Ухвала суду № 59168562, 21.07.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

21.07.16р. Справа № 916/1536/16Суддя Рудь І.А., розглянувши заяву про забезпечення позову від 19.07.2016р. № 02-758 Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний аеропорт "Одеса" у справі:

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Міжнародний аеропорт "Одеса", м. Одеса

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стальконструкція-109", м. Нікополь Дніпропетровської області

про стягнення 39 825 грн. 40 коп.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1, дов. № 25 від 30.12.2015р.;

від відповідача: ОСОБА_2, дов. № б/н від 25.08.2015р.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Міжнародний аеропорт "Одеса" звернулося до господарського суду з позовом, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стальконструкція-109"заборгованість в розмірі 39 825 грн. 40 коп., з яких: 19 691 грн. 45 коп. - сума основного боргу, 10 322 грн. 83 коп. - пеня, 747 грн. 15 коп. - 3% річних, 9 063 грн. 97 коп. - інфляційне збільшення, відповідно до умов договору про надання послуг від 01.08.2014р. № 50/4-2014 в редакції додаткових угод до нього.

Позовні вимоги обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобовязань в частин своєчасної оплати наданих позивачем послуг.

Ухвалою господарського суду від 05.07.2016р. порушено провадження у справі та призначений її розгляд у судовому засіданні 21.07.2016р.

Заявою від 19.07.2016р. № 02-757 позивач уточнив позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідач на свою користь заборгованість в розмірі 40 774 грн. 13 коп., з яких 19 691 грн. 45 коп. - сума основного боргу, 11 010 грн. 10 коп. - пеня, 860 грн. 13 коп. - 3% річних, 9 212 грн. 49 коп. - інфляційне збільшення.

Судом встановлено, що подана позивачем заява за своїм змістом є заявою про збільшення позовних вимог та на підставі ст. 22 ГПК України заява позивача прийнята судом до розгляду, як заява про збільшення позовних вимог.

В судовому засіданні 21.07.2016р. позивачем подано заяву про забезпечення позову від 19.07.2016р. № 02-758, в якій позивач просить суд накласти арешт на майно ТОВ "Стальконструкція-109", що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Херсонська, б. 353 та на грошові кошти, що знаходяться на р/р 26009373219 в АТ "ОСОБА_3 ОСОБА_2" в м. Києві, МФО 380805.

Заява обґрунтована посиланням на інформацію, що міститься на сайті Державної фіскальної служби щодо відповідача, згідно якої станом на 15.07.2016р. ТОВ "Стальконструкція-109" має податковий борг, у зв'язку із чим у органів державної податкової служби виникло право податкової застави на майно відповідача, що на думку позивача свідчить про те, що підприємство знаходиться у скрутному матеріальному положенні. Наведені обставини заявник вважає такими, що у подальшому можуть ускладнити виконання рішення у даній справі чи зробити його виконання неможливим.

В судовому засіданні 21.07.2016р. представник відповідача проти задоволення заяви позивача заперечував.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд приходить до висновку про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову з наступних підстав

За приписами ст. 65 Господарського процесуального кодексу України з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя вчиняє певні дії по підготовці справи до розгляду, в тому числі вирішує питання про вжиття заходів до забезпечення позову.

За приписами ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до вимог ст. 67 Господарського процесуального кодексу України позов може бути забезпечено: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести адекватність засобу забезпечення позову. При цьому, тягар доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до ст.33 ГПК України.

Відповідно до абзацу 1 пункту 4 постанови пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006р. "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Згідно п. 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності звязку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у звязку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Пунктом 3 вищезазначеної постанови Пленуму ВГСУ регламентовано, що умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими повязується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобовязання після предявлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобовязання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Підпунктом 7.1 п.7 цієї ж постанови Пленуму ВГСУ передбачено, що у позовному провадженні піддані арешту кошти слід обмежувати розміром суми позову та можливих судових витрат. Накладення господарським судом арешту на рахунки боржника чинним законодавством не передбачене, але господарський суд вправі накласти арешт на кошти, які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру сум позовних вимог та можливих судових витрат. Відомості про наявність рахунків, їх номери та назви відповідних установ, в яких вони відкриті, надаються суду заявником.

Дослідивши подані заявником докази, з урахуванням вищенаведених приписів чинного законодавства, судом встановлено, що звертаючись до суду, заявник на порушення вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, не надав доказів на підтвердження того, що невжиття заходів до забезпечення позову у визначений ним спосіб може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. У доданих до позову додатках відсутні докази актуальності пропонованих ним заходів забезпечення. Не додані докази, що підтверджують викладені у заяві обставини, й до поданої заявником заяви про забезпечення позову.

За встановлених обставин, суд не вбачає підстав для задоволення заяви ТОВ „Міжнародний аеропорт "Одеса" та вжиття визначених у заяві заходів забезпечення позову.

Керуючись ст. ст. 67, 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний аеропорт "Одеса" про забезпечення позову від 19.07.2016р. № 02-758 відмовити.

Суддя ОСОБА_4