Рішення № 59160671, 14.07.2016, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/6448/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" липня 2016 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Катющенко В.П.

при секретарі - Дудник В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Відділ опіки та піклування Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації про визначення місця проживання малолітньої дитини,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1, звернулася до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом, в якому просить суд: визначити місце проживання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме: залишити проживати дитину разом з нею, за зареєстрованим місцем проживання дитини.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що вона перебувала у шлюбі з відповідачем з 23 січня 2009 року. Від шлюбу вони мають малолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Спільне сімейне життя з відповідачем ОСОБА_2 у них не склалося. Через різні характери та погляди на сімейне життя між ними погіршились стосунки, виникла відсутність взаєморозуміння, що в результаті призвело до регулярного виникнення між ними конфліктних ситуацій та сталих непорозумінь. Внаслідок такого розвитку їхніх сімейних стосунків, вони повністю втратили почуття один до одного. Такі негативні відносини, що склалися між ними, призвели до того, що починаючи фактично з 15 березня 2014 року, вони ніяких взаємних турбот один про одного не здійснюють, подружніх стосунків між собою не підтримують і остаточно перестали вести спільне домашнє господарство. З того часу, відповідач вигнав її та сина із їхньої із ним спільної сумісної трикімнатної квартири та взагалі припинив надавати матеріальну допомогу на утримання їхнього малолітнього сина. З погляду на те, що відносини, які склалися у них із відповідачем, відновити вже не було можливим, це привело її до твердого переконання в тому, що їхня сім'я остаточно розпалась. Шлюб між ними став носити лише формальний характер, і вона прийшла до вмотивованого та обґрунтованого рішення його розірвати. Такий висновок було зроблено нею свідомо і остаточно, оскільки подальше спільне сімейне життя між нею та відповідачем не могло бути продовженим, і наступні намагання зберегти шлюб між ними вже були абсолютно нездійсненими. Більше того, враховуючи негативні стосунки, які протягом тривалого часу склалися у них із відповідачем, збереження шлюбу між ними суттєво суперечило не лише її інтересам, але також в першу чергу інтересам їхньої дитини, що мало істотне значення. В зв'язку із вказаними нею обставинами, вона змушена була звернутися до суду із відповідною позовною заявою про розірвання шлюбу із відповідачем, яка була задоволена судом, що підтверджується Рішенням (заочним) Солом'янського районного суду м. Києва від 25 грудня 2015 року. Після припинення шлюбних відносин із відповідачем їхня малолітня дитина постійно проживала і залишається проживати разом з нею, а також весь час знаходилась і буде знаходитись на її повному матеріальному утриманні. При цьому, відповідач взагалі не допомагає їй утримувати їхню малолітню дитину та не надає їй необхідної для цього матеріальної допомоги, попри той факт, що їй достеменно відомо про здійснення відповідачем підприємницької діяльності, від якої він отримує чималі доходи, адже для забезпечення свого бізнесу він має у власності на території України декілька промислових підприємств та складських приміщень. Більше того, з того часу, коли вони із відповідачем почали проживати окремо, тобто з березня 2014 року, відповідач жодним чином не приймав та до даного часу не приймає участі не лише у вихованні їхньої дитини, але і не надавав та не надає необхідної матеріальної допомоги на її утримання. Саме тому, враховуючи категоричне небажання відповідача утримувати свого сина та приймати добровільну участь у його забезпеченні та утриманні, вона змушена була звернутися до суду із позовом про стягнення з нього аліментів, який було задоволено Рішенням (заочним) Солом'янського районного суду м. Києва від 04 грудня 2015 року про стягнення з відповідача ОСОБА_2 на її, ОСОБА_1, користь аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 в розмірі 2 000 гривень щомісяця, починаючи з 02 жовтня 2015 року і до досягнення дитиною повноліття. Однак, попри стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання їхньої спільної дитини на підставі рішення суду, до сьогоднішнього дня відповідач не надав їхньому сину будь-якої матеріальної допомоги, у зв'язку з чим їхній із відповідачем малолітній син протягом вже більше двох років, тобто з того часу, як відповідач покинув їхню сім'ю та фактично самоусунувся від виховання свого сина, знаходиться виключно на її повному матеріальному утриманні. Не зважаючи на те, що як за своїм станом здоров'я, так і матеріальним становищем, ОСОБА_2 може надавати матеріальну допомогу на утримання їхнього малолітнього сина, однак він повністю ухиляється як встановленого законом обов'язку здійснювати таку допомогу, так і ухиляється від виконання ухваленого судом рішення. Зважаючи на все вище викладене, є очевидним, що на сьогоднішній день склалася ситуація, за якої після розірвання шлюбу із відповідачем, громадянином Італійської Республіки ОСОБА_2, їхня малолітня дитина, громадянин України ОСОБА_3, залишилася проживати разом з нею і знаходиться виключно на її повному утриманні.

Однак, зважаючи на той факт, що останнім часом відповідач почав всерйоз заявляти про те, що забере у неї дитину та позбавить її можливості не лише проживати разом із її сином, але і навіть бачитись із ним, вона вважає за доцільне та необхідне вирішити питання щодо місця проживання їхньої із ним дитини. Переконана, що об'єктивною підставою для можливості проживання їхнього сина саме разом з нею, підтверджується тим, що у її особистій приватній власності перебуває однокімнатна квартира АДРЕСА_1, право власності на яку нею було набуто на підставі Договору купівлі-продажу квартири від 25 квітня 2002 року, а також 1/2 частина трикімнатної квартири АДРЕСА_2, яка належить їй на праві спільної сумісної власності їхнього із відповідачем колишнього подружжя. Більше того, вона любить свого сина і спроможна забезпечити його всім необхідним. Адже у неї є постійна робота із нормованим робочим днем, на якій з роботодавцем у неї укладений трудовий договір, що передбачає своєчасну виплату заробітної плати та надання усіх соціальних гарантій, пов'язаних з материнством. При цьому, як підтверджується Довідкою з її місця роботи, вона являється старшою медичною сестрою, тобто має медичну освіту, а тому є очевидним, що у випадку необхідності вона в будь-який момент має не лише можливість як матір, але і професійні знання, як фахівець медичної галузі, надати своєму сину першу медичну допомогу та більш уважно та прискіпливо слідкувати за станом його здоров'я, фізичного і психічного розвитку. В той же час є очевидною та обставина, що наявність в неї можливості самостійно забезпечити нормальний розвиток їхнього із відповідачем сина, не звільняє батька від обов'язку матеріально утримувати свою дитину та брати участь у його вихованні. Крім того, їхня із відповідачем дитина відвідує Дошкільний навчальний заклад № 716 у м. Києві, облікована в медичних установах. Вона постійно слідкує за станом здоров'я дитини, її розвитком, виховує та піклується про неї, у неї з сином психологічний контакт, прив'язаність один до одного, що підтверджується Психолого-педагогічною характеристикою її сина. Крім того, підтвердженням того факту, що місце проживання їхньої із відповідачем дитини можливо визначити саме разом із його матір'ю, тобто з нею, ОСОБА_1, підтверджується тим, що вона не має будь-яких психічних захворювань, не вживає алкогольних та наркотичних засобів та не має судимості, що підтверджується, відповідно, Довідкою про проходження нею, ОСОБА_1, обов'язкового попереднього та періодичного психіатричного огляду, Сертифікатом про проходження нею профілактичного наркологічного огляду, а також Довідкою про відсутність у неї судимості. Крім того, на сьогоднішній день склалася ситуація, за якої відповідач з моменту припинення шлюбних відносин між ними, тобто вже більше двох років, особисто, за власного бажання фактично самоусунувся від спілкування із власним сином, у зв'язку з чим їхня дитина не лише не знає свого батька та як він виглядає, але і сприймає його фактично як чужу людину. Такий розвиток подій спричинений тим, що відповідач являється громадянином Італійської Республіки та в Україні буває не частіше одного разу в рік, а то і рідше. При цьому, підставою для прибуття відповідача до України як правило є не його бажання спілкуватися зі своїм сином та брати участь у його вихованні та розвитку, а також виконувати свої батьківські обов'язки, а лише причини бізнесового характеру, пов'язані із підприємницькою діяльністю відповідача. Крім того, коли їхній син останній раз бачився зі своїм батьком на початку осені 2015 року, тобто більше, ніж півроку тому назад, то відповідач забрав дитину прогулятися, однак, їхньому сину було страшно з його батьком, якого він сприймає як сторонню, тобто чужу і незнайому йому людину через фактичну відсутність батька у його житті, а також мовний бар'єр між батьком-італійцем та дитиною-українцем. Більше того, остання прогулянка зі своїм батьком залишила несприятливі враження для психіки їхнього сина, адже малолітня дитина тоді ще у віці 5-ти років була налякана не лише компанію свого «незнайомого» батька, але також і способом проведення вільного часу з батьком, адже відповідач, зустрівшись з дитиною чи не вперше після припинення шлюбу між ними, замість спілкування з сином, відпочивав в ресторані, вживав алкогольні напої разом зі своїм знайомим, не приділяючи, при цьому уваги малолітній п'ятирічній дитині. Така ситуація, що склалася на сьогоднішній день щодо виховання їхнього сина, несприятливо впливає на розвиток дитини, що також підтверджується вже долученою Психолого-педагогічною характеристикою, згідно якої вбачається, що в зв'язку з відсутністю єдиного стилю виховання, дитина егоцентрична та вибирає стиль власної поведінки самостійно, не прислухаючись до жодної з сторін, а вербальна активність дитини при цьому знижена у зв'язку з наявністю страху і відсутністю безпеки.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримала в повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві, просила позов задовольнити. Пояснила суду, що дитина сторін рідко бачила власного батька та не сприймає його у цій ролі. Крім того, спільна з відповідачем дитина не володіє італійською мовою, а батько не володіє українською мовою, у зв'язку з чим між ними існує мовний бар'єр. Зазначила, що між сторонами існувала усна домовленість щодо проживання дитини з позивачем, але після останньої зустрічі з батьком дитини в 2015 році, відносини між сторонами загострилися, у зв'язку з чим і постало питання визначення місця проживання дитини з позивачем. Відповідач є громадянином іншої держави та без ухвалення рішення суду про визначення місця проживання дитини, буде мати можливість вивезти її за кордон без згоди матері.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, з підстав викладених у запереченні проти позову, долучених до матеріалів справи, просив відмовити у його задоволенні, зазначивши, що спору щодо визначення місця проживання дитини у сторін не існує.

Представник третьої особи - Відділу опіки та піклування Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву, в якій просив розглянути справу за відсутності представника органу опіки та піклування Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації, позовні вимоги та висновок щодо визначення місця проживання підтримують.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність представника третьої особи.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 23 січня 2009 року між сторонами було укладено шлюб.

Від шлюбу сторони мають малолітнього сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.10).

Відповідно до довідки № 1398/10 про реєстрацію особи громадянином України, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 згідно з рішенням ГУ МВС України в м. Києві від 01 листопада 2010 року набув громадянство України. Відповідно до законодавства України зазначена особа є громадянином України з 02 березня 2010 року (а.с.14).

Заочним рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 25 грудня 2015 року, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано (а.с.11).

Заочним рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 04 грудня 2015 року, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 було стягнуто аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в твердій грошовій сумі в розмірі 2 000,00 гривень щомісяця, починаючи з 02 жовтня 2015 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с.12-13).

Статтею 150 Сімейного кодексу України передбачено, що батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Як встановлено судом, позивач разом з малолітнім сином зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується довідкою форми № 3 від 23 березня 2016 року, виданої Житлово-експлуатаційною дільницею № 905 (а.с.15). Вказана квартира належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, що підтверджується договором купівлі-продажу квартири від 25 квітня 2002 року, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 та реєстраційним посвідченням № НОМЕР_1, виданого Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна (а.с.16, 17).

