Постанова № 59175897, 20.07.2016, Рубіжанський міський суд Луганської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.07.2016 Провадження №2-а/425/44/16

Справа №425/1392/16-а

місто Рубіжне Луганської області

Рубіжанський міський суд Луганської області, у складі: головуючого - судді Коваленка Д.С., секретар - Кравченко Л.О., за участю позивача: ОСОБА_1, його представника ОСОБА_2, представника відповідача: Золотарьової Ілони Миколаївни,

розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Рубіжному Луганської області, Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, Колективного підприємства «Будівельне управління №3» про визнання дії неправомірною, зобов'язання вчинити певні діїта про відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до Рубіжанського міського суду Луганської області з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в місті Рубіжному Луганської області, Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, Колективного підприємства «Будівельне управління №3», яким, з урахуванням заяв про зміну позовних вимог та наданих пояснень, фактично просив: визнати неправомірною відмову Управління Пенсійного фонду України в місті Рубіжному Луганської області у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах, згідно пункту «б» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», оформлену листом від 02 лютого 2016 року №5/3-14; зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в місті Рубіжному Луганської області призначити йому пенсію за віком на пільгових умовах, згідно положень пункту «б» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»; зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в місті Рубіжному Луганської області виплатити заборгованість із такої пенсії, а також відшкодувати моральну шкоду у розмірі 14500 гривень.

Позивач неодноразово подавав заяву про зміну предмета позову, але суд, керуючись положеннями частини 1 статті 137 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі за текстом - КАС України) приєднав до справи тільки заяву позивача від 23 червня 2016 року та від 13 липня 2016 року (в частині вказаних вище вимог, оскільки решта позовних вимог, вимогам статті 137 КАС України не відповідала, позаяк складала новий позов, до того ж такий, що виникає із трудових правовідносин). При цьому суд констатує, що під час надання пояснень, позивач підтвердив свої вимоги саме у вказаній вище редакції.

У призначений день та час судового засідання, для розгляду справи по суті співвідповідачі не з'явились, але про місце, день та час розгляду справи повідомлялись належним чином, через що суд розглядав справу без їх участі.

Позиція позивача, з урахуванням наданих ним пояснень, полягала у тому, що вперше до відповідача він звернувся ще в літку 2015 року, на прийомі громадян, з проханням надати інформацію про перелік документів, які необхідно зібрати для оформлення пенсії з 55 років, при цьому його записали у журнал прийому, під час якого він подав для огляду паспорт, трудову книжку та військовий квиток. Після огляду цих документів, йому надали перелік документів, які необхідно зібрати для вирішення питання щодо призначення пенсії, однак усіх документів із цього списку він зібрати не зміг. Восени 2015 року, позивач знову прийшов на прийом до спеціалістів відповідача, з тими документами, які він зміг знайти, надавши їх на огляд, але після їх огляду йому повідомили що без наявності документів, які підтверджують проведення атестації його робочого місця, вирішити питання щодо призначення йому пенсії буде не можливо, а надані для огляду документи повернули. Потім, 21 січня 2016 року він звернувся до керівника відповідача з письмовою заявою, якою просив надати письмову відповідь яким чином йому оформити пенсію. І, 02 лютого 2016 року, відповідач надав йому відповідь, яку він вважає неправомірною відмовою у призначенні йому пенсії за віком на пільгових умовах, а тому просив суд визнати відмову у призначенні пенсії неправомірною, зобов'язати відповідача призначити йому пенсію за віком на пільгових умовах, стягнути заборгованість із такої пенсії та відшкодувати моральну шкоду, яку він оцінив у 14500 гривень.

Позиція відповідача полягала у тому, що позивач дійсно звертався до управління по питанню призначення йому пенсії за віком у 2015 році, але у порядку Закону України «Про звернення громадян», тобто звернувся за отриманням консультації з приводу реалізації його права на отримання пенсії. Із письмовою заявою про призначення йому пенсії за віком, за встановленої формою, і тим більше, саме на підставі пункту «б» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з додаванням необхідних для цього документів, позивач не звертався. Заява, яку він подав у письмовому вигляді 21 січня 2016 року, була зверненням не про призначення йому конкретного виду пенсії, а зверненням із проханням надати роз'яснення з приводу того яким саме чином йому оформити пенсію без тих документів, які йому було запропоновано надати.

