Ухвала суду № 59163580, 21.07.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/584/16 Головуючий у 1-й інстанції: Волков А.С. Суддя-доповідач: Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

21 липня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів: Грибан І.О., Беспалова О.О.

за участю: секретаря судового засідання Сергієнко Т.О.,

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Федоріна І.В.

представника третьої особи ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_5 на постанову Київського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІАЛАЙН-УКРАЇНА" до державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області Євка Володимира Володимировича, треті особи: ОСОБА_5, Реєстраційна служба Бородянського районного управління юстиції та Реєстраційна служба Вишгородського районного управління юстиції про визнання протиправними та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області Євка Володимира Володимировича, треті особи: ОСОБА_5, Реєстраційна служба Бородянського районного управління юстиції та Реєстраційна служба Вишгородського районного управління юстиції, у якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд:

визнати протиправними дії відповідача щодо державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна - будівлю інженерно-технічного корпусу, що є виділеним ізольованим індивідуально визначеним об'єктом нерухомого майна, загальною площею 506,1 м2, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, на підставі постанови Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2015 по справі № 911/1065/15 (підстава для внесення запису - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 26986677 від 11.12.2015);

визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 26986677 від 11.12.2015.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2016 року позов задоволено.

На зазначене судове рішення відповідачем та третьою особою - ОСОБА_5 було подано апеляційні скарги, у яких скаржники просили скасувати зазначену постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні вимог позивача, при цьому вказували на порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи та невідповідність висновків суду обставинам справи.

Ухвалою судді Київського апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2016 року апеляційну скаргу Державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області Євка Володимира Володимировича було повернуто особі, яка її подала у зв'язку із неусуненням недоліків скарги у визначений судом строк.

Отже, відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України перегляд судового рішення суду першої інстанції здійснюється в межах доводів апеляційної скарги третьої особи - ОСОБА_5.

Представник третьої особи та представник відповідача у судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_5 підтримали та просили її задовольнити, Представник позивача просив відмовити у задоволенні скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача та представників сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції виходить із таких фактичних обставин.

Судом першої інстанції правильно установлено, що 8 грудня 2015 року ОСОБА_5 звернувся до реєстраційної служби Бородянського районного управління юстиції Київської області із заявою № 14728213 щодо державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна - будівлю інженерно-технічного корпусу, що є виділеним ізольованим індивідуально визначеним об'єктом нерухомого майна, загальною площею 506,1 м2, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, на підставі постанови Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2015 по справі № 911/1065/15, за ОСОБА_5.

Реєстраційна служба Бородянського районного управління юстиції Київської області передала заяву ОСОБА_5 та додані до неї документи до реєстраційної служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, керуючись положеннями наказу Міністерства юстиції України від 23.02.22015 № 240/5 "Про запровадження у Київській області пілотного проекту щодо розподілу функціональних обов'язків між особами, які приймають заяви у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, та особами, які приймають рішення за результатами розгляду таких заяв".

11 грудня 2015 року державний реєстратор Головного територіального управління юстиції у Київській області Євко Володимир Володимирович прийняв рішення за № 26986677, згідно з яким зареєстрував за ОСОБА_5 право власності на вказану будівлю.

Задовольняючи позов, суд попередньої інстанції виходив із того, що відповідач прийняв рішення про державну реєстрацію за третьою особою права власності на спірний об'єкт нерухомого майна на підставі рішення суду, не маючи на це повноважень, оскільки такими повноваженнями були наділені лише державні реєстратори Міністерства юстиції України. Поряд із цим, суд першої інстанції врахував те, що на час вирішення даного спору, судове рішення, яким було визнане право власності на будівлю за ОСОБА_5, було скасоване, а отже перестала існувати правова підстава для здійснення за ним державної реєстрації права власності на зазначену будівлю.

Обґрунтовуючи помилковість таких висновків суду, скаржник у поданій ним апеляційній скарзі вказує на те, що відповідач був уповноваженим приймати рішення про державну реєстрацію за ним права власності на відповідний об'єкт нерухомого майна, оскільки ОСОБА_5 у цих відносинах виступає як фізична особа, а не як суб'єкт підприємницької діяльності. Також скаржник зазначив, що рішень про відмову у задоволенні його позову з приводу визнання за ним права власності на відповідні об'єкти, у справі 911/1065/15 судом касаційної інстанції не приймалося, натомість справу було передано на новий судовий розгляд.

Перевіривши правову оцінку обставин справи, повноту їх встановлення та правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, з урахуванням доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про таке.

Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав.

Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При проведені державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державний реєстратор керується Конституцією України, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядком надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 868 від 17 жовтня 2013 року (далі - Порядок № 868), а також Порядком взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб, затвердженим наказом Міністерства юстиції України

02.04.2013 № 607/5, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2013 року за № 534/23066.

Обов'язковість процедури реєстрації речових прав встановлена частиною 3 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відповідно до якої права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Статтею 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державний реєстратор в процедурі розгляду заяви про реєстрацію речових прав на нерухоме майно повинен встановити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; внесення записів до Державного реєстру прав; видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Згідно із частиною 2 статті 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» орган державної реєстрації прав, державні реєстратори зобов'язані надати до відома заявників інформацію про необхідний перелік документів для здійснення державної реєстрації прав.

Перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868 затверджений Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядок надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, який був чинним на час прийняття відповідачем спірного рішення.

Згідно із пунктом 2 Порядку державну реєстрацію прав шляхом внесення записів до Державного реєстру прав проводять орган державної реєстрації прав та нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно (далі - нотаріус).

Поряд із цим, за правилами другого абзацу пункту 3 названого Порядку у випадках, передбачених законодавством, рішення щодо державної реєстрації прав приймає державний реєстратор Мін'юсту.

Пунктом 36 цього Порядку передбачено, що для проведення державної реєстрації речових прав необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення таких прав на нерухоме майно, та інші документи, визначені цим Порядком.

Пунктом 5 частини першої статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі рішень судів, що набрали законної сили.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 26 цього Закону записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Так, Міністерством юстиції України було прийнято Наказ від 02.04.2013 № 607/5 Про заходи щодо взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2013 року за № 534/23066).

Пунктом 1 цього Наказу установлено, що у разі подання до територіальних органів Мін'юсту, посадовим особам органів місцевого самоврядування, адміністраторам центрів надання адміністративних послуг, нотаріусам заяв щодо державної реєстрації права власності або інших речових прав на нерухоме майно (далі - речові права на нерухоме майно), що виникають, зокрема, на підставі рішень судів, що набрали законної сили, де однією із сторін є юридична особа, та/або інший суб'єкт господарювання, та/або фізична особа - підприємець, рішення щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, приймаються державними реєстраторами прав на нерухоме майно Укрдержреєстру відповідно до додатка до цього наказу.

Додатком до цього Наказу є Порядок взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб.

Згідно з пунктом 2 зазначеного Порядку державна реєстрація речових прав на нерухоме майно у випадках, передбачених у пункті 1 наказу, проводиться державними реєстраторами прав на нерухоме майно Мін'юсту відповідно до Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868.

За правилами пункту 4 Порядку орган державної реєстрації прав, посадова особа органу місцевого самоврядування, адміністратор центру надання адміністративних послуг, нотаріус у день прийняття відповідної заяви у випадках, передбачених пунктом 1 наказу, та виконання дій, передбачених пунктом 3 цього Порядку, за допомогою програмного забезпечення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно передає таку заяву на розгляд до Мін'юсту.

Відповідно до пункту 5 Порядку державний реєстратор прав на нерухоме майно Мін'юсту з дотриманням процедури, визначеної Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року N 868, розглядає заяву, додані до неї електронні копії документів, поданих для державної реєстрації прав, та приймає відповідне рішення.

Згідно з пунктом 6 Порядку орган державної реєстрації прав за місцезнаходженням об'єкта нерухомого майна після прийняття рішення державним реєстратором прав на нерухоме майно Мін'юсту забезпечує зокрема внесення запису про державну реєстрацію на підставі рішення, прийнятого державним реєстратором прав на нерухоме майно Мін'юсту.

Отже, за правилами наведених норм, у разі подання до територіальних органів Мін'юсту заяви щодо державної реєстрації права власності на нерухоме майно, що виникають, зокрема, на підставі рішень судів, що набрали законної сили, де однією із сторін є юридична особа, та/або інший суб'єкт господарювання, та/або фізична особа - підприємець, то орган державної реєстрації прав передає таку заяву на розгляд до Мін'юсту, у свою чергу державний реєстратор прав на нерухоме майно Мін'юсту приймає відповідне рішення, на підставі якого орган державної реєстрації прав за місцезнаходженням об'єкта нерухомого майна вносить запис до державного реєстру.

Судом першої інстанції правильно установлено, що підставою для подання ОСОБА_5 заяви щодо реєстрації за ним права власності на нерухоме майно слугувало рішення суду, яке набрало законної сили.

Так, постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2015 у справі № 911/1065/15 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІАЛАЙН-УКРАЇНА", треті особи: Відкрите акціонерне товариство імені ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_8, про визнання права власності, за фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 було визнане право власності на об'єкт лізингу переданого за договором фінансово-лізингового договору від 25.02.2000 року, а саме будівлю інженерно-технічного корпусу, площею 506,10 м2, що є виділеним ізольованим індивідуально визначеним об'єктом нерухомого майна, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, та є частиною єдиного будівельного об'єкту - будівлі електроцеху, загальною площею 939,9 м2, що знаходиться за адресою: вул. Радгоспна, 15, с. Демидів Вишгородського району Київської області.

За таких обставин та враховуючи, що сторонами у справі № 911/1065/15 є фізична особа-підприємець та юридична особа, то рішення про державну реєстрацію права власності на вказане нерухоме майно на підставі названого судового рішення міг прийняти тільки державний реєстратор прав на нерухоме майно Мін'юсту, і у подальшому на його підставі, орган державної реєстрації прав за місцезнаходженням об'єкта нерухомого майна (наразі таким є реєстраційна служба Бородянського районного управління юстиції Київської області) вносить запис до відповідного державного реєстру.

Поряд із цим, судом першої інстанції правильно установлено, що рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 11.12.2015 № 26986677, на підставі якого було внесено запис до державного реєстру, було прийняте державним реєстратором Головного територіального управління юстиції у Київській області Євком Володимиром Володимировичем, а не державним реєстратором прав на нерухоме майно Мін'юсту.

При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що спірним рішенням від 11.12.2015 № 26986677 право власності на об'єкт нерухомого майна зареєстровано за ОСОБА_5, як фізичною особою, хоча підставою для реєстрації слугувала постанова Київського апеляційного господарського суду у справі 911/1065/15, у якій ОСОБА_5 виступав стороною як фізична особа-підприємець.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду попередньої інстанції про те, що оскаржуване рішення про державну реєстрацію права власності на об'єкти нерухомого майна на підставі судового рішення було прийняте відповідачем за відсутності у нього повноважень для цього.

Крім того, та обставина, що право власності на вказані об'єкти нерухомого майна є предметом спору між ОСОБА_5 та ТОВ «ГІАЛАЙН-УКРАЇНА» у справі 911/1065/15, свідчить на користь того, що відповідач приймаючи спірне рішення порушив права позивача - ТОВ «ГІАЛАЙН-УКРАЇНА», а отже доводи з приводу того, що це рішення не впливає на права та інтереси позивача, є помилковими.

За вказаних обставин, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення вимог позивача є правильним, а прийняте ним рішення - законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції при вирішенні спору правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, водночас, відповідачем не доведено підстав для його скасування, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л И В

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 на постанову Київського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІАЛАЙН-УКРАЇНА" до державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області Євка Володимира Володимировича, треті особи: ОСОБА_5, Реєстраційна служба Бородянського районного управління юстиції та Реєстраційна служба Вишгородського районного управління юстиції про визнання протиправними та скасування рішення - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяО.А. Губська СуддяІ.О. Грибан СуддяО.О. Беспалов

Повний текст ухвали виготовлено 22 липня 2016 року

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Грибан І.О.

ОСОБА_10