Ухвала суду № 59163594, 20.07.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2016 р. Справа № 876/2716/16

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Іщук Л.П.,

суддів Клюби В.В., Хобор Р.Б.,

за участю секретаря судового засідання Болюк Н.В.,

представника позивача Савчина В.З.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29 березня 2016 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кеннер-Україна» до Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кеннер-Україна» (далі - ТзОВ «Кеннер-Україна») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (далі - Миколаївська ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області), в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 25.01.2016 року № 0000022200 та № 0000012200.

Вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення Миколаївської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області є неправомірними і підлягають скасуванню, оскільки висновки, викладені в акті перевірки, про заниження об'єкта оподаткування від усіх видів діяльності, в результаті чого завищено від'ємне значення ПДВ та занижено суми ПДВ, які підлягають сплаті до бюджету, є безпідставними, так як господарські операції між позивачем та його контрагентами - ТзОВ «Брокбудкепітал», ТзОВ «ВМП Сервіс Солюшн», ТзОВ «Мета-Днепр», ПП «Пром-Тех-Снаб» підтверджені відповідними первинними документами, складеними відповідно до вимог, передбачених Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 29 березня 2016 року позов задоволений.

Відповідач - Миколаївська ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області оскаржила постанову суду першої інстанції. Вважає, що вона винесена без належного з'ясування обставин справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати і прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.

В апеляційній скарзі зазначає, що проведеною перевіркою ТзОВ «Кеннер-Україна» не підтверджено реальність виконання операцій згідно договорів поставки, укладених позивачем з контрагентами - ТзОВ «Брокбудкепітал», ТзОВ «ВМП Сервіс Солюшн», ТзОВ «Мета-Днепр», ПП «Пром-Тех-Снаб». Проведеним аналізом податкових накладних згідно АІС «Податковий блок» встановлено розрив ланцюга поставки (продажу) товарів за номенклатурою, а саме: в період проведення взаєморозрахунків контрагенти позивача придбавали у ТзОВ «Кеннер-Україна» продукцію, однак в подальшому їх реалізацію не відображали (відображено реалізацію ТМЦ іншої номенклатури). Таким чином, контролюючим органом встановлено відсутність поставок продукції, що свідчить про укладення договорів поставки між ТзОВ «Кеннер-Україна» та ТзОВ «Брокбудкепітал», ТзОВ «ВМП Сервіс Солюшн», ТзОВ «Мета-Днепр», ПП «Пром-Тех-Снаб» без мети настання реальних наслідків. Апелянт вважає, що ТзОВ «Кеннер-Україна» здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам. Також апелянт звертає увагу на те, що контрагентами позивача не поданий баланс за 2014 рік, в результаті чого неможливо встановити наявність товарних залишків у цих контрагентів станом на 31.12.2014 року. Крім того, зазначає, що до перевірки не надано належним чином оформлених первинних документів, що підтверджують реальність виконання операцій, яким опосередковувався рух товару, а саме, товарно-транспортних накладних та товарних накладних.

В судовому засіданні представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги.

Представник апелянта, належним чином повідомлений про час і місце розгляду апеляційної скарги, в судове засідання апеляційної інстанції не прибув.

Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що Миколаївською ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області проведена планова виїзна перевірка ТзОВ «Кеннер-Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року, за результатами якої податковим органом складений акт № 1/13-21-22-00/34103692 від 04.01.2016 року, яким встановлені порушення ТзОВ «Кеннер-Україна» п. 189.1 ст. 189, п. 198.5 ст. 198 Податкового Кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення ПДВ за вересень 2014 року в розмірі 80 000 грн та занижено суми ПДВ, який підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 361 500 грн та пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14, п. 44.6 ст. 44, п. 85.2 ст. 85, п. 85.4 ст. 85, пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138, пп. 159.1.1 пп 159.1.3 п. 159.1 ст. 159 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено об'єкт оподаткування від усіх видів діяльності на загальну суму 295 904 грн, в результаті чого не донараховано та не сплачено до бюджету податок на прибуток за 2014 рік в розмірі 53 262 грн.

