Ухвала суду № 59166065, 25.07.2016, Приморський районний суд Запорізької області

Копія Справа №326/931/16-цр.

Провадження № 2/326/377/2016

УХВАЛА

25 липня 2016 року Суддя Приморського районного суду Запорізької області Стріжакова Т.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3, про визнання угод удаваними, визнання дійсними правочини та стягнення боргу, -

ВСТАНОВИВ :

1. Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3, про визнання угод удаваними, визнання дійсними правочини та стягнення боргу. Свої вимоги мотивувала тим, що її чоловік ОСОБА_4 помер 24.02.2014 року. Згідно з заповітом від 09.08.2013 року він заповідав їй все майно, права та обовязки, якіналежали йому на час смерті. Вона прийняла спадщинуза заповітом і отримала 16.10.2014 року свідоцтва про право на спадщину за заповітом, що підтверджується довідкою приватного нотаріуса ОСОБА_5

Відповідно до ст.ст.512,514,516,1216,1218 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений внаслідок правонаступництваіншою особою, до якої переходять права первісного кредитора, така заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника.

Перед смертю ОСОБА_4 повідомив їй, що відповідач брав у нього в борг грошові кошти, є відповідні розписки, які вона після смерті ОСОБА_4 знайшла.

Так, в розписці від 02.03.2012 року вказано від імені ОСОБА_3 як приватного підприємця, що вона позичила у приватного підприємця ОСОБА_4 грошові кошти у сумі 400 000 грн., термін повернення 02.12.2012 року, також є накладна №1 від 02.03.2012 року, згідно яких ОСОБА_3 отримала від ОСОБА_4 вказану суму. Розписка підписана чоловіком ОСОБА_6 - ОСОБА_2, який вказав в розписці, що розписка написана ним, ОСОБА_2, що він виступає гарантом, в разі не повернення грошей, як приватна особа; у чому і підписується. Його підпис скріплено печаткою Коларівської сільської ради Приморського району Запорізької області, сільським головою якої він працює.

Розписка від 10.04.2012 року укладена від імені ОСОБА_3 як приватного підприємця, в ній вказано що вона позичила у приватного підприємця ОСОБА_4 грошові кошти у сумі 260 000 грн., термін повернення 10.02.2013 року, мається накладна б/н від 10.04.2012 року на отримання від ОСОБА_4 вказаної суми. Розписка підписана чоловіком ОСОБА_6 - ОСОБА_2, який вказав в розписці, що розписка написана ним, ОСОБА_2, що він виступає гарантом, в разі не повернення грошей, як приватна особа; у чому і підписується. Його підпис скріплено печаткою Коларівської сільської ради Приморського району, сільським головою якої він працює.

Розписка від 03.03.2013 року укладена нібито від імені ОСОБА_3 як приватного підприємця, в ній вказано про позичення у приватного підприємця ОСОБА_4 грошових коштів у сумі 380000 грн., термін повернення 23.12.2013 року, також є накладна № 6 від 3.03.2013 року на вказану суму. Розписку підписав чоловік ОСОБА_3 - ОСОБА_7, вказавши в розписці текст, аналогічний зазначеним у розписках від 02.03.2012 року, від 10.04.2012 року.

До розписок додано копію паспорта та свідоцтва про реєстрацію як ФОП ОСОБА_3

Грошові кошти у терміни, вказані в розписках не повернуті, після смерті ОСОБА_4 вона неодноразово зверталася до відповідача про повернення боргу, але грошей вона не отримала.

У жовтні 2015 року вона вимушена була звернутись з цивільним позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про стягнення боргу до суду. Під час розгляду справи відповідачі категорично заявили, що грошових коштів не отримували і договорів позики не укладали. Тому вона звернулася з відповідною заявою до Приморського ВП Бердянського ВП ГУНП в Запорізькій області, на підставі якої відкрите кримінальне провадження №12015080340000984 від 28.12.2015 року. 17.02.2016 року постановою слідчого по справі було призначено експертизу.

Згідно з висновком експерта від 22.04.2016 року №128, виконаного головним судовим експертом Запорізького НДЕКЦ МВС України встановлено: 1) Рукописний текст всіх трьох вказаних розписок виконано ОСОБА_2; 2) Підпис після слів «в чем и расписываюсь» після рукописного тексту на всіх трьох розписках - виконано ОСОБА_2;

3) Відбиток печатки виконавчого комітету Коларівської сільської ради Приморського району Запорізької області, яким засвідчено підпис ОСОБА_2 на розписці від 02.03.2012 року, виконано печаткою виконавчого комітету Коларівської сільської ради Приморського району Запорізької області; 4) Відбитки печатки Коларівської сільської ради Приморського району Запорізької області, якими засвідчені підписи ОСОБА_2 на розписках від 10.04.2012 року, 23.03.2013 року та на накладній від 10.04.2012 року, виконані печаткою Коларівської сільської ради Приморського району Запорізької області; 5) Встановити ким виконано підпис перед словосполученням «Павличенко Светлана Анатольевна» на розписках не виявилося можливим.

Вважає, що угоди позики грошових коштів, укладені згідно з розписками від 02.03.2012 року, 10.04.2012 року, 23.03.2013 року були укладені саме ОСОБА_2, який вважав що як сільський голова Коларівської сільської ради Приморського району відповідно до Закону не може займатися підприємницькою діяльністю і тому вимушений був укласти угоди позики від імені своєї дружини - ОСОБА_3, тобто удаючи що угоди в виді розписок укладені від її імені.

Таким чином, між сторонами були укладені у належній формі договори позики, оскільки всі три розписки про отримання грошових коштів в позику складені і підписані ОСОБА_2, а всі три накладні підписані як особою, що відпустила грошові кошти, ОСОБА_4, що підтверджується висновком експерта від 22.04.2016 року №128. До того ж цивільні права ОСОБА_2 стосовно укладення договорів позики діючим законодавством України не обмежені. Підтвердженням виконання угод позики між сторонами є факт зберігання вказаних розписок саме у ОСОБА_4, а після його смерті - у неї. Тому вказані угоди позики грошових коштів, укладені між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 повинні бути визнані дійсними.

У встановлені строки відповідач ОСОБА_8 позики не повернув.

За всіма трьома зобовязаннями загальна сума боргу з урахуванням індексу інфляції становить 1 881 310 гри 57 коп.; загальна сума процентів від сум позики - 502 143 грн. 17 коп.; разом сума боргу на теперішній час становить 2 383 453 грн. 74 коп. (наведені відповідні розрахунки).

Просить: 1) визнати удаваними угоди, укладені розписками від імені ОСОБА_3 від 02.03.2012 року, 10.04.2012 року, 23.03.2013 року, фактично укладені для приховування угод позики, укладених між ОСОБА_2 та ОСОБА_4;

2) визнати дійсними правочини договори позики, укладені між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, оформлені розписками від імені ОСОБА_3 та фактично підписані ОСОБА_2, на отримання грошових коштів у ОСОБА_4 від 02.03.2012 року на суму 400000 грн; від 10.04.2012 року на суму 260000 грн, від 23.03.2013 року на суму 380000 грн. і накладними на видачу грошових коштів №1 від 02.03.2013 року, б/н від 10.04.12 року та №6 від 03.03.2013 року;

3) стягнути з ОСОБА_2 суму боргу з урахуванням індексу інфляції в розмірі 1881310, 57 грн, проценти за користування позикою в сумі 502143, 17 грн., разом суму боргу з процентами в розмірі 2383453, 74 грн.; та стягнути судові витрати.

2. Позовна заява, яка надійшла до суду, не може бути прийнята, оскільки не в повній мірі відповідає положенням ст.119 ЦПК України.

Так, ч.5 ст.119 ЦПК України передбачає, що до позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.11.1950), Рекомендації щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя №R (81) 7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19.06.2001 року «Креуз проти Польщі», не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленому законом на 1 січня календарного року, в якому відповідно заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ч.3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий та немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Відповідно до п.1 ч.2. ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до суду фізичною особою позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою складає 0,4 розміру мінімальної заробітної плати.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 80 ЦПК України ціна позову визначається сумою, яка стягується у позовах про стягнення грошових коштів.

В позові позивач просить стягнути суму боргу в розмірі 2383453 грн., отже вказана сума є ціною позову, та відповідно до якої повинен обраховуватися судовий збір за подачу позову майнового характеру.

