Ухвала суду № 59183522, 14.07.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Справа № 626/2068/14 Головуючий І інстанції: Дудченко В.О.

Провадження № 22-ц-/790/3821/16 Доповідач: Івах А.П.

Категорія: трудові

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого судді : Івах А.П.,

суддів колегії : ОСОБА_1,

ОСОБА_2,

за участю секретаря: Лашаковій Д.І.,

заслухавши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Красноградського районного суду Харківської області від 20 квітня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ТОВ «Татнєфть-АЗС-України», ВАТ «ТАТНЄФТЬ» ім.. ОСОБА_4, третя особа ОСОБА_5 про скасування наказів про звільнення, про відсторонення від роботи, про утримання коштів, визнання недійсним запису в трудовій книжці, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,-

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2014 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом який в подальшому уточнила та просила: визнати незаконним та скасувати Наказ № 576-К від 19.08.2014 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Татнєфть - АЗС - Україна», в частині відсторонення її від виконання обов'язків з 19.08.2014 року; визнати незаконним та скасувати Наказ № 593-К від 28.08.2014 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Татнєфть - АЗС - Україна», в частині утримання з неї 2102 грн. 91 коп.; визнати незаконним та скасувати Наказ № 618 - К від 03.09.2014 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Татнєфть - АЗС - Україна», в частині звільнення її з посади продавця за п.2 ст.41 КЗпПУ та стягнення в рахунок погашення недостачі всіх грошових коштів заробітної плати з 16.08.2014 року по 03.09.2014 року і компенсації за невикористані дні щорічної відпустки; визнати незаконним запис № 46 в трудовій книжці про звільнення за п.2 ст. 41 КЗпУ України у зв'язку із втратою довір'я з боку власника; поновити її на роботі на посаді старшого продавця АЗС № 605 Товариства з обмеженою відповідальністю «Татнєфть - АЗС - України», допустивши в цій частині негайне виконання судового рішення, а також зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Татнєфть-АЗС-Україна», виплатити всі належні їй станом на 03.09.2014 року суми виплат, що були незаконно вирахувані; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Татнефть -АЗС-Україна», на її користь за затримку видачі трудової книжки 410 грн. 10 коп.; середню заробітну плату за час вимушеного прогулу; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Татнефть - АЗС - Україна», всі судові витрати.

Рішенням Красноградського районного суду м. Харкова від 20 квітня 2016 року в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Не погодившись з ним, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного зясування обставин та належної оцінки наданим нею доказам.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що були заявлені сторонами у суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи, судова колегія приходить до наступного:

Відповідно до положень ст. ст. 3, 11 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За положеннями ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання:

-чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та яким доказами вони підтверджуються;

-чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

-які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;

-яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Вимогам вказаних норм процесуального закону рішення суду першої інстанції відповідає у повній мірі.

Розглядом справи встановлено, що сторони перебували в трудових правовідносинах, на підставі наказу № 958-К TOB «Татнєфть - АЗС - Україна» від 01 листопада 2013 року ОСОБА_3 була прийнята на роботу старшим продавцем магазину при АЗС.

Між сторонами було укладено договір від 01.11.2013 року про повну індивідуальну матеріальну відповідальність працівника АЗС, АГЗС та НБ ТОВ «Татнєфть-АЗС-Україна за передані їй у підзвіт цінності (а.с. 49, т.1) -

05 листопада 2013 року між ТОВ «Татнєфть-АЗС-Україна» в особі директора ОСОБА_5 і членами колективу АЗС № 605 в особі керівника колективу старшого продавця ОСОБА_3 було укладено договір про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність, відповідно до умов якого колектив АЗС бере на себе колективну матеріальну відповідальність за забезпечення зберігання продовольчих та промислових товарів, майна та інших цінностей, переданих йому для реалізації на АЗС № 605 (а.с. 50-52).

Відповідно наказу відповідача за №450 від 18 серпня 2014 року для проведення інвентаризації матеріальних цінностей по магазину на АЗС 605 19 серпня 2014 року була створена комісія із 06 осіб (а.с.43 т.с.1).

На період проведення службової перевірки ОСОБА_3 та інших осіб на підставі Наказу №576-к від 19 серпня 2014 року було відсторонено від роботи з 19 серпня 2014 року (а.с.47 т.с.1).

За результатами інвентаризації станом на 19 серпня 2014 року в магазині на АЗС № 605 було встановлено недостачу товарів супутнього сервісу на суму 7822 грн. 93 коп., у звязку з по чим Товариству був виданий наказ №593-к від 28 серпня 2014 року «Про відшкодування шкоди», на підставі якого в рахунок відшкодування відповідачеві збитків з боку продавців магазину при АЗС №605 на ОСОБА_3 було покладено стягнення суми 2102 грн. 91 коп., на підставі договору про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність від 05 листопада 2013 року (а.с.53 т.с.1), про що її було повідомлено належним чином, та запропоновано ознайомитись та розписатися в наказі, від чого вона відмовилася.

