Ухвала суду № 59163572, 21.07.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 761/9880/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Маліновська В.М. Суддя-доповідач: Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

21 липня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів: Грибан І.О., Беспалова О.О.

за участю: секретаря судового засідання Сергієнко Т.О.,

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Гонька Б.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 18 травня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання дій протиправними, зобов'язання здійснити доплату до пенсії за час незаконного зменшення, стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві, в якому просив: визнати дії відповідача щодо зменшення розміру виплачуваної ОСОБА_5 пенсії протиправними; зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України у м. Києві здійснити доплату до пенсії за час незаконного зменшення її розміру за період з 01.02.2015 по 31.08.2015 у розмірі 5 591,20 грн.; стягнути з Державного бюджету України на користь позивача спричинену моральну шкоду в сумі 10 000,00 грн.

Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 18 травня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

На вказане судове рішення позивачем подано апеляційну скаргу, у якій скаржник, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просив зазначену постанову скасувати та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити.

У судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити. Представник відповідача просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача та представників сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції виходить із таких фактичних обставин.

Судом попередньої інстанції правильно встановлено, що ОСОБА_4 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

На звернення позивача до пенсійного органу із заявою щодо роз'яснення правових підстав визначення розміру та виплати його пенсії, відповідач, листом від 08.09.2015 № 18373/12/Є-1645 повідомив про те, що щомісячний розмір пенсійної виплати позивача з 01.02.2015 по 31.08.2015 становив 7 889,74 грн., водночас, оскільки вказана сума перевищує три розміри мінімальної заробітної плати, то враховуючи положення Закону України від 28.12.2014 № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», його пенсія починаючи з 01.01.2015, підлягає оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб та військовим збором на суму такого перевищення.

Позивач, вважаючи протиправними дії відповідача щодо зменшення розміру виплачуваної йому пенсії, звернувся до суду із даним позовом, в обґрунтування якого вказав, що згідно із ч. 4 ст. 8 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсії не підлягають оподаткуванню, поряд із цим, в силу ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що положення ПК України в частині оподаткування пенсії набрали чинності 01.01.2015, і не визнанні такими, що не відповідають Конституції України, та в подальшому були скасовані з 01.09.2015, тому відповідач у період з 01.01.2015 по 01.09.2015 при утриманні з суми пенсії позивача, що перевищує 3 654,00 грн., податку на доходи фізичних осіб та військового збору діяв правомірно та у відповідності до положень та норм чинного у відповідний період законодавства.

Перевіривши правову оцінку обставин справи, повноту їх встановлення та правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, з урахуванням доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про таке.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 4 статті 8 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсії не підлягають оподаткуванню.

З 1 січня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року № 71-VIII, яким внесено ряд змін до Податкового кодексу України та до Бюджетного кодексу України.

Відповідно до статті 1 Податкового кодексу України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом. До загальнодержавних податків належить податок на доходи фізичних осіб (стаття 9 цього Кодексу).

Зарахування загальнодержавних податків та зборів до державного і місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України.

Підпунктами 162.1.1, 162.1.3 пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України встановлено, що починаючи з 1 січня 2015 року платниками податку на доходи фізичних осіб є, зокрема, фізична особа - резидент, яка отримує доходи як із джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи, податковий агент.

Згідно з підпунктами 163.1.1, 163.1.2 пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід та доходи, що визначені пунктом 162.1 статті 163 цього Кодексу, тобто доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Пунктом 164.1 статті 164 Податкового кодексу України передбачено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує три розміри мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встановленої на 1 січня звітного податкового року, - у частині такого перевищення, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи не оподатковуються в країні їх виплати.

Пунктом 167.1 статті 167 Податкового кодексу України визначено, що ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.6 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами, якщо база оподаткування для місячного оподатковуваного доходу не перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року (далі у цьому пункті мінімальна заробітна плата). Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, до суми такого перевищення застосовується ставка 20 відсотків.

Згідно зі статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет на 2015 рік» від 28 грудня 2014 року № 80-VIII з 1 січня 2015 року розмір мінімальної заробітної плати для працездатних осіб встановлено у розмірі 1218 грн. на місяць

Згідно з підпунктом 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України оподаткування доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податку податковим агентом.

Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Отже, починаючи з 1 січня 2015 року податкові агенти при виплаті пенсій у розмірі, що перевищує 3654 грн. (розмір мінімальної заробітної плати 1218 грн. х 3), зобов'язані утримати з них податок на доходи фізичних осіб за ставкою 15 відсотків.

Крім того, згідно із Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України» від 07 липня 2014 року № 1621, Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів, щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року № 71 тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 Податкового кодексу України. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного статтею 163 цього Кодексу.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що у спірний період - з 01.01.2016 по 31.08.2016, позивачу призначена пенсія у розмірі 7 889,74 грн., що перевищує 3654 грн., а тому оподаткування такого доходу (суми перевищення) здійснюється згідно з вимогами Податкового кодексу України. Судом встановлено, що щомісячно було включено у відомість для проведення виплати кошти в сумі 7 190,84 грн., при цьому розмір ПДФО становив 635,36 грн. (7889,74-3654) х 15%) та військового збору становив 63,54 грн. (7889,74-3654) х 1,5%).

З 1 січня 2015 року органи Пенсійного фонду України визначені податковими агентами при нарахуванні та виплаті пенсії.

Положення Податкового кодексу України в частині оподаткування пенсії набрали чинності 1 січня 2015 року, не визнані такими, що не відповідають Конституції України, а тому у відповідача відсутні правові підстави не застосовувати норму закону, яка є чинною.

Згідно із Законом України від 17.07.2015 № 653-VIII «Про внесення змін до статті 164 Податкового кодексу України щодо оподаткування пенсій інвалідів війни та деяких інших категорій осіб» з 01.09.2015 не є об'єктами оподаткування пенсії, які виплачуються учасникам бойових дій Другої світової війни, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

За наведених обставин та правових норм, дії відповідача при утриманні у період з 01.01.2015 по 31.08.2015 з пенсії ОСОБА_4 15 відсотків податку на доходи фізичних осіб та 1,5 відсотка військового збору є правомірними та ґрунтуються на нормах податкового законодавства, у зв'язку з чим викладені в апеляційній скарзі доводи позивача стосовно відсутності законних підстав для утримання цих коштів, є необґрунтованими.

Так, скаржник у своїй апеляційній скарзі посилається на те, що відповідач безпідставно зменшив належну позивачеві до виплати суму пенсії, чим порушив положення ст. 22 Конституції України, в силу яких при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Проте, зменшення державою призначених соціальних виплат шляхом внесення відповідних законодавчих змін не суперечить вимогам чинного законодавства та принципам міжнародного права.

Так, у пункті 25 рішення від 03.06.2014 у справі «Великода проти України» (заява № 43331/12) Європейський суд з прав людини зауважив, що стаття 1 Першого протоколу не гарантує як таке право на будь-які соціальні виплати у певному розмірі.

У пункті 26 цього рішення Суд зазначив, що вимога цього положення полягає у тому, що будь-яке втручання з боку державних органів влади у мирне володіння майном має бути законним та має переслідувати легітимну мету «в інтересах суспільства». Будь-яке втручання має також бути обґрунтовано пропорційним переслідуваній меті. Іншими словами, має зберігатися «справедливий баланс» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами щодо захисту основоположних прав особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде накладений особистий та надмірний тягар.

У пунктах 27, 28 цього Рішення Суд наголошує на необхідності внесення змін до закону у відповідності із законодавчо визначеною процедурою та зазначає, що «зменшення пенсії заявниці очевидно було обумовлено міркуваннями економічної політики та фінансових труднощів, з якими зіткнулася держава. За відсутності будь-яких доказів щодо протилежного та визнаючи, що держава-відповідач має широке поле свободи розсуду щодо досягнення балансу між правами, що є предметом спору, та економічною політикою, Суд не вважає, що таке зменшення було непропорційним переслідуваній легітимній меті або що воно поклало надмірний тягар на заявницю».

Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 9 жовтня 1979 року у справі "Ейрі проти Ірландії" констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі "Кйартан Асмундсон проти Ісландії" від 12 жовтня 2004 року.

На залежність розмірів соціальних виплат особі від економічних чинників вказав і Конституційний Суд України, зокрема, у Рішенні від 19 червня 2001 року № 9-рп/2001 у справі щодо стажу наукової роботи, зазначивши, що право на пенсію, її розмір та суми виплат можна пов'язувати з фінансовими можливостями держави, з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами у той чи інший період її розвитку, а також з часом ухвалення відповідних нормативно-правових актів.

Таким чином, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову, при цьому, враховуючи те, що при вирішенні спору установлено правомірність дій відповідача при утриманні з суми пенсії позивача, що перевищує 3 654,00 грн., податку на доходи фізичних осіб та військового збору, то вимоги позивача про стягнення моральної шкоди також задоволенню не підлягають.

Доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції при вирішенні спору правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, водночас, відповідачем не доведено підстав для його скасування, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л И В

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 18 травня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання дій протиправними, зобов'язання здійснити доплату до пенсії за час незаконного зменшення, стягнення моральної шкоди - залишити без задоволення, а постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 18 травня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяО.А. Губська СуддяІ.О. Грибан СуддяО.О. Беспалов

Повний текст ухвали виготовлено 22 липня 2016 року

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Беспалов О.О.

Грибан І.О.