Ухвала суду № 59185957, 22.07.2016, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/793/759/16 Справа № 712/11409/15-к Категорія: ч. 2 ст. 191 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2016 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого суддів при секретарі ОСОБА_2 ОСОБА_3, ОСОБА_4 ОСОБА_5з участю прокурораОСОБА_6

обвинуваченого ОСОБА_7,

захисника ОСОБА_8,

представника потерпілого ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 01 червня 2016 року, яким

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, маючого на утриманні малолітню дитину, раніше не судимого,

засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України на 2 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, повязані з виконанням організаційно розпорядчих і адміністративно господарських функцій строком на 2 роки

в с т а н о в и л а :

Згідно вироку ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за те, що він, будучи службовою особою, виконуючи організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, перебуваючи на посаді директора Черкаської обласної філії Державного підприємства «Спецсервіс» МВС України, склад якого знаходився на території ПАТ «Черкаський приладобудівний завод» за адресою: м. Черкаси, вул. 30 років Перемоги, 5/1, уклав договір №23/2013 від 23.04.2013 року «Про надання послуг по зберіганню та реалізації майна» з Черкаською митницею Міндоходів в особі т.в.о. начальника ОСОБА_10, згідно якого ЧОФ ДП «Спецсервіс» МВС України передавалось для реалізації майно, а саме, шкарпетки, гетри та колготи в асортименті на загальну суму 632 119 грн. 31 коп. у кількості 60 981 одиниць, автомобілі Dodge Caravan, 2005 р.в. вартістю 54 746 грн. 94 коп., БМВ 5/H 1990 р.в. вартістю 116 842 грн. 81 коп. та інше майно, а всього на загальну суму 812 069 грн. 08 коп.

В подальшому з 21.11. по 04.12.2013 року Черкаською митницею Міндоходів на виконання наказу від 29.10.2013 №40-аг «Про проведення річної інвентаризації товарно-матеріальних цінностей та інших статей балансу» у присутності в.о. директора ЧОФ ДП «Спецсервіс» МВС України ОСОБА_11 проведено інвентаризацію майна, переданого на реалізацію директору ЧОФ ДП «Спецсервіс» ОСОБА_7 та встановлено факт недостачі майна на загальну суму 79 886 грн. 09 коп., що підтверджується інвентаризаційним описом №18 від 21.11.2013 року і протоколом засідання місцевої інвентаризаційної комісії Черкаської митниці Міндоходів від 11.12.2013 року. На вимогу Черкаської Митниці Міндоходів зазначене майно повернуто не було, що вказує на незаконне утримання на свою користь вказаного майна, як на спосіб привласнення.

Таким чином, директор ЧОФ ДП «Спецсервіс» МВС України ОСОБА_7, будучи службовою особою, маючи умисел спрямований на заволодіння чужим майном, в період часу з 27.06. по 04.12.2013 рік умисно з корисливих спонукань, шляхом зловживання своїм службовим становищем вчинив привласнення матеріальних цінностей, переданих Черкаською митницею ЧОФ ДП «Спецсервіс» МВС України, яке виразилось в тому, що він частково привласнив та на вимоги Черкаської митниці Міндоходів не повернув у встановлений строк товарно-матеріальні цінності, передані останньому згідно актів прийому-передання від 27.06.2013 року, що зберігалися у складському приміщенні на території ПАТ «Черкаський приладобудівний завод за адресою: м. Черкаси, вул. 30 років Перемоги, 5/1, які знаходилися у його правомірному володінні в силу службових обов'язків на основі договірних відносин, а саме, були ввірені останньому згідно договору №23/2013 від 23.04.2013 року «Про надання послуг по зберіганню та реалізації майна», чим Черкаській митниці Міндоходів завдано збитків на суму 79 886 грн. 09 коп.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7 порушує питання про скасування вироку суду першої інстанції через невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та просить закрити провадження у звязку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України.

Як на підставу скасування судового рішення апелянт зазначає, що наявні в провадженні докази не вказують на його умисел на вчинення будь-яких протиправних дій щодо переданого Черкаською митницею ЧОФ ДП «Спецсервіс» МВС України майна, більш того, відсутні докази того, що даним майном заволодів саме він. Зазначає, що в період часу з 27.06. по 04.12.2013 року не міг зловживаючи службовим становищем вчинити привласнення матеріальних цінностей, як про це зазначено в обвинувальному акті та в судовому рішенні, оскільки 13.11.2013 року його було усунуто від виконання обовязків директора філії. При цьому, а ні органом досудового розслідування, а ні судом не встановлено, які саме службові повноваження він використав задля привласнення переданого майна.

Крім того вказує, що матеріали провадження не містять також доказів, які вказують на місце, час, спосіб та механізм вчинення кримінального правопорушення, що підлягає обовязковому встановленні при винесенні обвинувального вироку. При цьому вартість майна, що нібито ним привласнена, встановлена на основі оціночних критеріїв інвентаризаційної комісії та працівників Черкаської митниці без проведення відповідного його експертного дослідження.

Також ставить під сумнів той факт, що він є субєктом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України, оскільки нестача товарно-матеріальних цінностей була виявлена коли матеріально відповідальною особою був ОСОБА_12, а час вчинення привласнення не встановлено.

Ухвалою апеляційного суду Черкаської області апеляційну скаргу прокурора Черкаської місцевої прокуратури ОСОБА_13 на вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 01 червня 2016 року повернуто без розгляду на виконання вимог п. 1 ч. 3 ст. 399 КПК України.

Крім того, 13.07.2016 року на адресу апеляційного суду від захисника ОСОБА_8 надійшло клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_7 з тримання під вартою на особисте зобовязання, оскільки в провадженні відсутні обґрунтовані підстави, передбачені ст. 177 КПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, думку обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника адвоката ОСОБА_8 про задоволення апеляційних вимог в повному обсязі, міркування прокурора та представника потерпілого про законність та обґрунтованість судового рішення і відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги обвинуваченого, вивчивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_7 підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Згідно ст. 370 КПК України вирок суду повинен бути законним, обгрунтованим та вмотивованим, грунтуватись на всебічному, повному та обєктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, з дотриманням вимог кримінального та кримінального процесуального закону.

Відповідно до ст.ст. 409, 412 КПК України підставою для скасування вироку є істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, тобто такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли першкодити суду ухвалити законне та обгрунтоване судове рішення.

Як передбачено ч. 1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах предявленого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, обвинувальний акт щодо ОСОБА_7 не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, оскільки сформульоване йому обвинувачення є неконкретизованим та містить суперечності, чим порушено право обвинуваченого на захист.

Згідно обвинувального акта від 19.05.2016 року органами досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачується в тому, що директор ЧОФ ДП «Спецсервіс» МВС України ОСОБА_7, будучи службовою особою, маючи умисел спрямований на заволодіння чужим майном, в період часу з 27.06. по 04.12.2013 рік умисно з корисливих спонукань, шляхом зловживання своїм службовим становищем вчинив привласнення матеріальних цінностей, переданих Черкаською митницею ЧОФ ДП «Спецсервіс» МВС України, яке виразилось в тому, що він частково привласнив та на вимоги Черкаської митниці Міндоходів не повернув у встановлений строк товарно-матеріальні цінності, передані останньому згідно актів прийому-передання від 27.06.2013 року, що зберігалися у складському приміщенні на території ПАТ «Черкаський приладобудівний завод» за адресою: м. Черкаси, вул. 30 років Перемоги, 5/1, які знаходилися у його правомірному володінні в силу службових обов'язків на основі договірних відносин, а саме, були ввірені останньому згідно договору №23/2013 від 23.04.2013 року «Про надання послуг по зберіганню та реалізації майна», чим Черкаській митниці Міндоходів завдано збитків на суму 79 886 грн. 09 коп.

Суд першої інстанції погодившись з предявленим ОСОБА_7 обвинуваченням визнав його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України, тобто в тому, що він привласнив чуже майно, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем.

Однак, при постановленні обвинувального вироку, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що сформульоване ОСОБА_7 обвинувачення є неконкретизованим, що унеможливлює його подальше засудження в межах предявленого органом досудового розслідування обвинувачення.

Так, згідно обвинувального акта та вироку суду ОСОБА_7 привласнив матеріальні цінності, які йому були ввірені згідно договору № 22/2013 від 23.04.2013 року «Про надання послуг по зберіганню та реалізації майна», чим Черкаській митниці Міндоходів завдано збитків на суму 79 886 грн. 09 коп., однак при цьому не встановлено, які саме матеріальні цінності він привласнив з ввіреного йому переліку.

Крім того, органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачується в тому, що він в період часу з 27.06. про 04.12.2013 року шляхом зловживання своїм службовим становищем вчинив привласнення ввірених йому матеріальних цінностей. Разом з цим вказаним органом не звернуто увагу на те, що ОСОБА_7 13.11.2013 року був усунутий від виконання обовязків директора філії на час проведення службової перевірки фінансово-господарської діяльності, що унеможливлює вчинення ним будь-яких дій спрямованих на привласнення ввірених йому матеріальних цінностей використовуючи службове становище в період з 13.11. по 04.12.2013 року. Вказаних суперечностей не усунуто і в ході розгляду даного провадження судом першої інстанції. При цьому, а ні органом досудового розслідування, а ні судом не встановлено, які саме службові повноваження використав та порушив ОСОБА_7 задля привласнення переданого ЧОФ ДП «Спецсервіс» МВС України майна.

Також в обвинувальному акті, в супереч вимог п. 5 ч. 1 ст. 291 КПК України відсутнє посилання на час та спосіб вчинення кримінального правопорушення, що підлягає обовязковому встановленні при винесенні обвинувального вироку відповідно до ст. 374 КПК України.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що вирок суду першої інстанції не відповідає вимогам ст. 374 КК України щодо його вмотивованості, оскільки при невизнанні ОСОБА_7 своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України, суд першої інстанції у вироку лише перерахував докази якими підтверджується предявлене останньому обвинувачення не давши їм належної правової оцінки та фактично не вмотивувавши чому він приймає до уваги докази сторони обвинувачення і не приймає до уваги докази сторони захисту.

З урахуванням викладеного колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, розглядаючи справу по суті, не звернув уваги на істотні порушення норм кримінального процесуального закону, допущені органами досудового розслідування, які порушують гарантовані законом процесуальні права обвинуваченого ОСОБА_7 та перешкоджають суду ухвалити законне, обґрунтоване рішення. Не зважаючи на вказане, в ході судового розгляду суд їх не усунув і постановив обвинувальний вирок, який не відповідає вимогам ст. 370 КПК України та підлягає безумовному скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції в іншому його складі зі стадії підготовчого провадження.

Оскільки ОСОБА_7 взято під варту вироком суду, який підлягає безумовному скасуванню, то обвинувачений підлягає звільненню з-під варти в залі судового засідання апеляційного суду Черкаської області одразу після проголошення судового рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 404, 407, 409, 412, 419 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 задовольнити частково.

Вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 01 червня 2016 року відносно ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України - скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції в іншому його складі зі стадії підготовчого провадження.

Обвинуваченого ОСОБА_7 звільнити негайно з під варти в залі судового засідання.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий :

Судді :