Відповідно до акту обстеження умов проживання від 30 березня 2016 року, складеного начальником відділу з питань захисту прав дітей служби у справах дітей Стрелюк Л.М., головним спеціалістом відділу з питань захисту прав дітей служби у справах дітей Черкасовою В.А., головним спеціалістом відділу з питань захисту прав дітей служби у справах дітей Фіщук М.О. на затвердженого начальником служби у справах дітей Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації Давиденко В., з метою встановлення регламенту побачень було проведено обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_1 та встановлено, що житло розміщено на другому поверсі п'ятиповерхового будинку, складається з однієї кімнати: загальна площа - 13 кв.м., житлова - 8 кв.м. Квартира є власністю матері дитини. Квартира з усіма комунальними зручностями: водо-, електропостачання. Мати з дитиною мешкають в однокімнатні квартирі панельного типу. В кімнаті є диван, розкладне крісло, стіл, вбудована шафа, шафа для посуду, стільці. Квартира облаштована необхідною побутовою технікою, є туалет, ванна відсутня. Умови для проживання дитини - задовільні. У дитини є необхідні речі, одяг, взуття, іграшки, продукти харчування. Зі слів матері дитини шлюб було розірвано 25 грудня 2015 року. Фактично не проживають з березня 2014 року. Батько мешкає в Італії до України, приїздить рідко, до сина навідується раз на рік. Останній раз був у жовтні 2015 оку. Мати не чинить перешкод у спілкуванні з дитиною. Під час його приїзду разом проводять час. До дитини не телефонує, по скайпу не спілкується. Матеріально не допомагає, є рішення суду від 04 грудня 2015 року про стягнення аліментів (а.с.18).

Згідно довідки від 04 квітня 2016 року, виданої дошкільним навчальним закладом № 716 м. Києва, ОСОБА_1 працює в дошкільному навчальному закладі № 716 Солом'янського району в місті Києві на посаді старшої медичної сестри (а.с.19).

Відповідно до довідки про заробітну плату та інші доходи від 04 квітня 2016 року № 644, виданої Управлінням освіти Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації, за період з жовтня 2015 року по березень 2016 року заробітна плата ОСОБА_1 складає 27849,07 гривень (а.с.20).

Згідно медичної довідки про проходження обов'язкових попереднього та періодичного психіатричних оглядів серії 2ААЛ № 289497 від 07 квітня 2016 року, виданої Медичним центром Відділенням № 12 ТОВ «Клініка імені Гальченко В.В.», в результаті проходження огляду ознак психіатричних захворювань у ОСОБА_1 не виявлено (а.с.24).

Відповідно до сертифікату про проходження профілактичного наркологічного огляду серії 12ЯЯХ № 984461 від 07 квітня 2016 року, виданої КМНКЛ «Соціотерапія», у ОСОБА_1 ознак наркологічних захворювань не виявлено (а.с.25).

Згідно довідки серії ИІК № 1615110, виданої Управлінням інформаційного забезпечення ГУ Національної поліції в м Києві, за обліками МВС України громадянка України ОСОБА_1 на території України станом на 06 квітня 2016 року, до кримінальної відповідальності не притягується, не знятої чи не погашеної судимості не має та в розшуку не перебуває (а.с.26).

Відповідно до положень ч.ч. 1-3 ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Згідно з положеннями ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Відповідно до листа-відповіді Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 1» Солом'янського району м. Києва від 12 квітня 2016 року № 260, дитина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з моменту народження по теперішній час перебуває під наглядом в дитячій поліклініці ДКЛ № 4 Солом'янського району (з 01 лютого 2014 року - амбулаторія № 8 КНП «ЦПМСД № 1» Солом'янського району) за адресою: АДРЕСА_1 До однорічного віку, у 2010 та 2011 р.р., хлопчик 2 рази був оглянутий на дому лікарем-педіатром дільничним та декілька разів сестрою медичною дільничною з метою профілактичниз патронажів. У подальшому мати з дитиною відвідувала поліклініку при захворюванні дитини та для профілактичних оглядів. У 2013 та 2016 р.р. ОСОБА_3 пройшов диспансеризацію - медичний огляд усіх лікарів-спеціалістів. Дитина отримала всі необхідні щеплення. В дитячу поліклініку хлопчика приводила та забирала його після огляду мама, яка знаходилась з дитиною при всіх оглядах та обстеженнях. Батько був присутній лише при первинному патронажі медичною сестрою вдома до новонародженої дитини (а.с.21).

