Ухвала суду № 59180578, 21.07.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 359/10201/15-ц Головуючий у І інстанції Журавський В. В.Провадження № 22-ц/780/4335/16 Доповідач у 2 інстанції Даценко Л. М.Категорія 58 21.07.2016

УХВАЛА

Іменем України

21 липня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Даценко Л.М.,

суддів Білоконь О.В., Гуля В.В.,

при секретарі Воробей В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» на ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13 листопада 2015 року про відмову в задоволенні заяви про заміну стягувача у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором,

встановила:

У вересні 2014 року Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» звернулося до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_2, в якому просило стягнути з останнього заборгованість за договором про надання споживчого кредиту в сумі 6847,30 доларів США, що еквівалентно 88684,82 грн.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 8 січня 2015 року позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 на користь позивача заборгованість у розмірі 88684,82 грн.та судові витрати.

У жовтні 2015 року ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» звернулося до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, яку обґрунтовує тим, що 19 серпня 2015 року на примусове виконання зазначеного рішення суду видано два виконавчі листи. Однак, 20 квітня 2015 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» укладений договір факторингу № 17, відповідно до якого відбулося відступлення права вимоги за кредитними договорами, в тому числі і за договором про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу №112181620000 від 24 вересня 2007 року, що був укладений між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2

Посилаючись на те, що два виконавчі листи на примусове виконання рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 08 січня 2015року було видано у серпні 2015 року, коли право вимоги вже перейшло до ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія», і указані виконавчі листи не були пред'явлені до виконання, заявник просив суд замінити стягувача ПАТ «УкрСиббанк» його правонаступником ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» у зв'язку з переходом до товариства прав кредитора.

Тому заявник просив суд замінити стягувача ПАТ «УкрСиббанк» його правонаступником ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» у зв'язку переходом до ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» прав кредитора.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13 листопада 2015 року,залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 20 січня 2016 року, у задоволенні заяви відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 червня 2016 року скасовано ухвалу апеляційного суду Київської області від 20 січня 2016 року, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

У апеляційній скарзі ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, постановити ухвалу, якою задовольнити дану заяву та замінити стягувача ПАТ «УкрСиббанк» його правонаступником ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія», посилається на порушення норм матеріального і процесуального права, яке полягає в тому, що постановляючи ухвалу про відмову, суд першої інстанції прийшов до хибних висновків, без урахування того, що за таких обставин рішення суду взагалі без будь-якого виконання, що в свою чергу призвело до порушення ч. 5 ст. 124 Конституції України, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження, суд виходив з того, що виконавче провадження із примусового виконання рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 08 січня 2015 року про стягнення з ОСОБА_2 спірної суми кредитної заборгованості не відкрито, у зв'язку із чим вимоги про заміну стягувача у виконавчому провадженні на ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» задоволенню не підлягають.

Однак, з такими висновками суду першої інстанції повністю погодитись не можливо, оскільки вони не відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Судом встановлено, що рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 08 січня 2015 року задоволено позовні вимоги ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість у розмірі 88684,82 грн., а також судові витрати у розмірі 886,55 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Встановлено, що 20 квітня 2015 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» укладено договір факторингу № 17, відповідно до якого відбулося відступлення права вимоги за кредитними договорами, зокрема щодо договору про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 112181620000 від 24 вересня 2007 року, що був укладений між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що відкрито виконавче провадження до примусового виконанню виконавчих листів про стягнення з ОСОБА_2 боргу за договором про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу у розмірі 88684,82 грн. та судових витрат у розмірі 886,55 грн.

Звертаючись до суду із заявою про заміну стягувача - ПАТ «УкрСиббанк», його правонаступником - ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія», останнє обґрунтовувало вимоги необхідністю забезпечити належне виконання судового рішення про стягнення з боржника спірної кредитної заборгованості.

Підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених ст. 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

За змістом ст. 512 ЦК України, ст. 378 ЦПК України та ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора в зобов'язанні він замінюється правонаступником.

Виходячи із цих норм, зокрема, п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.

Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.

У зв'язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв'язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 378 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов'язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов'язки в зобов'язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.

За таких обставин звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу сторони виконавчого провадження відповідає змісту ст. 512, 514 ЦК України та ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження».

При цьому, виконання судового рішення - це заключний етап юрисдикційної діяльності. Без належної реалізації цієї стадії юрисдикційної діяльності втрачається сенс попередньої діяльності суду та інших органів, які уповноважені на здійснення захисту прав, свобод та законних інтересів фізичних, юридичних осіб, територіальних громад та держави.

Виконанням судового рішення завершується процес захисту суб'єктивних майнових та особистих немайнових прав громадян та юридичних осіб шляхом їх фактичної реалізації у спосіб та в порядку, визначених Конституцією України та законами України.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України». Обов'язковість рішень суду є також однією з основних засад судочинства в Україні (п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України).

Це означає, що після набрання законної сили відповідним судовим рішенням, воно підлягає обов'язковому виконанню сторонами справи, які, виходячи із суті такого рішення, зазвичай набувають процесуального статусу стягувача та боржника, а у разі відсутності добровільного виконання судового рішення боржником - вчиняються дії щодо його примусового виконання у спосіб та в порядку, що визначені, зокрема Законом України «Про виконавче провадження», зокрема ініціювання відкриття виконавчого провадження, тощо.

Крім того, забезпечення належного виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Доводи суду першої інстанції про те, що виконавче провадження не відкрито, як підстава для відмови у задоволенні заяви ТОВ «ФК «Довіра та гарантія», є неправильними, оскільки після набрання рішенням суду законної сили змінився стягувач і, не замінивши такого стягувача, немає особи, яка в силу закону може просити про відкриття виконавчого провадження.

За таких обставин, судом першої інстанції у порушення вимог ст. ст. 210, 212-214, 378 ЦПК України, не враховані вказані вимоги норм матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, не встановлені та не перевірені обставини, які були доводами апеляційної скарги ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» і мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 368 ЦПК України питання, пов'язані із зверненням судового рішення до виконання, вирішує місцевий суд, який розглянув справу.

Тому, доводи апеляційної скарги про постановлення судом апеляційної інстанції нової ухвали, якою задовольнити заяву та замінити стягувача ПАТ «УкрСиббанк» його правонаступником ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія», не заслуговують на увагу.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, ухвала суду першої інстанції від 13 листопада 2015 року постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права і підлягає скасуванню з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до вимог п. 3 ст. 312 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 312, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» задовольнити частково.

Ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13 листопада 2015 року про відмову в задоволенні заяви про заміну стягувача скасувати і передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді