вимог, пропозицій тощо з будь-яких питань стосовно прийняття та оформлення нею спадщини. Це зокрема підтверджується відсутністю у позовній заяві не тільки посилань на докази, а взагалі згадувань про такі факти. Відповідач підкреслює, що не визначено, в який спосіб, якими діями, чи бездіяльністю, одноосібно, або спільно з батьками, порушує права позивача, як не визначено і сутність та зміст цивільного спору між нею та позивачем, який має бути вирішено Судом, оскільки спору не існує. Вона не вважає себе належним відповідачем за даним позовом, оскільки таке визначення є безпідставним. В 2015 році позивач звертався до Суду з аналогічним позовом (справа 758/3072/15-ц). Відповідачу відомо, в ході судових засідань по згаданій справі, позивач отримав від її батька ОСОБА_2 узгоджену з нею пропозицію оформити право власності позивача на успадковану частку квартири по довіреності, наданій позивачем. Але позивач відмовився від такої пропозиції, а потім взагалі побажала залишити заяву без розгляду. Вважає, що позивач використовує право звернення до Суду з метою, що не пов'язана із захистом своїх прав. Відповідач стверджує, що позивач хоче їм помститись. Впевнена, якщо б метою було саме оформлення позивачем спадщини, за мінімальних зусиль позивача питання було б вирішено ще 2014 року і поза судом.

В судове засідання відповідач ОСОБА_4 не з'явилась, про дату засідання повідомлялася належним чином, у встановленому законом порядку, до суду подала письмові заперечення проти позову, в якому позов не визнала та не заперечувала проти розгляду справи за її відсутності в зв'язку з великою завантаженістю в денний час за основним місцем роботи. В запереченнях посилається на те, що в квартирі за адресою АДРЕСА_1 вона фактично мешкає з серпня 1983 р. На підставі свідоцтва про право власності на житло від 26.01.1999 р. відповідач є власником 1/5 квартири на праві спільної сумісної власності. ІНФОРМАЦІЯ_3 помер батько мого чоловіка, ОСОБА_6 Будь-якої інформації щодо наявності заповіту та його змісту відповідач не мала. Тому спільно з чоловіком ОСОБА_2 було прийнято спільне рішення про його звернення до нотаріальної контори про відкриття спадкової справи у встановлений законодавством піврічний строк. Після відкриття спадкової справи чоловік повідомив відповідачу про існування заповіту на частку квартири, що належала померлому, але про прийняття спадщини станом на 31.10.2013р. ніхто не звертався. Незважаючи на те, що безпосередня опіка за батьком її чоловіка протягом багатьох років здійснювалась виключно ними, включаючи витрати на численні медичні обстеження, коштовне клінічне лікування, післялікарняну реабілітацію, відповідачі вирішили не оскаржувати заповіт. З огляду на це рішення більше ніяких дій по спадковій справі вони не вживали. Стверджує, жодних звернень, письмових або усних з приводу прийняття спадщини, надання документів на квартиру, з інших питань, а ні від позивача, а ні від її представників, третіх осіб відповідач не отримувала. Документи на квартиру, договори з експлуатуючими організаціями знаходяться у чоловіка - ОСОБА_2, оскільки він безпосередньо опікується питаннями утримання квартири, обліку та сплати комунальних послуг. Приблизно в серпні 2014р. чоловік повідомив відповідачу, що до нього телефонував нотаріус по спадковій справі та запропонував передати свідоцтво про право власності на квартиру спадкоємцю по заповіту - ОСОБА_3. У відповідь чоловік запропонував нотаріусу надати гарантії повернення свідоцтва після оформлення спадщини, але таких не отримав. Тим не менш, чоловік відвідав нотаріальну контору. Наскільки їй відомо, зустріч не відбулась, оскільки нотаріус не знайшов можливості здійснити прийом в узгоджений час і в подальшому пропозицій зустрітися та надати документи ОСОБА_2 не отримував. В 2015 р. позивач звертався до суду з аналогічним позовом (справа 758/3072/15-ц). Як їй відомо, в ході судових засідань по згаданій справі позивач відмовився від узгодженої з нею та дочкою пропозиції ОСОБА_2 оформити право власності позивача на успадковану частку квартири по довіреності, наданій позивачем, а потім взагалі подав клопотання про залишення заяви без розгляду. Стверджує, що позивач зовсім не квапиться оформити спадщину, а має на меті якісь інші цілі. Позовна заява містить прохання до суду визнати за позивачем право власності на 1/5 квартири по АДРЕСА_1. Належним відповідачем по даній справі не вважає, оскільки право позивача на спадщину відповідачем не оскаржувалось, заяв та звернень вона не отримувала, не перешкоджала позивачу реалізувати її права, позовних вимог до неї не висунуто. Просила відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3

