Рішення № 59169162, 21.07.2016, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21.07.2016 Справа № 920/626/16

За позовом: Приватного підприємства «Компол», м. Суми

до відповідача: Сумської міської ради, м. Суми

про визнання права власності

суддя Лиховид Б.І.

представники сторін:

від позивача: не прибув

від відповідача: не прибув

у судовому засіданні брала участь секретар судового засідання Мітіна Н.М.

Суть спору: позивач у позовній заяві просить суд визнати за ним право власності на нежитлове приміщення складу літ. «В 3» загальною площею 11,9 кв. м., розташоване за адресою: м. Суми, вул. Прокофєва, 16.

Позивач у клопотанні (вхідний номер 6536 від 14.07.2016) просить суд здійснювати розгляд справи без участі його представника та позовні вимоги повністю підтримує.

У листі № 27/16ДП від 14.07.2016 відповідач зазначає, що діями позивача не порушуються жодні права територіальної громади, у звязку з чим у вирішенні цього питання покладається на розсуд суду та просить здійснювати розгляд справи без участі його представника.

У дане судове засідання представники сторін не прибули, додаткових письмових пояснень з приводу своїх позицій у справі не подали.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані докази по справі в їх сукупності, суд встановив:

04.05.2000 між Приватним підприємством «Компол» (позивач) та Закритим акціонерним товариством «Зарічний продторг» було укладено договір купівлі-продажу приміщення, згідно п. 1 якого позивач придбав приміщення складу за літ. «В» площею 174,6 кв. м., складу-павільйону літ. «Р» площею 88,7 кв. м., гараж за літ. «Т» площею 139,8 кв. м., які знаходяться за адресою: м. Суми, вул. Прокоф'єва, 16.

Вказані приміщення були передані позивачу згідно акту прийому передачі від 11.05.2000.

На підставі рішень Сумської міської ради від 04.10.2000 та від 22.11.2000 та договору купівлі-продажу земельної ділянки від 16.01.2001 позивач отримав у власність земельну ділянку несільськогосподарського призначення загальною площею 0,14 га, що знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Прокоф'єва, 16, після чого отримав Державний акт на право власності на землю серії СМ № 039123 від 19.02.2001.

12.12.2001 між позивачем та Сумською міською радою (відповідач) було укладено договір оренди земельної ділянки, згідно умов якого позивач прийняв в строкове платне володіння і користування земельну ділянку площею 600 кв. м., яка знаходяться за адресою: м. Суми, вул. Прокоф'єва, 16.

Також 25.11.2015 між сторонами було укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого позивач прийняв в оренду земельну ділянку загальною площею 0,0999 га, яка знаходяться за адресою: місто Суми, вул. Прокоф'єва, 16.

Як вбачається з матеріалів справи, з метою реалізації прав орендаря вказаної вище орендованої земельної ділянки під розташування стоянки автобусів, згідно з Класифікацією видів цільового визначення земель - землі транспорту (12.04 для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства) позивачем було збудовано нежитлову будову - приміщення складу літ. «В 3» загальною площею 11,9 кв. м.

Позивачем було здійснено технічну інвентаризацію вказаного об'єкту нерухомості, про що отримано технічний паспорт на виробничі будівлі від 26.05.2016 за адресою: м. Суми, вул. Прокоф'єва, 16. в якому визначено, що нежитлове приміщення: ОСОБА_1. «В 3» - 11,9 кв. м.

З вищевказаного технічного паспорту вбачається, що нерухоме майно -приміщення складу літ. «В 3» загальною площею 11,9 кв. м. позначено як самочинно збудоване, що позбавляє позивача можливості оформити належним чином право власності на це нерухоме майно, у зв'язку з чим позивач і звернувся до суду за захистом свого права.

У відповідності до експертного висновку будівельно-технічного дослідження № 886 від 10.06.2016, виготовленого судовим експертом ОСОБА_1 (свідоцтво Міністерства Юстиції України № 430 від 26.09.2007), самовільно збудована нежитлова будова (приміщення складу літ. «В 3»), розташована за адресою: м. Суми, вул. Прокоф'єва, будинок № 16 відповідає державним будівельним, пожежним та санітарними нормам.

У відповідності до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 328 зазначеного Кодексу встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатись своєю власністю.

Статтею 331 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

У відповідності до статті 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

В статті 316 цього Кодексу зазначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно статті 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Згідно ч. 5 ст. 11 Цивільного кодексу України, у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обовязки можуть виникати з рішення суду.

У відповідності до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права. Відповідний спосіб захисту прав та законних інтересів субєктів господарювання також міститься у статті 20 Господарського кодексу України.

Умовами задоволення позову про визнання права власності на майно є наявність у позивача доказів підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності. Такими доказами можуть бути правопідтверджувальні документи, а також будь-які інші докази, що підтверджують приналежність позивачу спірного майна.

Суд вважає, що наданих позивачем в обґрунтування позовних вимог про визнання за ним права власності, доказів, достатньо для підтвердження приналежності позивачу на праві власності нежитлового приміщення складу літ. «В 3» загальною площею 11,9 кв. м., розташоване за адресою: м. Суми, вул. Прокофєва, 16, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судовий збір, у відповідності до ст. ст. 44, 49 ГПК України, покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 82 85 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати за Приватним підприємством «Компол» (40007, м. Суми, вул. Харківська, 103/1, код 14016499) право власності на нежитлове приміщення складу літ. «В 3» загальною площею 11,9 кв. м., розташоване за адресою: м. Суми, вул. Прокофєва, 16.

Повне рішення складене 25.07.2016

СУДДЯ Б.І. ЛИХОВИД