Рішення № 59161728, 18.07.2016, Чернігівський районний суд Чернігівської області

Провадження №2/748/14/16 Єдиний унікальний № 748/2290/15-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" липня 2016 р.м. Чернігів

Чернігівський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючої - судді Хоменко Л.В.,

секретарів Гримайло Л.І., Грибановської В.В.

за участю позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ домоволодіння та встановлення порядку користування земельною ділянкою ,

в с т а н о в и в :

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, у якому просить здійснити поділ житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 між нею та відповідачем, встановити порядок користування земельною ділянкою в АДРЕСА_1 .

Вимоги мотивує тим, що за договором дарування від 08 лютого 2006 року є власником 1/2 частини житлового будинку з надвірними будівлями, що розташований за адресою АДРЕСА_1. Іншим співвласником будинку є відповідач по справі. Земельна ділянка, на якій розташований вищезазначений будинок належить на праві власності відповідачу, який не дозволяє їй користуватись земельною ділянкою, мотивуючи тим, що це його власність. Зазначає, що між сторонами склався певний порядок користування будинком: позивач користується кімнатою загальною площею 14,1 кв.м., кімнатою загальною площею 11,7 кв.м., верандою загальною площею 9,3 кв.м., тамбуром загальною площею 4,8 кв.м. Відповідач користується іншою частиною будинку. Сторони не досягли згоди щодо порядку користування спільним майном тому просить поділити в натурі спірне домоволодіння. Крім того, посилаючись на положення ст. 364 ЦК України просить виділити їй частину житлового будинку у натурі, а відповідно до положень ст. 377 ЦК України, ст. 120 Земельного кодексу України встановити порядок користування земельною ділянкою.

У судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві. Суду зазначила, що згоди з відповідачем щодо поділу спільного майна не досягли. Зазначила, що цивільно - правова угода щодо земельної ділянки при укладенні договору дарування житлового будинку не була укладена, оскільки відповідач поклав на неї витрати послуг нотаріуса, на той час грошей у неї не було. Після проведення експертиз по справі виявила бажання про виділ їй частини домоволодіння за варіантом №1 для співвласника № 1.

Відповідач, погодившись із запропонованим позивачем варіантом поділу будинку, не погодився з варіантами поділу земельної ділянки. Вважав, що земельна ділянка належить йому, зазначив, що у нотаріуса позивач відмовилась від оформлення будь- яких угод щодо відчуження частини земельної ділянки.

Представник відповідача ОСОБА_3, пославшись на ст. 377 ЦК України у ред. чинній на момент укладення договору дарування домоволодіння ( 08 лютого 2006 року) та п.18 Постанови Пленуму ВСУвід 16 квітня 2004 року №7 " Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ", вважав, що позивачка за відсутності відповідного договору на відчуження земельної ділянки, яка перебуває у власності відповідача, має право лише на частину земельної ділянки, на якій розміщена відповідна частина житлового будинку без зміни її цільового призначення, а також на частину земельної ділянки, необхідну для обслуговування її частини будинку та відповідних господарських споруд. У зв'язку з цим просив суд призначити по справі додаткову експертизу для визначення варіантів поділу земельної ділянки врахувавши цю позицію. Стосовно поділу житлового будинку погодились із варіантом запропонованим позивачем.

Суд, заслухавши пояснення позивача, відповідача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню частково.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 на підставі договору дарування від 10 грудня 2004 року належав житловий будинок з надвірними будівлями та земельна ділянка площею 0,35 га з цільовим призначенням для ведення особистого підсобного господарства в АДРЕСА_1 ( а.с.11, 12).

Державним актом на земельну ділянку підтверджується право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0, 35 га для ведення особистого селянського господарства у АДРЕСА_1( а.с. 27).

За Договором дарування від 08 лютого 2006 року відповідач ОСОБА_2 подарував позивачці ОСОБА_1 належну йому 1/2 частину житлового будинку з відповідною частиною надвірних та побутових будівель за адресою: АДРЕСА_1 ( а.с.11, 12).

Витягом з реєстру права власності на нерухоме майно підтверджується, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 належить по 1/2 житлового будинку в АДРЕСА_1, відомості про право власності на земельну ділянку в с. Іванівка по АДРЕСА_1 з кадастровим номером НОМЕР_1 відсутні.( а.с. 143- 145)

У відповідності до приписів статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Суб'єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.