В судове засідання представник третьої особи - Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, в судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомлено.

В судове засідання представник третьої особи - Державної реєстраційної служби Головного управління юстиції в м. Києві, не з'явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомлено.

Суд, з'ясувавши обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши в сукупності усі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з таких підстав.

Як встановлено судом, відповідно до свідоцтва про право власності на житло, виданого 25.01.1999 року Відділом приватизації житла Подільської райдержадміністратраціїАДРЕСА_1 власниками вказаної квартири є: ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, яким вказана квартира належить на праві спільної сумісно власності в рівних долях.

23 листопада 1999 року ОСОБА_7 (мати позивача) та позивач - ОСОБА_3 уклали договір дарування, який посвідчений завідуючою четвертою київською державною нотаріальною конторою Бірюк О.А., відповідно до якого ОСОБА_7 подарувала позивачу 1/10 частину квартири АДРЕСА_1

ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ОСОБА_7, після її смерті відкрилась спадщина на 1/10 частин квартири АДРЕСА_1

13 грудня 2008 року відповідач ОСОБА_2 отримав свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/10 частин квартири, яка належала матері. Судом встановлено, що 20 червня 2013 року батько позивача ОСОБА_6 склав заповіт, відповідно до якого, належна йому на праві власності частина квартири № 32, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 заповів позивачу ОСОБА_3

Факт родинних відносин між ОСОБА_6 та ОСОБА_10 підтверджується свідоцтвом про народження останньої, серії НОМЕР_2 виданого Бюро записів актів громадянського стану, актовий запис №960.

04 жовтня 2013 року помер батько позивача та відповідача - ОСОБА_6, факт смерті підтверджується свідоцтвом про смерть виданим ІНФОРМАЦІЯ_3 Відділом реєстрації смерті у м. Києві, після його смерті відкрилась спадщина на майно: 1/5 частину квартири АДРЕСА_1.

На підставі ст.1235 ЦК України позивач є спадкоємцем за заповітом, складеним ОСОБА_6 20 червня 2013 року в місті Києві, який посвідчений державним нотаріусом Четвертої київської державної нотаріальної контори Ткаленко О.І., зареєстровано в реєстрі за № 3-361. Відповідно до заповіту померлий ОСОБА_6 - спадкодавець заповів дочці - позивачу належну йому на праві власності частину квартири АДРЕСА_1

Відповідно до ст.1269 ЦК України позивач прийняла спадщину в межах шестимісячного строку, шляхом подання 20.02.2014 року заяви про прийняття спадщини до Двадцять першої київської державної нотаріальної контори. Дана обставина стверджується витягом зі спадкового реєстру на наданою нотаріальною конторою копію спадкової справи № 548-2013, однак 31.08.2015 р. нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв'язку з тим, що спадкоємцем не надані правовстановлюючі документи, які б підтверджували право власності померлого на частину квартири АДРЕСА_1.

Судом було досліджено копію спадкової справи № 548-2013, заведеної після смерті ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, щодо майна померлого, з якої вбачається, що 31.10.2013 року відповідач ОСОБА_2 звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті батька, і як наслідок була відкрита спадкова справа.

