Ухвала суду № 59176718, 26.07.2016, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/2876/16-к

Номер провадження № 1-кп/629/278/16

У Х В А Л А

26 липня 2016 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі: головуючого судді Смірнової Н.А., за участю секретаря Соколенко О.О., прокурора Черкаса О.О., захисника ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Лозова, Харківської області питання доцільності продовження строку тримання під вартою обвинуваченому:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцю ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянину України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, б. 28, кв. 31, раніше неодноразово судимого, відносно якого обрана міра запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України, -

В С Т А Н ОВ И В:

В провадженні Лозівського міськрайонного суду Харківської області знаходиться кримінальне провадження у відношенні ОСОБА_2 обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України.

Відносно обвинуваченого ОСОБА_2 ухвалою слідчого судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 03.06.2016 року було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

01.08.2016 року спливає шістдесят днів раніше обраного строку запобіжного заходу - тримання під вартою обвинуваченому по справі.

В судовому засіданні прокурор Черкас О.О., з урахуванням закінчення обвинуваченому строку тримання під вартою заявив клопотання про продовження раніше обраного строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на відсутність підстав для скасування або зміни обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та вказав на наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Зазначив, що на його думку, обвинувачений ОСОБА_2 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, прохав врахувати дані про особу обвинуваченого, не одружений, раніше судимий, протягом іспитового строку вчинив ряд корисливих злочинів, який ніде не працював, не має міцних соціальних звязків.

Обвинувачений ОСОБА_2 відмовився від участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_1 вказала на відсутність підстав для продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та заявила клопотання про зміну запобіжного заходу, вказав на те, що прокурором не обґрунтовано клопотання про продовження запобіжного заходу, не вказано неможливості обрання до обвинуваченого більш мякого запобіжного заходу, не доведено ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, обвинувачений має постійне місце мешкання, має матір, тобто сімю, а тому слід змінити запобіжний захід у відношенні її підзахисного на домашній арешт.

Заслухавши думку осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Згідно ст. 29 Конституції України ніхто не може бути арештованим або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обовязковість яких надана Верховною ОСОБА_1 України, є частиною національного законодавства України, а згідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.

Згідно пунктів 1 і 5 ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим, покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; … 5) продовжити кримінальне правопорушення, у якому він обвинувачується.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою, відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України не може перевищувати шістдесяти днів.

При вирішенні питання доцільності продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого судом встановлено, що органом досудового розслідування ОСОБА_2 обвинувачується, зокрема, у вчиненні тяжкого злочину, раніше судимий, в тому числі за вчинення аналогічних злочинів, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає характеру та тяжкості діянь, які йому інкримінуються, відповідає особі обвинуваченого та позбавляє його можливості перешкодити інтересам правосуддя, зокрема, і ухиленню від суду. Тому суд вважає, що зазначені обставини можуть бути достатніми причинами разом з іншими для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Крім того, обвинувачений будучи працездатною особою не працював, що свідчить про відсутність у нього міцних соціальних звязків.

Підстави, за яких судом було застосовано до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та обставини, які при цьому враховувались не змінились, а ризики не зменшились, а тому продовження обвинуваченому строку тримання під вартою є виправданим.

З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для зміни міри запобіжного заходу, оскільки скасування чи зміна запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на інший, не пов'язаний з позбавленням волі, може призвести до спроб переховування від суду, а тому, залишає незмінним запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та продовжує строк тримання під вартою обвинуваченому до 23 вересня 2016 року, вважаючи жоден із більш мяких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 176 КПК України, таким, що не може запобігти вищевказаним ризикам.

Крім того, практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, в тому числі і потерпілих, що вимагає більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства з боку особи, яка обвинувачується у вчиненні протиправного діяння.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 110, 177, 178, 314, 315, 369-372 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Задовольнити клопотання прокурора Лозівської місцевої прокуратури Харківської області ОСОБА_3.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцю ІНФОРМАЦІЯ_5, зареєстрованому за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, б. 28, кв. 31, обвинуваченомуу вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на строк, до шістдесяти днів, тобто до 23 вересня 2016 року в умовах Харківської установи виконання покарань управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області (№ 27).

Відлік строку продовження дії існуючого запобіжного заходу рахувати з дня винесення ухвали, а саме з 26 липня 2016 року.

У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_1 про зміну запобіжного заходу відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Н.А. Смірнова