Відповідно до характеристики родини вихованця старшої групи ДНЗ № 716 м. Київ, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1. Дошкільний навчальний заклад № 716 почав відвідувати з 2014 року. В дитячий заклад прийшов з родини, яка проживає за адресою АДРЕСА_1. Сім'я не повна, в сім'ї друга дитина, має старшу сестру. Вихованням дитини займається одна мати. Мати, ОСОБА_1, проявила себе як високоморальна людина. Вона приділяє багато уваги вихованню та навчанню дитини. Завжди приводить та забирає дитину сама. Систематично та вчасно сплачує рахунки за садок, забезпечує всіма приладдями сина. Завжди цікавиться сином, відвідує всі збори та свята. Мати веде здоровий спосіб життя, любить водити сина на природу: в парк, на річку та ін. ОСОБА_1 хороша мати. Слідкує щоб дитина була охайною, здоровою. Проявляє твердість щодо дисципліни дитини, яку пом'якшує ніжністю та любов'ю. Приділяє багато уваги вихованню сина, користується у нього незаперечним авторитетом, заснованим на повазі. ОСОБА_2 залюбки допомагає мамі в домашній роботі. ОСОБА_2 дуже любить свою матір за м'якість та ніжність. Дитина спокійна, сором'язлива, насторожено реагує на дорослих, для встановлення контакту потрібен адаптаційний період. Негативним впливам не піддається, має свою думку. В дошкільному закладі ОСОБА_3 завжди допомагає вихователю, сам проявляє ініціативу. Знання і уявлення про оточуючий світ, орієнтація в явищах і предметах навколишнього життя, мовленнєвий розвиток, сприйняття, увага, пам'ять, мислення - відповідають віку. Батько у виховному процесі дитини участі не приймає. Вперше батько виявив інтерес до дитини в жовтні 2014 року, прийшовши в садок з перекладачем, поцікавився де його син та скільки сплачує мама дитини за садок, коштів ніяких не надавав. Другий раз, в серпні 2015 року, в дитячий заклад завітав тільки перекладач. Його цікавила інформація про знаходження дитини ОСОБА_2 та інформація знаходження його матері, ОСОБА_1 На той час дитячий заклад був зачинено на ремонтні роботи, тому ніякої інформації про знаходження родини надати не могли. Більше батько ОСОБА_2 в дитячий заклад не з'являвся. Ніколи не дзвонив і дитиною не цікавився. Матеріальну допомогу ні дитині, ні дитячому закладу ніколи е надавав і не надає. Батько ОСОБА_2 ніколи не використовував для зв'язку з дошкільним закладом сучасні засоби комунікації, а саме skype, email, viber (а.с.22).

