Вирок № 59180144, 26.07.2016, Іванківський районний суд Київської області

Справа № 366/1823/16-к

Провадження № 1-кп/366/109/16

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 липня 2016 року Іванківський районний суд Київської області у складі: головуючого - судді Ткаченка Ю.В., при секретарі судового засідання Євтушенко В.Д., за участю прокурора Калюша І.М., потерпілого ОСОБА_1, обвинувачених ОСОБА_2, ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Іванків, Київської області кримінальне провадження за обвинувальним актом за номером Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12016110180000400 про обвинувачення

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця (зареєстрованого) АДРЕСА_2, жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, не одруженого, не працюючого, раніше судимого 01.02.2012 року Іванківським районним судом Київської області за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі та вироком Іванківського районного суду Київської області від 02.03.2011 за ст. 71 КК України до 3 років 1 місяця позбавлення волі, звільнився 10.10.2013 року умовно-достроково на 1 рік 4 місяці 21 день, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 Кримінального кодексу України;

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця та жителя (зареєстрованого) АДРЕСА_1, студента 2 курсу Катюжанського ВПТУ, не одруженого, не працюючого, раніше не судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 Кримінального кодексу України,-

В С Т А Н О В И В:

Так, 26.05.2016 року, точного часу слідством та судом не встановлено, ОСОБА_4 за попередньою змовою з ОСОБА_2, за пропозицією останнього, перебуваючи за місцем свого проживання в будинку АДРЕСА_1, вирішили вчинити таємне викрадення чужого майна (крадіжку) алюмінієвих воріт будинку АДРЕСА_3.

З метою реалізації свого злочинного, протиправного умислу, направленого на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, приблизно о 01 годині ночі, прибули до будинку АДРЕСА_3, який належить ОСОБА_1, та за допомогою сили спробували зняти алюмінієві ворота, однак в них це не вийшло. Не зважаючи на невдалу спробу викрадення алюмінієвих воріт, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, не відмовились від своїх намірів, та маючи умисел на вчинення крадіжки чужого майна, через хвіртку зайшли на подвір'я.

В подальшому, ОСОБА_2, за допомогою металевої труби, яку він знайшов на подвір'ї, зірвав металеву скобу до якої кріпився навісний замок та разом з ОСОБА_3 проникли до будинку, який належить ОСОБА_1, звідки таємно. З корисливих мотивів, з метою власного збагачення викрали 1 (одне) металеве відділення батареї опалення на 10 секцій, вартістю 453 гривні 70 копійок, 5 (п'ять) відділень металевих батарей опалення на 7 секцій кожна, вартістю 317 гривень 59 копійок за одне відділення, на суму 1587 гривень 95 копійок, а всього викрали майна на загальну суму 2041 гривна 65 копійок.

В подальшому, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, викравши майно, зателефонували ОСОБА_5., який приїхав до будинку АДРЕСА_3, на автомобілі марки ГАЗ 2705, який належить ОСОБА_5, не знаючи про походження батарей опалення, перевіз викраденні металеві батареї опалення до будинку АДРЕСА_4, де в подальшому ОСОБА_2 та ОСОБА_3, реалізували ОСОБА_6, за гроші у сумі 830 гривень.

Своїми умисними, протиправними діями, які виразились у крадіжці чужого майна, поєднаного із проникненням у приміщення, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_2, вчинив кримінальне правопорушення - злочин, передбачений ч. 3 ст. 185 КК України.

Своїми умисними, протиправними діями, які виразились у крадіжці чужого майна, поєднаного із проникненням у приміщення, за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_3, вчинив кримінальне правопорушення - злочин, передбачений ч. 3 ст. 185 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_2 вину у вчиненні інкримінованого йому кримінальному правопорушенні - злочину передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України визнав повністю, у вчиненому щиросердечно розкаявся, попросив вибачення у потерпілого.

Обвинувачений ОСОБА_3 вину у вчиненні інкримінованого йому кримінальному правопорушенні - злочину передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України визнав повністю, у вчиненому щиросердечно розкаявся.

Враховуючи повне визнання обвинуваченими ОСОБА_2 та ОСОБА_3 своєї вини, підтвердження ними обставин вчинення кримінального правопорушення, яке їм інкримінується, суд визнає на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України (2012 року) недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються.

Обвинуваченим ОСОБА_2 та ОСОБА_3 роз'яснено наслідки застосування ч. 3 ст. 349 КПК України (2012 року), проти яких, вони не заперечували.

