Рішення № 59181709, 25.07.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №480/1421/15-ц 25.07.2016 25.07.2016 25.07.2016

Провадження №22-ц/784/1251/16

Справа № 480/1421/15-ц

Провадження № 22ц/784/1251/2016 Головуючий у першій інстанції: Терентьєв Г.В.

Категорія 27 Доповідач в апеляційній інстанції: Самчишина Н.В.

Рішення

іменем України

25 липня 2016 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Самчишиної Н.В.,

суддів: Галущенка О.І., Лисенка П.П.,

із секретарем судового засідання - Лівшенком О.С.,

за участю: представника позивача - ОСОБА_3,

розглянула у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції цивільну справу

за апеляційною скаргою

Публічного акціонерного товариства «Європейський газовий банк»

на рішення Миколаївського районного суду Миколаївської області від 02 березня 2016 року за позовом публічного акціонерного товариства «Європейський газовий банк» (далі - ПАТ «Європейський газовий банк» або Банк) до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет застави,

встановила:

03 липня 2015 року ПАТ «Європейський газовий банк» звернулось з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позивач зазначав, що 17 серпня 2007 року ТОВ «Європейський газовий банк», правонаступником якого є Банк, уклало з ОСОБА_4 кредитний договір №47-170807, за яким надало останній кредит у розмірі 9 500 грн. для придбання товарів, строком до 16 серпня 2012 року зі сплатою 21 % річних.

Посилаючись на те, що позичальник порушувала кредитні зобов'язання, позивач просив стягнути з ОСОБА_4 заборгованість станом на 10 червня 2015 року у розмірі 14 429 грн. 32 коп., з яких: 6 629 грн. 17 коп. - сума кредиту, 3 429 грн. 50 коп. - сума комісії, 4 370 грн. 65 коп. - проценти за користування кредитом.

09 липня 2015 року ПАТ «Європейський газовий банк» звернулось з новим позовом до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет застави.

При цьому, позивач вказував, що на забезпечення виконання зобов'язань по даному кредитному договору, 17 серпня 2007 року було укладено договір застави №38-170807/О з ОСОБА_4, за яким остання передала в заставу котел Beretta димохідний, радіатор 1200*500, радіатор 1000*500, радіатор 700*500, радіатор 500*500, комплектуючі для системи індивідуального опалення., заставною вартістю 10 775 грн. 45 коп.

Посилаючись на те, що ОСОБА_4 порушує кредитні зобов'язання, позивач, просив в рахунок погашення вищевказаної заборгованості звернути стягнення на предмет застави, шляхом продажу предмета застави на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною, яка буде визначена під час проведення виконавчих дій.

Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 08 грудня 2015 року обидва позови були об'єднанні в одне провадження.

Заперечуючи проти позову, представник відповідача посилався як на те, що позивач є неналежним, так і сплив позовної давності.

Рішенням Миколаївського районного суду Миколаївської області від 02 березня 2016 року відмовлено у задоволенні позову Банку через пропуск ним позовної давності.

В апеляційній скарзі Банк посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його вимоги в повному обсязі.

-2-

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши докази по справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ст. ст. 526, 527, 530, 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений сторонами строк, відповідно до вказівок договору та вимог Цивільного Кодексу, одностороння відмова від виконання або одностороння зміна його умов не допускається. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається із матеріалів справи, 17 серпня 2007 року між ТОВ «Європейський газовий банк», правонаступником якого є Банк, та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № 47-170807, за умовами якого відповідач отримала кредит для придбання товару в сумі 9 500 грн., строком до 16 серпня 2012 року зі сплатою 21 % річних.

За умовами договору, повернення заборгованості за кредитним договором здійснюється позичальником щомісяця шляхом внесення готівкової суми в касу Банку або безготівкового перерахування на транзитний рахунок суми в розмірі 344 грн. починаючи з вересня 2007 року до 5 числа місяця наступного за місяцем нарахування в останній місяць сплачується сума 143 грн. 31 коп. (п. 2.2 договору) (т.2 а.с.4-9).

Цього ж дня, на забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором, між банком та ОСОБА_4 укладено договір застави №38-170807/О, за яким остання передала в заставу котел Beretta димохідний, радіатор 1200*500, радіатор 1000*500, радіатор 700*500, радіатор 500*500, комплектуючі для системи індивідуального опалення., заставною вартістю 10 775 грн. 45 коп. (т.1 а.с.9-11).

Відповідач неналежно виконувала умови кредитного договору, проводила оплату лише до листопада 2009 року, тому згідно із розрахунком Банку станом на 10 червня 2015 року утворилося 14 429 грн. 32 коп. заборгованості, із яких: 6 629 грн. 17 коп. - за кредитом; 3 429 грн. 50 коп. - по комісії, 4 370 грн. 65 коп. - по процентам.

