Рішення № 59168267, 19.07.2016, Апеляційний суд Хмельницької області

Копія

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 678/390/14-ц

Провадження № 22-ц/792/1468/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2016 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Хмельницької області

в складі: головуючого - судді Костенка А.М.,

суддів: Гринчука Р.С., Купельського А.В.

секретар Гриньова А.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні в порядку ст. 197 ЦПК України цивільну справу № 678/390/14-ц за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційного банку "Надра" та апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Летичівського районного суду Хмельницької області від 24 березня 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційного банку "Надра" про стягнення коштів.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з апеляційними скаргами, колегія суддів

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_1, звертаючись до суду із позовом вказувала, що 3 липня 2014 року уклала з ПАТ КБ "Надра" договір строкового банківського вкладу (депозиту) без поповнення, оформлений в рамках Пакету послуг "ПУ Перший". Згідно договору загальна сума депозиту складала 5000 доларів США. На виконання вказаного договору 03 липня 2014 року передала, а банк прийняв вказану суму грошових коштів на строк з 03 липня 2014 року по 03 жовтня 2014 року. У визначений договором строк, 3 липня 2014 року звернулась в банк із заявою про повернення вкладу (депозиту) з нарахованими відсотками. Однак, в поверненні всієї суми депозиту та виплаті відсотків було відмовлено, у зв'язку з відсутністю коштів. При цьому в банку її завірили про повернення коштів через деякий час. Тому за домовленістю між сторонами, банк у вказаний строк повернув 2000 доларів США з нарахованими відсотками. Решта коштів 3000 доларів США, було вкладено за новим договором строкового банківського вкладу (депозиту) без поповнення від 3 жовтня 2014 року, строком на 1 місяць з 3 жовтня 2014 року по 3 листопада 2014 року. На виконання вказаного договору, в цей же день на рахунок банку було зараховано 3000 доларів США. В подальшому, за період з 3 жовтня по 3 листопада 2014 року банк повернув лише 500 доларів США. У визначений договором строк 3 листопада 2014 року звернулась до відповідача із заявою про повернення депозиту та відсотків в загальному розмірі 4650 доларів США. Однак, відповідач не виконав свого зобов'язання суму депозиту та нараховані відсотки не повернув. В подальшому, неодноразово письмово та усно зверталась із заявами про виплату коштів, однак, кошти не були виплачені. Тому, позивач, уточнивши позовні вимоги, просила суд стягнути з ПАТ КБ "Надра" на її користь пеню в розмірі 7254 доларів США, 3% річних в розмірі 20 доларів США, моральну шкоду в розмірі 30000 грн.

Справа слухалась судами неодноразово.

_________________

Головуючий у першій інстанції - Ходоровський І.Б. Провадження № 22-ц/792/1468/16

Доповідач -Костенко А.М. Категорія № 19, 27 Останнім рішення Летичівського районного суду Хмельницької області від 24 березня 2016 року вказаний позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ КБ "Надра" на користь ОСОБА_1 пеню в розмірі 55769 грн., 3 відсотки річних в розмірі 18,6 доларів США, моральну шкоду в розмірі 2000 грн. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ПАТ КБ "Надра", ОСОБА_1 оскаржили його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ "Надра" просить скасувати рішення суду, ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права. Апелянт вважає висновки суду суперечливими. Вказує, що суд правильно встановивши обставини справи та навівши їх в рішенні, зокрема, про належне виконання банком обов'язку щодо повернення вкладу та припинення відносин щодо банківського вкладу, прийшов до безпідставного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог. Також вказує, що суд не мав підстав для задоволення вимог щодо стягнення матеріальної шкоди, оскільки положеннями глав 51, 51 Цивільного кодексу України, які регулюють вказані спірні правовідносини, не передбачено відповідальність у вигляді відшкодування моральної шкоди. Крім того, апелянт вказує, що судом не взято до уваги, що з 5 червня 2015 року у ПАТ КБ "Надра" було розпочато ліквідацію та визначено строк для приймання вимог кредиторів. Позивач не надала доказів звернення із вказаними вимогами у визначений строк. Отже, апелянт вказує, що вимоги ОСОБА_1 є погашеними.

ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду, ухвалити рішення, стягнути з ПАТ КБ "Надра" на її користь пеню в розмірі 7254 доларів США (еквівалентно по курсу НБУ станом на день виплати у гривні), 3% річних в розмірі 20 доларів США, моральну шкоду в розмірі 10000 грн., посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права. Вказує, що вимоги щодо нарахування суми пені та 3 відсотків річних є обґрунтованими, оскільки передбачені положеннями як Цивільного кодексу України, так і Закону України "Про захист прав споживачів". Отже, так як відповідач прострочив виконання зобов'язання по виплаті вкладу, виплативши вклад лише 23 квітня 2015 року, тому вимоги щодо стягнення пені є підставними. Крім того, вказує, що у зв'язку з невчасною виплатою суми вкладу, підвищенням курсу долара США, зазнала душевних страждань, зміни в звичному розкладі життя, тому вважає вимоги щодо стягнення з відповідача моральної шкоди обґрунтованими.

Перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає відхиленню, апеляційна скарга ПАТ КБ "Надра" підлягає задоволенню частково, а рішення суду скасуванню в частині з ухваленням в цій частині нового рішення з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є неправильне застосування норм матеріального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Так судом встановлено, що 3 липня 2014 року між ПАТ КБ «Надра» (Банк) та ОСОБА_1 (Вкладник) було укладено договір № 1964988 строкового банківського вкладу (депозиту) без поповнення, оформлений в рамках пакету послуг ПУ «Перший». За умовами договору Вкладник зобовязується в строк не пізніше 5 (пяти) календарних днів з дня підписання договору передати, а Банк зобовязується прийняти грошову суму в розмірі 5000 доларів США (Вклад) і зобов"язується повернути Вкладникові Вклад та сплатити проценти на умовах та в порядку, визначеному договором.

Строк розміщення Вкладу 3 місяці від дати фактичного надходження Вкладу на Вкладний рахунок. У разі внесення Вкладником коштів на Вкладний рахунок в день підписання сторонами договору, датою повернення Вкладнику Вкладу є 03 жовтня 2014 року. Протягом строку розміщення Вкладу, визначеного у п. 2.2 договору, процентна ставка по Вкладу встановлюється у розмірі 12 процентів річних. Повернення Вкладу та сплата нарахованих процентів здійснюється Банком за домовленістю Сторін шляхом перерахування коштів на Рахунок.

03 липня 2014 року ОСОБА_1 внесла кошти в сумі 5000 доларів США (еквівалент у гривнях 59167,01 грн.) на депозит готівкою за договором №1964988 у ПАТ КБ «Надра», що підтверджуюється квитанцією №3748.

По закінченню дії депозитного договору № 1964988 3 жовтня 2014 року депозитні кошти в сумі 5000 доларів США згідно умов договору були перераховані банком на поточний рахунок ОСОБА_1 НОМЕР_1 в даному банку.

03 жовтня 2014 року між ПАТ КБ «Надра» (Банк) та ОСОБА_1 (Вкладник) укладено договір № 2037346 строкового банківського вкладу (депозиту) без поповнення, оформлений в рамках пакету послуг ПУ «Перший». Умови договору є аналогічними до договору від 3 липня 2014 року, при цьому сума вкладу - 3000 доларів США, кошти розміщуються на строк один місяць, процентна ставка 8 процентів річних.

03 жовтня 2014 року кошти в сумі 3000 доларів США перераховано з поточного рахунку ОСОБА_1 НОМЕР_1 в валюті USD на депозитний рахунок № 2037346 в валюті USD (т. 1 а.с. 11).

По закінченню дії депозитного договору № 2037346 3 листопада 2014 року депозитні кошти в сумі 3000 доларів США згідно умов договору були перераховані банком на поточний рахунок ОСОБА_1 НОМЕР_1 в даному банку.

03 листопада 2014 року ОСОБА_1 звернулася із заявою до ПАТ КБ «Надра» про повернення коштів в сумі 4650 доларів США згідно договору № 1964988 від 3 липня 2014 року та договору № 2037346 від 3 жовтня 2014 року.

Однак грошові кошти готівкою позивачу 3 листопада 2013 року повернуті не були.

За поясненнями позивача та відповідача в період з 1 по 12 грудня 2014 року банк повернув позивачу депозитні кошти в сумі 1400 доларів США. 23 квітня 2015 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб виплатив позивачу борг за депозитом 3100 доларів США та нараховані відсотки 151,34 долари США у національній валюті за курсом НБУ станом на день введення тимчасової адміністрації у ПАТ КБ «Надра» - 17,99 грн. за 1 долар США (сума виплати 58491,67 грн.).

Вклад (депозит) - це кошти в готівковій або в безготівковій формі, у валюті України або іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору (стаття 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»).

Відповідно до ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Згідно з ч. 1 ст. 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

За положеннями ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З матеріалів справи вбачається та не спростовано сторонами, що між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Надра» було укладено два договори банківських вкладів (депозитів) зі строком повернення відповідно до 03 жовтня 2014 року та до 3 листопада 2014 року.

Цивільний кодекс України у ст.ст. 3, 6, 203, 626, 627 визначає загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Частина 1 ст. 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін, погоджені ними та є обов'язковими для сторін договору, а також умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Пунктами 5.1 договору строкового банківського вкладу (депозиту) № 1964988 від 3 липня 2014 року та договору строкового банківського вкладу (депозиту) № 2037346 від 3 жовтня 2014 року передбачені положення щодо відповідальності сторін за цими договорами, згідно з якими за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань за цими договорами сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Визначення поняття зобов'язання міститься у ч. 1 ст. 509 ЦК України.

Відповідно до цієї норми зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Таке визначення розкриває сутність зобов'язання як правового зв'язку між двома суб'єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов'язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов'язання надано право, що кореспондує обов'язку першої. Обов'язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов'язання (ст. 510 ЦК України).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки (зокрема, пені); відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

За умовами спірних договорів вбачається, що повернення вкладу та сплата нарахованих процентів здійснюється банком за домовленістю сторін шляхом перерахування коштів на поточний рахунок вкладника і після перерахування банком вкладу та нарахованих процентів на цей рахунок відповідні зобов'язання банку вважаються виконаними належним чином.

З матеріалів справи видно, що відповідно до поточного звіту депозитні кошти за договорами були перераховані на поточний рахунок ОСОБА_1 відповідно 3 жовтня і 03 листопада 2014 року.

Оскільки згідно з умовами договорів банківських вкладів (депозитів) № 1964988 та № 2037346 після закінчення дії кожного з цих договорів відповідні суми депозиту були перераховані на поточний рахунок позивача - у подальшому між сторонами виникли правовідносини із договору банківського рахунка (ст.ст. 1066, 1076 ЦК України).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України у справі № 6-36цс15 від 10 червня 2015 року, яка відповідно до ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Крім того, на підставі постанови правління Національного банку України від 05 лютого 2015 року № 83 «Про віднесення ПАТ КБ «Надра» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 5 лютого 2015 року прийнято рішення № 26 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ КБ «Надра», згідно з яким з 06 лютого 2015 року строком на три місяці в банку запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ КБ «Надра».

В уточненій позовній заяві ОСОБА_1 змінила свої позовні вимоги та просила суд стягнути з відповідача на її користь пеню в сумі 7254 доларів США та 3 % річних в розмірі 20 доларів США з період з подачі позовної заяви 20 листопада 2014 року по 05 лютого 2015 року - введення тимчасової адміністрації у ПАТ КБ «Надра»,

Відповідно до ст. ст. 1066, 1167 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами. Банк зобов'язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам.

Згідно ст. 1075 Цивільного кодексу України договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час, а відповідно до ч. 2 ст. 653 у разі розрівання договору зобов'язання сторін припиняються.

Встановлені судом обставини свідчать про те, що позивач по закінченню строку дії депозитного договору зверталася до ПАТ КБ «Надра» із вимогою повернути їй вклад в повному обсязі готівкою, однак відповідачем не було виконано свої зобовязання щодо реального повернення вкладу. Позивач свої кошти в день закінчення дії договорів банківських вкладів (депозитів) так і не отримала, депозитні кошти вона отримувала тривалий час по частинах, в тому числі й в той період, як ПАТ КБ «Надра» повноцінно проводив фінансову діяльність та лише 23 квітня 2015 року їй повернуто усю суму за депозитом.

Вказані вище обставини свідчать про порушення прав позивача, як вкладника ПАТ КБ «Надра» і порушення банком своїх зобов'язань щодо поверенння коштів позивачці за договором банківського рахунка.

При цьому відповідно до змісту ст. ст. 526, 1058 ЦК України зобов'язання банку з повернення вкладу за договором банківського вкладу (депозиту) вважається виконаним з моменту повернення вкладу вкладнику готівкою або надання іншої реальної можливості отримати вклад та розпорядитися ним на свій розсуд (наприклад, перерахування на поточний банківський рахунок вкладника в цьому ж банку, з якого вкладник може зняти кошти чи проводити ними розрахунки з допомогою платіжної банківської картки). У випадку перерахування коштів на поточний банківський рахунок вкладника в цьому ж банку, однак не надання вкладнику можливості використання цих коштів зобов'язання банку з повернення вкладу не є виконаним і до банку слід застосувати відповідальність за порушення грошового зобов'язання.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України у справі № № 6-140 цс 13 від 25 грудня 2013 року, яка відповідно до ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

В силу ч. 1 ст. 546, ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов"язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов"язання (основного зобов"язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов"язання за кожен день прострочення виконання

З врахуванням викладеного слід прийти до висновку, що за період з 25 листопада 2014 року (день надходження позовної заяви до суду) по 05 лютого 2015 року (тимчасову адміністрацію запроваджено в ПАТ КБ «Надра» з 06 лютого 2015 року) Банк, на підставі ст.ст. 549, 611, 625 Цивільного кодексу України повинен сплатити позивачу пеню та три відсотки річних від простроченої суми.

Однак, при цьому за правилами ч. 3 ст. 551 цього ж Кодексу розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, розмір пені значно, більше ніж вдвічі, перевищує суму заборгованості не повернутих банком позивачці депозитних коштів, а тому суд першої інстацнії правомірно, виходячи з принципів розумності, справедливості, співмірності з характером порушення зобов'язання і розміром збитків, визначив розмір пені в розмірі суми заборгованості по вкладу, що існував станом на день запровадження тимчасової адміністрації, тобто в сумі 3100 доларів США та з врахуванням норм ч. 2 ст. 192, ч. 3 ст. 533 ЦК України, Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» стягнув пеню в національній валюті в сумі 55769 грн. (3100,00*17,99) (по курсу НБУ станом на день запровадження тимчасової адміністрації - 17,99 грн. за 1 долар).

Виходячи з наведених обставин справи, норм чинного законодавства та давши належну оцінку зібраним по справі доказам, суд першої інстанції обґрунтовано та правомірно, зменшив розмір пені та стягнув пеню і 3% річних з відповідача на користь позивача.

Доводи апеляційної скарги ПАТ КБ «Надра», що суд безпідставно стягнув пеню та 3% річних на користь позивача з вищевказаних підстав слід відхилити.

Так, банк не виконав свої зобов'язання по поверненню вкладнику грошових коштів на його вимоги з договору банківського рахунку. Фактично, ОСОБА_1 банк мав повернути кошти ще в листопаді 2014 року. Проте ці кошти остаточно були повернуті лише в квітні 2015 року, а отже в даному випадку банк порушив свої зобов'язання в тому числі й за договором банківського рахунку і банк повинен нести відповідальність згідно ст.ст. 549, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Також слід відхилити й доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо задоволення позову частково, оскільки в апеляційній скарзі не наведено обгрунтованих заперечень щодо неправомірності рішення суду першої інстанцнії, а фактично вказані ті ж аргументи й мотиви, що і в позовній заяві.

В той же, час задовольняючи позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції застосував при вирішенні спору норми цивільного законодавства, які не поширюються на вказані правовідносини між сторонами.

Відповідно до частини четвертої статті 611 ЦК України моральна шкода підлягає відшкодуванню у разі порушення зобов'язань у договірних правовідносинах у випадку встановлення такої відповідальності законом або договором.

Поняття моральної (немайнової) шкоди і порядок її відшкодування визначається статтею 23 ЦК України.

Зокрема, підставами для відшкодування моральної шкоди можуть бути порушення майнових, особистих немайнових прав особи, а також зобов'язань у випадках, передбачених договором або законом.

Спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень; у випадках, передбачених Цивільним кодексом та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов'язань, які підпадають під дію Закону України "Про захист прав споживачів" чи інших законів, що регулюють такі зобов'язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Статтею 4 Закону України "Про захист прав споживачів" передбачено, що споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право навідшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.

Отже, виходячи з аналізу зазначених правових норм слід дійти висновку про те, що ні чинним законодавством ні договором, укладеним ОСОБА_1 та ПАТ "Укргазбанк" не передбачено право позивача на відшкодування моральної шкоди у зв'язку з неповерненням банком грошових коштів переданих на депозит, а відтак висновки суду першої інстанції про часткове задоволення позову в частині відшкодування моральної шкоди з цих підстав є неправильними.

Зазначений висновок в вказаній частині узгоджується із правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду України у справі № 6-1790цс15 від 24 лютого 2016 року, яка відповідно до ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України є є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

На вказані обставини суд першої інстанції уваги не звернув, при вирішенні спору в частині позовних вимог про відшкодування моральної шкоди застосував закон, який не поширюються на вказані правовідносини між сторонами, а тому з врахуванням викладеного колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про стягнення з ПАТ КБ «Надра» на користь ОСОБА_1 грошових коштів у відшкодування моральної шкоди підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог позивача про стягнення з відповідача на її користь 30 000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» задовольнити частково.

Рішення Летичівського районного суду Хмельницької області від 24 березня 2016 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з ПАТ КБ «Надра» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 2000 грн.скасувати.

Ухвалити в цій частині нове рішення :

В позові ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» про стягнення з відповідача на її користь 30000 грн. у відшкодування моральної шкоди відмовити.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий (підпис) Судді : (підписи)

З оригіналом згідно : Суддя А.М. Костенко