Ухвала суду № 59161774, 19.07.2016, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 732/596/16-ц Провадження № 22-ц/795/1418/2016 Категорія -цивільнаГоловуючий у I інстанції -Лиманська М. В. Доповідач - Тагієв С. Р.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 липня 2016 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіТагієва С.Р.,суддів:Євстафіїва О.К., Страшного М.М., при секретарі:Шевченко М.О.за участю:представника позивача - ОСОБА_5,відповідача - Рожка С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу ОСОБА_7 на рішення Городянського районного суду Чернігівської області від 09 червня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_7 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк" про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

в с т а н о в и в:

Рішенням Городнянського районного суду Чернігівської області від 09 червня 2016 року в задоволенні позову ОСОБА_7 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_7, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та вимогам закону, просить скасувати дане рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги. Позивач наполягає на тому, що вказаний виконавчий напис вчинений з порушенням ст. 87 Закону України „Про нотаріат" та глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій, оскільки виконавчий напис вчинено відповідно до пункту 2, а не пункту 1-1 Переліку документів, як того вимагає закон. ОСОБА_7 стверджує, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус не отримувала від відповідача первинні документи щодо видачі кредиту, його погашення, тому у нотаріуса були відсутні підстави вважати безспірною заборгованість. Вважає, що генеральна угода, на підставі якої відповідачем висунуто вимогу, про стягнення заборгованості не передбачає позасудового врегулювання спору шляхом винесення виконавчого напису.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ...., дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що виконавчий напис вчинено з дотриманням вимог Закону України „Про нотаріат".

З таким висновком районного суду погоджується апеляційний суд, оскільки він ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам чинного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 04 березня 2011 року між ПАТ КБ „ПриватБанк" та ОСОБА_7 було укладено кредитний договір №SAMDN50000041706905 та 03 листопада 2011 року договір №б/н, відповідно до яких ОСОБА_7 отримала грошові кошти в кредит.

19 листопада 2012 року між ПАТ КБ „ПриватБанк" та ОСОБА_7 укладено генеральну угоду щодо реструктуризацію заборгованості та приєднання к Умовам та правилам надання продукту кредитних карток, відповідно до якої сторонами були погоджені суми заборгованості за кредитними договорами, а саме за договором від 04.03.2011 року в сумі 11 531 грн. 32 коп., а по договору від 03.11.2011 року в сумі 27 869 грн. 62 коп.

Також відповідно до цієї генеральної угоди сторони визначились, що ОСОБА_7 отримала в кредит від ПАТ КБ „Приватбанк" грошові кошти в сумі 36 340 грн. 94 коп. строком на 60 місяців з 19.11.2012 року по 30.11.2017 року та взяла на себе зобов'язання повернути суму кредиту, сплатити відсотки у визначений договором строк, тобто між сторонами фактично був укладений новий кредитний договір.

01 лютого 2015 року банком на адреси позичальника ОСОБА_7 (за місцем проживання та місцем реєстрації) була направлена письмова вимога про усунення порушень за кредитним договором б/н від 19.11.2012 року, в який містилась інформація про порушення ОСОБА_7 умов кредитного договору станом на 21 січня 2015 року і в якій зазначена наявність простроченої кредитної заборгованості, вимога про дострокове погашення заборгованості та повернення всієї суми отриманого кредиту з нарахованими процентами за користування кредитними коштами в десятиденний строк, а також попередження про подальше вжиття заходів для примусового стягнення кредитної заборгованості в разі невиконання цієї вимоги та стягнення витрат на оплату послуг нотаріуса за вчинення виконавчого напису, суми виконавчого збору, витрат на проведення експертної оцінки, авансування виконавчих дій (а.с.58).

12 лютого 2015 року приватний нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. вчинено виконавчий напис про стягнення з ОСОБА_7 на користь ПАТ КБ „ПриватБанк" 38 840 грн. 79 коп. заборгованості за кредитним договором та 1700 грн. витрат, пов'язаних із вчиненням виконавчого напису.

Згідно ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Частиною 1 статті 88 цього Закону передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

Відповідно до п.п.3.1, 3.2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства України 22.02.2012 року №296/5, зареєстрованого в Мін'юсті 22.02.2012 року за №282/20595, нотаріус вчиняє виконавчі написи якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.

В судовому засіданні встановлено, що, звертаючись до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису, банк надав усі передбачені вказаним Переліком документи.

Доводи позивача про те, що подані нотаріусу документи не підтверджували безспірність заборгованості, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки з розрахунку заборгованості по кредиту вбачається, що у ОСОБА_7 перед банком станом на 21 січня 2015 року виникла заборгованість за кредитним договором у сумі 39 340 грн. 79 коп.

Даний розрахунок був доданий банком до заяви про вчинення виконавчого напису, яка була подана приватному нотаріусу Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М.

Позивачем, всупереч вимог ст. 60 ЦПК України, не представлено доказів, які б спростували твердження ПАТ КБ „ПриватБанк" про розмір існуючої заборгованості.

Виконавчий напис від 12 лютого 2015 року, вчинений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М., відповідає за своєю змістом і формою вимогам ст.87 Закону України „Про нотаріат", вимогам п.п.3.1, 3.2, 3.3 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, п.1 Переліку документів, а також наказу Міністерства юстиції України від 22.12.2010 року №3253/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.12.2010 року за №1318/18613 „Про затвердження Правил ведення нотаріального діловодства".

Тому, з огляду на зазначене, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції здійснені правильні висновки про те, що нотаріус, вчиняючи оспорюваний виконавчий напис, дотримався вимог закону, що врегульовує ці дії, і обґрунтовано відмовлено у задоволенні позовних вимог. Для вчинення виконавчого напису, Банком були подані нотаріусу документи встановлені постановою Кабінетом Міністрів України від 29 червня 1999р №1172, що підтверджують заборгованість боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання, і за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку.

Апеляційний суд вважає безпідставними доводи апелянта що для вчинення виконавчого напису нотаріусом не було підстав, оскільки заборгованість не є безспірною, тому що відсутній у виконавчому напису перелік документів, за яким стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку, оскільки позичальником взяті на себе зобов"язання, що передбачені договором кредиту, а також вимоги, зазначені в письмовій вимозі про усунення порушення не виконані. Сума боргу позичальником не спростована.

Судом першої інстанції обставини справи з'ясовані в обсягу, необхідному для правильного вирішення спору, відповідно до встановлених обставин, правильно визначено суть і характер правовідносин сторін та норми матеріального права, що їх регулюють.

Таким чином, справа судом першої інстанції розглянута повно та об'єктивно. Норми матеріального і процесуального права застосовано правильно, а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 відхилити.

Рішення Городянського районного суду Чернігівської області від 09 червня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: