Рішення № 59168630, 14.07.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.07.16р. Справа № 904/3982/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут", м. Дніпропетровськ

до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Дніпропетровська, м. Дніпропетровськ

про стягнення 27 899 грн. 45 коп.

Суддя Рудь І.А.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, дов. № б/н від 01.02.2016р.;

від відповідача: ОСОБА_2, дов. № 2198 від 15.06.2016р.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" звернулося до господарського суду з позовом, в якому просить стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу міста Дніпропетровська заборгованість в розмірі 27 899 грн. 45 коп., з яких: 26 090 грн. 07 коп. - сума основного боргу, 1 614 грн. 53 коп. - пеня, 112 грн. 72 коп. - 3% річних, 82 грн. 13 коп. - втрати від інфляції, відповідно до умов договору на постачання природного газу за регульованим тарифом для потреб установ та організацій, які повністю або частково фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів від 07.09.2015р. № 2015/ТП-БО-06406.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх господарських зобов'язань.

Відповідач надав відзив, в якому зазначив, що не заперечує проти позовних вимог в частині стягнення з відповідача основного боргу та просив суд при винесенні рішення зменшити розмір штрафних санкцій (пені), посилаючись на те, що Квартирно-експлуатаційний відділ міста Дніпропетровська Південно-Східного територіального квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України є однім з субєктів господарської діяльності у Збройних силах України, на який покладені завдання, повязані із забезпеченням належного стану військових частин та військкоматів, підтримання безперебійної роботи військового шпиталю, служби військового правопорядку, забезпечення житлом воїнів, які брали участь в АТО.

Відповідно до ст. 77 ГПК України, у судовому засіданні оголошувалася перерва з 16.06.2016р. по 14.07.2016р.

В порядку ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши наявні матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

07.09.2015р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" (постачальник), Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації „Дніпропетровськгаз (газорозподільне підприємство) та Квартирно-експлуатаційним відділом міста Дніпропетровська (споживач) укладено договір на постачання природного газу за регульованим тарифом для потреб установ та організацій, які повністю або частково фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів № 2015/ТП-БО-06406 (надалі-Договір), відповідно до умов якого постачальник постачає природний газ споживачеві в обсягах і порядку, передбачених Договором, для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених Договором (п.1.1 Договору).

Газорозподільне підприємство, через газові мережі якого постачальник постачає газ споживачеві, забезпечує розподіл газу до пунктів призначення з гарантованим рівнем надійності, безпеки, якості та величини його тиску (п. 1.3 Договору).

Відповідно до п.10.1 Договору в редакції додаткової годи № 4 від 30.12.2015р., цей Договір набуває чинності з дати його підписання та діє до 31.03.2016р., а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення. Сторонами досягнуто згоди, що в силу положень ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України, умови цього Договору застосовуються до відносин, які склалися між сторонами до дати його укладення, а саме: з 01.10.2015р.

Згідно п. 3.6 Договору послуги з постачання газу підтверджуються підписаним постачальником та споживачем актом приймання-передачі газу, що оформлюється на підставі акта про фактичний обсяг спожитого (протранспортованого) газу за розрахунковий період, підписаного споживачем та газорозподільним підприємством відповідно до п. 2.5 Договору.

Постачальник до пятого числа місяця, наступного за звітним місяцем, надсилає споживачу два примірники акта приймання-передачі газу за звітний місяць, підписані уповноваженим представником постачальника та скріплені печаткою постачальника (п. 3.7 Договору).

За умовами п. 3.8 Договору споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі газу зобовязується повернути постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі газу, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта приймання-передачі газу.

Згідно п. 4.5 Договору розрахунковий період за Договором становить один місяць 9:00 першого дня до 9:00 першого дня наступного місяця включно.

Відповідно до п. 4.5.1. Договору місячна вартість газу визначається як добуток ціни газу на загальну кількість реалізованого газу, визначається згідно з розділом 3 Договору.

Загальна сума вартості договору складається з місячних сум вартості договірних обсягів постачання газу споживачеві і становить 36 063,36 грн., у тому числі ПДВ-20% (п. 4.5.2. Договору).

Згідно п. 4.6. Договору оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється споживачем на умовах щомісячної 100% попередньої оплати договірного обсягу постачання газу, визначеного в додатку 3 до Договору, не пізніше ніж за три робочих дні до початку розрахункового періоду.

Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці (п. 4.6.1 Договору).

У відповідності до п. 4.6.2 Договору у випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 7 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Сторони домовились, що під поняттям „недоплата вартості послуг з постачання газу вони розуміють недоплату споживачем вартості фактично спожитого газу понад узгоджений з постачальником обсяг газу на розрахунковий період (п. 4.6.3 Договору).

Постачальник зобовязується виконувати умови Договору; забезпечувати постачання газу до пунктів призначення на умовах та в обсягах, визначених Договором (п.п. 5.1., 5.1.1., 5.1.2. Договору).