Відповідно до п.2 ч.3 Закону України «Про судовий збір», у разі, коли в позовній заяві обєднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

У звязку з одночасним поданням декількох вимог немайнового характеру позивач повинен оплатити судовий збір за подання позову про: 1) визнання удаваними угоди з розрахунку: 1378 грн. (мінімальна заробітна плата на 01.01.2016р.) х 0,4=551 грн. 20 коп., 2) визнання дійсними правочини з розрахунку: 1378 грн. (мінімальна заробітна плата на 01.01.2016р.) х 0,4=551 грн.20 коп.

У звязку з поданням вимог майнового характеру позивач повинен оплатити судовий збір за подання позову: 2383453,74 грн (ціна позову) х 1% =28834,54 грн, що більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати, то судовий збір за подачу вимоги майнового характеру складає 6890 грн.

Тобто позивачу необхідно заплатити судовий збір в сумі 1102,40 грн. за подачу позову немайнового характеру за наступними реквізитами: отримувач коштів УДКСУ у Приморському районі 22030001, рахунок №31212206700276, КЕКД:22030001, код отримувача ЄДРПОУ:37917236, Код ЄДРПОУ суду: 37306836 МФО 813015 Пункт призначення платежу 1.2.2. ЗУ «Про судовий збір» судовий збір за позовом ОСОБА_1 до Приморського районного суду, та судовий збір в сумі 6890 грн. за подачу позову майнового характеру за наступними реквізитами отримувач коштів УДКСУ у Приморському районі 22030001, рахунок №31212206700276, КЕКД:22030001, код отримувача ЄДРПОУ:37917236, Код ЄДРПОУ суду: 37306836 МФО 813015 Пункт призначення платежу 1.1.2. ЗУ «Про судовий збір» судовий збір за позовом ОСОБА_1 до Приморського районного суду.

Одночасно з поданням позову позивачем подано заяву про відстрочення сплати судового збору. Позивачка просила відстрочити сплату судового збору до ухвалення судового рішення по справі через те що, вона є пенсіонеркою та розмір її пенсії менше суми судового збору за подання позову майже в сім раз, тобто її майновий стан не дозволяє їй сплатити суму судового збору в повному обсязі. Грошові кошти відповідачу позичав її чоловік, який помер 24.02.2014 року, і до цього часу відповідачем не повернуто ні копійки з заборгованості.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Відповідно до п. 29 Постанови Пленуму від ВССУ 17.10.2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо). Клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статтею 10 ЦПК повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

На підтвердження викладеного у заяві про відстрочення сплати судового збору позивачем надано пенсійне посвідчення, проте не надано інших документів, доказів, які б підтверджували її майновий стан (довідка про розмір отримуваної пенсії, не вказано чи має позивач інші доходи окрім пенсії, вклади у банках та інших фінансових установах, чи має вона утриманців, чи має майно), у звязку з чим суд вважає, що позивачем не доведені обставини її скрутного матеріального становища, тому суд вважає в задоволенні заяви про відстрочення сплати судового збору необхідно відмовити.

Відповідно до ч.3 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 17.10.2014 року №10, в разі якщо сплата судового збору згідно з вимогами закону є обовязковою, то наслідком недотриманні цієї умови є залишенні позовної заяви без руху.

Відповідно до ст.119, ч.1 ст.121 ЦПК України позовну заяву ухвалою суду від 14.07.2016 року залишено без руху, позивачу наданий строк для усунення вказаних недоліків в строк пять діб.

3. 20.07.2016 року до суду надійшла заява позивача про відстрочення сплати судового збору, в якій вказано, що на виконання ухвали судді від 14.07.2016 року по даній цивільній справі подає цю заяву з додатками. При прийнятті позовної заяви просила прийняти до уваги:

1) що вона є пенсіонеркою (копія пенсійного посвідчення подана), розмір її пенсії складає 1405грн. 95коп. (довідку УПФУ надає); також вона успадкувала за померлим чоловіком житловий будинок у м. Приморськ Запорізької області, вул. Жукова, 17 (копії свідоцтва про смерть та заповіту подані з позовом), на утримання якого тільки за електроенергію потрібно сплачувати 545 грн. 64 коп. (копія рахунку надає) щомісячно, не враховуючи інших комунальних платежів, а ще потрібно щось і їсти, в той же час ухвалою судді від 14.07.2016 року визначено, що за подання її позову необхідно сплатити 1 102 грн. 40 коп. за подачу позову немайнового характеру та 6 890 грн. за подачу позову майнового характеру, що не можливо зробити в повному обсязі, виходячи з розміру її пенсії;

2) що грошові кошти відповідачу, про стягнення яких нею подано позов, позичав як приватний підприємець її чоловік, який помер 24.02.2014р., і до цього часу відповідач не повернув.

Просила відстрочити сплату судового збору за подання даної позовної заяви до ухвалення судового рішення по справі.

4. Статтею 5 Закону України Про судовий збір визначено осіб, які звільняються від сплати судового збору. В матеріалах справи відсутні відомості щодо належності позивача до категорії осіб, які відповідно до закону звільнені від сплати судового збору.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про судовий збір» та ст.82 ЦПК України єдиною підставою для звільнення, відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, і особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі ст.10 ЦПК України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Таким чином, позивач повинна не лише навести обставини, які свідчать про її незадовільне (скрутне) матеріальне становище, але й подати до суду відповідні докази про неможливість сплати судового збору. Суд відстрочує сплату судового збору при наявності беззаперечних доказів, які підтверджували б матеріальний стан позивача (платника).

Разом з цим, у статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

При вирішенні клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору необхідно врахувати кількість предявлених позивачем позовних вимог (як майнових так і немайнових), розмір майнових вимог (в позові позивач просить стягнути суму боргу в загальному розмірі 2 383 453 грн.), що позивач зовсім не сплатила судовий збір; врахувати, що вона вже звернулася про поновлення її прав до суду з цивільним позовом щодо спірних правовідносин та звернулася з заявою до Приморського ВП Бердянського ВП ГУНП в Запорізькій області, на підставі якої відкрите кримінальне провадження (про що зазначено в її позові); що на обґрунтування заяви про відстрочення від сплати судового збору нею не надано суду належних документів, що свідчать про незадовільний майновий стан позивача, а перебування заявника на пенсії та отримання пенсії в розмірі 1405грн.95 грн., а також подана суду копія квитанції №00117 від 01.07.2016р. за спожиту електроенергію на суму 545,64 грн. за період з 20.05.2016р. по 23.06.2016р. не дає підстав для відстрочення судового збору. Посилання позивача на те, що відповідач не повернув борг, а тому у неї складне матеріальне положення, не можуть бути прийняті, оскільки питання щодо стягнення боргу нею тільки ставиться у позові і не вирішено.

Крім того, у заяві позивач зазначає не про тимчасові фінансові труднощі, а про неможливість сплати судового збору, хоча відстрочення оплати цих судових витрат не є звільненням від них і передбачає сплату цього обов'язкового платежу не пізніше постановлення судом процесуального рішення за наслідками розгляду справи.

З огляду на зазначене, вважаю, що несплата судового збору веде до втрат відповідного бюджету. Позивачем не надано належних доказів на підтвердження наявності підстав для відстрочення сплати судового збору, а тому дане клопотання позивача задоволенню не підлягає, у його задоволенні необхідно позивачу відмовити.

Таким чином, позивач до теперішнього часу не усунула недоліки, зазначені в ухвалі від 14.07.2016 року, в установлений строк пять діб, а саме позивач не сплатила судовий збір, клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору задоволенню не підлягає, тому позовну заяву необхідно визнати не поданою та повернути позивачу.

Керуючись ст.119, 121 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подачу нею позову до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3, про визнання угод удаваними, визнання дійсними правочини та стягнення боргу.

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3, про визнання угод удаваними, визнання дійсними правочини та стягнення боргу - вважати не поданою та повернути.

Повідомити ОСОБА_1, що повернення позову не перешкоджає повторному зверненню із позовом до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його оголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: підпис ОСОБА_9

Копія вірна: суддя Т.В. Стріжакова

СПРАВКА:

Дата судового розгляду : о

Причина нерозгляду:

25.07.2016 .