Ухвала суду № 59186325, 18.07.2016, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/34332/16-к

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2016 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва Карабань В.М., за участю секретаря Майоренко Я.М., прокурора Чижа О.С., захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2, підозрюваного ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України Колодчина В.В. у кримінальному провадженні №42016000000001691 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Кричев Могилівської області Республіки Білорусь, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

18.07.2016 року старший слідчий в особливо важливих справах Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України Колодчин В.В., за погодженням з прокурором другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих Генеральної прокуратури України Чижом О.С. звернувся до слідчого судді з вказаним клопотанням.

В обґрунтування клопотання слідчий посилається на те, що Генеральною прокуратурою України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42016000000001691 від 22.06.2016, за підозрою ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України.

16.07.2016 року о 08 год. 15 хв. ОСОБА_3 відповідно до вимог ст. 209 КПК України затримано у порядку ст. 208 КПК України, про що складено відповідний протокол.

16.07.2016 року ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, та вручено повідомлення про підозру.

Досудовим розслідуванням встановлено, що у відповідності до примітки ч.1 до ст. 364 КК України, службовими особами у статі 368 цього Кодексу є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також обіймають постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації, судом або законом.

Згідно п. 2 примітки 3 до статті 368 КК України, службовими особами, які займають особливо відповідальне становище, у статі 368 цього Кодексу є особи, зазначені у пункті 1 примітки до статті 364, посади яких згідно із статтею 6 Закону України «Про державну службу» належать до категорії «А».

Одночасно, статтею 4 Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції" визначено, що посадові та службові особи органів державної влади є суб'єктами відповідальності за корупційні правопорушення та особами, уповноваженими на виконання функцій держави.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про державну службу» до державних службовців категорії «А» належать керівники центральних органів виконавчої влади, які не є членами Кабінету Міністрів України, та їх заступники.

Поряд з цим, згідно зі ст. 1 Положення «Про Державну службу України з питань праці», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 96 від 11 лютого 2015 року, Державна служба України з питань праці є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

З січня 2016 року ОСОБА_3, який відповідно до зазначених вище норм чинного законодавства України є державним службовцем категорії «А», тобто службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище.

22.03.2016 року Головним Управлінням Державної служби України з питань праці у Дніпропетровській області за результатами проведеної позапланової перевірки ТОВ «Спільне українське - німецьке підприємство «Товариство технічного нагляду ДІЕКС» виявлено низку порушень та складено відповідний акт.

24.03.2016 року Державна служба України з питань праці із врахуванням виявлених порушень Головним Управлінням Державної служби України з питань праці у Дніпропетровській області заборонила здійснювати будь-яку діяльність ТОВ «Спільне українське-німецьке підприємство «Товариство технічного нагляду ДІЕКС» (наказ № 28 від 24.03.2016), у тому числі щодо виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

У зв'язку із цим, ТОВ «Спільне українське-німецьке підприємство «Товариство технічного нагляду ДІЕКС» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом про визнання протиправними дії працівників Державної служби України з питань праці, скасування акту перевірки та наказу № 28 Державної служби України з питань праці.

Разом із тим, ОСОБА_3 протиправно використав надані йому владні повноваження та своє службове становище, умисно вчинивши особливо тяжкий корисний корупційний злочин у сфері службової діяльності, за наступних обставин.

18.05.2016 року діючи умисно, з корисливих спонукань та з метою незаконного особистого збагачення, ОСОБА_3, перебуваючи у місті Києві зустрівся із ОСОБА_6 та висунув вимогу останньому про надання йому неправомірної вигоди за вирішення питань, які виникли під час перевірки діяльності ТОВ «Спільне українське - німецьке підприємство «Товариство технічного нагляду ДІЕКС» та у судових інстанціях.

14.06.2016 року ОСОБА_3, перебуваючи у місті Києві, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на одержання неправомірної вигоди, підтвердив ОСОБА_6 свій намір використати надану йому владу та службове становище для забезпечення необхідною дозвільною документацією з метою повноцінної діяльності ТОВ «Спільне українське - німецьке підприємство «Товариство технічного нагляду ДІЕКС», а також конкретизував протиправну вимогу щодо необхідності передачі йому неправомірної вигоди у два етапи на загальну суму 200 000 гривень.