Статтею 358 ЦК України визначено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Частиною ч.4 ст.364 ЦК України передбачено, що у разі виділу співвласникам у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває права власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

При цьому судом враховуються роз'яснення Пленуму Верховного суду України в п.7 постанови №7 від 04 жовтня 1991 року «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок», де звернуто увагу на те, що у спорах про поділ будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено відокремлену частку будинку, яка відповідає розміру їх часток у праві власності. При цьому якщо виділ технічно можливий, але з відхиленням від розміру часток кожного власника, суд з врахування конкретних обставин може провести його зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації учаснику спільної власності, частка якого зменшилась.

За ухвалою суду від 10 вересня 2016 року Чернігівською торгово промисловою палатою було проведено будівельно - технічну та земельно- технічну експертизу № С-306 вд 04 грудня 2015 року, якою запропоновано два варіанти поділу спірного домоволодіння та земельної ділянки, висновки якої знаходяться у матеріалах справи на а.с. 44 -67.

За висновком № С-306 судової будівельно- технічної експертизи від 04 грудня 2015 року а.с.44) дійсна реальна вартість домоволодіння по АДРЕСА_1, що підлягає розподілу, на момент оцінки становить 293 341 грн., вартість ідеальної ? частини домоволодіння становить 146 671 грн. Експертом запропоновано два варіанти поділу домоволодіння на ? та ? частини.

У судовому засіданні позивачем обрано приміщення запропоновані експертом за першим варіантом поділу для першого співвласника, з цим варіантом поділу погодився відповідач у судовому засіданні. На цьому варіанті зупинився і суд, вирішуючи питання щодо поділу зазначеного домовоління, оскільки за цим варіантом вхід до будинку виділяється позивачці - жінці пенсіонерці, колодязь за бажання позивачки виділяється також першому співвласнику, та за цим варіантом передбачена менша компенсація співвласнику за перевищення його долі. Тому суд вважає за можливе провести розподіл домоволодіння між співвласниками за першим варіантом, запропонованим висновком експертизи, оскільки при цьому варіанті відхилення від ідеальних часток ? та ? є мінімальним, різниця у вартості часток домоволодіння є незначною, обсяг будівельних робіт є незначним та прийнятним для сторін з огляду на їх вік, матеріальний стан та з урахуванням побажань позивача, з яким погодився відповідач.

Так, за першим варіантом: першому співвласнику пропонується виділити:

- по будинку: тамбур І площею 4,8 кв.м., вартістю 11 552 грн., кладову 1-3 площею 4,8 кв.м., вартістю 11 552 грн., веранду 1-4 площею 9,3 км.м., вартістю 22 382 грн., кімнату 1-5 площею 14,1 кв.м., вартістю 33 935 грн., кімнату (частина кімнати 4,2х2,15) площею 9,05 кв.м., вартістю 21 781 грн., а всього площею 42, 05 кв.м., вартістю 101 202 грн., що відповідає ідеальній частці за площею у будинку та менше за ідеальну частку по вартості у будинкуна 0,5 грн. та складає арифметичну частку по відношенню до будинку 1/2 як по площі, так і по вартості. По господарських будівлях пропонується виділити колодязь К1 вартістю 5 867 грн., ворота №1 вартістю 2 933 грн., частина сараю Б-1 50,8 кв.м. (4,7 х10,8) вартістю 36 668,( загальна вартість господарських споруд 45 468 грн.), а всього по домоволодінню на 146 670 грн.

Другому співвласнику пропонується виділити на ? частину:

- по будинку А-1: толочну 1-1 площею 10,6 кв.м., вартістю 25 511 грн., кухню 1-2 площею 5,0 кв.м., вартістю 12 034 грн., кімнату 1-6 площею 10,3 кв.м., вартістю 24 789 грн., кімнату 1-7 площею 13,5 кв.м., вартістю 32 491 грн., кімнату 1-8 (частина приміщення 0,63х4,20 ) площею 2,65 кв.м., вартістю 6 378 грн., а всього по будинку площею 42, 05 кв.м., вартістю 101 203 грн., що складає арифметичну частку по відношенню до будинку по площі 1/2 частин, та по вартості більше за ідеальну частку на 0,5 грн. та складає 1/2 частину, по сподарських спорудах: льох В-1, вартістю 8 800 грн., гараж Г-1 вартістю 26 401 грн., сарай а1-1, вартістю 2 934 грн., сарай Б-1 (частини сараю 4,7х2,2) 10,2 кв. м, вартістю 7 333 грн., а всього по домоволодінню загальною вартістю 146 671 грн.