Факт відмови від ознайомлення з наказом відображений в акті від 28 серпня 2014 року (а.с.54 т.с.1), складеного комісією із 3-х осіб.

28 серпня 2014 року до Ради трудового колективу TOB «Татнєфть-АЗС-Україна» було направлено подання адміністрації Товариства про надання згоди на звільнення ОСОБА_3 та інших продавців магазину за ч.2 ст.41 КЗпП України (а.с. 25, т. 1).

01.09.2014 року Рада трудового колективу TOB «Татнєфть-АЗС-Україна» розглянула подання адміністрації Товариства за участю позивача та інших працівників магазину і прийняла рішення про дачу згоди на звільнення ОСОБА_3 та інших за п.2 ст.41 КЗпП України (а.с. 55, т.с. 1).

На підставі наказу №618-к від 03 вересня 2014 року по Товариству з обмеженою відповідальність «Татнефть-АЗС-Україна (а.с.10 т.с.1) звільнено старшого продавця АЗС №605 ОСОБА_3 за п.2 ст. 41 КЗпП України у звязку із втратою довіря з боку власника 03 вересня 2014 року.

Цим же наказом вирішено питання щодо компенсації останній за невикористані дні щорічної відпустки та щодо вирахування в рахунок погашення недостачі грошових коштів, вказаних в інвентаризаційному описі (а.с.10;12 т.с.1).

Дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, оцінивши належність, допустимість кожного із них окремо, а також достатній та взаємний зв'язок наданих доказів, суд дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_3.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем на виконання вимог ст. 57-60,61 ЦПК України не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження своїх позовних вимог. Суд вважав, що порушень чинного законодавства з боку відповідача при звільненні ОСОБА_3 не було.

Так суд першої інстанції керувався тим, що відповідно до п. 2 ст. 41 КЗпП України трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадках винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір'я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.

Згідно п.28 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» №9 від 06.11.92 р., звільнення з підстав втрати довір'я суд може визнати обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т.п.) вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір'я (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями). При встановленні у передбаченому законом порядку факту вчинення працівниками розкрадання, хабарництва і інших корисливих правопорушень ці працівники можуть бути звільнені з підстав втрати довір'я до них і у тому випадку, коли зазначені дії не пов'язані з їх роботою.

Суд прийняв до уваги, що 28 грудня 2012 року в управлінні соціального розвитку виконавчого комітету Полтавської міської ради був зареєстрований укладений колективний договір між адміністрацією, в особі директора ОСОБА_5 і трудовим колективом товариства з обмеженою відповідальністю «Татнєфть-АЗС-Україна», в особі голови ради трудового колективу - ОСОБА_6

Тобто рада трудового колективу виконує функції профспілкової організації.

За положеннями ст.12 КЗпП колективний договір укладається між власником або уповноваженим ним органом (особою), з однієї сторони, і первинною профспілковою організацією, які діють відповідно до своїх статутів, а у разі їх відсутності - представниками, вільно обраними на загальних зборах найманих працівників або уповноважених ними органів, з другої сторони.

Висновок суду першої інстанції судова колегія вважає таким, що ґрунтується на основі повно і всебічно зясованих обставин, відповідає вимогам ст. ст. 12, 41, 130, 134, 1351 , 136 КЗпП України, погоджується з роз'ясненнями, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня1992 року № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками», роз'яснено, що за правилами ст.132 КЗпП за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків, працівники, з вини яких її заподіяно, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку, крім випадків, коли законодавством вона передбачена у більшому, ніж цей заробіток, розмірі. Якщо межі матеріальної відповідальності були визначені в укладеному з працівником контракті, вона покладається на нього відповідно до умов контракту.

Виконавши вимоги цивільного судочинства, суд першої інстанції вирішив справу згідно із законом, ухвалив рішення таке, що відповідає положенням ст. ст. 213, 214 ЦПК України.

На виконання вимог ч. 3 ст. 215 ЦПК України у своєму рішенні суд привів мотиви з яких вважав встановленою відсутність фактів, якими позивачем обґрунтовувалися позовні вимоги, правильно застосував зазначені в рішенні нормативно-правові акти.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не належать до тих підстав, з якими процесуальне законодавство повязує можливість прийняття рішення щодо скасування чи зміни оскаржуваного рішення, яке ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За положеннями ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, судова колегія, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Красноградського районного суду м. Харкова від 20 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді -