Рішення № 59165202, 20.07.2016, Свалявський районний суд Закарпатської області

СВАЛЯВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 306/1126/16-ц

провадження № 2/306/530/16

Рядок статзвіту № 42

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2016 року м. Свалява

Свалявський районний суд Закарпатської області в особі:

головуючого судді Жиганської Н.М.

з участю секретаряя ОСОБА_1

позивача ОСОБА_2

представника позивача ОСОБА_3

відповідачів ОСОБА_4

ОСОБА_5

представника відповідачів ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Свалява справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права проживання в житловому будинку, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права проживання в житловому будинку.

Як на підставу заявлених вимог позивач посилається на те, що відповідно до рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 16.09.2015 року шлюб між ним та ОСОБА_5 (укладений 07.09.2000 року) - було розірвано. З часу укладення шлюбу, він з дружиною проживали в будинку за адресою: АДРЕСА_1, вели спільне господарство, на сьогоднішній день - проживають і зареєстровані також у вищевказаному житловому будинку. При розподілі майна подружжя, набутого під час шлюбу, позивачу стало відомо, що ОСОБА_4 стала власником житлового будинку АДРЕСА_1, однак під час проживання в цьому будинку він з дружиною значно покращив житловий будинок. Добудовано коридор та велику кімнату, проведено капітальний ремонт зовні та внутрішнє оздоблення житлового будинку, замінено покрівлю будинку та її конструкцію, до житлового будинку добудовано приміщення, яке складається з цокольного поверху (підвал, кочегарка, підсобне приміщення) та поверху, де розташована літня кухня, ванна кімната та кладова, а також проведено ремонт господарських будівель. Після розірвання шлюбу, відповідачі постsйно виганяють позивача з будинку, створюють перешкоди у проживанні, спілкуванні та допомозі дітям.

Позивач та його представник (на підставі договору про надання правової допомоги від 23.06.2016 року, копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 872 від 02.12.2011 року) в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просять суд задовольнити заявлені вимоги.

Відповідачі та їх представник (на підставі угоди про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 01.07.2016 року, копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 21/733 від 23.03.2012 року) заперечують проти заявлених вимог. В мотивування своїх заперечень посилаються на те, що позивач зловживає алкоголем, веде антигромадський спосіб життя, вдається до рукоприкладства, притягався до адміністративної відповідальності та був покараний. За весь час проживання не надає допомоги на оплату комунальних послуг, придбання товарів чи їжі, навпаки пошкоджує майно і постійно веде себе агресивно і емоційно відносно дітей. Діти спілкуватися з ним не бажають, перебувають у страху від його сварок та рукоприкладства. Твердження позивача щодо проведення ним будівельних, оздоблювальних робіт в житловому будинку заперечують, вважають їх необгрунтованими та вигаданими. А тому просять суд, відмовити позивачу у задоволенні позову про визнання права проживання в житловому будинку.

Заслухавши пояснення та доводи сторін по справі, дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви та встановлені докази в судовому засіданні, суд доходить наступного висновку.

ПЛЕНУМ Верховного Суду України у своїй Постанові № 2 від 12.04.1985 року "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України" п. 9 роз'яснив, що:

"Вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з'ясувати, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи була письмова згода на це всіх членів сім'ї наймача, чи приписані вони в даному жилому приміщенні, чи було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи не обумовлювався угодою між цими особами, наймачем і членами сім'ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням".

Згідно ст. 11 ч. 1 ЦПК України - суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 20 ЦК України - право на захист особа здійснює на свій розсуд.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ:

ОСОБА_2 та ОСОБА_5 перебували в зареєстрованому шлюбі з 07.09.2000 року.

Відповідно до рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 16 вересня 2015 року (справа № 306/2041/14-ц) шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 - розірвано.

За час подружнього життя спільно проживали АДРЕСА_1

Відповідно до рішення Свалявського районного суду від 02.04.2013 року, право власності в порядку спадкування на житловий будинок АДРЕСА_1 визнано за ОСОБА_4 (матір'ю ОСОБА_5.) та стверджується копією свідоцтва про право власності на нерухоме майно, індексний номер 3860910 від 23.05.2013 року.

Протягом 2013-2014 років позивач та відповідач (за твердженнями позивача) - здійснили добудову до будинку, його перебудову та облаштування.

Вказані обставини визнані сторонами в судовому засіданні.

Суд приймає до уваги, що ОСОБА_2 неодноразово притягався за вчинення насильства в сім'ї до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбаченого ст. 173-2 ч.1 КУпАП (постанови Свалявського районного суду Закарпатської області: від 15.05.2014 року (справа № 306/1328/14-п), від 30.06.2015 року (справа № 306/1471/15-п), від 15.09.2015 року (справа № 306/2194/15-п), від 11.02.2016 року (справа № 306/241/16-п), від 07.07.2016 року (справа № 306/1410/16-п) та був притягнутий до відповідальності з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу.

ОБГРУНТУВАННЯ ВИСНОВКІВ СУДУ:

Згідно ст. 15 ЦК України - кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання

У відповідності до ст. 11 ЦК України - цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 вселився в будинок АДРЕСА_1 за згодою власника житлового будинку та членів її сім'ї.

З 08.07.2003 року ОСОБА_2 прописаний у вказаному житловому будинку, що стверджується відміткою в паспорті НОМЕР_1, виданому ОСОБА_2 13.03.1996 року.

07.09.2000 року ОСОБА_2 уклав шлюб з ОСОБА_7, який був зареєстрований у виконкомі Плосківської сільської ради за № 18 та розірвано за рішенням Свалявського районного суду Закарпатської області від 16 вересня 2015 року.

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_2 набув право на проживання в житловому будинку на підставах, визначених Законом.

На даний час, це право ОСОБА_2 не визнається відповідачами з наступних пілстав:

- шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 розірвано;

- ОСОБА_2 порушує правила спільного проживання та руйнує житло.

Відповідно до ст. 150 Житлового Кодексу Української РСР - громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 156 Житлового Кодексу Української РСР - члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням

Відповідно до ч. 3 ст. 156 Житлового Кодексу Української РСР - до членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.

Відповідно до ст. 72 Житлового Кодексу Української РСР - визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Відповідно до ст. 116 Житлового Кодексу Української РСР - якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.

Враховуючи, що на даний час відсутне будь-яке рішення суду про визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право на користування житловим приміщенням в будинку АДРЕСА_1 або його виселення, суд вважає, що ОСОБА_2 не втратив право на проживання в житловому будинку АДРЕСА_1. А оскільки це його право не визнається відповідачами, воно повинно бути визнано в судовому порядку і, в цій частині, позов слід задовольнити.

В решті заявлених вимог слід відмовити, поскільки позивачем належними та допустимими доказами не доведено, що відповідачі чинять будь-які перешкоди позивачу у користуванні житловим приміщенням (заміна замків, або будь-які інші дії).

На підставі вищенаведеного, враховуючи встановлені докази в судовому засіданні та оцінивши їх належність, допустимість та достовірність, суд доходить висновку, що позов слід задовольнити частково.

Керуючись ст. ст. 10, 60, 79, 88, 208, 209, 212, 213, 214, 215, 224-226, 292, 294 ЦПК України, ст. ст. 15, 16, 20 ЦК України, ст.ст. 38 КЗпП України, суд, -

Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права проживання в житловому будинку - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_2 Іванвичем право на проживання в житловом будинку АДРЕСА_1

В решті вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

ГОЛОВУЮЧИЙ Н.М.Жиганська