Судом достовірно встановлено, що відповідно до інформаційної довідки Київського міського бюро технічної інвентаризації за вих. №КВ-2016 №11489 від 28.03.2016 року, що квартира АДРЕСА_1 зареєстрована на праві власностіза - ОСОБА_6 1/5 частки, ОСОБА_2 - 1/5 частки, ОСОБА_4 - 1/5 частки, ОСОБА_5- 1/5 частки; 1/10 частки за ОСОБА_10(на підставі договору дарування від 23.11.1999 р.) та ОСОБА_2 - 1/10 частки (на підставі свідоцтва про право на спадщину від 13.12.2008 року).

Відповідно до ст.ст.1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи , яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за законом або за заповітом.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його невизнання та право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст.ст. 1220-1223 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, часом відкриття спадщини є день смерті або день, з якого вона оголошується померлою, місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини, право на спадкування мають, зокрема, особи, визначені у заповіті, право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

У відповідності до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про нотаріат» нотаріуси або посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, у своїй діяльності керуються законами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, а на території Республіки Крим, крім того, - законодавством Республіки Крим, наказами Міністра юстиції України, нормативними актами обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

Згідно ст. 69 Закону України «Про нотаріат» нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом перевіряє факт смерті спадкодавця, наявність заповіту, час і місце відкриття спадщини, склад спадкового майна. Нотаріус також перевіряє коло осіб, які мають право на обов'язкову частку в спадщині.

Згідно п. 214 Наказу Міністерства юстиції України від 03.03.2004 р. N 20/5 «Про затвердження Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.03.2004 р. за N 283/8882 (надалі за текстом - Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України) нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом шляхом витребування відповідних доказів перевіряє: факт смерті спадкодавця, наявність заповіту, наявність та чинність спадкового договору, час і місце відкриття спадщини, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво; перевіряє коло осіб, які мають право на обов'язкову частку в спадщині. Перевірка наявності заповіту (секретного заповіту), спадкового договору, здійснюється за допомогою Спадкового реєстру у порядку, передбаченому Положенням про Єдиний реєстр заповітів, спадкових договорів та спадкових справ ( z0714-00 ). Якщо спадкоємець за заповітом бажає, щоб у свідоцтві про право на спадщину були зазначені родинні чи інші відносини із спадкодавцем, нотаріус вимагає подання документів, які б стверджували ці відносини.

Відповідно до п.п. 4 п. 216 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, що підлягає реєстрації (за винятком земельної ділянки), нотаріус вимагає, крім правовстановлювального документа, витяг з Реєстру прав власності.

У відповідності до п. 8 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України нотаріуси зобов'язані здійснювати свої професійні обов'язки відповідно до Закону України "Про нотаріат" і складеної присяги, сприяти фізичним та юридичним особам у здійсненні їх прав та захисті законних інтересів, роз'яснювати права й обов'язки, попереджати про наслідки нотаріальних дій, що вчиняються для того, щоб юридична необізнаність не могла їм зашкодити, зберігати в таємниці відомості, одержані ними у зв'язку з вчиненням нотаріальних дій, відмовляти у вчиненні нотаріальної дії у разі її невідповідності законодавству України або чинним міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вести нотаріальне діловодство та архів відповідно до встановлених правил, дбайливо ставитися до документів нотаріального діловодства та архіву, не допускати їх пошкодження чи знищення, надавати документи, інформацію і пояснення на вимогу Міністерства юстиції, Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі при здійсненні ними повноважень щодо контролю за організацією діяльності та виконанням нотаріусами правил нотаріального діловодства, постійно підвищувати свій професійний рівень, а у випадках, встановлених Законом, проходити підвищення кваліфікації і виконувати інші обов'язки, передбачені цим Законом. На прохання фізичних чи юридичних осіб, які звернулися за вчиненням нотаріальних дій, нотаріуси мають право витребувати від підприємств, установ і організацій відомості та документи, необхідні для вчинення цих нотаріальних дій, складати проекти правочинів і заяв, виготовляти копії (фотокопії) документів та витягів з них, а також давати роз'яснення з питань вчинення нотаріальних дій і консультації правового характеру, одержувати плату за надання консультацій правового характеру, які не пов'язані із вчинюваними нотаріальними діями, та за надання додаткових інформаційно-технічних послуг. Чинним законодавством нотаріусу можуть бути надані й інші права.

Згідно ч.1 ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь.

Згідно з наданих документів, на час розгляду справи квартира АДРЕСА_1 зареєстрована на праві власності за: померлим ОСОБА_6 - 1/5 частина (на підставі свідоцтво про право власності на житло від 26.01.1999 р.), відповідачем у справі ОСОБА_2 - 1/5 частина (на підставі свідоцтво про право власності на житло від 26.01.1999 р.) та 1/10 частина (на підставі свідоцтва про право на спадщину від 13.12.2008 р.), відповідачем у справі ОСОБА_4 - 1/5 частина (на підставі свідоцтво про право власності на житло від 26.01.1999 р.), відповідачем у справі ОСОБА_5 - 1/5 частина (на підставі свідоцтво про право власності на житло від 26.01.1999 р.), позивачем у справі ОСОБА_3 - 1/10 частина (на підставі договору дарування від 23.11.1999 р.).

Суд не приймає до уваги заперечення відповідачів, що вони є неналежними відповідачами за позовом ОСОБА_3, як такі, що не ґрунтується на законі, оскільки вказані особи є відповідачами, оскільки є співвласниками вищевказаної квартири.

Як вбачається з наданих документів, позивач спробувала вирішити питання отримання свідоцтва про право на спадщину шляхом надання відповідачем правовстановлюючого документа, який останній відмовляється надати, безпосередньо нотаріусу. Судом також була надана можливість сторонам вирішити спір мирним шляхом, але відповідачем підтверджено в судовому засіданні те, що він не з'являється до нотаріуса та надано суду переписку з нотаріусом з приводу його виклику до нотаріуса.

В зв'язку з чим, суд погоджується з доводами представника позивача, що захист спадкових прав позивача не може бути вирішений шляхом витребування у відповідача правовстановлюючого документа.

В судовому засіданні достовірно встановлено, що позивач по справі не оформила спадщину за заповітом після смерті батька ОСОБА_6 у нотаріуса, оскільки не надала правовстановлюючий документ на частку квартири АДРЕСА_1, яка їй заповідана спадкодавцем, а єдиний правовстановлюючий документ - свідоцтво про право власності на квартиру, яким визначена частка квартири, яка належала на праві власності спадкодавцю, знаходиться у відповідача.

Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

На підставі ст.16 ч.2 п.1 ЦК України способом захисту цивільних справ є визнання права.

В судовому засіданні достовірно встановлено, що позивач позбавлена іншої можливості захистити свої спадкові права, крім визнання їх права власності в судовому порядку.

З урахуванням вищезазначених положень законодавства, оскільки позивач подав заяву про прийняття спадщини, згідно положень ч. 1 ст. 1296 ЦК України, має право на отримання свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно. Відповідно до вимог ст. 46 Закону України «Про нотаріат» були витребуванні всі необхідні відомості та документи для вчинення нотаріальної дії, в зв'язку з чим.

Вказані обставини дають суду підстави зробити висновок, що позовні вимоги є обґрунтованими та заснованими на законі, знайшли своє повне підтвердження в ходе судового розгляду, при цьому відповідачами не надано жодного доказу на спростування доказів позивача.

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову і визнання за позивачем права власності на частину нерухомого майна в порядку спадкування за заповітом.

На підставі викладеного, ст.ст.15-16, 328, 392, 1235, 1268-1270 ЦК України, Закону України «Про нотаріат», Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, керуючись ст.ст.3, 10, 11, 60, 208-209, 212, 213, 214-215, 218, 223, 294 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_3, інтереси якої представлені ОСОБА_1, до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи: Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, Державна реєстраційна служба Головного управління юстиції у м. Києві, про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом - задовольнити в повному обсязі.

Визнати за ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_1, право власності на 1/5 частину квартири АДРЕСА_1, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду міста Києва через Подільський районний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано протягом встановленого законом строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Н. М. Ларіонова