На підставі акта перевірки 25.01.2016 року Миколаївською ОДПІ прийняті податкові повідомлення - рішення: № 0000022200 - про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 451 875 грн, у тому числі 361 500 грн за основним платежем та 90 375 грн за штрафними (фінансовими) санкціями та податкове повідомлення-рішення № 0000012200 - про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 80 000 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що ТзОВ «Кеннер-Україна» правомірно сформований податковий кредит по взаємовідносинах з ТзОВ «Брокбудкепітал», ТзОВ «ВМП Сервіс Солюшн», ТзОВ «Мета-Днепр», ПП «Пром-Тех-Снаб», тому у контролюючого органу не було правових підстав для збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ та зменшення розміру від'ємного значення ПДВ. Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності оскаржуваних рішень.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Особливості визначення бази оподаткування в разі постачання товарів/послуг в окремих випадках визначені статтею 189 Податкового кодексу (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 189.1. статті 189 Податкового кодексу у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Відповідно до пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання, виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу);

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов'язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах, придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, визначені статтею 44 Податкового кодексу.

У відповідності до пункту 44.1. статті 44 Податкового кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пунктом 44.3. статті 44 Податкового кодексу платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Відповідно до вимог п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, між ТзОВ «Кеннер-Україна» та ТзОВ «Брокбудкепітал», ТзОВ «ВМП Сервіс Солюшн», ТзОВ «Мета-Днепр», ПП «Пром-Тех-Снаб» були укладені договори постачання № 20-05/14 від 20.05.2014 року з ТзОВ «Брокбудкепітал», №08-09/14 від 08.09.2014 року з ТзОВ «ВМП Сервіс Солюшн», №16-12/13 від 16.12.2013 року з ТзОВ «Мета-Днепр» та №18-11/13 від 18.11.2013 року з ПП «Пром-Тех-Снаб», відповідно до умов яких постачальник (ТзОВ «Кеннер-Україна») зобов'язується на умовах цього договору передати у власність товар, а покупець (контрагенти позивача) зобов'язується прийняти цей товар та оплатити його вартість на умовах цього договору.

Для підтвердження виконання умов зазначених договорів постачання позивачем надані наступні документи: договори постачання, рахунки-фактури, видаткові накладні, податкові накладні, довіреності та виписки за особовим рахунком, які є належним чином оформлені та містять всі необхідні реквізити.

Покликання апелянта на відсутність поставок продукції, що свідчить про укладення договорів поставки між ТзОВ «Кеннер-Україна» та ТзОВ «Брокбудкепітал», ТзОВ «ВМП Сервіс Солюшн», ТзОВ «Мета-Днепр», ПП «Пром-Тех-Снаб» без мети настання реальних наслідків, не взяті апеляційним судом до уваги, оскільки як встановлено судом першої інстанції та підтверджено умовами договорів поставки (пункт 3.7) поставка товарів контрагентам позивача здійснювалася самовивозом зі складу, що розташований за адресою: Тернопільська обл., м. Бережани, вул. Лепких, 42а. Тому ТзОВ «Кеннер-Україна» не здійснювало замовлення послуг на перевезення товару і, відповідно, у нього не виникало обов'язку по оформленню товарно-транспортних накладних, що спростовує також доводи апелянта в частині ненадання належним чином оформлених первинних документів, що підтверджують реальність виконання операцій, яким опосередковувався рух товару.

Висновок податкового органу про непідтвердження реальності операцій ТзОВ «Кеннер-Україна» з контрагентами у зв'язку з відсутністю факту реалізації ними продукції для контрагентів-покупців, а також у зв'язку з неподанням контрагентами балансу за 2014 рік, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки ТзОВ «Кеннер-Україна» не може нести відповідальність за можливі порушення податкового законодавства його контрагентами, так як не володіє функцією контролю за дотриманням його контрагентами правил оподаткування, тому не може володіти інформацією щодо виконанням контрагентом податкових зобов'язань. Крім того, всі податкові накладні по даних господарських операціях зареєстровані у встановленому законодавством порядку, що визнається контролюючим органом.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позов, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому постанову суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області - залишити без задоволення, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29 березня 2016 року у справі № 813/302/16 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі.

Головуючий Л.П. Іщук

Судді В.В. Клюба

Р.Б. Хобор

Ухвала складена в повному обсязі 22.07.2016 року.