А суд, на основі всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження кожного наявного у матеріалах справи доказу окремо, та у їх сукупності, з урахуванням пояснень осіб, які беруть участь у справі, встановив наступні обставини:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, влітку 2015 року звернувся до Управління Пенсійного фонду України в місті Рубіжному Луганської області, у порядку встановленому для прийому громадян, усно, з метою отримання інформації про перелік документів, які необхідно зібрати для оформлення пенсії з 55 років. Його записали у журнал прийому громадян, і під час цього прийому, він подав для огляду паспорт, трудову книжку та військовий квиток. Після огляду цих документів, йому було надано перелік документів, які необхідно зібрати для вирішення питання щодо призначення йому пенсії (пояснення позивача та представника відповідача, а.с.1-8,13).

Вдруге, ОСОБА_1, звернувся до цього ж управління восени 2015 року, однак усіх документів із наданого йому списку, з різних причин, він зібрати не зміг, про що він і повідомив спеціаліста, який здійснював його прийом (пояснення позивача, представник відповідача, а.с.13,14).

Оглянувши зібрані ним документи (а.с.2-13), спеціаліст Управління Пенсійного фонду України в місті Рубіжному Луганської області повідомив ОСОБА_1 що без наявності документів, які підтверджують проведення атестації його робочого місця та необхідного стажу, вирішити питання щодо призначення йому пенсії буде не можливо, а надані для огляду документи повернув (пояснення позивача, представника відповідача).

Разом з цим 21 січня 2016 року, ОСОБА_1 знову звернувся до Управління Пенсійного фонду України в місті Рубіжному Луганської області, але вже із письмовою заявою, якою просив керівника цього управління надати письмову відповідь про те, яким чином йому оформити пенсію без документів, які він не може зібрати (пояснення позивача, представника відповідача, а.с.15).

Начальник Управління Пенсійного фонду України в місті Рубіжному Луганської області, листом від 02 лютого 2016 року вих.№5/3-14 надав ОСОБА_1 відповідь, в якій повідомив нормативно-правові підстави виходу на пенсію на підставі пункту «б» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», у тому числі вимоги щодо загального стажу роботи. І повідомив про те, що для визначення права виходу на пенсію, згідно пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», йому слід надати довідки уточнюючі особливий характер роботи у Сєвєродонецькій будівельній фірмі «ДСК» та мати необхідний страховий стаж, передбачений статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки за відомостями його трудової книжки, загальний стаж його роботи є меншим ніж нормативно визначений. Також ОСОБА_1 було роз'яснено, що на підставі статті 16 Закону України «Про звернення громадян», якщо він не згоден з прийнятим рішенням щодо його звернення, у нього є право оскаржити його до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області або до суду (а.с.16-17).

Отримавши таку відповідь, ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, оформивши своє звернення листом від 08 лютого 2016 року, з проханням посприяти в оформленні пенсії згідно Закону України «Про пенсії» до якої додав деякі документи, а також вказав на незгоду з відмовою у призначенні йому пенсії (а.с.18).

Розглянувши означене звернення, начальник Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області надав ОСОБА_1 відповідь від 15 березня 2016 року, в якій теж, але у системному вигляді, вказав нормативно-правові підстави за наявності яких призначається пенсія за віком на пільгових умовах, згідно пункту «б» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». І, додатково, звернув увагу на певні, на його думку, правові недоліки поданих ОСОБА_1 документів, а також на конкретний період часу його роботи за який слід надати документи, які підтверджують проведення атестації робочих місць (а.с.19-20).

Із встановлених обставин вбачається, що між позивачем, як фізичною особою, та відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, виникли публічно-правові відносини в межах яких, на думку позивача, виник спір щодо наявності у нього права на призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах згідно пункту «б» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і в якому позивач вважає що це право було порушено неправомірною відмовою відповідача у призначенні такої пенсії.

Для вирішення спору, враховуючи визначені судом правовідносини, суд застосовує такі норми матеріального і процесуального права, виходячи при цьому із наступних мотивів:

Положеннями частини першої статті 46 Конституції України громадянам гарантовано право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості.

Згідно з пунктом шостим частини першої статті 96 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами.

Відповідно до положень частини першої статті 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а також пунктів 1 та 2 «Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"», затвердженого Постановою правління ПФУ 25 листопада 2005 року №22-1 (надалі за текстом - Порядок ПФУ №22-1), для призначення пенсії, особа яка цього бажає, повинна подати заяву про призначення пенсії та необхідні документи до територіального органу пенсійного фонду України, за місцем проживання (реєстрації) такої особи.

Судом встановлено, що позивач тричі звертався до відповідача, як до територіального органу пенсійного фонду України, за місцем свого проживання (реєстрації), але жодного разу він не подав відповідачу письмової заяви про призначення йому конкретного виду пенсії та необхідні для цього документи (пояснення позивача, представника відповідача, а.с.1-149).

Звичайно, суд бере до уваги те, що позивач звернувся до відповідача із письмовою заявою 21 січня 2016 року, однак за своєю формою, і головне - змістом, вона вочевидь, не містить відомостей, що необхідні для заяв такого виду і вказані у додатку №2 до Порядку ПФУ №22-1, до того ж, до цієї заяви не було додано будь-яких документів на підставі яких відповідач міг би вирішити питання щодо призначення конкретного виду пенсії (а.с.15).

А з огляду на мовні вирази, які були використані позивачем у вказаній письмовій заяві від 21 січня 2016 року, відповідач правильно оцінив її як таку, що подана у порядку Закону України «Про звернення громадян», у тому числі і через те, що позивач звернувся із проханням надати відповідь про те, яким чином йому оформити пенсію (а.с.15).

Тому, суд погоджується з аргументами відповідача в тій частині, що заявник поставив перед відповідачем питання не про призначення йому пенсії, а про сприяння в реалізації його права на отримання пенсії через надання інформації про те, як йому діяти далі для реалізації свого права на отримання пенсії за відсутності деяких документів.

А надавши відповідь на таке звернення, оформлену листом від 02 лютого 2016 року вих.№5/3-14, відповідач не приймав рішення щодо відмови у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах, і суд не може розцінювати названу відповідь як таку, оскільки ця відповідь, з огляду на її зміст та форму викладення, не є рішенням відповідача про відмову у призначенні позивачу бажаної для нього пенсії, а є свідченням виконання вимог Закону України «Про звернення громадян», в аспекті надання відповіді на будь-яке звернення громадянина, яке оформлене належним чином.

У зв'язку із цим, суд не може визнати, що відмова позивачу у призначенні йому пенсії за віком на пільгових умовах, на підставі пункту «б» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», мала місце зі сторони відповідача, тим більше листом від 02 лютого 2016 року №5/3-14.

Як наслідок, позовні вимоги в частині вимог про визнання неправомірної відмови Управління Пенсійного фонду України в місті Рубіжному Луганської області у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах, згідно пункту «б» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», оформлену листом від 02 лютого 2016 року №5/3-14, задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог, в частині зобов'язання відповідача призначити позивачу вказану пенсію за віком на пільгових умовах та виплатити заборгованість по ній, то вони також не підлягають задоволенню, як такі, що подані до суду передчасно.

Така позиція суду обумовлена тим, що наразі, доказів звернення позивача до відповідача про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах, згідно пункту «б» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» шляхом подання відповідної письмової заяви з необхідними для цього та наявними у позивача документами не має, як немає і доказів розгляду таких документів, у встановленому порядку, відповідачем.

При цьому суд враховує положення частини 1 статті 6 та частини 1 статті 124 Конституції України, які передбачають, що державна влада в України здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову, де функцію правосуддя виконують виключно суди. Тобто, суд, не має права перебирати на себе повноваження будь-яких органів інших гілок влади, що означає неможливість вчинення судом дій, на вчинення яких уповноважений інший орган державної влади.

Щодо стягнення на користь позивача моральної шкоди, то наявність будь-якої підстави для цього, позивачем не доведено, хоча суд неодноразово роз'яснював позивачу обов'язок доведення саме ним тих обставин, на які він посилається як на підставу для задоволення таких вимог.

Тож суд констатує, що позовні вимоги не підлягають задоволенню повністю, а підстави для розподілу судових витрат, в силу положень статті 94 КАС України, відсутні.

Отже, керуючись статтями 1-7,12,17-20,23,24,69-87,94,138,143,151-154,158-167,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Рубіжному Луганської області, Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, Колективного підприємства «Будівельне управління №3» про визнання відмови Управління Пенсійного фонду України в місті Рубіжному Луганської області у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах, згідно пункту «б» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», оформлену листом від 02 лютого 2016 року №5/3-14; про зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в місті Рубіжному Луганської області призначити йому пенсію за віком на пільгових умовах, згідно положень пункту «б» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та про зобов'язання виплатити заборгованість із такої пенсії, а також про відшкодування моральної шкоди- відмовити.

Розподіл судових витрат не проводити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Донецького апеляційного адміністративного суду через Рубіжанський міський суд Луганської області протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Суддя - Д.С. Коваленко