Рішення № 59168563, 25.07.2016, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19 липня 2016 р. Справа № 903/449/16

за позовом Ратнівської селищної ради

до відповідача: підприємця ОСОБА_1

про знесення самочинно збудованого нежитлового приміщення силами Ратнівської селищної ради з відшкодуванням за рахунок підприємця ОСОБА_1 витрат на знесення

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача: н/з

від відповідача: ОСОБА_1, підприємець

Права та обов'язки учаснику судового процесу роз'яснені відповідно до ст. ст. 20, 22 ГПК України.

Відводу складу суду не заявлено.

Клопотання про фіксацію судового процесу технічними засобами не поступало.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть: Позивач - Ратнівська селищна рада звернувся в суд з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з вимогою про знесення самочинно збудованого нежитлового приміщення силами Ратнівської селищної ради з відшкодуванням за рахунок підприємця ОСОБА_1 витрат на знесення.

При обґрунтуванні заявленої вимоги вказує, що 05.12.2008 року між Ратнівською селищною радою та підприємцем ОСОБА_1 укладено договір оренди землі НОМЕР_1, який зареєстрований у Ратнівському відділенні Волинської регіональної філії ДП "Центр ДЗК" за № НОМЕР_2 від 23.12.2008 року.

26.05.2009 року рішенням Ратнівської селищної ради №78 підприємцю ОСОБА_1 надано дозвіл на будівництво павільйону для ремонту годинників по АДРЕСА_1, на орендованій земельній ділянці.

В порушення вимог договору оренди землі НОМЕР_1 та рішення Ратнівської селищної ради №78, відповідач здійснив будівництво павільйону по ремонту годинників частково на орендованій земельній ділянці (9 м. кв.), та на землях Ратнівської селищної ради не наданих у користування (54 м. кв.). Загальна площа забудови склала 63 м. кв., згідно проекту мала складати 31,9 м. кв.

При правовому обґрунтуванні заявленої вимоги посилається на норми Земельного та Цивільного кодексів України, Постанову Пленуму ВССУ від 30,03,2012 №6.

Відповідач у відзиві на позов вимогу позивача заперечує, вказує, що самочинного будівництва не проводив, оскільки будівельні роботи на орендованій земельній ділянці проводились згідно дозволу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю від 30.01.2010 року №283, рішенням виконавчого комітету Ратнівської селищної ради від 27.10.2011 року павільйону присвоєно окремий адресний номер; згідно декларації про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрованої інспекцією ДАБК у Волинській області 23.12.2011 року, об'єкт є закінченим будівництвом та готовий до експлуатації; рішенням сесії Ратнівської СР від 22.02.2012 року №13/13 продовжено дію договору оренди на 5 років,тобто до 22.02.2017 року, а рішенням від 18.12.2015 року №2/73 надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою для викупу орендованої земельної ділянки.

Представник позивача в судове засідання не зявився, будь-яких заяв, клопотань не подав, про розгляд справи 19.07.2016 року об 11:00 год. повідомлений належним чином, оскільки брав участь в судовому засіданні 05.07.2016 року, на якому узгоджувалась дата відкладення розгляду справи.

Відповідач в судовому засіданні підтримав зазначені у відзиві заперечення та просить в позові відмовити.

Як вбачається з матеріалів справи, між Ратнівською селищною радою (Орендодавець) та підприємцем ОСОБА_1 (Орендар) 05.12.2008 року було укладено договір оренди землі НОМЕР_1, який зареєстрований в Ратнівському відділенні Волинської регіональної філії ДП «Центр ДЗК». 23.12.2008 року за НОМЕР_2 (а.с.14-16).

По п.1, п.8 договору земельна ділянка площею 0,0038 га. передана Орендарю в строкове платне користування для обслуговування павільйону по ремонту годинників строком на три роки.

Підставою розроблення проекту відведення земельної ділянки зазначено рішення Ратнівської СР №19/61 від 01.04.2008 року (п.18 договору).

Земельна ділянка передана Орендарю по акту прийому-передачі земельної ділянки в оренду від 25.12.2008 року (а.с.21).

26.05.2009 року виконавчим комітетом Ратнівської селищної ради прийнято рішення №78 яким надано дозвіл підприємцю ОСОБА_1 на будівництво павільйону по ремонту годинників (а.с.25).

Рішення селищної ради від 22.02.2012 року №13/13 договір оренди продовжено на п'ять років (а.с.22). На підставі даного рішення між Орендодавцем та Орендарем укладена додаткова угода від 01.01.2015 року (а.с.23).