23.06.2016 року знаходячись в службовому автомобілі марки «Subaru Outback» державний номер НОМЕР_1 в місті Києві по вул. Десятинна, ОСОБА_3, будучи службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище, одержав від ОСОБА_6 першу частину від обумовленої раніше суми неправомірної вигоди - грошові кошти в сумі 100 000 гривень за сприяння шляхом використання наданої йому влади та службового становища ТОВ «Спільне українське - німецьке підприємство «Товариство технічного нагляду ДІЕКС» у забезпеченні необхідною дозвільною документацією з метою повноцінної його діяльності.

15.07.2016 року ОСОБА_3, перебуваючи у місті Києві на вул. Володимирській, повідомив ОСОБА_6 про підписання ним, ОСОБА_3, листа, яким фактично Державна служби України з питань праці надає мовчазну згоду (дозвіл) на виконання ТОВ «Спільне українське - німецьке підприємство «Товариство технічного нагляду ДІЕКС» певних дій щодо здійснення господарської діяльності, у тому числі робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки. Відразу після цього, ОСОБА_3 повідомив ОСОБА_6 про необхідність передати йому раніше обумовлену частину неправомірної вигоди у сумі 100 000 гривень через водія автомобіля «Хюндай Тюксон» державний номер НОМЕР_2, вказавши його місце знаходження. Виконуючи вказівку ОСОБА_3, ОСОБА_6, перебуваючи у місті Києві на вул. Володимирській, передав для останнього водію автомобіля «Хюндай Тюксон» державний номер НОМЕР_2 неправомірну вигоду у розмірі 100 000 гривень, який, у свою чергу, у подальшому передав ці кошти ОСОБА_7 - водію службового автомобіля Бардонова М.В. «Subaru Outback» державний номер НОМЕР_3.

16.07.2016 року близько 01.00 години, ОСОБА_3, перебуваючи за місцем свого проживання в квартирі АДРЕСА_1, будучи службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище, одержав від ОСОБА_6 через водія ОСОБА_7 другу частину від обумовленої раніше суми неправомірної вигоди - грошові кошти в сумі 100 000 гривень за сприяння шляхом використання наданої йому влади та службового становища ТОВ «Спільне українське - німецьке підприємство «Товариство технічного нагляду ДІЕКС» у забезпеченні необхідною дозвільною документацією з метою повноцінної його діяльності.

Таким чином, за вищевказаних обставин, своїми умисними діями, які виразились в одержанні службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище, неправомірної вигоди у сумі 200 000 гривень, що є великим розміром, для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах третьої особи, будь-якої дії з використанням наданого йому службового становища, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 368 КК України

В обґрунтування клопотання сторона обвинувачення посилається на тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_3, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі від восьми до дванадцяти років, а також те, що під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених пунктами 1-4 ч. 1 ст. 177 КПК України. У разі застосування більш м'якого запобіжного заходу не зможе запобігти спробам переховуватися від органу досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення з метою перешкодити встановленню об'єктивної істини у кримінальному провадженні та ухилитися від кримінальної відповідальності.

Прокурор у судовому засіданні підтримав клопотання та просив його задовольнити.

Підозрюваний та його захисники заперечили проти задоволення клопотання, мотивуючи це тим, що стороною обвинувачення не доведена мета застосування запобіжного заходу, а також наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснювати дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Вивчивши клопотання та матеріали, якими воно обґрунтовується, заслухавши думку прокурора, сторону захисту, підозрюваного слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

При вирішенні даного клопотання підлягають встановленню та врахуванню обставини, визначені ч. 1 ст. 178, ч. 1 ст. 194 КПК України, та підстави застосування запобіжного заходу визначені ст. 177 КПК України.

Виходячи з наявних у матеріалах кримінального провадження даних, протоколів допитів свідків ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_7, протоколу обшуку, слідчий суддя дійшов висновку про обґрунтованість підозри ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи , яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.

Вирішуючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує тяжкість покарання за ч. 4 ст. 368 КК України, особу підозрюваного, вік та стан його здоров'я, сімейний стан, наявність на утриманні дітей та доходить висновку, що докази та обставини, на які посилається слідчий у клопотанні, дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний ОСОБА_3 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, зважаючи на те, що кримінальним кодексом України виключено можливість застосування до осіб, якими вчинено корупційні злочини, положень щодо звільнення від відбуття покарання з випробуванням, що не виключає ризик того, що останній при обранні відносно нього іншого менш суворого запобіжного заходу зможе залишити територію України. Крім того, зважаючи, що ОСОБА_3 може приховати докази, які мають значення для кримінального провадження, незаконно впливати на свідків.

Для запобігання ризиків, які зазначені у клопотанні та наведені у судовому засіданні слідчий суддя вважає недостатнім застосування більш м'якого запобіжного заходу, а відтак клопотання підлягає задоволенню.

Між тим, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом.

Отже задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави, а також покласти на підозрюваного обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, необхідність покладення яких вбачається з наведеного обґрунтування цього клопотання.

Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину становить від 80 до 300 розмірів мінімальної заробітної плати.

Однак враховуючи розмір отриманої неправомірної вигоди та майновий стан підозрюваного слідчий суддя вважає, що застава у визначених межах не здатна забезпечити виконання особою, яка підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, а тому є необхідність у призначенні її у розмірі, який перевищує 300 розмірів мінімальної заробітної плати.

Враховуючи викладене, слідчий суддя дійшов висновку, що застава у межах 1000 розмірів мінімальної заробітної плати здатна забезпечити виконання підозрюваним ОСОБА_3. передбачених законом обов'язків під час досудового розслідування у кримінальному провадженні, враховуючи тяжкість та спосіб вчинення злочину, розмір неправомірної вигоди, використання підозрюваним свого службового становища при вчиненні кримінального правопорушення, майновий та сімейний стан підозрюваного, стан його здоров'я.

Окрім цього, обираючи відносно ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді застави, вважаю за необхідне відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на нього такі обов'язки:

-

-не відлучатися із населеного пункту, в якому від зареєстрований, проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

-повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання;

-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон.

Згідно ч. 6 ст. 194 КПК України зазначені обов'язки покладаються на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку передбаченому ст.. 199 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного під вартою.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 202, 205, 532, 534, 309 КПК України,-

УХВАЛИВ:

Клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України Колодчина В.В. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5 - задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 14 вересня 2016 року до 08 год. 15 хв.

Одночасно визначити запобіжний захід у вигляді застави для забезпечення виконання ОСОБА_3 обов'язків, визначених КПК України.

Розмір застави визначити у межах 1000 розмірів мінімальних заробітних плат, що відповідно становить 1378000 грн. 00 коп.

Підозрюваний не пізніше п'яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави зобов'язаний внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує прокурору, який здійснює процесуальне керівництво у досудовому розслідуванні у кримінальному провадженні №42016000000001691, а саме, на депозитний рахунок Печерського районного суду м. Києва:

р/р 373 110 010 028 07;

МФО (код банку) 820019;

ЗКПО 02 896 745;

ЄДРПОУ банку: 38004897;

Банк одержувача: УДКСУ в Печерському районі ГУ ДКСУ в м. Києві.

Зазначені дії можуть бути здійснені не пізніше п'яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави, якщо на момент їх здійснення не буде прийнято рішення про зміну запобіжного заходу.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_3 такі обов'язки:

- не відлучатися із м. Києва, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну.

Термін обов'язків, покладених слідчим суддею, у разі внесення застави, визначити два місяці з моменту внесення застави.

У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 КПК України. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов'язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов'язки скасовуються.

Роз'яснити заставодавцю обов'язок із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом.

У разі внесення застави підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_3 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду м. Києва протягом 5 днів з дня її оголошення, а підозрюваним - в цей же строк з моменту вручення їй копії даної ухвали.

Слідчий суддя В.М.Карабань