Постанова № 59163069, 20.07.2016, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2016 року Чернігів Справа № 825/1098/16

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Непочатих В.О.,

при секретарі Ул'яничеві М.В.,

за участю представників позивача Цукор О.В., Філоненко І.П., представників відповідача Паншиної І.В., Степуренко О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «МЕНА ПАК» до Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

ПАТ «МЕНА ПАК» звернулось до суду з адміністративним позовом до Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 27.05.2016 № 0001821400, № 0001831400, № 0001801400, № 0001811400.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що всупереч викладеним в акті перевірки № 196/14/00383260 від 05.05.2016 висновкам, на підставі яких прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, господарські відносини між позивачем та ТОВ «ДЕЛЬКАР ГРУП», ТОВ «БУМПАК ПЛЮС», ТОВ «БІЗНЕС ОУШЕН», ТОВ «ПРОМІНВЕСТ 2012» мали реальний характер, що підтверджується наданими на перевірку належним чином оформленими первинними документами. Зазначає, що відповідачем не досліджувались фактичні обставини конкретних правочинів, а використано лише інформацію з актів інших ДПІ, які не містять жодного доведеного факту та не могли братися до уваги відповідачем, оскільки за результатами складання актів не було прийнято жодного податкового повідомлення-рішення.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили суд їх задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали повністю та пояснили, що в ході перевірки позивачем було надано, зокрема, акти виконаних робіт, які не містять доказів розроблення маршруту перевезення, пошуку перевізника. Стверджують, що в актах виконаних робіт перелічено виключно види наданих послуг, які мають загальний характер і не носять інформації, згідно якої можливо зробити висновок щодо реального виконання цих послуг. Крім того, згідно актів про неможливість проведення зустрічної звірки контрагенти позивача ТОВ «ДЕЛЬКАР ГРУП», ТОВ «БУМПАК ПЛЮС», ТОВ «ПРОМІНВЕСТ 2012» відсутні за своїм місцезнаходженням.

Вислухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідачем проведена документальна планова виїзна перевірка ПАТ «МЕНА ПАК» (код ЄДРПОУ 00383260), з питань дотримання податкового, валового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної фіскальної служби за період з 01.01.2013 по 31.12.2014, за результатами якої складено акт від 05.05.2016 № 196/14/00383260 (а.с. 23-94).

Згідно висновків, викладених в акті, під час перевірки було встановлено, порушення вимог підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 138.2 статті 138, підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138, підпунктів 139.1.1, 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток по декларації за 2014 рік на суму 463917,00 грн. та заниження податку на прибуток, який підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету на загальну суму 421075,00 грн. в тому числі за 2013 рік - 194197,00 грн., за 2014 рік - 226878,00 грн.; порушення вимог пунктів 200.1, 200.2, 200.3 статті 200, пункту 138.2 статті 138, підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138, підпунктів 139.1.1, 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету всього у сумі 309232,00 грн., у тому числі за: березень 2013 року - 2550,00 грн., за квітень 2013 року - 15167,00 грн., за травень 2013 року - 20367,00 грн., за червень 2013 року - 18463,00 грн., за липень 2013 року - 15580,00 грн., за серпень 2013 року - 20827,00 грн., за вересень 2013 року - 17600,00 грн., за жовтень 2013 року - 21832,00 грн., за листопад 2013 року - 19130,00 грн., за грудень 2013 року - 11003,00 грн., за січень 2014 року - 25790,00 грн., за лютий 2014 року - 38490,00 грн., за березень 2014 року - 68350,00 грн., за серпень 2014 року - 13933,00 грн., за жовтень 2013 року - 150,00 грн. та завищення суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних звітних (податкових) періодів на суму 86543,00 грн., в тому числі за травень 2014 року - 63963,00 грн., за липень 2014 року - 22580,00 грн., порушення вимог пункту 51.1 статті 51, пункту 167.1, абзаців «а», «б», «г» пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, вимог розділу ІІІ Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом ДПА України від 21.01.2014 № 49, що призвело до подачі податкового розрахунку за ІІ квартал 2014 року (від 01.08.2014, вхідний № 9044204288) з помилками.

Такі висновки відповідача ґрунтується на тому, що при перевірці не було підтверджено реальність здійснення господарських відносин між ПАТ «МЕНА ПАК» та контрагентами: ТОВ «ДЕЛЬКАР ГРУП», ТОВ «БУМПАК ПЛЮС», ТОВ «БІЗНЕС ОУШЕН», ТОВ «ПРОМІНВЕСТ 2012».

