Ухвала суду № 59175528, 20.07.2016, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/1388/16 Головуючий у суді І-ї інстанції Іванова Л. А.

Доповідач Письменний О. А.

УХВАЛА

20.07.2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого судді - Письменного О.А.,

суддів -Єгорової С.М., Карпенка О.Л.,

за участю секретаря - Яковлєвої Ю.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, який діє від імені та в інтересах ОСОБА_3, на ухвалу Ленінського районного суду м. Кіровограда від 18.04.2016 року у справі за заявою ОСОБА_3 про забезпечення її позову до ОСОБА_4, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-

Встановила:

У квітні 2016 року ОСОБА_3 звернулася до суду із заявою про забезпечення її позову до ОСОБА_4, яким просила стягнути з нього матеріальну шкоду завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 9238,92 грн. та 52000 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Посилаючись на те, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести в подальшому до неможливості виконання рішення суду, просила забезпечити її позов шляхом накладення арешту на транспортний засіб ВАЗ 217030 138 21, реєстраційний номер НОМЕР_1, який на праві приватної власності належить ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 та заборони на право користування ним.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 18.04.2016 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову.

Представник позивача подав апеляційну скаргу, якою просить ухвалу суду першої інстанції скасувати і для вирішення питання справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Зазначає, що доданими до позовної заяви документами підтверджується вина відповідача у вказаному ДТП, який до цього часу не відшкодував позивачу заподіяну матеріальну та моральну шкоду.

Вказує, що представник відповідача у судовому засіданні позов не визнавала, що свідчить про наявність спору між сторонами та діє підстави для висновку, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог.

Крім того, вказує, що матеріалами справи підтверджується факт належності автомобіля на момент ДТП відповідачу, який ніким не заперечувався.

Заслухавши суддю доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову, суд першої інстанції послався на те, що позивачем в заяві про забезпечення позову викладені припущення щодо невиконання відповідачем в майбутньому рішення суду у разі задоволення позовних вимог, які не підтверджуються об'єктивними та належними доказами, не зазначено причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, та не зазначено про те, чи спроможний обраний ним вид забезпечення позову забезпечити фактичне виконання судового рішення, у разі задоволення позову, у зв'язку з чим відсутні об'єктивні підстави, за наявності яких невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Також суд першої інстанції дійшов висновку, що відсутні відомості про те, що транспортний засіб, на який позивач просить накласти арешт, на даний час перебуває у власності відповідача.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно ч.2 ст.151 ЦПК України, у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено:

1) причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов;

2) вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності;

3) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

З огляду на вказане, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції відмовив у задоволенні заяви з підстав, які не передбачені ЦПК України, оскільки недодержання вимог ст. 151 ЦПК України, згідно ч.8 ст. 153 ЦПК України є підставою для повернення заяви позивачу, а не відмови у її задоволенні.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції порушив порядок, який встановлений для розгляду заяв про забезпечення позову, а тому на підставі п.3 ч.1 ст.312 ЦПК України ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись п.3 ч.1 ст. 312 , ст. ст. 313-315, 319, 378 ЦПК України , колегія суддів ,-

Ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, який діє від імені та в інтересах ОСОБА_3, задовольнити.

Ухвалу Ленінського районного суду м. Кіровограда від 18.04.2016 року скасувати і для вирішення питання справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді