Постанова № 59163087, 20.07.2016, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

20 липня 2016 р. № 820/3456/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Зінченка А.В.,

при секретарі - Алавердян Е.А.

за участі сторін:

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Коваленко Л.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова ГУ ДФС у Харківській області про скасування рішень та вимоги, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ФО-П ОСОБА_3, звернувся до Харківського окружного адміністративного позову з зазначеним адміністративним позовом, у якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області за формою «Р» №0002601304 від 17.06.2016 року, № 0002611304 від 17.06.2016 року, рішення № 0002621304 від 17.06.2016 року та вимогу від 06.06.2016 року № Ф-23Ф.

У судовому засіданні представник позивача заявлений позов підтримала у повному обсязі, просила позовні вимоги задовольнити, пославшись на те, що не погоджується з висновками, викладеними в акті перевірки та вважає неправомірним донарахування позивачу податкових зобов'язань та інших платежів, оскільки позивач мав законні підстави для віднесення до складу валових витрат сум за господарськими відносинами з контрагентом. Позивач зазначив, що податковий облік позивачем здійснювався без порушень цивільного, господарського законодавства України, вимог Податкового кодексу України. Укладені позивачем угоди, є дійсними, спрямовані на реальне встановлення між сторонами цивільних прав та обов'язків, за якими відбулося фактичне отримання поставленого товару, його подальша реалізація, проведені розрахунки. Первинні документи оформлені відповідно до вимог законодавства, є підставою для відображення здійснених операцій у обліку та відповідно формування валових витрат.

Представник відповідача у судовому засіданні адміністративний позов не визнав, просив у задоволенні вимог відмовити з тих підстав, що при проведенні перевірки позивачем не підтверджено формування витрат належними первинними документами, внаслідок чого зроблено висновок про незабезпечення виконання податкових зобов'язань.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши долучені до матеріалів справи документи, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_3 пройшовши визначену діючим законодавством процедуру державної реєстрації набув статусу суб'єкта господарювання фізичної особи-підприємця, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - а.с.30-31. Основними видами діяльності згідно КВЕД в т.ч. є діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту (46.19), інші види роздрібної торгівлі (47.19) -а.с.15.

06.06.2016 року фахівцем відповідача проведено документальну планову перевірку позивача з питань правильності обчислення, повноти та своєчасності сплати податку з доходів фізичних осіб, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 02.04.2014 року по 31.12.2015 року.

За результатами перевірки складено акт від 06.06.2016 року № 2058/20-30-13-04-06, яким встановлено порушення пп.49.18.2 п 49.18 ст. 49, п.177.10 ст.177, п. 177.2 ст. 177, ст. 176 ПК України, ст. 7.1.5 п.7.1 ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»

Порушення, встановлені актом перевірки стали підставою для винесення

податкового повідомлення-рішення від 17.06.2016 року № 0002601304, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 190958,07 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 47909,51 грн.;

податкового повідомлення - рішення від 17.06.2016 року № 0002611304, яким збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору на суму 14750,00 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 3687,50 грн.;

рішення від 17.06.2016 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 1045,30 грн.;

вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 06.06.2016 року Ф-23Ф на суму 10454,30 грн.

Перевіряючи оскаржувані рішення відповідача на відповідність положенням ч.3 ст.2 КАС України суд зазначає наступне.

Податкове повідомлення-рішення від 17.06.2016 року № 0002601304, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 190958,07 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 47909,51 грн.

Із дослідженої в судовому засіданні розрахунку податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих самозайнятою особою за 2015 рік судом встановлено, що за основним видом діяльності 46.19 позивачем визначено суму чистого оподатковуваного доходу у розмірі 31990,15 грн. (гр. 8 Декларації);

Вказана сума визначена з урахуванням положень п. 177.2 ст. 177 ПК України як різниця між сумою одержаного доходу у розмірі 1212217,61 грн. (р.4 Декларації) та вартістю документально підтверджених витрат, пов'язаних з господарською діяльністю, у тому числі :вартість документально підтверджених витрат, пов'язаних з господарською діяльністю у тому числі вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції - 983333,33 грн. (р.5 Декларації) + витрати на оплату праці та нарахування на заробітну плату - 115780,03 грн. (р.6 Декларації) + інші витрати-81114,10 грн. (р.7 Декларації)

В акті перевірки Відповідач зазначає, що заниження чистого доходу відбулося внаслідок завищення витрат придбаних ТМЦ (р.5 Декларації), а саме: до складу валових витрат віднесено документально не підтверджені витрати, пов'язані з господарською діяльністю позивача по взаємовідносинам з ТОВ «БТС Інвест», що призвело до завищення витрат на вартість придбаних ТМЦ та як наслідок заниження бази оподаткування.

Проте суд не погоджується з такою позицією відповідача з огляду на наступне.

Згідно з підпунктами 14.1.191, 14.1.202 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) постачання товарів - це будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду; продаж (реалізація) товарів - це продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

За приписами пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10 - 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно із пунктом 177.2 статті 177 ПК України, об'єктом оподаткування фізичних осіб-підприємців є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

Відповідно до п. 177.4 ст. 177 ПК України до переліку витрат фізичної особи-підприємця, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені затрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III вказаного Кодексу.

За змістом п.138.1 ст.138 ПК України у ред. чинній на момент виникнення спірних відносин витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Так відповідно до п.138.4,138.6 ст.138, п.14.1.228 ст. 14 ПК України собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу - витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу. Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Згідно Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" зі змінами та доповненнями податковий облік базується на даних бухгалтерського обліку при цьому, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції (ч.2 ст.3; ч.2 та 3 ст.9 Закону).

Судовим розглядом встановлено, що між позивачем та ТОВ «БТС Інвест» укладено договір комісії № 04/02/12/14 від 05.12.2014 року - а.с.58-62, відповідно до умов якого комісіонер зобов'язується за дорученням комітента здійснювати в інтересах останнього та на умовах найбільш вигідних для нього, від свого імені продаж товару, який належить комітенту (п.1.1. Договору)

Відповідно до ст.1011 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента. Отже, по суті, комісіонер укладає угоди на користь комітента з третіми особами, в яких він виступає від власного імені (продавець, як правило, навіть не знає, для кого саме придбавається товар), вчиняє дії для набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов'язків саме для себе, а не для комітента

З метою оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачене законодавством (ст. 44 ПК України).

Фізичні особи - підприємці (крім осіб, які обрали спрощену систему оподаткування обліку та звітності) згідно з пунктом 177.10 статті 177 ПК України зобов'язані вести Книгу обліку доходів, форму і порядок ведення якої затверджено наказом Міністерства доходів і зборів України від 15.12.2011 № 1637 (у ред. чинній на момент виникнення спірних правовідносин)

Матеріалами справи підтверджено, що передача ТМЦ від ТОВ «БТС Інвест» на адресу позивача здійснена на підставі накладних від 08.12.2014 року № 0812/99, від 02.01.2015 року № 0201/22, копії яких містяться у матеріалах справи.

Факт перерахування коштів комітенту підтверджується платіжними дорученнями № 124 від 30.01.2015 року на суму 310000,00 грн., від 22.01.2015 року № 118 на суму 870000,00 грн., від 30.12.2014 року № 106 та випискою по рахунку, копії яких містяться у матеріалах справи. Вказані операції відображені у Книзі обліку доходів - а.с.40-42.

Щодо посилань представника відповідача в судовому засіданні на неналежне підтвердження суми витрат первинними бухгалтерськими документами та ненадання до перевірки первинних документів, то суд вважає їх необґрунтованими, з наступних підстав.

Згідно пункту 86.1 статті 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками.

Відповідно до пункту 3 розділу 1, пункту 7 розділу 4 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації № 984 від 22 грудня 2010 року, та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 року за № 34/18772, акт є виключно носієм доказової інформації про виявлені податковим органом під час проведення перевірки порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, обов'язковим документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.

Із дослідженого в судовому засіданні акту перевірки (а.с. 21, 23) судом встановлено, що перевірка проведена на підставі відомостей відображених в декларації про отримані доходи, наданими до перевірки первинними документами, що підтверджують понесені витрати, безпосередньо пов'язані з отриманням доходу - договори, накладні, банківські виписки, відомості про рух коштів на розрахункових рахунках, відомості книги обліку доходів. Розділ 2.2.1 акту не містить жодних зауважень щодо порядку ведення Книги та відповідно відомостей про ненадання останньої до перевірки.

Із долученого до матеріалів справи акту перевірки судом встановлено, що підставою не підтвердження витрат є посилання податкового органу на бази даних ГУ ДФС у Харківській області - а.с.21, відповідно до яких ТОВ «БТС Інвест» має стан 8, свідоцтво платника ПДВ анульовано, підприємство не спеціалізується на продажі одягу, остання звітність подана у січні 2015 року, тощо.

З цього приводу суд зазначає, що порушення порядку здійснення господарської діяльності контрагентом позивача не може впливати на результати діяльності позивача і не може бути підставою для притягнення позивача до відповідальності.

Згідно приписів ч. 2 ст. 8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, відповідно в п.57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі "Булвес" АД проти Болгарії від 22.01.2009 року судом зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами.

Отже, позивач не може нести наслідків за невиконання контрагентом його зобов'язань. Такі вимоги, відповідно до зазначеного рішення Європейського суду з прав людини є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Суд вважає, що у вказаних відносинах позивач є "правомірним отримувачем" результатів вчинених правочинів, оскільки в судовому засіданні податковим органом в порядку ст.11 КАС України не доведено, того що умови договору комісії від 05.12.2014 року № 04.02.2014 року не виконані або виконані власними силами позивача.

Тому, якщо контрагент позивача не виконав своїх зобов'язань за договором комісії або неналежним чином вів податкову та бухгалтерську звітність, відповідальність та відповідні негативні наслідки мають наставати саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою вважати неправомірним формування валових витрат позивачем, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо його формування та при фактичному здійсненні господарської операції має документальні підтвердження розміру свого чистого доходу.

Подані позивачем первинні документи обліку є достатніми доказами фактичного виконання операцій; спірні господарські операції підтверджені належними первинними документами, що на думку суду свідчить про реальність господарських операцій та виключає неправомірність їх відображення у податковому обліку позивача.

Щодо податкового повідомлення - рішення від 17.06.2016 року № 0002611304, яким збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору на суму 14750,00 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 3687,50 грн.; рішення від 17.06.2016 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 1045,30 грн. та вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 06.06.2016 року Ф-23Ф на суму 10454,30 грн., то суд вважає їх такими, що також підлягають скасуванню, оскільки вони є похідними від встановленого порушення позивачем положень Податкового кодексу в частині формування чистого прибутку, який є базою оподаткування зі сплати військового податку та єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування за відповідні періоди.

Крім того суд зауважує, що вказані рішення містять у собі посилання на акт перевірки позивача від 06.06.2016 року № 002058/1304/НОМЕР_4, проте в судове засідання в силу положень ст.11 КАС України вказаний акт відповідачем - суб'єктом владних повноважень не наданий.

Відповідно до ст. 11, 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При зазначених обставинах, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу в порядку, визначеному ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 94, 160-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова ГУ ДФС у Харківській області про скасування рішень та вимоги - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова ГУ ДФС у Харківській області від 17.06.2016р. №0002601304 та №0002611304.

Скасувати рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова ГУ ДФС у Харківській області від 17.06.2016р. №0002621304.

Скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова ГУ ДФС у Харківській області від 06.06.2016р. №Ф-23Ф.

Стягнути з Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (код 39859805) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (код НОМЕР_4) судовий збір в розмірі 2698 (дві тисячі шістсот дев`яносто вісім) грн. 04 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня отримання копії постанови апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції.

Постанова в повному обсязі виготовлена 25 липня 2016 року.

Суддя А.В. Зінченко