На підставі вказаного акту відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення від 27.05.2016 № 0001821400 про збільшення суми грошових зобов'язань з податку на додану вартість в розмірі 386540,00 грн. (309232,00 грн. за основним платежем та 77308,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями); від 27.05.2016 № 0001831400, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 86543,00 грн. та нараховано штрафну санкцію в розмірі 21636,00 грн.; від 27.05.2016 № 0001801400, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 526344,00 грн., в тому числі за податковим зобов'язанням 421075,00 грн., за штрафними санкціями 105269,00 грн.; від 27.05.2016 № 0001811400, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 463917,00 грн. (а.с. 15-22, т. 1).

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.

Частиною першою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з абзацом одинадцятим статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина друга статті 9 вказаного Закону).

Отже, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковим кредитом визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (пункт 44.1. статті 44 Податкового кодексу України).

Згідно підпункту «а» пункту 198.1, пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11. статті 201 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричинили реальні зміни майнового стану платника податків.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем з ТОВ «ДЕЛЬКАР ГРУП», ТОВ «БУМПАК ПЛЮС», ТОВ «БІЗНЕС ОУШЕН» були укладені договори на транспортно-експедиційне обслуговування від 01.08.2013 № 010813-08, від 01.08.2013 № 08/13-1, від 03.02.2014 № 32, а з ТОВ «ПРОМІНВЕСТ 2012» було укладено договір про надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажу від 01.03.2013 № 103 (а.с. 126-139, т. 1).

Відповідно до умов договорів між позивачем та ТОВ «ДЕЛЬКАР ГРУП», ТОВ «БУМПАК ПЛЮС» (пункти 1.1, 1.2) експедитор від свого імені та за рахунок замовника забезпечує здійснення перевезення вантажів замовника автомобільним транспортом у міському, приміському й міжміському сполученні. Експедитор в інтересах замовника виконує пов'язані з перевезенням транспортно-експедиційні операції: розроблення маршруту перевезення; пошук перевізника; організація забезпечення відправлення та одержання вантажу; інші операції, пов'язані з перевезенням.

За умовами договору між позивачем та ТОВ «БІЗНЕС ОУШЕН» (пункт 1.1) замовник доручає, а експедитор бере на себе зобов'язання організувати за рахунок замовника транспортно-експедиційне обслуговування вантажів замовника по території України. Під транспортно-експедиційним обслуговування згідно з пунктом 1.1 цього договору мається на увазі, але не обмежується ними: а) організація перевезення вантажів різними видами транспорту; б) забезпечення оптимального транспортного обслуговування; в) виконання робіт, пов'язаних з прийомом, складуванням збереженням та перевезенням вантажів; г) забезпечення збереження вантажів під час їх перевезення і зберігання; д) оформлення товарно-транспортної документації; е) страхування вантажів і своєї відповідальності; є) оформлення документів і організація робіт відповідно до митних, карантинних та санітарних вимог; ж) надання підготовленого транспорту; з) надання додаткових і супутніх транспортно-експедиційних послуг, передбачених даним договором.

Згідно умов договору між позивачем та ТОВ «ПРОМІНВЕСТ 2012» (пункт 1.1) замовник від свого імені або за дорученням організації, з яким має прямі договірні відносини, замовляє й надає для перевезення вантажі, а перевізник зобов'язується здійснювати їх перевезення автомобільним транспортом у міському та міжміському сполученні на території України.

Позивачем на підтвердження виконання умов даних договорів з ТОВ «ДЕЛЬКАР ГРУП», ТОВ «БУМПАК ПЛЮС», ТОВ «БІЗНЕС ОУШЕН», ТОВ «ПРОМІНВЕСТ 2012» були надані суду копії рахунків-фактур, актів виконаних робіт, податкових накладних, товарно-транспортних накладних, оборотно-сальдових відомостей по рахунку (а.с. 139-155, т. 1; т. 2-15; а.с. 1-56, т. 16).

Всі зазначені вище первинні бухгалтерські документи оформлені у відповідності до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та повністю відображають реальність проведених господарських операцій.

Так, виписані по вищезазначеним операціям податкові накладні містять відомості про місцезнаходження покупця та продавця, зміст наданих послуг, їхню вартість, та в повному обсязі відповідають вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності. Будь-яких порушень щодо оформлення податкових накладних як під час проведення первинної перевірки, так і під час перевірки в межах розгляду скарги не встановлено, зауваження до змісту та форми зазначених документів відсутні. За таких обставин, підстави для невключення сум податку на додану вартість по вказаним податковим накладним до складу податкового кредиту позивача відсутні.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на недоліки в актах виконаних робіт, наданих на підтвердження вказаних господарських операцій, та зазначає, що нормативно-правовими актами не встановлено чіткої норми щодо обов'язкового відображення в таких первинних документах відомостей щодо розроблення маршруту перевезення, пошуку перевізника, а інформація, зазначена в наданих до матеріалів справи актах виконаних робіт, містить зміст наданих послуг та їх вартість, та в повній мірі надає можливість ідентифікувати господарську операцію. Крім того, наданими доказами підтверджується факт отримання позивачем послуг і реальність вчинених господарських операцій.

Стосовно посилань відповідача на акти про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «БІЗНЕС ОУШЕН», ТОВ «БУМПАК ПЛЮС», ТОВ «ПРОМІНВЕСТ 2012» суд зазначає, що зі змісту актів вбачається, що фактично первинні документи, які знаходяться у вказаних підприємств, під час перевірки не досліджувалися, а тому твердження податкового органу щодо не підтвердження господарських правовідносин даного платника податків з контрагентами не можна вважати обґрунтованими та доведеними.

Окрім того, згідно з абзацом п'ятим пункту 86.7 статті 86 Податкового кодексу України контролюючим та іншим державним органам забороняється використовувати акт перевірки як підставу для висновків стосовно взаємовідносин платника податків з його контрагентами, якщо за результатами складення акта перевірки податкове повідомлення-рішення не надіслано (не вручено) платнику податків або воно вважається відкликаним відповідно до статті 60 цього Кодексу.

Відповідачем не надано суду жодного податкового повідомлення-рішення прийнятого на підставі актів від 28.03.2014 № 159/20-30-22-03/33815343, від 30.05.2014 № 1419/2203/38830759 та від 30.10.2013 № 353/20-33-22-03-07/38278365 про неможливість проведення зустрічної звірки, що свідчить про безпідставність їх використання під час проведення перевірки стосовно взаємовідносин платника податків з його контрагентами.

Не є належним доказом нереальності господарських операцій, вчинених позивачем, і данні АІС «Податковий блок» стосовно контрагентів останнього, адже неналежне виконання податкових зобов'язань контрагентами позивача тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цих осіб. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Також не заслуговують на увагу доводи відповідача про те, що під час проведення перевірки були відібранні пояснення у власників та водіїв транспортних засобів, які не підтвердили наявності у них договірних відносин з контрагентами позивача, оскільки вказані пояснення не стосуються договірних відносин, які виникли між позивачем та ТОВ «ДЕЛЬКАР ГРУП», ТОВ «БУМПАК ПЛЮС», ТОВ «БІЗНЕС ОУШЕН», ТОВ «ПРОМІНВЕСТ 2012».

Посилання відповідача в акті перевірки на лист Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України № 31/27-836 від 07.04.2016 (а.с. 193, т.1) про відсутність реєстрації номерних знаків АІ9301АО, АА0586ІС, АІ2645ВК, АІ7389СТ за жодним транспортним засобом, суд вважає безпідставними, оскільки дана інформація надана станом на 04.04.2016, а перевезення вантажів відбувалося у 2013-2014 роках.

Рішеннями Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява №803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03), Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03) визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Відповідач не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податків, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які могли допустити його контрагенти, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій було одержання позивачем податкової вигоди.

З урахуванням того, що позивачем надано первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю його контрагентів, які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення, суд вважає, що висновки відповідача про нереальність господарських операцій, вчинених за участю позивача та його контрагентів з мотивів неспрямованості правочинів на реальне настання наслідків, є такими, що ґрунтуються на припущеннях. У ході судового розгляду справи відповідачем не надано допустимих та достатніх доказів для підтвердження порушення позивачем податкового законодавства.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.05.2016 № 0001821400, № 0001831400, № 0001801400, № 0001811400.

Згідно з частинами першою та другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що адміністративний позов ПАТ «МЕНА ПАК» необхідно задовольнити повністю.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тому, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Чернігівській області на користь ПАТ «МЕНА ПАК» підлягають присудженню здійснені ним документально підтверджені судові витрати в розмірі 22274,71 грн.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Публічного акціонерного товариства «МЕНА ПАК» - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Чернігівській області від 27.05.2016 № 0001821400, № 0001831400, № 0001801400, № 0001811400.

Присудити здійснені Публічним акціонерним товариством «МЕНА ПАК» (код ЄДРПОУ 00383260) судові витрати в розмірі 22274,71 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Чернігівській області (код ЄДРПОУ 39392183).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.О. Непочатих