Ухвала суду № 59163645, 19.07.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2016 р.Справа № 820/2313/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Мельнікової Л.В.

суддів - Бартош Н.С. , Філатова Ю.М.

за участю секретаря судового засідання - Дорошенко Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові справу за апеляційною скаргою Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13 червня 2016 року по справі за адміністративним позовом Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до приватного підприємства «АПТЕКА 2011» про стягнення адміністративного-господарських санкцій та пені, -

В с т а н о в и л а:

27.04.2016 року позивач, Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - Фонд), звернувся до суду з адміністративним позовом про стягнення з відповідача - приватного підприємства «АПТЕКА 2011» (далі - ПП «АПТЕКА 2011») адміністративно-господарських санкцій за нестворення робочих місць для інвалідів, в сумі 182621,88 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що норматив по створенню робочих місць для інвалідів складає - 5 штатних одиниць. Протягом 2015 року 4 штатні одиниці були вакантні.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13.06.2016 року у задоволенні адміністративного позову Фонду відмовлено.

Судове рішення мотивовано тим, що відповідачем були виконані вимоги Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» щодо прийняття заходів для працевлаштування інвалідів, а тому і відсутні підстави для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, в апеляційній скарзі Фонд, з посиланням на порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нове судове рішення про задоволення адміністративного позову Фонду в повному обсязі.

Скаржник зазначає, що відповідачем не виконано умови ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні». Відзначає, що у разі якщо створене робоче місце для працевлаштування інвалідів не введено в дію шляхом працевлаштування інваліда, то підприємство, установа чи організація не звільняється від обов'язку щодо сплати адміністративно-господарських санкцій до Фонду на підставі ст. 20 вказаного Закону, оскільки зазначена норма не ставить відповідний обов'язок підприємства, установи, організації у залежність від будь-яких обставин з яких інвалід не працює на даному підприємстві, в установі, організації.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, доводи апеляційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга, відповідно до положень ст. 200 КАС України, задоволенню не підлягає, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.06.2016 слід залишити без змін, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідно до звіту ПП «АПТЕКА 2011» (форма № 10-П1) (а.с. 7), середньооблікова численність штатних працівників в 2015 році становить 128 осіб. Кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (осіб) (код рядка - 03) складає 5 осіб. Середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (осіб) (код рядка 02) фактично за рік - 1 особа.

Погоджуючись з висновком суду першої інстанції колегія суддів зазначає, що основи соціальної захищеності інвалідів в Україні, гарантії їм рівних з усіма іншими громадянами можливостей для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами визначається Законом України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі - Закон № 875-ХІІ).

Відповідно до статті 19 Закону № 875-ХІІ, для підприємств, установ і організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів в розмірі 4-х відсотків від середньооблікової численності шатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 чоловік, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю самостійно, розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Обов'язки роботодавців стосовно забезпечення прав інвалідів на працевлаштування визначені ч. 3 ст. 18 цього Закону, а саме: виділення та створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць; створення для інвалідів умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації; забезпечення інших соціально-економічних гарантій, передбачених чинним законодавством; надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів; звітування Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно ч. 4 ст. 20 Закону № 875-ХІІ, - адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.

Статтею 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведене, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведене, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії не переробної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Таким чином, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до учасника господарських відносин за порушення ним правил, встановлених законодавчими актами, при наявності в діях суб'єкту господарювання вини у вчиненні такого порушення та якщо ним не приймались заходи, спрямовані на недопущення господарського правопорушення.

Статтею 18 Закону № 875-ХII встановлено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, і тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Із системного аналізу наведених норм вбачається, що роботодавці зобов'язані лише подавати інформацію про попит на робочу силу (вакансії). При цьому законодавством не встановлено обов'язку для роботодавця проводити добір працівників через територіальні органи Державної служби зайнятості України.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики від 31.05.2013 року № 316, затверджено форму статистичної звітності № З-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», який подається роботодавцями до територіальних органів Державної служби зайнятості.

З матеріалів справи вбачається, що зазначені звіти про наявність вакантних місць за професією фармацевт та провізор відповідачем за період з січня по грудень 2015 року до органів державної служби зайнятості надавалися щомісячно (а.с. 21-83).

Так, згідно звітності за формою № 3-ПН: у період з січня по травень 2015 року на ПП «АПТЕКА 2011» були наявні 3 вакансії на посаду фармацевта та 3 вакансії на посаду провізора, з травня по липень - по 4 вакансії, з серпня по листопад - по 5 вакансій, а у грудні - по 6 вакансій на зазначені посади.

Систематичність звітування відповідача не спростована Харківським міським центром зайнятості - лист № ХМЦЗ-03-4396-26/16 від 05.04.2016 року (а.с. 14).

Позивачем не надано доказів щодо незабезпечення відповідачем умов для працевлаштування інвалідів, доказів відмови в прийнятті на роботу інваліду, направлення інвалідів центром зайнятості.

Дане, на думку колегії суддів, свідчать про те, що відповідачем вжито всіх необхідних заходів, передбачених Законом України № 875-ХІІ, щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів шляхом інформування органів працевлаштування інвалідів про таку кількість створених робочих місць.

Доказів того, що підприємство не створило робочі місця для інвалідів, відмовляло інвалідам у прийнятті на роботу, несвоєчасно надавало державній службі зайнятості інформацію щодо наявності вакансій, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, або несвоєчасно звітувало Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України позивачем не надано, а тому в останнього не було підстав для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій та пені.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів у 2015 році та приймає рішення щодо залишення оскаржуваної постанови суду першої інстанції без змін, апеляційної скарги Фонду - без задоволення.

Інші доводи апеляційної скарги на висновки колегії суддів не впливають.

В порядку, визначеному ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

З урахуванням положень ч. 6 ст. 94 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198 ч. 1 п. 1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13 червня 2016 року - без змін.

Ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Мельнікова Л.В.Судді(підпис) (підпис) Бартош Н.С. Філатов Ю.М.

Повний текст ухвали виготовлений і підписаний 25 липня 2016 року.