13.11.2015 року реєстраційною службою Ратнівського РУЮ підприємцю ОСОБА_1 видано свідоцтво про право власності за НОМЕР_3 на нерухоме майно - нежитлове приміщення А-1 павільйон по ремонту годинників з автобусною зупинкою (а.с.26).

За твердженням позивача павільйон для ремонту годинників є самочинним будівництвом, оскільки збудований лише частково на орендованій земельній ділянці (9 кв.м.) решта будівництва на землях Ратнівської селищної ради, на які підприємець не мав будь-яких прав, а тому заявив вимогу про його знесення силами Ратнівської сільської ради.

Дослідивши подані сторонами докази та оцінивши їх в сукупності, суд дійшов висновку про безпідставність заявленої вимоги та відмові в позові.

Даний висновок зроблено з врахуванням наступного.

Як слідує з заявленої вимоги, доводи позивача ґрунтуються на тому, що павільйон по ремонту годинників, що належить на праві власності підприємцю ОСОБА_1 є самочинним будівництвом, визначення якого надано в ч.1 ст.376 ЦК України, оскільки частково розміщений на земельній ділянці не наданій підприємцю в оренду.

В п.4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ №6 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами статті 376 Цивільний кодексу України («про правовий режим самочинного будівництва», зокрема, зазначено, що при розгляді справ зазначеної категорії судам слід мати на увазі, що самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані (будуються) на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

Самочинним також вважається будівництво хоча і на підставі проекту, але за наявності істотних порушень зазначених норм та правил як у самому проекті, так і при будівництві, за наявності рішень спеціально уповноважених органів про усунення порушень.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою укладення договору оренди землі від 05.12.2008 року НОМЕР_1 з підприємцем ОСОБА_1 слугувало рішення Ратнівської СР №19/61 від 01.04.2008 року про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки площею 0,0038 га. для обслуговування павільйону по ремонту годинників, якому передував позитивний висновок управління земельних ресурсів у Ратнівському районі №75 від 17.02.2008 року та затвердження селищним головою містобудівних умов і обстеження (а.с.51-52).

Позитивний висновок та погодження на будівництво павільйону за №04/3601 від 16.06.2009 року надано Управлінням наглядово-комунального господарства Ратнівського районної СЕС (а.с.55-58).

26.05.2009 року виконавчим комітетом Ратнівської сільської ради прийнято рішення №78 про надання дозволу на будівництво павільйону, яким по:

- п.1 надано дозвіл підприємцю ОСОБА_1 на будівництво павільйону по ремонту годинників по АДРЕСА_1 на земельній ділянці, наданій на умовах оренди;

- п.2 зобовязано підприємця ОСОБА_1 отримати в органах архітектури вихідні дані на розробку проектної документації на будівництво павільйону по ремонту годинників;

- п.3 після виготовлення необхідної проектної документації отримати дозвіл на початок будівельних робіт в інспекції держархбудконтролю у Волинській області;

- п.4 після закінчення будівництва пред'явити об'єкт приймальній комісії для здачі в експлуатацію.

25.03.2010 року за №536/03-47-10 позитивний висновок на будівництво павільйону по ремонту годинників з автобусною зупинкою по АДРЕСА_1 надала Волиньдержбудекспертиза; висновок за №5.1/61 від 03.03.2010 року Волинська санепідемстанція на проект будівництва та 09.03.2010 року за №04/1197 експертний висновок ГУ МНС України у Волинській області (а.с.61-64).

30.04.2010 року інспекцією державного архітектурного контролю Волинської області надано дозвіл №283 на виконання будівельних робіт (а.с.38); а 03.09.2010 року Головним управлінням держкомзему у Волинській області надано дозвіл №113 на зняття та перенесення грунтового покриву (родючого шару грунту) земельної ділянки (а.с.59-60).

Тобто, вищезазначені докази підтверджують, що до початку будівництва павільйону підприємець отримав всі необхідні висновки та погодження.

Рішенням виконавчого комітету Ратнівської сільської ради від 27.10.2011 року №210 павільйону по ремонту годинників присвоєно адресний номер, а саме АДРЕСА_1 (а.с.39).

23.12.2011 року інспекцією ДАБК у Волинській області зареєстровано декларацію про готовність об'єкта до експлуатації (а.с.40-46).

13.11.2015 року державним реєстратором реєстраційної служби Ратнівського РУЮ ОСОБА_1 видано свідоцтво про право власності на нежитлове приміщення А-1, павільйон по ремонту годинників з автобусною зупинкою за адресою АДРЕСА_1, за НОМЕР_3 (а.с.26).

Як зазначено в п.4 Постанови Пленуму ВССУ №6 від 30.03.2012 року будівництвом об'єкта нерухомості на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, вважається спорудження таких об'єктів на земельній ділянці, що не віднесена до земель житлової й громадської забудови, зокрема, наданій для ведення городництва, сінокосіння, випасання худоби тощо, цільове призначення або вид використання якої не змінено в установленому законом порядку.

Під наданням земельної ділянки слід розуміти рішення компетентного органу влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність або надання у користування, або передачу права користування земельною ділянкою на підставі цивільно-правових договорів із фізичною чи юридичною особою.

Не може вважатися наданням земельної ділянки лише рішення компетентного органу влади про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або для розробки проекту забудови.

Під метою надання земельної ділянки слід розуміти вид використання земельної ділянки (стаття 19 ЗК, Класифікація видів цільового призначення земель, затверджена наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23 липня 2010 року № 548), зазначений у рішенні відповідного компетентного органу державної влади чи місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у користування або передачу у власність з урахуванням цільового призначення земельної ділянки.

Під належним дозволом слід розуміти передбачений Законом України № 3038-VI дозвільний документ (статті 35 - 37), що дає право виконувати підготовчі та будівельні роботи саме того об'єкту і на тій земельній ділянці, яка передана з цією метою певній особі.

Під проектом слід розуміти залежно від категорії об'єкта будівництва відповідний склад документації, визначеної статтями 1, 7 та 8 Закону України № 687-XIV, отриманої відповідно до статей 29, 31 Закону № 3038-VI, а також будівельний паспорт та технічні умови, отримані відповідно до статей 27, 30 зазначеного Закону.

Тобто, докази надані відповідачем до відзиву на позов підтверджують, що будівництво павільйону по ремонту годинників здійснювалось у відповідності до нормативно-правових актів, чим спростовано твердження позивача, що павільйон по ремонту годинників є самочинним будівництвом.

Як зазначено в п.5. Постанови №6 від 30.03.2013 року відповідно до вимог статті 376 ЦК право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об'єкта нерухомості мають як органи державної влади, так і органи місцевого самоврядування.

Розглядаючи зазначені позови відповідно до вимог вказаної норми та положень частини сьомої статті 376 ЦК, суди мають встановлювати, чи було видано особі, яка здійснила самочинне будівництво, припис про усунення порушень, чи можлива перебудова об'єкту та чи відмовляється особа, яка здійснила самочинне будівництво, від такої перебудови.

Як слідує з позовної заяви позивач доводить самочинне будівництво павільйону по АДРЕСА_1, самовільним зайняттям земельної ділянки не наданої відповідачу в оренду.

Відповідно до ст.ст.33,34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Контроль в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності покладено на Держсільгосп інспекцію України, яка діє згідно Положення про Державну інспекцію сільського господарства України, в областях - на відповідні сільгоспінспекції області.

До повноважень інспекції віднесено дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; припинення будівництва та експлуатації об'єктів у разі порушення вимог земельного законодавства до повного усунення виявлених порушень і ліквідації їх наслідків.

Держсільгоспінспекції та її посадові особи в межах своїх повноважень мають право: складати акти перевірок, протоколи про адміністративні правопорушення та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, давати обов'язкові для виконання приписи (розпорядження), а також подавати вустановленому законодавством порядку до відповідних органів матеріали перевірок для притягнення винних осіб до відповідальності.

Водночас, позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу, в підтвердження того, що підприємцем ОСОБА_1 при будівництві павільйону порушено земельне законодавство.

В той час, як надані відповідачем докази підтверджують, що будівництво павільйону проводилось без будь-яких порушень.

Зазначене підтверджує також рішення Ратнівської СР від 18.12.2015 року №2/73, яким надано підприємцю ОСОБА_1 дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,004 га для обслуговування павільйону по ремонту годинників, який знаходиться по АДРЕСА_1., для викупу у власність.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вимога позивача не підтверджена належними та допустимими доказами, не ґрунтується на чинному законодавстві, а тому відмовляє в її задоволенні.

Керуючись Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ №6 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України» , Указ Президента України «Про державну інспекцію сільського господарства України», ст. ст. 56, 44, 49, 82-85 ГПК України,- господарський суд:

ВИРІШИВ

1. В позові відмовити.

Повний текст рішення складено

25.07.2016

Суддя С. В. Костюк