Рішення № 59160841, 11.07.2016, Краснопільський районний суд Сумської області

Справа № 578/461/16-ц

провадження № 2/578/172/16

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

11 липня 2016 року Краснопільський районний суд Сумської області в складі головуючого судді Косар А.І.

за участю

секретаря судового засідання Литвин А.В.

відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Краснопілля цивільну справу позовного провадження

за позовною заявою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» /далі - Банк/ в особі представника за дорученням Сафір Федіра Олеговича

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2016 року Банк, який є правонаступником Закритого акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк", через свого представника за довіреністю № 3734 - К-Н-О від 04 вересня 2015 року /ас. 25/ Сафір Федіра Олеговича звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з ОСОБА_1 на його користь 20771,50 грн. кредитної заборгованості та судові витрати у розмірі 1378,00 грн. На обґрунтування позову Банк зазначив, що відповідно до укладеного договору № б/н від 9.11.2009 відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. При укладенні Договору сторони керувались частиною першою статті 634 ЦК України шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору у цілому. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами Банку, які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/, складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві. Банк, на підставі п.п.3.2 та 3.3 Умов та Правил надання банківських послуг, може змінювати кредитний ліміт. Як на підставу своїх вимог позивач посилався на те, що свої зобов'язання за договором виконав та надав кредит. В свою чергу, відповідач, в порушення норм закону та умов кредитного договору, свої зобов'язання не виконав, допустивши утворення заборгованості, яка станом на 13.01.2016 становить загальною сумою 20771,50 грн., з якої: 8000,00 грн. - заборгованість за кредитом; 10506,19 грн. - по процентам за користування кредитом; 800,00 грн. - за пенею та комісією; 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 965,31 грн. - штраф (процентна складова), і у добровільному порядку не погашена.

В судове засідання представник позивача не з'явився, згідно поданого клопотання просить справу розглянути за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, не заперечує проти заочного розгляду справи /ас.29/.

Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні пояснила, що між нею та Банком існують кредитні відносини, в силу складних життєвих обставин виникла кредитна заборгованість. Мала намір провести реструктуризацію заборгованості, але запропоновані умови і щомісячна сплата грошових коштів для неї є не співмірною з місячним її доходом.

Суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника позивача на підставі наявних у ній доказів відповідно до положень статей 158, 169, 197 Цивільного процесуального кодексу України /далі ЦПК України/.

Дослідивши наявні в справі письмові докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судовим розглядом встановлено, що 09 листопада 2009 року ОСОБА_1 подала до відділення Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заяву 0213141400129722681 /Референс SAMDN55000030251074/, чим підтвердила, що підписана заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, і Тарифами складає між нею і банком Договір про надання банківських послуг кредитка «Універсальна», відповідно до якого відповідач отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 500 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 3 % на місяць з розрахунку 360 днів на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки /копії ас. 16-22/.

Інформації щодо визнання даної угоди недійсною суд не має.

При укладанні Договору сторони керувались частиною першою статті634 Цивільного кодексу України /далі ЦК України/.

Згідно цієї статті ЦК договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За правилами пунктів 3.2.,3.3. Умов та правил надання банківських послуг, Клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і Клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.

З довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитних карток ОСОБА_1 від 05.04.2016 вбачається, що з 09.12.2009 періодично відбувалися зміни кредитного ліміту, зокрема: 09.12.2009 розмір кредитного ліміту становив 500 грн., станом на 28.03.2013 - 8000 грн., на 28.05.2015 - 7590 грн./ас. 15/.

За правилами пункту 6.5.Умов та правил надання банківських послуг позичальник зобов'язується погашати заборгованість по кредиту, відсоткам за його користування, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбаченим цим Договором.

Правовідносини що склалися між сторонами, є договірними і врегульовані нормами Цивільного кодексу України /далі ЦК України/.

Відповідно статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статтей 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Отже, як убачається з матеріалів справи, між сторонами спору виникли відносини на підставі Кредитного договору від 09.11.2009, який укладено між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1, що складається із заяви та Умов та правил надання банківських послуг.

При зверненні до суду позивачем долучено до позовної заяви копію Умов та правил надання банківських послуг, де пунктом 6.6. передбачено, що у разі невиконання зобов'язань за Договором, на вимогу Банку виконавець зобов'язання по поверненню кредиту/ у тому числі простроченого кредиту та Овердрафту/, зобов'язаний оплатити Винагороди Банку.

Пунктом 8.6. Умов та правил надання банківських послуг встановлено, що при порушенні позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань передбачених цим Договором більше ніж на 120 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми заборгованості.

Крім цього, пунктом 8.5 згадуваних Умов передбачено, що усі спори, які виникають із означеного договору, підлягають розгляду у одному із вказаних судів: Жовтневий районний суд або Красногвардійський районний суд, або суд за місцем реєстрації філії ПриватБанка, із діяльності якої виник спір тощо.

Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У справі, що розглядається, суд звертає увагу на те, що Умови та правила надання банківських послуг, що є складовою Кредитного договору, не містять підпису відповідача. В матеріалах справи відсутні належні і допустимі докази, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів відповідач, підписуючи заяву позичальника, а також те, що Умови містили таку відповідальність при порушенні договірних зобов'язань, або в подальшому такі Умови, зокрема щодо відповідальності за порушення зобов'язання, не змінювались. Адже, зміст пункту 8.5 Умов та правил надання банківських послуг, що зазначений у цих Умовах і в заяві позичальника від 9 листопада 2009 року, містить розбіжності.

Крім того, у заяві позичальника від 9 листопада 2009 року також відсутні дані про те з якими саме Умовами була ознайомлена ОСОБА_1

Верховний Суд України у справі №6-16цс15 від 11 березня 2015 року висловив правову позицію з приводу того, що за частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Виходячи з правового аналізу вказаних норм Умови та правила надання банківських послуг, не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, якщо такі Умови не містять підпису позичальника; не встановлено наявність належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів позичальник, підписуючи заяву позичальника.

Відсутність позову про визнання кредитного договору недійсним як оспорюваного правочину не може бути перешкодою для неврахування інтересів позичальника при вирішенні справи за позовом банку до позичальника про стягнення заборгованості за кредитним договором.

У зв'язку із цим, такі Умови не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами договору від 9 листопада 2009 року.

Відсутність позову про визнання кредитного договору недійсним як оспорюваного правочину не могла бути перешкодою для врахування інтересів відповідача при вирішенні цього спору.

Згідно пункту 9.12 Умов та Правил надання банківських послуг Договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку ні одна з сторін не проінформує другу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на такий же строк.

Про припинення кредитного договору відповідач ОСОБА_1 представника ПАТ КБ «Приватбанк» не повідомила, отже дія кредитного договору від 09.11.2009 продовжується.

За заявленими вимогами позивач зазначає, що станом на 13.01.2016 наявна заборгованість відповідача на загальну суму у розмірі 20771,50 грн., яка включає заборгованість за кредитом у розмірі 8000,00 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом у розмірі 10506,19 грн., 800,00 грн. - заборгованості по пені та комісії за користування кредитом; штрафів: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); - 965,31 грн. - штраф (процентна складова), відповідно до п. 8.6 Умов та правил надання банківських послуг /ас. 5-14/.

Разом з тим, суд не вбачає підстав для задоволення позову ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 у частині вимог про стягнення пені в розмірі 800 грн. та штрафів: 500,00 грн. (фіксована частина), 965,31 грн. (процентна складова), що безпосередньо передбачено Умовами та Правилами надання банківських послуг, оскільки позивачем не доведено той факт, що долучені до позову Умови та Правила надання банківських послуг дійсно є складовою частиною укладеного 9 листопада 2009 року між сторонами правочину, так як вони не містять підпису позичальника та відсутні достовірні дані про те, що ОСОБА_1 була ознайомлена саме з цими Умовами, якими визначено відповідальність щодо стягнення неустойки за порушення умов кредитного договору.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу Європейської Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Суд розглядає справу у відповідності до вимог статті 11 ЦПК України в межах заявлених позовних вимог на підставі доказів, наданих сторонами у відповідності до вимог статтей 60, 137 ЦПК України.

Відповідно до частини третьої статті 212 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Отже, за викладених вище обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги знайшли своє підтвердження в судовому засіданні лише в частині заборгованості за кредитом та по процентам за користування кредитом, у зв'язку з чим підлягають задоволенню частково.

Питання про судові витрати суд вважає за необхідне вирішити в порядку передбаченому ст. 88 ЦПК України відповідно до Закону України «Про судовий збір», тому, стягує з відповідача на користь позивача документально підтверджений судовий збір у розмірі 1226,42 грн. пропорційно до розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 3, 10, 11, 58 - 61, 79, 88, 197, 209, 214 - 215, 218, 294 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" задоволити частково.

Стягнути на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, 18506 грн.19 коп. заборгованості за кредитним договором б/н від 09 листопада 2009 року, перерахувавши кошти на розрахунковий рахунок № 29092829003111, МФО 305299, код за ЄДРПОУ 14360570, та 1226 грн. 42 коп. судового збору, а усього 19732 / дев'ятнадцять тисяч сімсот тридцять дві/ гривні 61 коп.

В іншій частині відмовити за необґрунтованістю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Сумської області через Краснопільський районний суд Сумської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Якщо було подано апеляційну скаргу і рішення за цією скаргою не скасовано, воно набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя А. І . Косар