Розміри часток кожного співвласника при запропонованому варіанті становить по 1/2 . При запропонованому варіанті № 1 розподілу компенсація складає 50 копійок на користь співвласника № 1.

Для забезпечення ізольованого користування частками, що пропонується виділити кожній із сторін необхідно виконати наступні ремонтно- будівельні роботи: влаштувати дверний проріз між приміщеннями 1-7 та 1-6; 1-2 та 1-6; закласти дверний проріз між приміщеннями 1-5 та 1-6; 1-1 та І; влаштувати перегородку між приміщеннями 1-7 та 1-8 як схематично зображено в Додатку № 1 до висновку; влаштувати перегородку для розподілу сараю Б-1, як схематично зображено в Додатку № 5. Вартість ремонтно -будівельних робіт для перепланування складає 9 496 грн. (Додаток №3).

Для влаштування окремих систем інженерного забезпечення та перепланування будинку, по запропонованих варіантах поділу ( для ізольованого користування квартирами) у відповідності з вимогами діючих нормативних документів, чинних на території України в галузі будівництва необхідно розробити і затвердити у встановленому законом порядку відповідними службами і установами проектно - кошторисну документацію. Зазначене у варіантах об'ємно - планувальне рішення окремої ізольованої квартири може бути змінено в залежності від розробленої проектної документації у відповідності з вимогами нормативних документів, у зв'язку з чим може бути змінена вартість ремонтно- будівельних робіт.

Позивачка ОСОБА_1 у процесі розгляду справи не погоджувалась із варіантами поділу господарських будівель, віднесення одному співвласнику погреба та гаража, а іншому більшої частини сараю, проте після роз'яснення судом призначення повторної чи додаткової експертизи та наслідків від ухилення від проведення експертизи ( ст. 146 ЦПК України) відмовилась від призначення будь- якої експертизи, а вимагала від експерта виправити проведену експертизу.

Судовий експерт Михайлик О.С. ( Бовтун О.С.) у судовому засіданні підтвердила висновок проведеної нею експертизи, надала пояснення, що житловий будинок ділиться по площі, а господарські спорудами по вартості. Це передбачено Інструкцією про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затверджений Держбудом України від 24 травня 2001 року, на яку вона посилась у висновку. За бажанням позивача їй було виділено більшу частину сарая. Погріб та гараж є неподільними речами, оскільки при поділу погреба необхідно проводити додаткові роботи, що може призвести до обвалу, а гараж у разі поділу втрачає своє функціональну призначення. Тому зазначені будівлі були виділені одному співвласнику. Стосовно вартості тамбура та кухні пояснила, що у технічному паспорті зазначена питома вага кожної будівлі, що визначає БТІ, експерт лише приводить вартість цих об'єктів до нинішніх цін.

За таких обставин суд вважає за можливе виділити позивачці приміщення, передбачені для першого співвласника, а відповідачу - для другого співвласника за варіантом І висновку згаданої експертизи.

При зазначеному варіанті ОСОБА_1 слід зобов"язати закласти дверний проріз між приміщеннями 1-5 та 1-6; 1-1 та І; ОСОБА_2 слід зобов'язати влаштувати перегородку між приміщеннями 1-7 та 1-8 як схематично зображено в Додатку № 1 до висновку, влаштувати перегородку для розподілу сараю Б-1 як схематично зображено в Додатку № 5; ОСОБА_2 та ОСОБА_1 слід зобов'язати влаштувати перегородку між приміщеннями 1-7 та 1-8 як схематично зображено в Додатку № 1 до висновку на

Крім того, позивачу та відповідачу слід влаштувати окремий облік споживання електроенергії.

Що стосується позовних вимог у частині встановлення порядку користування земельною ділянкою, суд виходить з наступного.

Статтею 328 ЦК України закріплено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч.1 ст. 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Положеннями ч.1, 4 ст.120 Земельного кодексу України ( в ред. яка діяла на момент укладення договору дарування 08 лютого 2006 року) - спеціальної норми по відношенню до ч.1 ст. 377 ЦК України - визначено, що при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди. У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди. Зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об'єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований. За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правого регулювання нормами цивілного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивілного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

При цьому при застосуванні положень ст. 120 Земельного кодексу України у поєднанні з нормою ст. 125 ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об'єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об'єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстровано одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об'єкта права власності.

Таким чином, за загальним правилом закріпленим у ч. 1 ст. 120 ЗК України, особа, яка набула права власності на будівлю чи споруду стає власником земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому вдаснику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.

Договір дарування укладено 8 лютого 2006 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 стосовно житлового будинку та господарських будевель.

Тому саме між цими суб'єктами цивільних правовідносин виникли права та обов'язки, і саме від ОСОБА_2 мало перейти до ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку у порядку ст. 120 ЗК України.

Саме з моменту укладення договору дарування та реєстрації нерухомого майна до особи переходить право на земельну ділянку (ст. 657 ЦК України).

Судом з'ясовано, чому при укладенні договору дарування житлового будинку та господарських споруд, не вирішувалось питання щодо земельної ділянки. На що представником відповідача надана копія заяви ОСОБА_1 приватному нотаріусу Петрушиній Л.М., що на укладення договору дарування земельної ділянки, на якій розташований подарований їй будинок і яка перебуває у власності ОСОБА_2 вона не претендує. ( а.с.88)

Сама ж позивач ОСОБА_1 пояснила суду, що на момент укладення цього договору у неї не було коштів на оплату послуг нотаріуса, оскільки брат відповідач по справі поставив умову про оплату ноитаріальних послуг позивачкою.

Як роз'яснено у п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» (далі - Постанова), до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду після 31 грудня 2003 року, згідно зі ст. 377 ЦК України, а з часу внесення змін до ст. 120 ЗК України від 27 квітня 2007 року, і згідно зі ст. 120 ЗК України переходило право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором; а якщо договором це не було визначено, до набувача переходило право власності на ту частину земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування.

У п. 18-1 Постанови вказується, що при вирішенні вимог про визначення розміру земельної ділянки, необхідної для обслуговування житлового будинку, будівлі або споруди, право власності на які при їх відчуженні перейшло до набувача без визначення в договорі права на земельну ділянку, суд має з'ясовувати, зокрема, чому це питання не було визначено в договорі, можливість укладення між відчужувачем і набувачем додатка до цього договору щодо права набувача на земельну ділянку та чи не свідчить реальна можливість використання всієї земельної ділянки за цільовим призначенням саме про той розмір земельної ділянки для обслуговування житлового будинку, будівлі або споруди, який існував до їх відчуження. Розмір земельної ділянки, необхідної для обслуговування житлового будинку, будівлі або споруди, визначається шляхом проведення за клопотанням сторін експертизи з врахуванням чинних нормативних документів у галузі будівництва, санітарних норм та правил тощо.

Згідно з п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004р. №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» у справах за позовом учасників спільної власності на землю про встановлення порядку володіння й користування спільною земельною ділянкою, на якій розташовані належні їм жилий будинок, господарські будівлі та споруди, суд з'ясовує і враховує можливість нормального користування будинком і здійснення догляду за ним, розташування господарських будівель, споруд, необхідність зведення будівель, розташування плодово-ягідних насаджень співвласників, можливість проходу з вулиці на подвір'я тощо. Враховуються також вимоги санітарних правил і правил протипожежної безпеки.

Позовних вимог про визнання права власності на частину земельної ділянки позивачем не заявлено. Таким чином, у даному випадку суд вважає, що при відчуженні домоволодіння було порушено право позивача на відчуження разом з частиною будинку і частини земельної ділянки. Добровільно відчуження частини житлового будинку не проводилось, відповідач на момент розгляду справи у суді заявив про відмову у вчиненні правочину про відчуження земельної ділянки. А тому з метою захисту прав позивача суд вважає за можливе визнати за позивачкою право власності на земельну ділянку під частиною будинку та господарських споруд та частину ділянки, необхідну для їх обслуговування, враховуючи, що у цій частині відповідач визнав позовні вимоги.

За клопотанням представника відповідача по справі була проведена земельно - технічна експертиза № С-71 від 25 травня 2016 року для встановлення варіантів поділу земельної ділянки, на якій розміщена частина житлового будинку та господарських споруд та частина земельної ділянки, необхідна для обслуговування частини будинку та господарських споруд. Експертом запропоновано чотири варіанту поділу земельної ділянки, два з яких перший та другий стосується будівель, які пропонується виділити позивачці ОСОБА_1 Обговоривши зі сторонами суд вважає за можливе виділити позивачу частину земельної ділянки за першим варіантом поділу.

У судовому засіданні сторони погодились на виділення земельної ділянки за першим варіантом, оскільки він більш зручний і раціональний, тому суд вважає за можливе виділити позивачу частину земельної ділянки як йспіввласнику один за першим варіантом експертизи.

За першим варіантом земельно-технічної експертизи № С-71 від 25 травня 2016 року із земельної ділянки площею 0,3395 га (3395 кв. м) ОСОБА_1 пропонується виділити частину земельної ділянки для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,0238 га (238 кв. м). Земельна ділянка площею 0,0238 га розташована в межах:

від т.А до т. Б - 21,55 м + 4,31 м + 10,84 м;

від т. Б до т. В - по лінії розподілу господарської споруди;

від т. В до т. Г - 1,00 м + 11,74 м + 1,90 м;

від т. Г до т. Д - по лінії розподілу житлового будинку;

від т. Д до т. А - 1,00 м + 5,00 м + 19,48 м + 19,07 м + 3,01 м.

За варіантом встановлення земельного сервітуту, відповідно до варіанту № 1 та 3 (додаток № 5) в даних варіантах на земельній ділянці співвласника № 1, тобто ОСОБА_1 пропонується встановити на частині земельної ділянки для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд земельний сервітут на користь співвласника № 2, тобто ОСОБА_2, площею 0,0051 га (51 кв. м). Земельна ділянка площею 0,0051 га розташована в межах:

від т.А до т. Б - 4,99 м + 4,31 м;

від т. Б до т. В - по стіні господарської споруди + 1,37 м + 1,90 м;

від т. В до т. Г - по стіні житлового будинку;

від т. Г до т. А - 3,20 м + 4,17 м + 2,51 м + 3,01 м;

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоленню, а саме у частині поділу житлового будинку та господарських будівель ОСОБА_1 слід виділити приміщення для співвласника №І за першим варіантом висновку № С-306 судової будівельно- технічної експертизи від 04 грудня 2015 року, та виділити частину земельної ділянки під господарськими спорудами та частину земельної ділянки, необхідної для їх обслуговування за першим варіантом земельно-технічної експертизи № С-71 від 25 травня 2016 року, встановивши земельний сервітут для відповідача ОСОБА_2

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Судовий збір у сумі 509 грн. 23 коп., сплачений позивачкою ОСОБА_1 при зверненні до суду підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_2 на підставі ст.. 88 ЦПК України. Крім того з відповідача ОСОБА_2 на користь держави слід стягнути суму недоплаченого судового збору за вимогу майнового характеру 3 219 грн. 48 коп., що складається 2 424 грн. 18 коп. ( 2 933 грн. 41 коп. ( 1% від вартості домоволодіння 293 341 грн.) - 509 грн. 23 коп., сплачених позивачем при зверненні до суду) та за земельну ділянку 795 грн. 30 коп.( враховуючи, що ОСОБА_1 виділено 238 кв.м., а один кв.м. коштує 33, 42 грн. = 7953 грн. 96 коп. - 1% складає 795 грн. 30 коп. )

Враховуючи, що за основу судового рішення в частині поділу домоволодіння суд приймає висновок судової будівельно-технічної експертизи від 04 грудня 2015 року і витрати на проведення даної експертизи в розмірі 4 056 грн. були понесені ОСОБА_1, то вказані витрати в частині задоволених позовних вимог 2 028 грн. підлягають стягненню на її користь з ОСОБА_2

У частині позовних вимог стосовно земельної ділянки суд приймає висновок експерта № С-71 від 25 травня 2016 року, витрати по оплаті якого поніс ОСОБА_2 у сумі 1 800 грн., то вказані витрати підлягають стягненню на його користь з ОСОБА_1

Таким чином, у сукупності з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 737 грн. 23 коп. судових витрат (509 грн. 23 коп. в рахунок сплаченого судового збору + 228 грн. витрат за проведення експертизи ( взаємозалік 2028 грн. - 1 800 грн)).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 13, 14, 60, 208, 209, 212, 215, 218 ЦПК України, ст. ст. 356,364,367, 377 ЦК України, ст. 120 Земельного кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Розділити в натурі житловий будинок з господарськими спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1.

Виділити у власність ОСОБА_1 на ? частину: тамбур І площею 4,8 кв.м., вартістю 11 552 грн., кладову 1-3 площею 4,8 кв.м., вартістю 11 552 грн., веранду 1-4 площею 9,3 км.м., вартістю 22 382 грн., кімнату 1-5 площею 14,1 кв.м., вартістю 33 935 грн., кімнату (частина кімнати 4,2х2,15=9,05) площею 9,05 кв.м., вартістю 21 781 грн., колодязь К1, вартістю 5 867 грн., ворота №1, вартістю 2 933 грн., частину сарая Б-1( 4,7х10,8 =50,8 кв.м.), вартістю 36 668, всього по домоволодінню, вартістю 146 670 грн.

Виділити у власність ОСОБА_2 на ? частину: толочну 1-1 площею 10,6 кв.м., вартістю 25 511 грн., кухню 1-2 площею 5,0 кв.м., вартістю 12 034 грн., кімнату 1-6 площею 10,3 кв.м., вартістю 24 789 грн., кімнату 1-7 площею 13,5 кв.м., вартістю 32 491 грн., кімнату 1-8 (частина приміщення 0,63х4,20=2,65 ) площею 2,65 кв.м., вартістю 6 378 грн., льоху В-1, вартістю 8 800 грн., гаражу Г-1, вартістю 26 401 грн., сарай А1-1, вартістю 2 934 грн., частину сарая Б-1 (4,7х2,2) 10,2 кв. м, вартістю 7 333 грн., а всього вартістю 146 671 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 50 коп. грошової компенсації для порівняння ідеальних часток у домоволодінні.

Для забезпечення ізольованого користування частками, що пропонується виділити кожній із сторін зобов'язати виконати наступні ремонтно- будівельні роботи:

ОСОБА_2 - влаштувати дверний проріз між приміщеннями 1-7 та

1-6; 1-2 та 1-6; влаштувати перегородку для розподілу сараю Б-1, як схематично зображено в Додатку № 5 ;ОСОБА_1 - закласти дверний проріз між приміщеннями 1-5 та 1-6; 1-1 та І; ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у рівних частинах - влаштувати перегородку між приміщеннями 1-7 та 1-8 як схематично зображено в Додатку № 1 до висновку експертизи.

Зобов'язати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розробити відповідні проекти та виконати інженерне забезпечення кожної квартири відповідно до діючих норм і правил, технічних умов експлуатуючих організацій.

Виділити ОСОБА_1 у вланість частину земельної ділянки для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,0238 га (238 кв. м), яка розташована в межах: від т.А до т. Б - 21,55 м + 4,31 м + 10,84 м; від т. Б до т. В - по лінії розподілу господарської споруди; від т. В до т. Г - 1,00 м + 11,74 м + 1,90 м; від т. Г до т. Д - по лінії розподілу житлового будинку; від т. Д до т. А - 1,00 м + 5,00 м + 19,48 м + 19,07 м + 3,01 м.

Встановити на частині земельної ділянки для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що виділена ОСОБА_1, земельний сервітут на користь ОСОБА_2, площею 0,0051 га (51 кв. м). Земельна ділянка площею 0,0051 га розташована в межах: від т.А до т. Б - 4,99 м + 4,31 м; від т. Б до т. В - по стіні господарської споруди + 1,37 м + 1,90 м; від т. В до т. Г - по стіні житлового будинку; від т. Г до т. А - 3,20 м + 4,17 м + 2,51 м + 3,01 м;

В іншій частині у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 737 грн. 23 коп. в рахунок понесених нею судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 3 219 грн. 48 коп. судового збору.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Чернігівської області через Чернігівський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення у той же строк з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Л. В. Хоменко