Згідно психолого-педагогічної характеристики вихованця старшої групи ДНЗ № 716 м. Київ, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1. ДНЗ № 716 почав відвідувати з 2014 року. В дитячий заклад прийшов з родини, тривалих перерв у відвідинах дитячого саду не було. Сім'я не повна, проживає за адресою АДРЕСА_1. В сім'ї друга дитина, має старшу сестру. Вихованням дитини займається мати. Мати, ОСОБА_1, приділяє багато уваги вихованню та навчанню дитини. Користується у сина незаперечним авторитетом, заснованим на повазі. Дитина не часто хворіє простудними захворюваннями. Хронічних порушень здоров'я не має. Дитина спокійна, але насторожено реагує на дорослих, для встановлення контакту потрібен адаптаційний період. В групі спілкується з усіма дітками. У спілкуванні з дітьми жодних проблем не виникає. Негативним впливам не піддається, має свою думку. ОСОБА_2 досить легко вміє перемикатися з одного виду діяльності на інший. Наявність ігрової діяльності відповідає віку: любить розфарбовувати, гратися з іграшками, дуже любить тварин. Знання і уявлення про оточуючий світ, орієнтація в явищах і предметах навколишнього життя, мовленнєвий розвиток, сприйняття, увага, пам'ять, мислення - відповідають віку. Мати веде здоровий спосіб життя, проявила себе як високоморальна людина, систематично та вчасно сплачує рахунки за садок, забезпечує всіма приладдями сина. Батько у виховному процесі дитини участі не приймає. Вперше батько виявив інтерес до дитини в жовтні 2014 року, прийшовши в садок з перекладачем, цікавився де його син та скільки сплачує мама дитини за садок, коштів ніяких не надавав. Другий раз, в серпні 2015року, в дитячий заклад завітав тільки перекладач. Його цікавила інформація про знаходження дитини ОСОБА_2 та інформація знаходження його матері, ОСОБА_1 На той час дитячий заклад був зачинено на ремонтні роботи, тому ніякої інформації про знаходження родини надати не могли. Більше батько ОСОБА_2 в дитячий заклад не з'являвся. В зв'язку з відсутністю єдиного стилю виховання, дитина егоцентрична та вибирає стиль власної поведінки самостійно, не прислухаючись до жодної з сторін, а вербальна активність дитини при цьому знижена у зв'язку з наявності страху відсутністю безпеки (а.с.23).

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 160 СК України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

При цьому, відповідно до положень ч. 1 ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.

Статтею 171 СК України регламентовано, що дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.

Відповідно до висновку органу опіки та піклування Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації «Щодо визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4» від 16 травня 2016 року №108-7494, органом опіки та піклування Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації встановлено, що подружжя перебували у шлюбі з січня 2009 року по грудень 2015 року, але з березня 2014 року спільно не проживають. Після роз'їзду батьків малолітній проживає разом з матір'ю за адресою: АДРЕСА_1, де відповідно до акту обстеження житлово-побутових умов від 30 березня 2016 року, проведеного працівниками служби у справах дітей Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації, створені умови для проживання та навчання малолітнього. ОСОБА_2 є громадянином Італійської Республіки, проживає за адресою: АДРЕСА_3. Під час приїзду до Києва мешкає у трикімнатній квартирі, яка придбана під час шлюбу, за адресою: АДРЕСА_2, де відповідно до акта обстеження, наданого працівниками служби у справах дітей Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 06 квітня 2016 року, створені належні умови для перебування малолітньої дитини. У своїх поясненнях ОСОБА_13 зазначає, що самостійно займається вихованням та утриманням сина. Враховуючи небажання батька добровільно утримувати сина ОСОБА_13 звернулась до суду із позовом про стягнення з нього аліментів, який було задоволено заочним рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 04 грудня 2015 року. Повідомила, що під час останнього приїзду колишнього чоловіка до Києва він погрожував їй відібрати малолітнього та вивезти до Італії, тому вона просить надати висновок до суду щодо визначення місця проживання сина з нею. Відповідно до інформації, наданої дитячим закладом вихованням дитини займається виключно мати. Батько лише один раз був у дитячому садочку. На засіданні комісії з питань захисту прав дитини при Солом'янській районній в місті Києві державній адміністрації 17 квітня 2016 року батько не заперечував щодо проживання сина з матір'ю, але виявив бажання, щоб чотири місяці влітку ОСОБА_2 проживав з ним в Італії. Повідомив, що він постійно надавав кошти на утримання малолітнього до п'ятирічного віку дитини, але надати підтвердження цьому не зміг. Через непорозуміння, які останнім часом виникають з матір'ю дитини звернувся з заявою до суду щодо визначення порядку його участі у спілкуванні з сином, так як часто приїздити до України не має змоги, а лише двічі на рік терміном по два тижні. ОСОБА_1 працює, матеріально та житлом забезпечена, позитивно характеризується за місцем роботи. ОСОБА_2 працює, матеріально та житлом забезпечений, в банку даних картотеки осіб, які мають судимість Прокуратури Республіки (Італії) при суді Реджо-Калабрії, відомості про нього відсутні. У бесіді з працівниками служби у справах дітей Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації малолітній ОСОБА_2 зазначив, що проживати хоче лише з мамою тому, що вона його любить та піклується про нього. Батька бачив давно, не спілкується з ним ні по телефону, ні по скайпу. Не проти з ним іноді зустрічатись, але лише в присутності мами, так як не розуміє, що тато говорить. На підставі вказаного, орган опіки та піклування Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації вважає за доцільне визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 з матір'ю, ОСОБА_1 (а.с.42-43).

