Рішення № 59166809, 18.07.2016, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/410/16-ц

пр.№ 2/464/657/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

18.07.2016 року

Сихівський районний суд м. Львова

в складі : головуючого - судді Теслюка Д.Ю.,

за участі секретаря судового засідання Горбач О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Донспецмонтаж» про стягнення невиплаченої заробітної плати при звільненні та середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати.

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом, в якому просить стягнути із відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Донспецмонтаж» (далі - ТзОВ «Донспецмонтаж») на його користь заборгованість по невиплаченій заробітній платі в розмірі 5 035, 84 грн.; середній заробіток за весь час затримки розрахунку за період з 03.01.2014 р. по 11.01.2016 р. - 95 245, 11 грн. та моральну шкоду в сумі 5 000 грн.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що з 14.08.2013 р. по 02.01.2014 р. працював у відповідача ТзОВ «Донспецмонтаж» на посаді начальника ОМТС. 02.01.2014 р. був звільнений за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України. Станом на день звільнення з ним не було в повному обсязі проведено розрахунок по заробітній платі, заборгованість відповідача перед ним становить 5 035,84 грн., яка не виплачена станом на день подачі позову до суду. Крім того, посилаючись на ст. 117 КЗпП України, вказує, що розмір середнього заробітку за час затримки фактичного розрахунку по заробітній платі становить 95 245,11 грн., оскільки затримано виплату коштів на 501 робочий день (станом на день подачі позову), а середньоденний заробіток становить 190,11 грн. Також просить стягнути з відповідача моральну шкоду, яку обґрунтовує душевними стражданнями, яких він зазнав і зазнає, оскільки відповідачем не було проведено повного розрахунку при звільненні.

В судове засідання позивач не з'явився, подав суду заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча відповідач належним чином в порядку ст.ст.75-76 ЦПК України викликався до суду, а тому згідно зі ст.224 ЦПК України суд вважає можливим розглядати справу заочно у його відсутності за наявності у справі достатніх матеріалів, проти чого позивач не заперечив.

У зв'язку із неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання технічними засобами не здійснюється згідно із вимогами ч.2 ст.197 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст.43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно із ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

За умовами ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п.п. 20, 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» не проведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України. Суд на підставі ст.117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 14.08.2013 р. по 02.01.2014 р. працював у ТзОВ «Донспецмонтаж» на посаді начальника відділу матеріального-технічного постачання та 02.01.2014 року був звільнений згідно ст.38 КЗпП України за власним бажанням (а.с. 6-11 - копія трудової книжки).

На виконання ухвали Сихівського районного суду м. Львова від 21 квітня 2016 р. в порядку ст.137 ЦПК України про витребування доказів, Державною податковою інспекцією у Сихівському районі м.Львова ГУ ДФС у Львівській області надано інформацію про те, що згідно поданих податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб і сум утриманого з них податку ТзОВ «Донспецмонтаж» гр. ОСОБА_1 за період з 01.07.2013 р. по 31.12.2013 р., сума нарахованого доходу становить 16 608,84 грн., сума виплаченого доходу становить 11 573 грн. (а.с.63).

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем по заробітній платі станом на момент звільнення з роботи становить 5 035,84 грн.

Оскільки належні до виплати суми при звільненні в повному обсязі не виплачено до даного часу, то позивач має право на стягнення середнього заробітку за період з 03 січня 2014 р. по 11 січня 2016 р.

Відповідно до поданого позивачем розрахунку та виходячи із середньоденного заробітку позивача в сумі 190,11 грн., обчисленого відповідно до Порядку обчислення середньої зарплати, затвердженої постановою КМУ від 8 лютого 1995 р. за №100, середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 03 січня 2014 р. по 11 січня 2016 р. становить 95 245 грн. 11 коп. (190,11 грн. * 501 робочий день за вказаний період). А тому, суд приходить до висновку, що даний розмір середнього заробітку підлягає до стягнення.

Враховуючи наведене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 5 035,84 грн. заборгованості із невиплаченої заробітної плати та 95 245, 11 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 03.01.2014 р. по 11.01.2016 р., а всього 100 280 грн. 95 коп.

Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Крім того, п.4 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року за № 4 передбачено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

На підтвердження вказаних обставин, позивач ОСОБА_1 будь-яких доказів суду не надав, а також, не довів, що внаслідок невиплати незначної частини заробітної плати, він зазнав моральних страждань, відсутні в матеріалах справи і фактичні дані, які свідчили про негативні наслідки зазначених подій, що призвели до втрати нормальних життєвих зв'язків позивача та вимагали від нього додаткових зусиль для організації його життя.

В зв'язку з наведеним, суд вважає, що у задоволенні позовної вимоги про стягнення моральної шкоди слід відмовити за безпідставністю та необґрунтованістю.

Відповідно до ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Відтак, з відповідача слід стягнути судовий збір в дохід держави в сумі 1 002 грн. 81 коп.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 224-226 ЦПК України,

в и р і ш и в:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Донспецмонтаж» на користь ОСОБА_1 5 035,84 грн. заборгованості із невиплаченої заробітної плати та 95 254,11 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 03 січня 2014 р. по 11 січня 2016 р., а всього 100 280 (сто тисяч двісті вісімдесят) грн. 95 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Донспецмонтаж» в дохід держави 1 002 (одну тисячу дві) грн. 81 коп. судового збору.

В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача про його перегляд, поданою протягом десяти днів з дня отримання копії вказаного рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Суддя Теслюк Д.Ю.