Постачальник має право отримувати від споживача плату за поставлений газ за цінами, визначеними в розділі 4 Договору (п.п. 5.2., 5.2.1. Договору).

Відповідно п.п. 5.3., 5.3.1., 5.3.3. Договору споживач зобовязаний виконувати умови Договору, оплачувати постачальнику вартість поставленого газу на умовах та в обсягах, визначених Договором.

Так, у Додатку 3 до Договору в редакції додаткової угоди № 5 від 29.01.2016р., сторони визначили договірні обсяги постачання природного газу з 01.01.2016р. по 31.03.2016р., зокрема за січень 2016р. 0.663 тис. куб. м.

Крім того, додатковою угодою № 5 від 29.01.2016р. сторони внесли зміни до Договору, щодо визначення розміру ціни газу та порядку її розрахунку (а.с. 19).

На виконання умов Договору у січні - березні 2016р. позивач здійснив постачання відповідачу природного газу в обсязі 3,323 тис. м. куб. на загальну суму 26 090 грн. 07 коп., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу, які наявні в матеріалах справи, а саме: акт № ДО300004785 від 31.01.2016р. на суму 8 212 грн. 52 коп., акт № ДО300009910 від 29.02.2016р. на суму 9 829 грн. 91 коп. та акт № ДОЗ00015576 від 31 03.2016р. на суму 8 047 грн. 64 коп. Вказані акти підписані повноважними представниками сторін без заперечень (а.с. 20, 21,22).

В порушення умов Договору відповідач за отриманий природний газ не розрахувався, у звязку із чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 26 090 грн. 07 коп.

Згідно п. 6.2.2 Договору у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 Договору, із споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми прострочення платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до розрахунку позивача розмір пені складає 1 614 грн. 53 коп. за загальний період з 08.02.2016р. по 29.04.2016р. по кожному акту окремо.

На підставі положень ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував додатково до суми основного боргу та вимагає стягнути з відповідача 112 грн. 72 коп. 3% річних за період з 08.02.2016р. по 29.04.2016р. та інфляційні втрати в розмірі 82 грн. 13 коп. за березень 2016р.

На час розгляду справи доказів сплати відповідачем заборгованості перед позивачем сторонами до матеріалів справи не надано.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За приписами п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

За ст.ст. 611, 549, 551 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, якi боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме i нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань від 17.12.13р. № 14 з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Враховуючи викладене, перевіривши розрахунки пені, інфляційних втрат та 3% річних, виконаних позивачем, судом встановлено, що вказані розрахунки пені відповідають вимогам чинного законодавства та умовам Договору.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені суд зазначає наступне.

В ході судового розгляду справи відповідач заявив клопотання про зменшення розміру нарахованої позивачем пені та просив суд врахувати, статус відповідача як субєкта господарської діяльності Збройних сил України, на який покладені завдання, повязані із забезпеченням належного стану військових частин та військкоматів, підтримання безперебійної роботи військового шпиталю, служби військового правопорядку, забезпечення житлом воїнів, які брали участь в АТО.

Представник позивача в судовому засіданні 14.07.2016р. залишив вирішення поданого відповідачем клопотання на розсуд суду.

За приписами ч. 1 ст. 233 ГК України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобовязання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобовязанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно із ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Право господарського суду на зменшення розміру неустойки закріплено й пунктом 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.

За встановлених обставин, враховуючи майновий стан сторін, стан розрахунків та соціальну значущість підприємства відповідача, суд вважає, клопотання відповідача обґрунтованим. Крім того, пеня є лише санкціями за невиконання грошового зобовязання, а не основним боргом, а тому будувати на цих платежах свої доходи та видатки позивач не може; окрім стягнення пені позивач нараховує та стягує проценти річних та інфляційні, які в певній мірі компенсують знецінення несплачених коштів відповідачем. Тому при зменшенні розміру пені позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому стані.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе клопотання відповідача задовольнити, зменшивши пеню на 50% до 807 грн. 27 коп.

Відповідно до п. 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі покладаються на відповідача.

На підставі вищезазначеного, керуючись ст.ст.4, 32-34, 43, 49, 75, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу міста Дніпропетровська (49005, м. Дніпропетровськ, вул. Феодосіївська, б. 13, код ЄДРПОУ 08004581) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Шевченка, б. 2, код ЄДРПОУ 39572642) 26 090 грн. 07 коп. (двадцять шість тисяч девяносто грн. 07 коп.) основного боргу, 807 грн. 27 коп. (вісімсот сім грн. 27 коп.) пені, 112 грн. 72 коп. (сто дванадцять грн. 72 коп.) 3% річних, 82 грн. 13 коп. (вісімдесят дві грн. 12 коп.) втрат від інфляції, 1 378 грн. 00 коп. (одну тисячу триста сімдесят вісім грн. 00 коп.) витрат по сплаті судового збору.

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя ОСОБА_3

Повне рішення складено 19.07.16р.