Зокрема, допитаний як обвинувачений, ОСОБА_2 повністю підтвердив обставини вчинення ними кримінального правопорушення - злочину, які викладені в обвинувального акті, та показав, що 26.05.2016 року, ввечері він разом з братом ОСОБА_3 сиділи біля хати, розмовляли та курили. Під час розмови, він запропонував ОСОБА_3 піти до будинку, в якому на його думку ніхто не проживав, та зняти алюмінієві ворота, щоб в подальшому їх реалізувати, а виручені гроші витратити під час святкування шкільного випускного вечора 27.05.2016 року, на що ОСОБА_3 погодився. В подальшому він та ОСОБА_3, приблизно о 01 годині ночі прийшли до будинку АДРЕСА_3. який належить ОСОБА_1, та взялися знімати алюмінієві ворота, однак це їм було не під силу. Потім він знайшов на подвір'ї металеву трубу, за допомогою якої зірвав навісний замок на дверях в будинок, та зайшли до середини, де вдвох за допомогою сили викрали батареї опалення. Потім, викрадені батареї опалення він та ОСОБА_3 перенесли з будинку на дорогу, та почали думати куди б їх подіти. Згодом він вирішив зателефонувати знайомому ОСОБА_5. Зателефонувавши знайомому ОСОБА_5, на запитання останнього про природу походження батарей опалення, він запевнив, що вони не крадені. Через декілька хвилин до воріт будинку № 2, який належить ОСОБА_1, під'їхав автомобіль ГАЗ під керуванням ОСОБА_5, після чого він та ОСОБА_3 почали завантажувати батареї опалення, а саме завантажували по одній секції батарей опалення до вантажного відсіку автомобіля ГАЗ, потім він та ОСОБА_3 залазили до багажного відділення автомобіля та відтягували батареї в глиб багажного вдсіку. Коли всі батереї опалення були завантажені, він та ОСОБА_3, на автомобілі ГАЗ, під керуванням ОСОБА_5, поїхали до будинку ОСОБА_8, якій продали викрадені батареї опалення за гроші у сумі 830 гривень. Гроші він поділив з ОСОБА_3 порівну, а наступного дня 27.05.2016 року, на шкільному випускному вечорі їх потратили. Пізніше, ОСОБА_3 дав ОСОБА_5 3 літри пального, за те що той приїхав та допоміг перевезти батареї опалення. Бензин вже був у ОСОБА_3 вдома.

Допитаний як обвинувачений ОСОБА_3, повністю підтвердив покази обвинуваченого ОСОБА_2

Допитаний як потерпілий ОСОБА_1, показав суду, що він проживає та працює в АДРЕСА_3, у нього є будинок, з обвинуваченими він не знайомий, стосунків не підтримує, в родинних відносинах не перебуває, знає лише матір обвинуваченого ОСОБА_2 В будинку в с. Обуховичі він не проживає, приїжджає лише на вихідні та святкові дні. Напередодні крадіжки, він приїздив в с. Обуховичі, до свого будинку, фарбував вікна. Вже після вчинення крадіжки, 27.05.2016 року, він знову приїхав до свого будинку в с. Обуховичі, щоб вдруге покрасити вікна. Прибувши на подвір'я, він виявив, що трава пом'ята, двері в будинок відчиненні, скрізь розлита вода. Зайшовши до будинку він виявив відсутність батарей опалення. Після цього звернувся до працівників поліції з відповідною заявою. Через деякий час, осіб причетних до скоєного, працівники поліції знайшли.

У судових дебатах, потерпілий ОСОБА_1, зазначив, що претензій до обвинувачених не має, волів би, щоб обвинувачені поставили батареї опалення на місце. Щодо призначення покарання, вважає, що оскільки ОСОБА_2 вже відбував покарання у вигляді позбавлення волі реально то і заслуговує на таке саме покарання, а з приводу ОСОБА_3, вважає за можливе дати йому умовний термін.

Крім того, судом у судовому засіданні в порядку передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, було оглянуто характеризуючі матеріали на обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а саме:

-Копію паспорту на ОСОБА_2;

-Довідку про судимості ОСОБА_2 відповідно до якої останній був засуджений 01.02.2012 року Іванківським районним судом Київської області за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі та вироком Іванківського районного суду Київської області від 02.03.2011 за ст. 71 КК України до 3 років 1 місяця позбавлення волі, звільнився 10.10.2013 року умовно-достроково на 1 рік 4 місяці 21 день;

-Лист з Іванківської ЦРЛ про те що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на обліку у лікарів нарколога та психіатра на обліку не перебувають, за медичною допомогою не звертались;

-Характеристику на ОСОБА_2 виданої Обуховицькою сільською радою, відповідно до якої останній з 27.02.1998 року проживає без реєстрації в АДРЕСА_1, зарекомендував себе з посередньої сторони, притягувався до адміністративної та кримінальної відповідальності;

-Лист з Іванківського ОРВК про те, що ОСОБА_2 виключений з військового обліку, як засуджений за тяжкий злочин, ОСОБА_3 - перебуває на військовому обліку призовників;

-Довідку з Іванківського районного центру зайнятості про те, що ОСОБА_2 на обліку в центрі зайнятості не перебуває;

-Довідку про відсутність судимостей у ОСОБА_3;

-Довідку з Іванківського районного центру зайнятості про те, що ОСОБА_3 на обліку в центрі зайнятості не перебуває;

-Характеристику на ОСОБА_3 виданої Обуховицькою сільською радою, відповідно до якої останній за час проживання зарекомендував себе з позитивної сторони, спиртними напоями не зловживає, громадський порядок не порушує, органами поліції (міліції) не затримувався, скарг до виконкому не надходило.

