Постанова № 59186638, 29.06.2016, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 760/10124/16-а

Провадження № 2-а/760/894/16

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 червня 2016 року, 17 годин 00 хвилин, м. Київ

Солом'янський районний суд м. Києва у складі судді Шевченко Л. В.,

розглянувши у скороченому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, прийняв таку постанову.

Позиції осіб, які беруть участь у справі:

03.06.2016 позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2007 рік (1 197,91 грн.) при призначенні йому пенсії за віком та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення відповідно до частини другої статті 40 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» починаючи з 18.03.2016.

Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що з 25.04.2012 йому було призначено пенсію за віком відповідно до Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», при цьому розмір його пенсії за віком розрахований із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2007 рік (1 197,91 грн.).

Однак, позивач вважає, що відповідач протиправно здійснив нарахування пенсії із врахуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2007 рік, оскільки позивач звернувся до нього із заявою про первинне призначення йому пенсії за віком (а не перехід з одного виду пенсії на інший), а тому при її нарахуванні повинен був враховуватися показник середньої заробітної плати, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення.

18.03.2016 позивач звернувся до відповідача із заявою про застосування у розрахунку при призначенні пенсії за віком показник середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено внески за три календарі роки, що передують року звернення, починаючи з дати подання заяви про призначення пенсії за віком, тобто з 03.03.2012. Однак листом від 01.04.2016 № 81/01/П-169 відповідач йому відмовив у задоволенні його вимог.

Позивач зазначає, що такі дії відповідача є протиправними, тому звернувся до суду з цим позовом за захистом своїх прав.

21.06.2016 відповідач подав до суду заперечення проти адміністративного позову.

Заперечуючи проти позову, відповідач посилався на те, що відповідно до норм пенсійного законодавства в залежності від умов настання права, пенсія може бути: призначена, призупинена, поновлена, перерахована та переведена з виду на вид. Отже, право призначення пенсії можливо лише один раз. Оскільки позивач з 1995 року отримував пенсію по вислузі років, тому при переведенні його на пенсію за віком йому правомірно був нарахований розмір пенсії.

Таким чином, відповідач вважає, що діяв відповідно до вимог чинного законодавства, а тому його дії є правомірними.

Крім цього, просив суд звернути увагу, що позивач пропустив строк звернення до суду з цим позовом, оскільки про порушення свого права позивач дізнався ще 25.04.2012, однак з адміністративним позовом звернувся лише 31.05.2016.

Враховуючи вищезазначені обставини в сукупності просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

До свої заперечень відповідач додав клопотання, у якому просив суд проводити розгляд справи за участю його представника, та повідомити про дату час і місце судового розгляду справи.

Суд дослідивши норми чинного законодавства прийняв рішення про відмову у задоволенні клопотання про розгляд справи за участю представника відповідача, оскільки за правилами частини четвертої статті 183-2 КАС суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Крім цього, суд констатує, що повідомлені позивачем обставини та надані відповідачем заперечення є достатніми для ухвалення законного судового рішення без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

З'ясувавши обставини справи, всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, суд

встановив:

Позивач з 1995 року отримував пенсію по вислузі років відповідно до Закону «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

З 30.04.2012 позивач отримує пенсію за віком відповідно до Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

При розрахунку пенсії позивача відповідач застосував показник середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2007 рік.

18.03.2016 позивач подав заяву про застосування йому при призначенні пенсії за віком показник середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено внески за три календарі роки, що передують року звернення, починаючи з дати подання заяви про призначення пенсії за віком, тобто з 03.03.2012 (а.с. 5).

Відповідно до листа заступника начальника управління Правобережного об'єднаного Управління пенсійного фонду України в м. Києві № 81/01/П-169 від 01.04.2016 ОСОБА_1 повідомили, що відповідно до норм пенсійного законодавства в залежності від умов настання права, пенсія може бути: призначена, призупинена, поновлена, перерахована та переведена з виду на вид. Отже, право призначення пенсії можливо лише один раз. Оскільки позивач з 1995 року отримував пенсію по вислузі років, тому при переведенні його на пенсію за віком йому правомірно був нарахований розмір пенсії (а.с. 6).

Встановивши усі обставини справи та здійснивши загальну оцінку доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належить задовольнити повністю з таких підстав.

Частина друга статті 19 Конституції України передбачає, що «органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України».

Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади і у своїй діяльності керується Конституцією України та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства соціальної політики України, іншими актами законодавства України, дорученнями Президента України та Міністра соціальної політики України, а також Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 06.04.2011 № 384/2011, та організовує у межах своїх повноважень виконання актів законодавства, здійснює контроль за їх реалізацією.

Управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є підвідомчими органами Фонду та разом утворюють систему органів Фонду.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Стаття 9 цього Закону передбачає, що за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Таким чином, питання щодо виплати пенсії за вислугою років не входять до правового поля Закону «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», а регулюються Законом «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Відповідно до статті 7 Закону «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором. У разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до цього Закону та Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», призначається одна пенсія за її вибором. При цьому різниця між розміром пенсії, на який особа має право відповідно до Закону «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», і розміром пенсії із солідарної системи відповідно до Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка визначається в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, фінансується за рахунок коштів державного бюджету. Пенсія за вислугою років - це спеціальна пенсія для конкретно визначеного кола осіб, а загально визначена пенсія для усіх категорій осіб - пенсія за віком.

Враховуючи той факт, що позивач жодним із видів загальної передбаченої пенсії не користувався раніше, то право на призначення пенсії за віком виникло вперше, а не відбувся перехід з одного виду пенсії на інший.

Згідно з приписами частини третьої статті 45 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату та інших документів про страховий стаж, заробітну плату та інших документів про страховий стаж, заробітну плату та інших документів із застосуванням показника середньої заробітної плати, який враховувався під час призначення пенсії або попереднього перерахунку. За бажанням пенсіонера при переведені з одного виду пенсії на інший пенсійний орган може врахувати заробітну плату за періоди страхового стажу зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення попереднього виду пенсії.

Варто зазначити, що при розрахунку пенсії за вислугою років за Законом «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», яку отримував позивач до переведення на пенсію за віком, взагалі не застосовується показник середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески.

Крім того, у частині третій статті 45 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мова йде про переведення з одного виду пенсії на інший вид пенсії, які передбачені статтею 9 зазначеного Закону (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), в той час як у спірних правовідносинах має місце перехід на інший вид пенсії за іншим Законом, тому положення частини третьої статті 45 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині переведення з одного виду пенсії на інший до спірних відносин не підлягають застосуванню, а показник «середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії» застосовується виключно при призначенні пенсії та залишається незмінним під час здійснення перерахунку пенсії на підставі частини четвертої статті 42 Закону «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування».

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 10.12.2012 у справі № К/800/38624/13.

На підставі вищезазначеного, суд констатує, що позивачу було призначено пенсію відповідно до Закону «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії відповідно до Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» він звернувся вперше, а тому позивач протиправно відмовив йому у реалізації права на соціальне забезпечення.

Суд не погоджується із доводами відповідача в тому, що позивач пропустив встановлений процесуальним законодавством строк звернення за захистом своїх прав, з таких підстав.

Відповідно до частин 1, 2 статті 99 КАС адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, початком перебігу вищевказаного строку звернення до суду визнається день, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Так, відповідач вважає, що перебіг даного строку розпочався з моменту подачі позивачем заяви про призначення пенсії за віком, а саме з 25.04.2012.

Однак, суд зауважує, що день подачі заяви про призначення пенсії не є початком для перебігу строку звернення до суду, оскільки в момент такого звернення право позивача порушено ще не було.

В свою чергу про порушення свого права позивач дізнався лише коли отримав лист заступника начальника управління Правобережного об'єднаного Управління пенсійного фонду України в м. Києві № 81/01/П-169 від 01.04.2016.

Враховуючи вищезазначені обставини суд констатує, що ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом у встановлений законом шестимісячний строк.

Відповідно до частини третьої статті 2 КАС «у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку».

Відповідно до частини першої статті 71 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Суд, констатує, що відповідач не довів, що діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зважаючи на обставини справи, досліджені у судовому засіданні докази та системний аналіз положень чинного законодавства України, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову повністю.

Розподіляючи судові витрати відповідно до статті 94 КАС, суд зазначає, що з Державного бюджету України на користь позивача належить стягнути судовий збір в розмірі 551,20 грн.

Враховуючи вимоги пункту 8 частини шостої статті 183-2 КАС та абзацу 2 частини першої статті 256 КАС, постанова у цій справі негайному виконанню не підлягає.

Керуючись статтею 19 Конституції України, Законом «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Законом «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», статтями 2, 94, 99, 104-106, 158-163, 183-2, 244-4, 254, 256 КАС, суд

постановив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити повністю.

Визнати дії Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо проведення нарахування пенсії за віком ОСОБА_1 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2007 рік (1 197,91 грн.) протиправними.

Зобов'язати Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії за віком із застосуванням середньої заробітної плати, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме з 25 квітня 2012 року, відповідно до частини другої статті 40 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» починаючи з 18 березня 2016 року, за виключенням сум фактично проведених виплат.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 551,20 грн. (п'ятсот п'ятдесят одна гривня 20 копійок) судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним судом.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Солом'янський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Л. В. Шевченко