Згідно Принципу 6 Декларації про права дитини від 20 листопада 1959 року, дитина для повного і гармонічного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона повинна, коли це можливо, зростати під піклуванням своїх батьків, і в будь-якому випадку в атмосфері любові та моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, окрім тих випадків, коли є виключні обставини, бути розлученою зі своєю матір'ю.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 3 , ч. 1 ст. 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками в супереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.

Зокрема, одним із завдань Сімейного кодексу України є забезпечення кожної дитини сімейним вихованням, можливістю духовного та фізичного розвитку (ст.1).

При цьому, під сімейним вихованням розуміється взаємодія батьків з дітьми, яка ґрунтується на родинній близькості, любові, турботі, повазі і захищеності дитини, сприяє створенню сприятливих умов для задоволення потреб у повноцінному розвитку і саморозвитку особистості дитини. Характерною ознакою сімейного виховання виступає перш за все наявність природної теплоти, любові і сердечності в сімейному спілкуванні і відносинах, що служить могутнім фундаментом для морально-емоційного виховання дітей, можливість зменшення негативного впливу несприятливого середовища для виховання дитини, його повноцінного розвитку і виховання.

З наведеного вбачається, що при вирішенні спору щодо місця проживання малолітньої дитини в першу чергу повинні враховуватись інтереси самої дитини, при цьому слід брати до уваги, що дитина повинна мати не тільки право на належне харчування, житло, медичне обслуговування, отримання освіти, а й право на здорове зростання і розвиток, адже розвиток малолітньої дитини напряму залежить від умов її життя, і фактори, що негативно впливають на психологічний стан і здоров'я, повинні бути максимально виключені.

Судом достовірно встановлено, що сторони мають всі можливості для виховання власного сина, обидва забезпечені житлом, мати має постійну роботу та заробіток, характеризується позитивно. В той же час, виходячи з рівності прав та обов'язків батьків щодо їх дитини при визначенні його місця проживання, суд повинен діяти виключно в інтересах дитини, враховуючи думку самої дитини та прихильність останнього до одного з батьків. Судом встановлено, що мати приділяє належну увагу як утриманню, так і вихованню дитини, має беззаперечний авторитет для дитини, має душевну близькість у взаємовідносинах з сином, при цьому для гармонійного розвитку особистості дитини наявність постійно визначеного місця проживання є першоосновою, у зв'язку з чим приймаючи до уваги висновок органу опіки та піклування Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації про визначення місця проживання ОСОБА_3 з матір'ю, суд вбачає за можливе визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 з матір'ю - ОСОБА_1.

Щодо заявлених позовних вимог в частині залишення визначення місця проживання дитини саме за зареєстрованим місцем проживання дитини, то вказані вимоги задоволенню не підлягають, оскільки визначення місця проживання за зареєстрованим на сьогодні місцем проживання ОСОБА_2 ОСОБА_3 є порушенням Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», враховуючи право громадянина України на вільний вибір місця свого проживання.

Відповідно до ст.60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього кодексу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до частини третьої ст. 212 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Аналізуючи вищевикладені доводи в їх сукупності, враховуючи належність та допустимість досліджених доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Відділ опіки та піклування Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації про визначення місця проживання малолітньої дитини.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 1, 141, 150, 157, 160, 161, 171 Сімейного кодексу України, ст. ст. 11, 12 Закону України «Про охорону дитинства», Декларації про права дитини від 20 листопада 1959 року, Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, ст.ст. 10, 11,15, 59-61, 212-215, 218, 294, Цивільного процесуального кодексу України, суд-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Відділ опіки та піклування Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації про визначення місця проживання малолітньої дитини - задовольнити частково.

Визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, з матір`ю ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, громадянки України.

В решті позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: