Рішення № 59186387, 05.07.2016, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/6059/15-ц

Провадження № 2/752/1185/16

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

05.07.2016 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі

головуючого судді Шевченко Т.М.

з участю секретаря Крекотень О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та гарантія" до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про виселення з житлового приміщення, -

в с т а н о в и в:

у квітні 2015 року ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» звернулося у суд з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про виселення з житлового приміщення без надання іншого житла.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що іпотечне майно, а саме двокімнатна квартира АДРЕСА_1, власником якої був ОСОБА_1, передана ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» в рахунок погашення боргу у розмірі 2 047 197,92 грн. 17 січня 2015 року державним виконавцем складено акт про реалізацію предмета іпотеки. 22 січня 2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Корольчук О.С. видане свідоцтво, згідно якого ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» належить на праві власності зазначена квартира.

Проте відповідач ОСОБА_1 зламав замки у спірній квартирі, замінив їх на нові, а також вселився у вказане житлове приміщення, де на даний час проживає.

Зважаючи на те, що ОСОБА_1 втратив право власності на спірну квартиру, а квартира передана іпотекодержателю ТОВ «ФК «Довіра та гарантія», позивач просить виселити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов з вищевказаних підстав.

Представник відповідача ОСОБА_1 в судовому засіданні не визнала позовні вимоги та заперечувала проти задоволення позову, зазначивши, що іпотечна квартира, з якої ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» просить суд виселити відповідачів, не була придбана за кредитні кошти, а належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Київською державною нотаріальною конторою 20 січня 1995 року за № 2-114, зареєстрованим в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 17 лютого 1995 року за № 31029. Крім того, зазначає, що ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 28 березня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 21 червня 2016 року, задоволено скаргу ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України. Постановлено визнати неправомірними дії державного виконавця в частині винесення постанови від 17 січня 2015 року у виконавчому провадженні № 40531246 про передачу іпотечного майна - спірної квартири, власником якої є ОСОБА_1, стягувачу ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» в рахунок погашення боргу у розмірі 2 047 197 грн. 92 коп. по виконавчому листу № 2-1460/11, виданого 30 листопада 2012 року Голосіївським районним судом м. Києва.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялася судом.

Вислухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Восьмою київською державною нотаріальною конторою 20 січня 1995 року за № 2-114, зареєстрованого в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 17 лютого 1995 року за № 31029.

На забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором № 178/2005 від 22.11.2005 року ОСОБА_1 уклав з АКБ «Східно-Європейський банк» договір іпотеки, відповідно до якого передав в іпотеку належну йому на праві власності квартиру.

Згідно довідки, виданої КП «ЖЕО-105 Голосіївського району», у вказаній квартирі ніхто не зареєстрований. (а.с. 13)

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 25 січня 2011 року задоволено позов АКБ «Східно-Європейський банк». Постановлено стягнути з ОСОБА_1 борг за кредитним договором в розмірі 2 046 120,88 грн., 1700 грн. судових витрат та 250 грн. витрат з ІТЗ, а всього у сумі 2 048 070,88 грн. Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 27.03.2012 року зазначене рішення суду скасоване в частині стягнення з ОСОБА_1 штрафу у сумі 872,96 грн. і відмовлено у задоволенні позову в цій частині, в іншій частині рішення суду залишено без змін.

На виконання вказаного рішення 30 листопада 2012 року Голосіївським районним судом м. Києва видано виконавчий лист № 2-1460/11, який стягувачем був пред'явлений до примусового виконання до ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві.

Відповідно до договору купівлі - продажу права вимоги № 23/ФК-14 від 25.04.2014 р., укладеного між ТОВ «Брокінвестгруп» (первісний кредитор) (яке діє від імені АКБ «Східно-Європейський банк» на підставі договору про передавання в управління непроданих активів від 13.12.2013 р.) та ТОВ «ФК «Довіра та гарантія», первісний кредитор відступає за плату, а новий кредитор набуває право вимоги, належне первісному кредиторові відповідно до контракту, укладеного між АКБ «Східно-Європейський банк» та боржником, а також відповідно до договору забезпечення. (а.с. 14)

22 травня 2014 року між АКБ «Східно-Європейський банк», від імені якого діє ТОВ «Брокінвестгруп», та ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» укладено договір про відступлення прав за іпотечним договором від 28.11.2005 р., зареєстрованого в реєстрі за № 13011, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» стає іпотекодержателем відносно ОСОБА_1 (предмет іпотеки двокімнатна квартира АДРЕСА_1, загальною площею 62,00 кв.метрів.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 02.07.2014 року заяву ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» задоволено. Постановлено замінити сторону у виконавчому провадженні з приводу виконання виконавчого листа № 2-1460/11 щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь АКБ «Східно-Європейський банк» заборгованості за кредитним договором № 178/2005 від 22.11.2005 р. в розмірі 2 048 070,88 грн., стягувача АКБ «Східно - Європейський банк» на ТОВ «ФК «Довіра та гарантія». (а.с. 5)

Постановою від 17 січня 2015 року державного виконавця ВДВС Голосіївського РУЮ у м Києві Кузьменко Л.М. передано іпотечне майно, а саме двокімнатна квартира АДРЕСА_1, власником якої є ОСОБА_1, стягувану ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» в рахунок погашення боргу у розмірі 2 047 197,92 грн. по виконавчому листу № 2-1460/11, виданому 30.11.2012 року Голосіївським районним судом м. Києва. (а.с. 7)

22 січня 2015 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Корольчук О.С. на підставі акту від 17 січня 2015 року державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки видала свідоцтво, згідно якого ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» є власником квартири АДРЕСА_1. (а.с. 9)

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 28 березня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 21 червня 2016 року, задоволено скаргу ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України. Постановлено визнати неправомірними дії державного виконавця в частині винесення постанови від 17 січня 2015 року у виконавчому провадженні № 40531246 про передачу іпотечного майна - спірної квартири, власником якої є ОСОБА_1, стягувачу ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» в рахунок погашення боргу у розмірі 2 047 197 грн. 92 коп. по виконавчому листу № 2-1460/11, виданого 30 листопада 2012 року Голосіївським районним судом м. Києва.

За змістом частини першої статті 575 ЦК України та статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека як різновид застави, предметом якої є нерухоме майно, - це вид забезпечення виконання зобов'язання, згідно з яким іпотеко держатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку, передбаченому цим Законом.

Відповідно до ст. 589 ЦК України, частини першої ст. 33 Закону України «Про іпотеку» в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотеко держателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених статтею 12 цього Закону.

Загальне правило про звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) закріплене у ст. 590 ЦК України й передбачає можливість такого звернення на підставі рішення суду в примусовому порядку, якщо інше не встановлено договором або законом.

Крім того, правове регулювання звернення стягнення на іпотечне майно передбачене Законом України «Про іпотеку».

Згідно з ч. 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотеко держателя.

Звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду здійснюється відповідно до ст. 39 Закону України «Про іпотеку».

Так, згідно із частинами першою, другою статті 39 цього Закону в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців, за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Частиною 1 ст. 40 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Нормою, яка встановлює порядок виселення із займаного житлового приміщення, є стаття 109 ЖК УРСР, у частині першій якої передбачені підстави виселення.

Частина 3 ст. 109 ЖК Української PCP регулює порядок виселення громадян.

За змістом ч. 2 ст. 40 Закону «Про іпотеку» та частини 3 ст. 109 ЖК УРСР після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя (кредитора) або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 109 ЖК УРСР громадянам, яких виселяють із жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинне бути зазначене в рішенні суду.

Таким чином, частина друга ст. 109 ЖК УРСР установлює загальне правило про неможливість виселення громадян без надання їм іншого жилого приміщення. Як виняток, допускається виселення громадян без надання ім. іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, придбане ними за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою цього жилого приміщення.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що під час ухвалення судового рішення про виселення мешканців на підставі частини другої ст. 39 Закону України «Про іпотеку» підлягають застосуванню як положення ст. 40 цього Закону, так і норми ст. 109 ЖК УРСР.

Отже, за змістом цих норм особам, яких виселяють із жилого будинку (жилого приміщення), що є предметом іпотеки, у зв'язку із зверненням стягнення на предмет іпотеки та яке було придбане не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла надається інше постійне житло.

Зважаючи на те, що в іпотеку передану квартиру, яка є власністю ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Восьмою київською державною нотаріальною конторою 20 січня 1995 року за № 2-114, тобто, що квартиру придбано не за рахунок отриманих кредитних коштів, суд не вбачає правових підстав для виселення відповідачів із зазначеної квартири без надання їм іншого постійного житла.

За таких підстав, в задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» необхідно відмовити у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 575 та 589 ЦК України, ст. 109 ЖК України, ст.ст. 10, 12, 30, 60, 212 та 213 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та гарантія" до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про виселення з житлового приміщення - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: