Постанова № 59162433, 18.07.2016, Луганський окружний адміністративний суд

12.2

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 липня 2016 рокуСєвєродонецькСправа № 812/1574/15

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Борзаниці С.В.,

при секретарі судового засідання Ждановій Г.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сєвєродонецьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Полтавського обласного військового комісаріату, Військова частина - польова пошта В 2950 про стягнення грошового забезпечення та винагороди за участь в антитерористичній операції, -

ВСТАНОВИВ:

04 листопада 2015 року до суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі-позивач) до Полтавського обласного військового комісаріату (далі-відповідач) про визнання бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно наказу №47 від 18.08.2014 він був мобілізований до Збройних сил України, а саме: у військову частину ВО 624, яка в подальшому була перейменована у військову частину В 2950. За період з 28.01.2015 по 17.07.2015 йому не виплачувалися у повному обсязі належні грошові винагороди. В період з 14.02.2015 по 15.03.2015 він знаходився у відпустці, відпускні також виплачувалися. 17.07.2015 він був демобілізований. Після демобілізації йому не виплачені демобілізаційні виплати, які йому належать відповідно до чинного законодавства України.

На підставі викладеного, після уточнення позовних вимог остаточно, просив стягнути з відповідача на його користь виплати: грошове забезпечення з 12.01.2015 по 12.03.2015 в сумі - 10305,73 грн.; грошове забезпечення з 13.03.2015 по 17.07.2015 в сумі - 12483,70 грн.; винагороду за участь в АТО за період з 13.03.2015 по 30.06.2015 в сумі 10838,70 грн.; грошове забезпечення згідно наказу № 214 від 17.07.2015 в сумі 13331,49 грн.

Позивач в судове засідання не прибув, подано заяву про розгляд справи без участі позивача. Позовні вимоги підтримує повністю.

Представник Полтавського обласного військового комісаріату в поданому письмовому поясненні позов не визнав з наступних підстав.

Солдат ОСОБА_1 проходив військову службу в військовій частині польова пошта В0624, яка перебуває на фінансовому забезпеченні в Полтавському обласному військовому комісаріаті, який здійснював виплату грошового забезпечення солдату ОСОБА_1 на підставі наказів і роздавальних відомостей, що складались фінансовим органом військової частини польова пошта В0624, військовослужбовцем якої він був. Грошове забезпечення виплачувалось через картковий рахунок ПАТ КБ «Приватбанк».

На підставі наказу командира військової частини польова пошта В0624 від 01.01.2015 №11 солдат ОСОБА_1 увільнений від займаної посади та зарахований у розпорядження командувача Сухопутних військ Збройних Сил України з утриманням на всіх видах забезпечення та у списках особового складу 24 окремого штурмового батальйону. Протягом двох місяців йому виплачувалось грошове забезпечення, яке він отримував за штатною посадою на день звільнення з посади. Після закінчення перших двох місяців позивачу виплачувався тільки оклад за військовим званням з лютого 2015 року (оклад за військовим званням «солдат» - 30 грн.)

Після звільнення з військової служби за вересень 2015 солдату ОСОБА_1 виплачено 2515,51 грн.

Щодо виплат по демобілізації зазначив, що додаткові виплати, а саме додаткова щомісячна грошова винагорода в розмірі 60% з 01по 17 липня у розмірі 125% посадового окладу, позивачу виплачуватися не повинна, оскільки він перебував у розпорядженні командувача Сухопутних військ Збройних Сил України з утриманням на всіх видах забезпечення та у списках особового складу 24 окремого штурмового батальйону.

Стосовно виплати винагороди за участь в АТО зазначив, що згідно з інформацією, яка надана до військового комісаріату, позивач у секторі після 31.12.2014 не перебував, а тому таку винагороду права не мав.

Просив в задоволенні позову відмовити, розгляд справи проводити без його участі.

Представник військової частини польова пошта В2950 Міністерства оборони України в поданому письмовому запереченні позов не визнав, мотивуючи тим, що на підставі наказу командира військової частини - польова пошта В 0624 від 01.01.2014 №11 позивач був увільнений від займаної посади та зарахований у розпорядження командувача Сухопутних військ Збройних Сил України з утриманням на всіх видах забезпечення та у списках особового складу 24 окремого штурмового батальйону. У зв'язку з цим, виходячи з норм Інструкції №260, позивачу, із дня, наступного за днем звільнення від займаної посади, протягом двох місяців виплачувалось грошове забезпечення, яке він отримував за штатною посадою на день звільнення з посади. Після закінчення перших двох місяців позивачу виплачувався тільки оклад за військовим званням, який за законодавчими нормами складав 30 грн.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Частиною першою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Так, відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством інфраструктури, Державною службою з надзвичайних ситуацій, Службою безпеки, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Державною пенітенціарною службою, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації.

Підпунктом 1.3.1 пункту 1.3 розділу І Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затвердженої наказом Міністерства оборони України від 11 червня 2008 року №260 передбачено, що грошове забезпечення виплачується військовослужбовцям, які займають посади, передбачені штатами та штатними розписами (далі - штати) у апараті Міністерства оборони України, Генеральному штабі Збройних Сил України, органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів, установах та організаціях Збройних Сил України.

З 18 березня 2014 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №111 від 9 квітня 2014 року військовослужбовцям, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, грошове забезпечення виплачується в порядку та розмірах, установлених для осіб офіцерського складу, осіб рядового сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом.

Відповідно до п.п. 8.1., 8.1.12, Положення про фінансове господарство військової частини Збройних сил України, затвердженого наказом Міністра оборони України № 590 від 12 листопада 2010 року виплата грошового забезпечення військовослужбовцям здійснюється на підставі витягів з наказів за роздавальними відомостями.

Роздавальні відомості на виплату грошового забезпечення складаються фінансовим органом і підписуються командиром військової частини та начальником фінансового органу, а також особою, що склала відомість.

Судом встановлено, що відповідно до військового квитку серії НОМЕР_3 (а.с.14-15) та наказу командира військової частини польова пошта В2950 Міністерства оборони України від 17.07.2015 року №214 (а.с.7) ОСОБА_1 приймав участь у бойових діях в зоні проведення АТО в Луганській області в складі в/ч пп В2950 на посаді водія-електрика взводу зв'язку з 18.08.2014 по 17.07.2015.

Згідно витягу з наказу командира військової частини польова пошта В2950 Міністерства оборони України від 16.02.2015 року №50 (а.с.6) ОСОБА_1 знаходився у відпустці з 14.02.2015 по 15.03.2015. Як зазначено в наказі, підставою для надання відпустки - рапорт військовослужбовця від 12.02.2015.

Таким чином, судом встановлено, що позивач проходив військову службу в Збройних силах України та приймав участь в Антитерористичній операції у період з 18.08.2014 по 17.07.2015.

Відповідно до даних вікіпедії 24-й окремий штурмовий батальйон «Айдамр» це підрозділ Сухопутних військ Збройних Сил України, який раніш був 24-м батальйоном територіальної оборони «Айдар».

Наказом командира військової частини польова пошта В2950 Міністерства оборони України від 28 січня 2015 року №26, відповідно до спільної директиви Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних сил України від 17 січня 2015 року №Д-322/3дск, анульовано умовне найменування та поштову адресу військова частина польова пошта В0624, 92600, м. Сватове, н/к через Сватівський РВК; надано (введено) нове найменування та поштову адресу військова частина польова пошта В2950, 92600, м. Сватове, н/к через Сватівський РВК.

Наказом командира військової частини - польова пошта В2950 від 10.02.2015 за №43 солдата ОСОБА_1 зараховано у розпорядження командира окремого штурмового батальйону для подальшого призначення на вакантні посади (а.с.54).

Наказом командира військової частини - польова пошта В2950 від 17 липня 2015 року №89-РС солдата ОСОБА_1, водія-електрика радіорелейної станції взводу зв'язку штурмової роти, звільнено з військової служби у запас.

На виконання цього наказу командиром військової частини польова пошта В2950 (по стройовій частині) видано 17 липня 2015 року наказ за №214, згідно якого зобов'язано виплатити ОСОБА_1 винагороду за участь в АТО з 01 по 17 липня 2015 року, виплатити 4% від грошового забезпечення за 11 повних відслужених місяців за мобілізацію.

Однак, всупереч вимог зазначених нормативно-правових актів та документів, що надані суду в доказ отриманих коштів - розрахункові листи за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень 2015 року (а.с.133-136), розрахункова відомість №05/24 за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень 2015 року (а.с.137), позивачеві не було в повному обсязі виплачено грошове забезпечення за період з 12 січня 2015 року по 17 липня 2015 року та винагороду за участь в Антитерористичній операції за період з 13 березня 2015 року по 30 червня 2015 року.

Як вбачається з матеріалів справи, військова частина польова пошта В2950 знаходиться на грошовому забезпеченні в Полтавському обласному військовому комісаріаті, у зв'язку із зазначеним ОСОБА_1 мав бути прийнятий на грошове забезпечення до Полтавського обласного військового комісаріату.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, усі рішення та дії суб'єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.

Відповідно до частини першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом також приймається до уваги, що відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення.

Щодо сум, які підлягають стягненню, суд виходить з наступного.

Наказом Міністерства оброни України від 02.02.2015 №49 «Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення анти терористичних операцій», зареєстрованим і Міністерстві юстиції України 05.2.2015 за №135/26580 (у редакції, на день виникнення спірних правовідносин) (далі - Наказ №49), визначено розмір винагороди за безпосередню участь в АТО, а саме п.2 розділу ІІ встановлено, що розмір винагороди визначається, виходячи з розміру посадового окладу (у тому числі посадового окладу за посадою, до тимчасового виконання обов'язків (завдань) за якою допущено військовослужбовця), окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних додаткових видів місячного грошового забезпечення постійного характеру, премії, та повинен становити не менш як 3000 гривень на місяць. У разі участі у воєнних конфліктах чи АТО, інших заходах в умовах особливого періоду менше одного календарного місяця розмір винагороди визначається пропорційно дням участі, виходячи з її розміру, що становить не менш як 3000 гривень.

Відповідно до п.3 розділу ІІ цього наказу винагорода виплачується за час, обрахований з дня фактичного початку участі військовослужбовців (крім резервістів) у заходах, зазначених у пункті 1 цього розділу, до дня завершення такої участі, про що зазначається у відповідних наказах командирів (штабу АТО).

Таким чином, у період з 10.02.2015 по 17.07.2015 позивач ОСОБА_1 мав був отримати винагороду за особисту участь в АТО у розмірі:

- за лютий 2015 року: 3000 грн : 28 дн х 19 дн = 2031,71 грн.;

- за березень 2015 року : 3000 грн;

- за квітень 2015 року: 3000 грн;

- за травень 2015 року: 3000 грн;

- за червень 2015 року: 3000 грн;

- за липень 2015 року: 3000 грн : 31 дн. х 17 дн = 1645,16 грн.

Загальна сума винагороди за особисту участь ОСОБА_1 за період з 10.02.2015 по 17.07.2015 повинна складати 15676,87 грн.

З урахуванням виплачених ОСОБА_1 виплат у період за період лютий-вересень 2015 року у розмірі 2665,51 грн., підлягає стягненню на користь позивача сума грошового забезпечення за особисту участь ОСОБА_1 в АТО 10974,64 грн.

Крім того, відповідно до наказу командира військової частини - польова пошта В2950 від 17.07.2015 №214 (далі - наказ №214) (а.с.7), ОСОБА_1 гідний виплати додаткової щомісячної грошової винагороди у розмірі 60% з 01 по 17 липня 2015 року включно, тобто: 3000 грн : 31 дн. х 17 дн. х 60% = 897,10 грн.

Відповідно до наказу №214 ОСОБА_1 підлягає виплата грошової допомоги за 2015 рік та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у розмірі грошового забезпечення, тобто 3000 грн. х 2 = 6000 грн.

Також в наказі №214 зазначено, що позивач відповідно до наказу Міністерства оборони України від 12.02.2015 №60 «Про бюджетну політику МОУ на 2015 рік», гідний виплати премії з 01 по 17 липня 2015 року, включно у розмірі 125% від посадового окладу. Оскільки суду відповідачем не надано відомостей щодо окладу солдата ОСОБА_1, визначити суму премії, яка підлягає виплаті, без участі відповідача, не можливо.

Щодо виплати 4% від грошового забезпечення за 11 (одинадцять) повних відслужених місяців за демобілізацію, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 8 наказу Міністерства оборони України від 12.02.2015 №60 «Про бюджетну політику МОУ на 2015 рік» щомісячне грошове забезпечення військовослужбовців виплачувати з розрахунку:

основні види грошового забезпечення (оклад за військовим званням, посадовий оклад, надбавка за вислугу років);

надбавка за виконання особливо важливих завдань під час проходження служби (у відсотках посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років) військовослужбовцям, які залучаються Антитерористичним центром та його координаційними групами при регіональних органах Служби безпеки України до проведення заходів щодо запобігання терористичним проявам та їх припинення, за період виконання ними спеціальних завдань, пов'язаних з антитерористичною діяльністю, - 100 відсотків; військовослужбовцям, які за своїми функціональними обов'язками та положеннями про відповідні структурні підрозділи безпосередньо розробляють та проводять експертизу проектів нормативно-правових актів, - у розмірах, визначених наказом Міністра оборони України від 19 лютого 2008 року N 56 "Про виплату надбавки за виконання особливо важливих завдань військовослужбовцям, які безпосередньо розробляють, проводять експертизу проектів нормативно-правових актів" (зі змінами); іншим військовослужбовцям - 50 відсотків;

премія особам рядового, сержантського та старшинського складу - 125 відсотків посадового окладу; науковим та науково-педагогічним працівникам із числа військовослужбовців наукового та науково-педагогічного складу вищих військових навчальних закладів, які мають статус національних, Центрального науково-дослідного інституту Збройних Сил України, Центрального науково-дослідного інституту озброєння та військової техніки Збройних Сил України, Державного науково-дослідного інституту авіації та Державного науково-випробувального центру Збройних Сил України - 105 відсотків посадового окладу; іншим військовослужбовцям - 90 відсотків посадового окладу. Преміювання військовослужбовців апарату Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України, органів військового управління та структурних підрозділів, безпосередньо підпорядкованих Міністерству оборони України та Генеральному штабу Збройних Сил України, Національного університету оборони України імені Івана Черняховського здійснюється за окремими рішеннями Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення. Командиру військової частини А0515 надається право визначати розмір премії для преміювання військовослужбовців військової частини А0515 та підпорядкованих їй військових частин виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, але не менше ніж 10 відсотків посадового окладу;

щомісячна додаткова грошова винагорода:

у розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення на місяць особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом і займають посади:

в органах військового управління та військових частинах Військово-Морських Сил Збройних Сил України;

наземних авіаційних спеціалістів, що забезпечують безпеку польотів літаків і вертольотів у військових частинах і підрозділах Повітряних Сил Збройних Сил України та Сухопутних військ Збройних Сил України (за переліком згідно з додатком 1 до Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди окремим категоріям військовослужбовців Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 15 листопада 2010 року N 595, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 листопада 2010 року за N 1194/18489 (зі змінами) (далі - Інструкція);

у військових частинах і підрозділах високомобільних десантних військ Збройних Сил України та військах спеціального призначення Збройних Сил України (за переліком згідно з додатком 2 до Інструкції);

льотного складу у військових частинах, установах, військових навчальних закладах (навчальних центрах, на курсах), на підприємствах і в організаціях, а також у штабах і управліннях з'єднань і вище;

у розмірі 60 відсотків місячного грошового забезпечення на місяць - іншим військовослужбовцям (не зазначеним в абзацах сьомому - десятому цього пункту).

Тобто, встановити, яка сума підлягає стягненню - грошове забезпечення у період з 12.01.2015 по 17.07.2015 та у зв'язку з демобілізацією, не можливо без участі відповідача - військової частини - польова пошта В2950, оскільки суду не надано доказів щодо виплат, які включалися за період з 18.08.2014 по 17.07.2015 до грошового забезпечення позивача ОСОБА_1

Оскільки у судовому засіданні достовірно встановлено, що позивач ОСОБА_1 у період з 18.08.2014 по 17.07.2015 безпосередньо приймав участь у АТО, та у період з 10.02.2015 по 17.07.2015 відповідачі не в повному обсязі нараховували та не в повному обсязі виплачували належні ОСОБА_1 суми грошової винагороди, та не в повному обсязі нарахували та виплатили належні ОСОБА_1 суми виплат, визначених в наказі командира військової частини - польова пошта В2950 від 17.07.2015 №214, з урахуванням встановлених обставин у справі та наданих суду доказів, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору згідно з п.1 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI (з відповідними змінами, що діяли на час пред'явлення позову), за таких обставин розподіл судових витрат між сторонами відповідно до вимог ст.94 КАС України не проводиться.

Керуючись частиною третьою статті 160, статтею 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Полтавського обласного військового комісаріату Військова частина - польова пошта В2950, про визнання бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Стягнути з Полтавського обласного військового комісаріату (36039, м. Полтава, вул. Шевченко,78-а) на користь ОСОБА_1 (НОМЕР_1, виданий 22.01.1997 Стаханівським МВ УМВС України в Луганській області, і.п.н. НОМЕР_2) суми грошового забезпечення за особисту участь в АТО у період з 10.02.2015 по 17.07.2015 у розмірі 10974,64 грн. (десять тисяч дев'ятсот сімдесят чотири грн. 64 коп.), відрахувавши від цієї суми встановлені законом податки та збори.

Стягнути з Полтавського обласного військового комісаріату (36039, м. Полтава, вул. Шевченко,78-а) на користь ОСОБА_1 (НОМЕР_1, виданий 22.01.1997 Стаханівським МВ УМВС України в Луганській області, і.п.н. НОМЕР_2) відповідно до наказу командира військової частини - польова пошта В2950 від 17.07.2015 №214 додаткову щомісячну грошову винагороду у розмірі 60% за період з 01 по 17 липня 2015 року включно, у розмірі 897,10 грн., відрахувавши від цієї суми встановлені законом податки та збори.

Стягнути з Полтавського обласного військового комісаріату (36039, м. Полтава, вул. Шевченко,78-а) на користь ОСОБА_1 (НОМЕР_1, виданий 22.01.1997 Стаханівським МВ УМВС України в Луганській області, і.п.н. НОМЕР_2) відповідно до наказу командира військової частини - польова пошта В2950 від 17.07.2015 №214 грошову допомогу за 2015 рік та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі 6000 грн., відрахувавши від цієї суми встановлені законом податки та збори.

Зобов'язати військову частину - польова пошта В2950 (код ЄДРПОУ 26616307, с. Солодке, Мар'їнський район, Донецька обл.) здійснити нарахування грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 12.01.2015 по 17.07.2015, відповідно до вимог п. 8 наказу Міністерства оборони України від 12.02.2015 №60 «Про бюджетну політику МОУ на 2015 рік», та передати відповідні розрахунки Полтавському військовому комісаріату для виплат.

Зобов'язати військову частину - польова пошта В2950 (код ЄДРПОУ 26616307, с. Солодке, Мар'їнський район, Донецька обл.) здійснити нарахування премії ОСОБА_1, відповідно до наказу командира військової частини - польова пошта В2950 від 17.07.2015 №214, з урахуванням норм наказу Міністерства оборони України від 12.02.2015 №60 «Про бюджетну політику МОУ на 2015 рік», за період з 01 по 17 липня 2015 року включно, у розмірі 125% від посадового окладу, та передати відповідні розрахунки Полтавському військовому комісаріату для виплат.

Зобов'язати військову частину - польова пошта В2950 (код ЄДРПОУ 26616307, с. Солодке, Мар'їнський район, Донецька обл.) здійснити нарахування виплат ОСОБА_1 із розрахунку 4% від грошового забезпечення за 11 (одинадцять) повних відслужених місяців за демобілізацію, відповідно до наказу командира військової частини - польова пошта В2950 від 17.07.2015 №214, з урахуванням норм наказу Міністерства оборони України від 12.02.2015 №60 «Про бюджетну політику МОУ на 2015 рік», та передати відповідні розрахунки Полтавському військовому комісаріату для виплат.

Зобов'язати Полтавський обласний військовий комісаріат (36039, м. Полтава, вул. Шевченко,78-а) здійснити виплати на користь ОСОБА_1 (НОМЕР_1, виданий 22.01.1997 Стаханівським МВ УМВС України в Луганській області, і.п.н. НОМЕР_2) нарахованих військовою частиною - польова пошта В2950, відповідно до наказу командира військової частини - польова пошта В2950 від 17.07.2015 №214, з урахуванням норм наказу Міністерства оборони України від 12.02.2015 №60 «Про бюджетну політику МОУ на 2015 рік», премії за період з 01 по 17 липня 2015 року включно, у розмірі 125% від посадового окладу та виплат із розрахунку 4% від грошового забезпечення за 11 (одинадцять) повних відслужених місяців за демобілізацію, грошове забезпечення ОСОБА_1 за період з 12.01.2015 по 17.07.2015, відповідно до вимог п. 8 наказу Міністерства оборони України від 12.02.2015 №60 «Про бюджетну політику МОУ на 2015 рік», відрахувавши від цієї суми встановлені законом податки та збори.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанову в повному обсязі складено та підписано 22 липня 2016 року.

Суддя С.В. Борзаниця