Пунктом 6.1 передбачено, що у разі порушення позичальником будь-якої із умов договору, кредитор має право вимагати повернення виданих кредитних коштів і сплати процентів за період користування кредитом до настання терміну, вказаного в п. 2.1 договору, а позичальник зобов'язаний повернути отримані грошові кошти і сплатити всі проценти протягом 30 днів з моменту отримання вимоги Банку.

Матеріали справи не містять дані про те, що банк скористався (до 25 червня 2015 року) правом дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

Як видно із заперечень представника відповідача, відповідач позов не визнала та просила про застосування позовної давності.

Кредитний договір не містить умов про збільшення позовної давності.

Із розрахунку заборгованості видно, що останній платіж на виконання кредитного зобов'язання здійснено відповідачем 05 жовтня 2009 року.

03 липня 2015 року (дата згідно штемпеля на конверті) (т.2 а.с. 24) позивач направив до суду вказану позовну заяву про стягнення заборгованості.

Згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 4 статті 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

-3-

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання ( ч.5 ст. 261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст.ст. 252-255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення права особи (ст. 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати свою право в примусовому порядку через суд.

Як встановлено, умовами кредитного договору погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено місяцями (щомісячно до 5 числа). Кінцевий строк погашення заборгованості по кредитному договору не пізніше «16» серпня 2012 року.

Оскільки умовами договору передбачені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а отже, і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному із платежів.

Така ж правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 19 березня 2014 року у справі № 6- 20цс/14, яка є обов'язковою для застосування в силу ст. 360 -7 ЦПК України.

За такого, суд першої інстанції помилково пов'язував початок перебігу позовної давності з моменту несплати позичальником останнього платежу по кредитному договору.

За умовами кредитного договору черговий платіж за липень 2012 року відповідач мала здійснити в сумі 344 грн., а у серпні цього ж року - 143 грн. 31 коп.

За таких обставин, в межах позовної давності загальний розмір заборгованості, який підлягає стягненню з ОСОБА_4 на користь Банку складає 1 728 грн. 67 коп., в тому числі, заборгованість по кредиту - 487 грн. 31 коп. (344 + 143 грн. 31 коп.), заборгованість по процентам - 699 грн. 86 коп. (4 370 грн. 65 коп. - 3 670 грн. 79 коп.), заборгованість по комісії - 541 грн. 50 коп. (3 429 грн. 50 коп. - 2 888 грн.)

Щодо позовних вимог Банку про звернення стягнення на предмет застави, то колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до положень ст. 589, 590 ЦК України заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, у встановлений строк (термін).

Згідно ч. 1 ст.20 Закону України «Про заставу», п.п. 8, 13 договору застави заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст. 4 Закону України «Про заставу» предметом застави може бути майно та майнові права.

Предметом застави може бути майно, яке відповідно до законодавства України може бути відчужено заставодавцем та на яке може бути звернено стягнення.

-4-

Згідно ч. 1 ст. 190 ЦК України майном як особливим об'єктом вважається окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.

З матеріалів справи вбачається, що не заперечував і представник позивача, що предмети застави (котел, радіатори та комплектуючі для системи індивідуального опалення) були придбані та вмонтовані відповідачем в систему індивідуального опалення, в зв'язку з чим, вони втратили характеристику окремого об'єкта права власності та стали невід'ємною частиною системи опалення будинку.

За такого, на думку колегії суддів, на час вирішення спору передане в заставу майно не можна вважати окремою річчю (сукупністю речей), а відтак і майном відповідно до положень ст. 190 ЦК України, ст. 4, 20 Закону України «Про заставу» на яке може бути звернено стягнення.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що вимоги позивача про звернення стягнення на предмет застави за умовами договору задоволенню не підлягають.

Оскільки суд першої інстанції був іншої думки та відмовив у позові Банку через сплив позовної давності, то рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню на підставі п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України з ухваленням судом апеляційної інстанції нового рішення про часткове задоволення позову.

Відповідно до положень ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню 29 грн. 23 коп. судового збору, несплаченого позивачем в суді першої інстанції та на користь Банку - 32 грн. 15 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись статями 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Європейський газовий банк» задовольнити частково.

Рішення Миколаївського районного суду Миколаївської області від 02 березня 2016 року скасувати на ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Європейський газовий банк» до ОСОБА_4 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь публічного акціонерного товариства «Європейський газовий банк» станом на 10 червня 2015 року заборгованість за кредитним договором № 47-170807 від 17 серпня 2007 року в розмірі 1 728 грн. 67 коп. (одна тисяча сімсот двадцять вісім грн. шістдесят сім коп.), в тому числі, заборгованість по кредиту - 487 грн. 31 коп., заборгованість по процентам - 699 грн. 86 коп., заборгованість по комісії - 541 грн. 50 коп.

Відмовити в задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства «Європейський газовий банк» до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет застави.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави 29 грн. 23 коп. судового збору та на користь публічного акціонерного товариства «Європейський газовий банк» 32 грн. 15 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Н.В. Самчишина

Судді: О.І. Галущенко

П.П. Лисенко