Постанова № 59162967, 20.07.2016, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2016 року справа № 823/761/16

12 год. 25 хв. м.Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Бабич А.М.,

за участю:

секретаря судового засідання - Попельнухи Ю.І.,

представника позивача - не прибув,

представника відповідача 1 - не прибув,

представників відповідача 2: Савченко О.М., Кирпи Т.М. (згідно з довіреностями),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ТОВ "Монастирищенська виробничо-впроваджувальна фірма "Енергетик" до Христинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області, Уманської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення,

УСТАНОВИВ:

21.06.2016 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Монастирищенська виробничо-впроваджувальна фірма "Енергетик" (далі - позивач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.01.2016 №0000012200 Христинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області (далі - відповідач 1).

До участі у справі залучено Уманську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Черкаській області (далі - відповідач 2), до діяльності якої приєднується відповідач 1.

Позов мотивований тим, що оскаржуване рішення прийнято за відсутності податкового порушення. Зокрема, позивач стверджував, що правочини з його контрагентами у липні 2015 року відбувалися реально, про що свідчать наявні у нього документи бухгалтерського та податкового обліку.

Відповідачі у справі заперечували проти задоволення позову посилаючись на те, що оскаржуване рішення прийнято із-за виявленого допущення позивачем податкового порушення у формі взяття податкового кредиту за операціями, що не мали реального характеру.

Заслухавши пояснення та доводи представників сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає, з огляду на таке.

Позивач створений як юридична особа з 15.11.2000 (код ЄДРПОУ 31100615).

Суд встановив, що на підставі наказу від 14.12.2015 №124 та направлення від 21.12.2015 №46 службова особа відповідача 1 провела документальну позапланову виїзну перевірку дотримання позивачем вимог податкового законодавства у липні 2015року під час правовідносин з ТОВ "Укр Логістік" і ТОВ "Вторпромтрудресурс". За наслідками перевірки складений акт від 30.12.2015 №29/23-24-22-009/31100615 (далі - акт перевірки).

В акті зафіксовано допущення порушення позивачем п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 (далі - ПК України), в результаті чого у т.ч. завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту за липень 2015 року на загальну суму податку на додану вартість (далі - ПДВ) (20%) - 3453,00грн., внаслідок його взяття за податковими накладними (далі - ПН) від вищевказаних підприємств за операціями, що реально не відбувалися.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідач 1 прийняв оскаржуване ППР від 28.01.2016 №0000012200, яким зменшив розмір від'ємного значення ПДВ на суму 3453,00грн., що відображена в його декларації з ПДВ за липень 2015року.

Для вирішення спору суд врахував, що за вказаною декларацією позивач задекларував: податкові зобов'язання з ПДВ на суму 1379140,00грн., податковий кредит - 1370635,00грн., а також від'ємне значення ПДВ (рядок 19) - 3453,00грн.

За наслідками вказаної податкової перевірки відповідач 1 не підтвердив включений згідно з додатком 5 до декларації з ПДВ за липень 2015 року податковий кредит згідно з податковими накладними (далі - ПН) від ТОВ "Укр Логістік": від 21.07.2015 №9, від 23.07.2015 №12 та від 28.07.2015 №17 на загальну суму ПДВ 81866,67грн., - а також ПН від ТОВ "Вторпромтрудресурс": від 01.07.2015 №1, від 15.07.2015 №2, від 17.07.2015 №3 та №4, від 21.07.2015 №5, від 31.07.2015 №6 на загальну суму ПДВ - 218031,19грн., - що вплинуло на значення вищевказаного рядка №19 згаданої декларації.

З огляду на викладене суд керувався положеннями Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України).

Право на формування податкового кредиту виникає у разі реального здійснення правочинів відповідно до вимог ст.198 ПК України. Отже формування податкового кредиту за рахунок безпідставного віднесення на витрати відповідних сум за договірними зобов'язаннями не вважається правомірним.

Згідно з підп. "а" пункту 198.1 ст. 198 ПК України у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг виникає право на віднесення сум податку до податкового кредиту. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3 ст.198 ПК України).

Пунктом 198.6 ст.198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже право на податковий кредит виникає лише у випадку реального виконання правочинів та обґрунтованого формування витрат.

Згідно з підп.14.1.27. п.14.1 ст.14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі - Закон України №996-XIV) визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Вони повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Водночас ст.4 Закону України №996-XIV встановлений принцип превалювання сутності над формою, тобто, операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Обов'язковими реквізитами первинних документів відповідно до п.2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, є: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Згідно з пунктами 2.15-2.16 Положення забороняється приймати до виконання первинні бухгалтерські документи на операції, що суперечать законодавчим актам.

Суд встановив, що ПН від ТОВ "Укр Логістік" виписані до договору від 01.06.2015 №0106-15 купівлі-продажу, предметом якого є передача у власність позивачу обладнання на умовах, визначених договором.

На підтвердження придбання товару у позивача наявні видаткові накладні (далі - ВН) на придбання двох пальників газових з номенклатурою R515M-.PR.L.UA.VS 8.50 EA від 04.09.2015 №53.

Найменування, кількість, вартість та строк поставки товару згідно з умовами п.1.2. вказаного договору визначаються рахунками-фактурами. При цьому, у наведеній ВН відсутнє розшифрування підпису особи, що отримувала товар, номери та дати видачі довіреностей на отримання ТМЦ, а отже не підтверджено отримання товару конкретною особою, яка підписала ВН.

Обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і щодо сплати ПДВ) первинними документами покладається на платника, позаяк саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат (правова позиція Вищого адміністративного суду України у справі К/800/30610/13 від 13 березня 2014 року).

На підтвердження використання їх у власній господарській діяльності позивач надав суду копії накладних на внутрішнє переміщення товару на складі, акти списання та ВН на реалізацію їх у готовому виробі - котлі. З даних цих документів суд встановив, що придбані у липні 2015 року пальники використані та продані у готовому виробі ТОВ «ТЕФФ» 17 вересня 2015 року згідно з ВН №154.

Проаналізувавши дані витягу з Єдиного державного реєстру податкових накладних суд встановив, що ТОВ «Укрлогістик» до жовтня 2015 року газові пальники з номенклатурою, що була продана позивачу, не придбавав. Лише 31.10.2015 року він придбав у ТОВ «ЮПІТЕР ПЛЮС» пальник газовий такого виду та номенклатури в кількості 1шт.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що ВН щодо придбання 2шт. газових пальників не відбулося.

Також суд встановив, що ПН від ТОВ "Вторпромтрудресурс" виписані до ВН на придбання труб від 03.06.2015 №78 (труба 51*3 ст.20 ДСТУ 8732-78), від 14.07.2015 №79 (труба 51*3 ст.20 ДСТУ 8732-78), від 24.07.2015 №81 (труба 820*9 ст.20 ДСТУ 10706), від 19.08.2015 №84 (труба 27*3 ст.20 ДСТУ 8734-75 L8000), від 21.09.2015 №87 (труба 28*3 ст.20 ДСТУ 8734-75 L9000), від 25.09.2015 №88 (труба 28*3 ст.20 ДСТУ 8734-75 L9000) на загальну суму ПДВ 300749,15грн.

Суд врахував, що позивач вищевказані ВН складені без укладання відповідного договору поставки.

Зважаючи на вартість, номенклатуру та обсяг товару, суд врахував пункти 2,3 ч.1 ст. 208 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), яким передбачено, що для правочинів між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу, а також правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу (правочини, що виконуються сторонами у момент їх виникнення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність), письмова форма є обов'язковою.

Жодних таких доказів, у т.ч. про наявність будь-яких домовленостей з контрагентом про кількість, якість, строки поставки позивач не надав.

Відповідно до ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Ч.1 ст.712 ЦК України встановлено істотні умови для договору поставки: вид товару та строк (строки), в який він повинен бути переданий у власність покупця. Додатково за ст.266 Господарського кодексу України - кількість і якість, комплектність, номенклатура і асортимент (сортамент), порядок поставки (навантаження та відвантаження, доставка).

Тому суд дійшов висновку, що сторони не досягли погодженої волі щодо всіх істотних умов договору, що викликає сумнів у реальності його виконання.

Суд врахував, що наведені ВН не містять розшифрування підпису особи, що отримувала товар, номери та дати видачі довіреностей на отримання ТМЦ, а отже не підтверджено отримання товару конкретною особою, яка підписала ВН.

Дослідивши ВН з накладними на внутрішнє переміщення товару, актами на списання та ВН на реалізацію котлів суд встановив, що використання такої кількості товару, у т.ч. виготовлення готового виробу у формі котла наступного за датою виписки ВН дня, не узгоджується з урахуванням часу на виконання такого виду і складності робіт, необхідності затрати трудових ресурсів. Крім того, акти списання труб зі схожою номенклатурою стосується товарів із нижчою вартістю, наж закупівельна ціна у ВН вказаного контрагента.

Крім того суд встановив відсутність товарно-транспортних накладних (далі - ТТН) на переміщення труб і газових горілок від вищевказаних контрагентів.

Відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу від 14.10.97 № 363 (далі - Правила № 363), ТТН (форма №1-ТН) - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Крім того, первинна транспортна документація відноситься до первинних документів, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів (п.11.1 Правил №363).

Вимоги до оформлення ТТН передбачені пунктом 11.6 Правил №363. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Врахувавши викладене, суд дійшов висновку, що відсутність належним чином оформлених ТТН на вищевказану кількість і габарити відповідних видів та розмірів товару є додатковим доказом безтоварності господарських операцій позивача зі вказаними контрагентами.

Надані позивачем подорожні листи від 08.07.2015 та від 22.07.2015 свідчать, що водій здійснював виїзд декількома днями пізніше, ніж дата їх виписування, а також дати виписування ВН та ПН. Отже поставка товару не могла відбутися в дати виписування первинно-бухгалтерського документа, а ПН виписані з порушенням правила першої події. Хоча на підставі п.187.1. ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Тому вищевказані ПН не надавали позивачу права на взяття на їх підставі відповідних сум податкового кредиту.

Крім того, суд врахував, що вказані контрагенти позивача не є виробниками товару, зазначеного у ВН, не відображали у цьому періоді їх придбання в інших постачальників і основні фонди для можливості зберігати такий товар. Крім того, надані сертифікати відповідності суд не врахував, оскільки правочини зі вказаними у них виробниками не відображені у їх податковій звітності, а отже не доведено їх відношення як доказів до предмету спору.

У зв'язку з вищевикладеними обставинами справи суд дійшов висновку, що реально господарські відносини за вказаними документами у зазначений період між позивачем та наведеними контрагентами з урахуванням часу, місця та необхідності затрати зазначених ресурсів не відбувалися, а їх складення було направлено на отримання податкової вигоди.

Врахувавши завдання адміністративного судочинства згідно зі ст.2 КАС України суд дійшов висновку, що при прийняті оскаржуваного ППР відповідач діяв правомірно, а позовні вимоги є безпідставними і задоволенню не підлягають.

Взявши до уваги безпідставність позовних вимог у суду відсутні підстави для повернення позивачу сплаченого судового збору.

Керуючись ст.ст.94, 160-165, 254-256 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Монастирищенська виробничо-впроваджувальна фірма "Енергетик" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.01.2016 №0000012200 Христинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області - відмовити повністю.

2. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з моменту отримання повного її тексту. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

3. Копії постанови направити особам, які брали участь у справі.

Суддя А.М. Бабич

Повний текст постанови виготовлений 25.07.2016