Ухвала суду № 59174968, 25.07.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/4116/16-ц

Провадження № 22-ц/779/1664/2016

Категорія 19

Головуючий у 1 інстанції Домбровська Г. В.

Суддя-доповідач Мелінишин Г.П.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Мелінишин Г.П.

суддів: Василишин Л.В., Пнівчук О.В.

за участю секретаря Петріва Д.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Фінансова компанія «Декра», ТОВ «Фінансова компанія «Капітал Гарант Інвест», ПАТ «Банк Національний Кредит», ПАТ «Брокбізнесбанк», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Апатенко Марини Анатоліївни про визнання недійсними договорів за апеляційною скаргою приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Апатенко Марини Анатоліївни на ухвалу Івано-Франківського міського суду від 19 квітня 2016 року,

в с т а н о в и л а :

У квітні 2016 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом, уточнивши його в подальшому, до ТОВ «Фінансова компанія «Декра», ТОВ «Фінансова компанія «Капітал Гарант Інвест», ПАТ «Банк Національний Кредит», ПАТ «Брокбізнесбанк», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Апатенко М.А. про визнання недійсними договорів.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 19 квітня 2016 року відкрито провадження в даній справі та призначено її до розгляду.

На вказану ухвалу приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Апатенко М.А. подала апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм процесуального права. Зазначає, що всупереч вимог ст. 115 ЦПК України суддя Івано-Франківського міського суду встановивши, що позивачем при зверненні до суду із позовом порушені правила підсудності, замість повернення позовної заяви для подання до належного суду, постановив ухвалу про залишення позовної заяви без руху. На виконання вимог ухвали позивачем додатково заявлено вимогу до ТОВ «Фінансова компанія «Декра» про визнання договору поруки недійсним. Відкриваючи провадження суд першої інстанції фактично об'єднав в одне провадження кілька не пов'язаних між собою вимог. Однак, в даному випадку вимоги до відповідачів ґрунтуються на різних правочинах, що регулюють самостійні, не пов'язані між собою відносини сторін. А позовні вимоги про визнання поруки недійсною та про визнання недійсною права вимоги в частині відступлення права за договором поруки виключають одна одну. Крім того, позивач не є стороною жодного із цих договорів. Не надано ним і доказів порушення внаслідок укладення оскаржуваних договорів його прав, за захистом яких він звертається до суду.

Поза увагою суду залишилася і та обставина, що місцезнаходженням всіх відповідачів у справі, які є сторонами договорів відступлення права вимоги, є м. Київ. Та що тільки один відповідач - ТОВ «Фінансова компанія «Декра», що виступає поручителем за договором поруки, зареєстрований та знаходиться у м. Івано-Франківську.

А отже, обраний місцевим судом порядок об'єднання в одне провадження заявлених неоднорідних та взаємовиключних одна одну позовних вимог призвів до порушення правил територіальної підсудності.

Посилаючись на зазначені обставини просила ухвалу скасувати, передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

В засідання апеляційного суду апелянт та представники відповідачів - ТОВ «Фінансова компанія «Декра», ТОВ «Фінансова компанія «Капітал Гарант Інвест», ПАТ «Банк Національний Кредит», ПАТ «Брокбізнесбанк» не з'явилися будучи належним чином повідомленими, поважних причин неявки суду не довели, що не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності.

ОСОБА_2 доводів скарги не визнав посилаючись на обґрунтованість висновків суду.

Вислухавши доповідача, пояснення позивача, перевіривши матеріали, справи колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Статтею 18 Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 2453-VI) визначено, що суди загальної юрисдикції спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом (стаття 8 Закону № 2453-VI).

За змістом ч.2 ст. 109 ЦПК України позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їх місцезнаходженням.

Відповідно до ч.1 ст. 113 ЦПК України позови до кількох відповідачів, які проживають або знаходяться в різних місцях, пред'являються за місцем проживання або місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.

З роз'яснень, наданих у пункті 40 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», вбачається, що позови до кількох відповідачів, які проживають або знаходяться в різних місцях, пред'являються за місцем проживання або місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача (частина перша статті 113 ЦПК). Суди мають виходити з того, що таке правило підсудності зазвичай стосується позовних вимог, які випливають із однієї правової підстави та пред'являються до кількох осіб (наприклад, позов до кількох відповідачів про відшкодування шкоди, завданої здоров'ю чи майну позивача їх спільними діями; позов до засобів масової інформації та автора поширеного ними матеріалу про спростування недостовірної інформації).

Встановлено, що в квітні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом про визнання недійсними: договору факторингу від 31.01.2014 року, укладеного між ПАТ «Брокбізнесбанк» та ПАТ «Банк Національний Кредит» в частині відступлення права грошової вимоги за кредитним договором та договором поруки №08Ф-205 від 14.11.2008 року, укладеними відповідно між ПАТ «Брокбізнесбанк» та позивачем, між ПАТ «Брокбізнесбанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Декра»; договору про відступлення прав за іпотечними договорами від 05.02.2014 року, який укладений між ПАТ «Банк Національний Кредит» та ПАТ «Брокбізнесбанк» в частині відступлення права вимоги за договором іпотеки від 14.11.2008 року, укладеним між останнім та позивачем; договору факторингу від 07.02.2014 року, укладеного між ПАТ «Банк Національний Кредит» та ТОВ «Фінансова компанія «Капітал Гарант Інвест» в частині відступлення права грошової вимоги за кредитним договором та за договором поруки№08Ф-205 від 14.11.2008 року, укладеним відповідно між ПАТ «Брокбізнесбанк» та ОСОБА_2 та між ПАТ «Брокбізнесбанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Декра»; договору про відступлення прав за іпотечним договором від 12.02.2014 року, укладеним між ПАТ «Банк Національний Кредит» та ТОВ «Фінансова компанія «Капітал Гарант Інвест» в частині відступлення права вимоги за договором іпотеки від 14.11.2008 року, укладеним між ПАТ «Брокбізнесбанк» та позивачем. Місцезнаходженням ТОВ «Фінансова компанія «Капітал Гарант Інвест», ПАТ «Банк Національний Кредит», ПАТ «Брокбізнесбанк», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Апатенко М. А. є м. Київ, що підтверджується матеріалами справи.

Як вбачається з матеріалів справи в подальшому на виконання вимог ухвали Івано-Франківського міського суду від 4 квітня 2016 року позивачем уточнено позовні вимоги та додатково заявлено позовну вимогу до ТОВ «Фінансова компанія «Декра» про визнання недійсним договору поруки №08Ф-205 від 14.11.2008 року, укладеного між ПАТ «Брокбізнесбанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Декра» (а.с.50-51,54-57).

З'ясовано, що місцезнаходженням останнього є м. Івано-Франківськ, вул. Чорновола,103.

Саме тому позивач вправі був пред'явити даний позов за своїм вибором до Івано-Франківського міського суду.

За наведених обставин колегія суддів вважає, що ухвала постановлена судом з дотриманням вимог процесуального права. Доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують, а тому підстав для її задоволення колегія суддів не знаходить.

Твердження апелянта про те, що вимоги до відповідачів є самостійними, випливають з різних правочинів, що не пов'язані між собою, є надуманими та не заслуговують на увагу.

За правилом ч. 1 ст. 30 ЦПК України, сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Тобто, відповідач - це особа, на яку вказує позивач як на порушника своїх прав. Тому саме позивач визначає, до кого пред'явити позов. Відповідач, на відміну від позивача, не звертається до суду, а його притягують до відповіді по пред'явленому позову, оскільки позивач вказує у позовній заяві на відповідача як на порушника свого права.

Аналогічно не можуть бути прийняті до уваги і посилання апелянта щодо відсутності доказів на підтвердження порушення прав позивача внаслідок укладення оскаржуваних договорів, оскільки встановлення цих обставин здійснюється при розгляді справи по суті та постановленні судового рішення.

Керуючись ст. ст. 307, 312, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Апатенко Марини Анатоліївни відхилити, а ухвалу Івано-Франківського міського суду від 19 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий Г.П. Мелінишин

Судді: Л.В. Василишин

О.В. Пнівчук