Ухвала суду № 59163591, 19.07.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2016 р.Справа № 820/3121/16

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді Бартош Н.С.,

Суддів: Мельнікової Л.В., Бенедик А.П.

при секретарі Дорошенко Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Грозянське» на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.06.2016р. по справі № 820/3121/16

за поданням Салтівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Грозянське»

про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИЛА:

Заявник, Салтівська ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з поданням, в якому просив стягнути кошти з рахунків у банках обслуговуючих СТОВ «Грозянське» у розмірі 20130,56 грн. за платежем: земельний податок з юридичних осіб.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 08.06.2016р. по справі № 820/3121/16 задоволено подання Салтівської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області: стягнуто кошти з рахунків у банках обслуговуючих СТОВ «Грозянське» (код 30755444, 63609, Харківська область, Шевченківський район, с. Гроза) у розмірі 20130,56 по орендній платі з юридичних осіб код б/к 18010500 на р/р 33213811700493; отримувач: Шевченківське УДКСУ, код отримувача: 37327348, МФО: 851011, банк: ГУДКСУ в Харківській області.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.06.2016р. по справі № 820/3121/16 та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні подання, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Заявник подав письмові заперечення на апеляційну скаргу, де наполягає на законності судового рішення та просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Колегія суддів визнала за можливе розглянути справу з урахуванням положень ч. 1 ст. 41 та ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що СТОВ «Грозянське» зареєстроване як юридична особа та перебуває на обліку як платник податків в Салтівській ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області.

Також судом першої інстанції встановлено, що 18.02.2016 р. відповідачем подано до Слобожанської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності), в якій підприємством самостійно визначено податкове зобов'язання з плати за землю у загальному розмірі 60391,66 грн. на рік (по 5032,64 грн. за місяць) (а.с. 11-12).

Згідно із відомостями облікової картки платника податків, за відповідачем внаслідок неповної та несвоєчасної сплати податкового зобов'язання з земельного податку за вищезазначеною податковою декларацією утворився податковий борг у розмірі 20130,56 грн. (а.с.10), що і стало підставою для звернення контролюючого органу до суду першої інстанції із подання про стягнення з відповідача цього податкового боргу.

Задовольняючи подання Салтівської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області, суд першої інстанції дійшов до висновку, що обґрунтованість заявленої вимоги підтверджена добутими судом і долученими до матеріалів справи доказами.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Судовим розглядом встановлено та це не заперечувалося відповідачем по справі, що 18.02.2016 р. СТОВ «Грозянське» до контролюючого органу подана податкова декларація з плати за землю, в якій відповідачем самостійно визначена річна сума земельного податку у розмірі 60391,66 грн. (5032,64 грн. на місяць).

У зв'язку з несплатою самостійно визначеної суми земельного податку, контролюючим органом на адресу відповідача направлена податкова вимога форми «Ю» № 775-20 від 05.04.2016 р., яка була отримана ним 07.04.2016 р. Зазначені обставини відповідачем по справі як під час розгляду справи в суді першої інстанції так і під час апеляційного розгляду справи не оспорювалися.

У зв'язку з тим, що станом на момент звернення до суду першої інстанції із поданням про сплату боргу та згідно відомостей облікової картки платника податків, за відповідачем внаслідок неповної та несвоєчасної сплати податкового зобов'язання з земельного податку утворився податковий борг у розмірі 20130,56 грн., контролюючий орган вважає, що він мав правові підстави на звернення до суду із таким поданням.

Колегія суддів зазначає, що вирішуючи питання про наявність правових підстав для стягнення з відповідача грошових коштів, колегія, що відповідач, будучи платником податків, зборів (обов'язкових платежів) в силу ч. 1 ст. 67 Конституції України зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Перевіряючи правомірність звернення контролюючого органу до суду та наявність підстав для стягнення суми боргу у примусовому порядку, колегія суддів зазначає наступне.

З 01.01.2011 р. набув чинності Податковий Кодекс України (далі - ПК України), який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

У відповідності до положень п. 46.1 ст. 46 ПК України, податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно із п. п. 49.1, 49.2 ст. 49 ПК України, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків. Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

Податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (пп. 49.18.3 п. 49.18 ст. 49 ПК України).

Положеннями п. 56.11 ст. 56 ПК України встановлено, що не підлягає оскарженню податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Згідно з п. 57.1 ст. 57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 269.1 ст. 269 ПК України, платниками земельного податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Положеннями п. 286.2 ст. 286 ПК України встановлено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (п. 287.1 ст. 287 ПК України).

Згідно з п. 287.3 ст. 287 ПК України, податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Як вказує податковий орган, підставою для звернення із даним поданням, слугував факт наявності у відповідача узгодженого податкового боргу з податку на землю у загальному розмірі 20130,56 грн. (за чотири місяці 2016 року), що виник внаслідок несплати у встановлений строк самостійно визначеної платником суми грошового зобов'язання згідно поданої ним податкової декларації.

Відповідно до положень пп. 20.1.19 та пп. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи, серед іншого, мають право: застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб'єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України; звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини;

Виходячи з вищенаведених положень закону, колегія суддів дійшла висновку, що обов'язковою умовою для звернення податкового органу із вимогами про стягнення з платника податків грошових коштів, є наявність узгодженої суми заборгованості із відповідного податку.

При цьому, відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України, сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання, є податковим боргом платника податків.

Положеннями п. 95.1 ст. 95 ПК України визначено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. У п. 95.2 цієї ж статті Кодексу зазначено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Зазначена норма кореспондується з п. 3 ч. 1 ст. 183-3 КАС України, відповідно до якого провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів при здійсненні ними передбачених законом повноважень здійснюється на підставі подання таких органів, зокрема, щодо стягнення коштів за податковим боргом.

Подання подається до суду першої інстанції протягом двадцяти чотирьох годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду, за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом (ч. 3 ст. 183-3 КАС України).

Виходячи із системного аналізу вищенаведених положень Закону, колегія суддів дійшла висновку, що податкові органи мають право звертатися до суду із поданням про стягнення коштів за податковим боргом виключно після дотримання визначених законом умов, а саме: після надіслання контролюючим органом податкової вимоги на податковий борг із зазначенням конкретного розміру податкового боргу; сплив терміну 60 днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Судовим розглядом встановлено, що контролюючим органом на адресу відповідача направлена податкова вимога форми «Ю» № 775-20 від 05.04.2016 р. та яка була отримана ним 07.04.2016 р., а до суду першої інстанції заявник звернувся 06.06.2016 р., тобто після спливу терміну 60 днів з дня надіслання платнику податкової вимоги, що свідчить про те, що контролюючим органом дотримана процедура звернення до суду із подання про стягнення податкового боргу. При цьому, колегія суддів зазначає, що після отримання від контролюючого органу податкової вимоги відповідачем по справі ця податкова вимога в судовому порядку не оскаржувалася.

В доводах апеляційної скарги відповідач по справі зазначив, що суд першої інстанції не мав підстав для розгляду подання в порядку ст. 183-3 КАС України, оскільки у спірних правовідносинах вбачається спір про право.

Так, відповідач по справі послався на те, що у відповідності до ст. 270 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані земельного кадастру. В свою чергу, відповідач не є власником чи постійним користувачем яких-небудь земельних ділянок. Крім того, відповідач по справі послався на те, що положеннями ст. 288 ПК України передбачено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди, укладений з органами виконавчої влади і органами місцевого самоврядування, але СТОВ «Грозянське» не укладало ніякі договори оренди земельних ділянок.

В доводах апеляційної скарги відповідач по справі також послався на те, що СТОВ «Грозянське» є платником єдиного податку 4 групи, а тому воно звільнене від плати за землю, якщо вона використовується для ведення підприємницької (господарської) діяльності.

В наданих до суду апеляційної інстанції письмових поясненнях відповідач по справі також зазначив, що податковий орган, в якості підтвердження того, що СТОВ «Грозянське» є платником плати за землю, надав до суду першої інстанції податкову декларацію від 18.02.2016 р. про плату за землю загальною площею 41,4593 га (форма «земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності, де відповідачем самостійно задекларована річна сума земельного податку у розмірі 60391,66 грн.

Разом з тим, апелянт зазначив, що податкова декларація від 18.02.2016 р. не є належним доказом по справі, оскільки містить недостовірні дані про наявну у користування підприємства відповідача землі. При цьому, відповідач зазначив, що дана декларація була подана до контролюючого органу помилково та в подальшому скасована шляхом подання уточнюючої декларації, а посадові особи СТОВ «Грозянське», які подали декларацію помилково, притягнуті до дисциплінарної відповідальності.

Також відповідач по справі зазначив, що фактично під нежилими приміщеннями, що знаходяться в користуванні з підприємницькою метою СТОВ «Грозянське» мається близько 1 га землі, але правовстановлюючі документи на ці будівлі та земельну ділянку під ними відсутні, що за твердженням самого відповідача є порушенням земельного законодавства, але таке порушення земельного законодавства не є предметом спору в межах даної справи та не може слугувати підставою для притягнення відповідача до відповідальності за порушення вимог податкового законодавства, шляхом стягнення з нього податкового боргу.

Колегія суддів зазначає, що податкова декларація з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) на вибір платника податків подається: раз на рік (на поточний рік) - не пізніше 20 лютого з розбиттям річної суми рівними частинами по місяцях (п. 286.2 ПК України). Податок сплачується щомісячно в розмірі 1/12 річної суми; щомісячно - до 20-го числа місяця, що настає за звітним (п. 286.3 ПК).

При цьому, порядок виправлення помилок, допущених у раніше поданих деклараціях, залежить від вибраних строків подання декларації.

Судовим розглядом встановлено, що відповідачем по справі був обраний перший спосіб подання податкової декларації, а саме раз на рік (на поточний рік) - не пізніше 20 лютого з розбиттям річної суми рівними частинами по місяцях (п. 286.2 ПК України).

Згідно з п. 286.4 ПК у разі зміни протягом року об'єкта та/або бази оподаткування платник плати за землю подає декларацію протягом 20 календарних днів місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися такі зміни.

Відповідно до п. 287.1 ст. 287 ПК України у разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

У разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання цього розрахунку.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції представником відповідача зазначено, що після встановлення факту помилкового подання податкової декларації від 18.02.2016 р., СТОВ «Грознянське» до контролюючого органу була подана уточнююча податкова декларація. Разом з тим, колегія суддів зазначає, що вказана уточнююча декларація подана після звернення контролюючого органу до суду першої інстанції, а тому вона не може бути визнана судом належним та допустимим доказом на підтвердження того, що у податкового органу були відсутні підстави для звернення до суду із поданням про стягнення податкового боргу. В свою чергу, подання уточнюючої декларації слугуватиме підставою для ненарахування плати за землю в подальшому.

Що стосується тверджень апелянта про те, що СТОВ «Грозянське» не укладало ніякі договори оренди земельних ділянок, а тому і не зобов'язане сплачувати плату за землю, колегія суддів зазначає, що в наданих до суду письмових пояснення відповідач по справі сам вказав на те, що під нежилими приміщеннями, що знаходяться в користуванні з підприємницькою метою СТОВ «Грозянське» мається близько 1 га землі, але правовстановлюючі документи на ці будівлі та земельну ділянку під ними відсутні, що за твердженням самого відповідача є порушенням земельного законодавства. Таким чином, відповідач по справі самостійно підтвердив, що він користується земельною ділянкою та що така земельна ділянка використовується ним з порушенням земельного законодавства.

Крім того, колегія суддів зазначає, що згідно довідки виконавчого комітету Петропільської сільської ради Шевченківського району Харківської області № 44 від 24.02.2016 р., СТОВ «Грознянське» дійсно має в користуванні земельні ділянки: господарський двір (тракторна бригада, автопарк) в межах населеного пункту с. Гроза, площею 5,8593 га, вартість 1 кв.м. - 76,64 грн.; комплекс за межами населеного пункту с. Максимівка площею 35,5 га (а.с. 54).

Також згідно листа Петропільської сільської ради Шевченківського району Харківської області вих. № 02-20/67 від 04.03.2016 р., наданого на запит заступника начальника - начальника Шевченківського відділення Салтівської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області № 4/9/20-24-25-57 від 11.01.2016 р., сільська рада неодноразово направляла листи СТОВ «Грозянське» щодо виготовлення правовстановлюючих документів на вказані вище земельні ділянки для укладання договору оренди, але керівництвом СТОВ «Грозянське» не вжито жодних заходів для вирішення даного питання.

Щодо посилання апелянта на те, що СТОВ «Грозянське» є платником єдиного податку 4 групи, а тому воно звільненене від плати за землю, якщо вона використовується для ведення підприємницької (господарської) діяльності, колегія суддів зазначає, що положеннями п. 56.11 ст. 56 ПК України встановлено, що не підлягає оскарженню податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Оскільки відповідачем в податковій декларації з плати за землю самостійно визначено суму грошового зобов'язання та до моменту звернення податкового органу до суду першої інстанції уточнень до поданої декларації не вносилося, податкова вимога форми «Ю» № 775-20 від 05.04.2016 р. в судовому порядку не оскаржувалася, то відповідач зобов'язаний був самостійно сплатити суму визначеного ним грошового зобов'язання та оскільки ним така сплата проведена не було, у податкового органу виникло право на звернення до суду із поданням про стягнення податкового боргу.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки доводи апеляційної скарги його не спростовують.

Враховуючи те, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 08.06.2016р. по справі № 820/3121/16 прийнята з дотриманням вимог чинного законодавства, колегія суддів не виявила підстав для її скасування.

Керуючись ст. ст. 41, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Грозянське» на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.06.2016р. по справі № 820/3121/16 - залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.06.2016р. по справі № 820/3121/16 за поданням Салтівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Грозянське» про стягнення податкового боргу - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту.

Головуючий суддя (підпис)Бартош Н.С.Судді(підпис) (підпис) Мельнікова Л.В. Бенедик А.П.

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 22.07.2016 року.