Відповідно до ч.1 ст. 81 КК України, до осіб, що відбувають покарання у виді виправних робіт, службових обмежень для військовослужбовців, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Особу може бути умовно-достроково звільнено повністю або частково і від відбування додаткового покарання.

За ч. 4 ст. 81 КК України, у разі вчинення особою, до якої було застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, протягом не відбутої частини покарання нового злочину суд призначає їй покарання за правилами, передбаченими статтями 71 і 72 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 78 КК України, після закінчення іспитового строку засуджений, який виконав покладені на нього обов'язки та не вчинив нового злочину, звільняється судом від призначеного йому покарання.

Відповідно до абзацу 2-го п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», обмежень щодо повторного застосування ст. 75 КК України стосовно особи, яка вчинила новий злочин після звільнення від призначеного покарання на підставі ч. 1 ст. 78 КК України, закон не містить.

Враховуючи викладене, обставини справи, особу обвинуваченого ОСОБА_2, який за місцем проживання характеризується посередньо, не працює, не одружений, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, знятий з військового обліку, на обліку в центрі зайнятості не перебуває, раніше судимий, думку потерпілого ОСОБА_1, який вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_2 можливе лише в умовах ізоляції від суспільства, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_2 слід призначити покарання в межах санкції ч. 3 ст. 185 КК України статті у вигляді позбавлення волі. Із застосуванням положень ст. 75, 76 КК України, остаточно призначити покарання у виді позбавлення волі з випробуванням та встановленням іспитового строку.

Крім того, при призначені покарання суд враховує наявність обставини, яка у відповідності до вимог ст. 66 КК України, пом'якшуює покарання обвинуваченого ОСОБА_2 - щире каяття та обставини, що у відповідності до вимог ст. 67 КК України, обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_2 - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.

Враховуючи обставини справи, особу обвинуваченого ОСОБА_3, який за місцем проживання характеризується з позитивної сторони, навчається, не одружений, не судимий, думку потерпілого ОСОБА_1, який вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_3 можливе без ізоляції від суспільства, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_3 слід призначити покарання в межах санкції ч. 3 ст. 185 КК України статті у вигляді позбавлення волі. Із застосуванням положень ст. 75, 76 КК України, остаточно призначити покарання у виді позбавлення волі з випробуванням та встановленням іспитового строку.

Крім того, при призначені покарання суд враховує наявність обставини, яка у відповідності до вимог ст. 66 КК України, пом'якшуює покарання обвинуваченого ОСОБА_9 - щире каяття та обставини, що у відповідності до вимог ст. 67 КК України, обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_2 - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.

Така міра покарання буде достатньою для виправлення та попередження вчинення обвинуваченими ОСОБА_2 та ОСОБА_3 нових злочинів.

Запобіжний захід обвинуваченим - не обирався.

Питання речових доказів слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.

Судові витрати у сумі 527 гривень 76 копійок - на залучення експерта для проведення судово-товарознавчої експертизи, підлягають стягненню з обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно на користь держави (р/р 31111115700008, МФО 820019 УДКСУ у Подільському районі м. Києва, код 37975298).

Керуючись ст. 368, 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ :

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від призначеного судом покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі з випробуванням та встановити йому іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки.

Відповідно до ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_2 обов'язки:

- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;

- повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи;

- періодично з'являтись на реєстрацію до кримінально-виконавчої інспекції.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_2 - не обирався.

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від призначеного судом покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі з випробуванням та встановити йому іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.

Відповідно до ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_3 обов'язки:

- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;

- повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, навчання, роботи.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 - не обирався.

Речові докази: 1 металеве відділення білих батарей опалення на 10 секцій та 5 металевих відділень батарей опалення на 7 секцій, які зберігаються в кімнаті зберігання речових доказів Іванківського ВП - повернути законному власнику, потерпілому ОСОБА_1;автомобіль марки ГАЗ 2705 червоного кольору, д. н. з. НОМЕР_1, який переданий під розписку ОСОБА_5., залишити у його користуванні.

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3, солідарно на користь держави (р/р 31111115700008, МФО 820019 УДКСУ у Подільському районі м. Києва, код 37975298), судові витрати у сумі 527 гривень 76 копійок - на залучення експерта для проведення судово-товарознавчої експертизи.

Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його нене скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

Вирок може бути оскаржений протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Київської області шляхом подання апеляційної скарги через Іванківський районний суд Київської області.

Суддя