Вирок № 59159530, 20.07.2016, Приморський районний суд м. Одеси

№ 522/9943/13-к

1-кп/522/275/16

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2016 року м. Одеса

Колегія суддів Приморського районного суду м. Одеси у складі:

головуючого судді - Крикливого О. М.

суддів - Терзі І. Г., Кравчук Т. С.

при секретарі - Россолік О. А.

за участю прокурора - Столяренко М. В., Ракіна В. В.

захисника - ОСОБА_1

потерпілої - ОСОБА_2

представника потерпілої - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Одесі обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013170500000787 від 22.01.2013 року, відносно:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, українця, ІНФОРМАЦІЯ_3, офіційно не працюючого, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, проживаючого за адресою: с. Мізікевича, ж/м Чорноморка, 3-й провулок Амундсена, 6/5, раніше не засудженого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 190 ч. 4 КК України, колегія суддів -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_4, діючи умисно та за попередньою змовою із ОСОБА_5, засудженої вироком Приморського районного суду м. Одеси від 16.05.2013 року за ст. 190 ч. 4 КК України, згідно розподілу своєї злочинної ролі, незаконно заволоділи квартирою № 2 будинку № 15 по вул. Князівській у м. Одесі, яка належала ОСОБА_6 та в подальшому, шляхом обману, продали вищезазначену квартиру ОСОБА_2 за 31 400 доларів США, що еквівалентно 167 503, 30 грн., яку судовим рішенням було вилучено із незаконного володіння, чим завдано збитки ОСОБА_2 у особливо великих розмірах.

Згідно заздалегідь розподіленої ролі, ОСОБА_5 звернулася 18.12.2002 до Центрального районного суду м. Одеси із позовом до ОСОБА_6 про визнання договору купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1 дійсним та одночасного визнання за нею права власності на вказану квартиру. При цьому, ОСОБА_5 надала до суду підроблений документ, зокрема: 2 примірника договору купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1 від 22.07.2000 згідно якого, ОСОБА_6 нібито продала ОСОБА_5 вищезазначену квартиру за 15 тисяч доларів США.

Однак, згідно висновку судово-почеркознавчої експертизи № 1721/02 від 06.05.2004 підписи від імені ОСОБА_6 у двох примірниках договорів купівлі - продажу від 22.07.2000 виконані не ОСОБА_6, а іншою особою (особами), шляхом перемалювання на просвіт початкової моделі підпису, для чого послужив підпис ОСОБА_6 у договорі № Н-95-0790 купівлі-продажу нерухомого майна від 11.01.1996.

На підставі наданих до суду підроблених документів, суддею Центрального районного суду м. Одеси винесене рішення від 25.12.2002, згідно якого позов ОСОБА_5 задоволено у повному обсязі, договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 22.07.2000 визнано дійсним, у звязку із чим, право власності на квартиру АДРЕСА_2, визнано за ОСОБА_5

Після отримання вищезазначеного рішення суду та продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_5 звернулася до Одеського бюро технічної інвентаризації та реєстрації обєктів нерухомості з метою отримання технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_1.

Разом із тим, ОСОБА_4, діючи умисно та за попередньою домовленістю з ОСОБА_5, виконуючи свою злочинну роль, достовірно знаючи про те, що вказана квартира оформлена на його дружину ОСОБА_5 на підставі підроблених документів, після отримання технічного паспорту виставив вказану квартиру у продаж через агентство нерухомості - «ОСОБА_7 - Н».

Продовжуючи реалізувати свій злочинний намір, 01.04.2003, ОСОБА_4 і ОСОБА_5, знаходячись у приміщенні 7 нотаріальної контори, яка розташована у м. Одесі по вул. Терешкової, 39/2, продали квартиру № 2 по вул. Князівській у м. Одесі громадянці ОСОБА_2 за грошові кошти у сумі 31 400 доларів США. При цьому, усі переговори із покупцями квартири проводив особисто ОСОБА_4, який шляхом обману, завіряв останніх щодо легітимності та правомірності документів, які підтверджували право власності на вказану квартиру.

Будучи введеними ОСОБА_4 в оману, покупець квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_2, у присутності ОСОБА_8 та ОСОБА_9, передала грошові кошти у сумі 31 400 доларів США ОСОБА_4, що на день складання договору купівлі - продажу еквівалентно 167 503, 30 грн., але розписку про їх отримання написала власноручно ОСОБА_5

16.06.2004 суддею Малиновського району м. Одеси винесено судове рішення, згідно якого квартиру АДРЕСА_1 витребувано з чужого володіння - ОСОБА_2 та повернуто у власність ОСОБА_10 внаслідок чого, шахрайськими діями ОСОБА_4 та ОСОБА_5, потерпілій ОСОБА_11 спричинено матеріальні збитки у сумі 31 400 доларів США, що в еквіваленті складає 167 503, 30 грн. та на день скоєння злочину, є особливо великим розміром.

-Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою провину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 190 ч. 4 КК України, не визнав та пояснив, що у 2003 році, на прохання його колишньої дружини, ОСОБА_5, він був присутній при оформленні завдатку за квартиру, яку вона продавала, для того, щоб перевірити грошові кошти на достовірність. З 1989 року по 1992 рік він був одружений із ОСОБА_5, та після розірвання шлюбу вони мешкають окремо, однак підтримують стосунки. Про те, яку саме квартиру продавала ОСОБА_5 та які на неї мались правоустановчи документи йому нічого не відомо. У день оформлення завдатку, він попросив ОСОБА_5 показати йому квартиру, яку вона продає та він її оглянув. ОСОБА_5 сказала, що продає квартиру за 34000-35000 доларів США, на що він сказав, що дана квартира коштує більше. Також, на прохання його колишньої дружини, ОСОБА_5 він був присутній при оформленні угоди у нотаріуса для того, щоб перевірити грошові кошти на достовірність. При оформленні угоди були присутні ОСОБА_9, ОСОБА_2 Л, І., директор агентства нерухомості «Олександр-Н», нотаріус, він та ОСОБА_5 Після того, як він перевірив грошові кошти, він передав їх ОСОБА_5, яка поклала їх всумку. Після укладання угоди він відвіз ОСОБА_5 до банку та поїхав. Змови з ОСОБА_5 на заволодіння грошовими коштами потерпілої, у нього не було. Цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 4495844 гривень та стягнення моральної шкоди у розмірі 500000 гривень не визнав.

Однак, незважаючи на невизнання вини обвинуваченим ОСОБА_4 його провина у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 190 ч. 4 КК України, повністю підтверджується дослідженими у судовому засіданні доказами:

-показами потерпілої ОСОБА_2, яка у судовому засіданні пояснила, що у 2003 році при огляді квартири, яку вона у подальшому придбала, вона познайомилась з ОСОБА_4 та його дружиною ОСОБА_5, які обманули її та продали квартиру, яка їм не належала. ОСОБА_4 усе заперечує та посилається на свою дружину, однак вони продавали квартиру разом, разом були у нотаріуса при укладанні угоди, брали кошти та перераховували їх. Цивільний позов до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 4495844 гривень та стягнення моральної шкоди у розмірі 500000 гривень, підтримала.

-показами свідка ОСОБА_12, який у судовому засіданні пояснив, що познайомився з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в кінці 2005 року, коли мав намір придбати земельну ділянку за адресою: м. Одеса, провулок Амундсена, 5/4. ОСОБА_4 та ОСОБА_5 представились йому як чоловік та дружина. Зазначену земельну ділянку йому запропонували придбати ОСОБА_5 З ОСОБА_4 вони обговорили усі питання, які його цікавили. При оформленні відповідних документів на земельну ділянку він дізнався, що на неї накладено арешт, однак ОСОБА_4 сказав, що усе буде нормально. Проте, до тепер у нього проблеми із зазначеною земельною ділянкою. Грошові кошти за земельну ділянку він передавав ОСОБА_5 та ОСОБА_4, вони їх перераховували. На усіх зустрічах ОСОБА_4 та ОСОБА_5 були разом. З 2007 до 2010 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 разом з дітьми мешкали також в пров. ОСОБА_8, були його сусідами.

-показами свідка ОСОБА_13, яка в судовому засіданні пояснила, що є дружиною ОСОБА_14, який є братом обвинуваченого ОСОБА_4 Знайома з ОСОБА_4 з 1992 року та з ОСОБА_5 з 1993 року, які є чоловіком та дружиною. Наскільки їй відомо ОСОБА_4 та ОСОБА_5 займались купівлею продажем нерухомості, та завжди мешкали разом, хоча формально шлюб було розірвано. У 2005 році у них народилась донька, а у 2008 році народився син. У 2003 році ОСОБА_4 та ОСОБА_5 також займались купівлею продажем нерухомості, мешкали разом та на усі заходи приходили разом, як чоловік та дружина.

-показами свідка ОСОБА_7, яка в судовому засіданні пояснила, що мешкає за адресою: АДРЕСА_3 з 1995 року. У квартирі № 2 вул. Князівська у м. Одесі тривалий час ніхто не мешкав. Взимку 2003 року вона побачила обвинуваченого ОСОБА_4, який був з жінкою, яку він представив як свою дружину, які повідомили їй, що вони є новими власниками зазначеної квартири та вона дала їм ключі він квартири. Через деякий час їй подзвонив, як власник житла, ОСОБА_4 та спросив дозволу, чи можливо зробити офіс з зазначеної кватири, яка розташована над її квартирою, однак вона відмовила, у звязку із тим, що дім був старий. Через декілька місяців у 2003 році у зазначеній квартирі зявились нові власники - ОСОБА_15 і ОСОБА_9 та їх мати.

-показами свідка ОСОБА_9, яка в судовому засіданні пояснила, що познайомилась з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 при огляді квартири АДРЕСА_1, яку вони продавали. В подальшому вона бачила ОСОБА_4 та ОСОБА_5 при оформленні завдатку за квартиру та при укладанні угоди покупки зазначеної квартири. ОСОБА_4 та ОСОБА_5 були присутні, як власники квартири, які на її думку є чоловіком та дружиною, оскільки усе робили разом. При оформленні завдатку за квартиру саме ОСОБА_4 повідомив про те, що сума продажу квартири збільшується на декілька тисяч доларів, на що вони погодились. На її питання, ОСОБА_4 повідомив, що при укладені угоди усе буде добре. При оформленні угоди були присутні: нотаріус, ОСОБА_2, ОСОБА_15, ОСОБА_4, його дружина ОСОБА_5, ріелтор та вона. Її чоловік передав ОСОБА_4 грошові кошти, він перерахував їх та поклав у сумку ОСОБА_5 Власником квартири була ОСОБА_5, вона виступала, як продавець квартири, однак ОСОБА_4 приймав активну участь в усіх заходах. Покупцем квартири була її мати - ОСОБА_2 Через декілька днів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 прийшли та передали документи на лічильники.

-показами свідка ОСОБА_5, яка в судовому засіданні пояснила, що з 1995 по 2010 рік вона працювала на промтоварному ринку «7 км». У звязку із тим, що ОСОБА_6, заборгувала їй за товар грошові кошти у розмірі більш 5000 доларів США, вона придбала у останньої квартиру АДРЕСА_1, при цьому сплативши останній 15000 доларів США. У звязку із тим, що у ОСОБА_6 не було паспорту для оформлення нотаріальної угоди, вони оформили між собою договір купівлі-продажу, який вона передала ОСОБА_6 для ознайомлення, а остання повернула його підписаним. Право власності на зазначену квартиру було оформлено нею за рішенням Приморського районного суду м. Одеси. У 2003 році у неї виникла необхідність продати зазначену квартиру та вона надала відповідне оголошення про її продаж. У звязку із тим, що їй терміново потрібні були гроші, вона погодилась продати квартиру за ціною, яка була нижче її ринкової вартості. Покупцем квартири був ОСОБА_8 Шлюб між нею та обвинуваченим ОСОБА_4 було розірвано в 1992 році, у звязку із чим, останній не мав ніякого відношення до покупки або продажу зазначеної квартири, та документів на квартиру не бачив, однак вона попросила його бути присутнім під час оформлення договору завдатку та при нотаріальному оформленні угоди, для того, щоб він перевірив долари США на достовірність. Будь-якої змови з ОСОБА_4 на здійснення шахрайських дій, у них не було. Про те, що підпис ОСОБА_6 на договорі купівлі-продажу є підробленим, їй відомо не було.

-показами свідка ОСОБА_16, який в судовому засіданні пояснив, що він працює керуючим філії агентства нерухомості «Олександр-Н». До них у філію звернувся ОСОБА_15 з приводу придбання квартири. При перегляді варіантів квартир, ОСОБА_15 вирішив придбати квартиру, розташовану на першому поверсі, точної адреси якої він не памятає. Власниками квартири були чоловік та дружина. Жінку звали ОСОБА_5. На скільки він памятає правовстановлюючими документами на квартиру було рішення суду про визнання права власності. Офіційно угода між покупцем та агентством нерухомості не укладалася. Агентство нерухомості отримало винагороду від продажу даної квартири.

-показами свідка ОСОБА_17, яка в судовому засіданні пояснила, на початку 2000 років, більш точно рік, вона не памятає, вона працювала ріелтором в АН «Олександр-Н» та до неї звернувся ОСОБА_15 з приводу придбання квартири. Після огляду обєктів нерухомості, він вирішив придбати квартиру, розташовану на вул. Князівській у м. Одесі. Власниками квартири були ОСОБА_4 та його дружина, які завжди були разом. При ознайомлені з правоустановчими документами стало відомо, що зазначена квартира належала власнику за рішенням суду. Однак, ріелтор повідомила, що знає продавців квартири, оскільки вони неодноразово продавали обєкти нерухомості через зазначене агентство нерухомості. Також, ОСОБА_4 пропонував ОСОБА_15 придбати земельну ділянку. При оформленні завдатку, ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_15, що вартість квартири буде збільшено, на що останній погодився. При оформленні угоди були присутні ОСОБА_15, ОСОБА_9, директор агентства нерухомості ОСОБА_16 та ОСОБА_4 з дружиною. Документи щодо продажу квартири підписувала дружина, однак, на її думку, ОСОБА_4 відповідав за проведення угоди.

-показами свідка ОСОБА_18, який в судовому засіданні пояснив, що весною 2003 року, на прохання своєї тещі, він звернувся до ОСОБА_17, яка працювала ріелтором АН «Олександр-Н» з приводу придбання квартири. Після огляду декількох варіантів обєктів нерухомості, вони вирішили придбати квартиру, розташовану на вул. Князівській у м. Одесі, у звязку із чим, була призначена зустріч з власниками квартири у філіалі зазначеного агентства нерухомості, яке розташовано на вул. ОСОБА_19. На зазначеній зустрічі були присутні ОСОБА_4, ОСОБА_5, директор агента, він та його дружина ОСОБА_9 ОСОБА_4 та ОСОБА_5 були присутні на зустрічі у якості власників квартири, та було обговорено питання щодо безпеки угоди оскільки квартира належала власникам на підставі рішення Приморського районного суду м. Одеси. Також, ОСОБА_4 сказав, що вартість квартири буде збільшено на 2000 або 3000 доларів США від початкової вартості, на що вони погодились. ОСОБА_4 зазначив, що гарантує, що угода є безпечною, після чого був переданий завдаток у розмірі приблизно 3000 доларів США та була призначена дата укладення угоди. При оформленні угоди були присутні директор АН «Олександр-Н», він, його дружина, ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Вони зайшли до кімнати нотаріуса та після підготовки відповідних документів, він передав грошові кошти ОСОБА_4, який їх перевірив спеціальним приладом та перерахував, після чого сказав ОСОБА_5, щоб підписувала договір купівлі-продажу та вона і ОСОБА_2 підписали його.

Крім того, винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 190 ч. 4 КК України підтверджується письмовими доказами, дослідженими під час судового розгляду:

- висновком судово-почеркознавчої експертизи № 1721/02 від 06.05.2004 року, згідно якого підписи від імені ОСОБА_6 у двох екземплярах договору купівлі-продажу від 22.07.2000 року виконані не ОСОБА_6, а іншою особою.

- договір купівлі продажу від 22.07.2000 року, згідно якого ОСОБА_6 продає свою квартиру, належну їй на праві приватної власності відповідно до договору купівлі-продажу № Н/95-0790 від 11.01.1996 року, ОСОБА_5, яка передала їй 15000 доларів США.

- рішення міського суду Центрального району м. Одеси від 25.12.2002 року, згідно якого позов ОСОБА_5 Ю В. задоволено у повному обсязі. Угода купівлі-продажу квартири № 2 по вул. Князівській у м. Одесі від 22.07.2000 року, дійсна, та за ОСОБА_5 визнано право власності на зазначену квартиру.

- договір купівлі-продажу від 01.04.2003 року, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 щодо придбання квартири № 2 по вул. Князівській у м. Одесі, засвідчений державним нотаріусом Сьомої одеської державної нотаріальної контори, зареєстровано у реєстрі за № 2-1376.

- розписка про отримання ОСОБА_5 у розрахунок за продану квартиру № 2 по вул. Князівській у м. Одесі від ОСОБА_2, грошових коштів у розмірі 31000 доларів США.

- рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 16.07.2044 року, яким відмовлено у позовних вимогах ОСОБА_5 до ОСОБА_20 щодо визнання угоди дійсною та визнання права власності на квартиру № 2 по вул. Князівській у м. Одесі. Позовні вимоги ОСОБА_6 до ОСОБА_5 та ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу та вилучення майна з чужого незаконного воловня, задоволені. Зазначену квартиру вилучено з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 та повернуто у власність ОСОБА_6

- вироком Приморського районного суду м. Одеси від 16.05.2013 року, згідно якого ОСОБА_5 визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ст. 190 ч. 4 КК України, скоєного за попередньою змовою з особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження та ст. 358 ч. 4, 70 КК України та останній призначено покарання у вигляді 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

- ухвалою апеляційного суду Одеської області від 20.04.2016 року, згідно якої апеляцію ОСОБА_5 на вирок Приморського районного суду м. Одеси від 16.05.2013 року задоволено частково. Вирок Приморського районного суду м. Одеси від 16.05.203 року змінено. Скасовано вирок Приморського районного суду м. Одеси від 16.05.2013 року в частині засудження ОСОБА_5 за ст. 358 ч. 4 КК України. На підставі ст. 49 КК України, у звязку з закінченням строків давності, звільнити ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності за ст. 358 ч. 4 КК України, провадження за кримінальною справою в зазначеній частині закрити. Вважати ОСОБА_5 засудженою за ст. 190 ч. 4 КК України до покарання у вигляді 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Невизнання провини обвинуваченим ОСОБА_4 суд оцінює як бажання уникнути кримінальної відповідальності та цивільно-правових наслідків. У суду немає підстав ставити під сумнів істинність фактів, повідомлених у судовому засіданні потерпілою ОСОБА_2. І., оскільки її покази не суперечать обставинам, відомості про які містяться в інших зібраних по справі доказах та підтверджуються показами свідків: ОСОБА_15, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_16, ОСОБА_17, а також письмовими доказами: висновком судово-почеркознавчої експертизи № 1721/02 від 06.05.2004 року, згідно якого підписи від імені ОСОБА_6 у двох екземплярах договору купівлі-продажу від 22.07.2000 року виконані не ОСОБА_6, а іншою особою; договором купівлі продажу від 22.07.2000 року, згідно якого ОСОБА_6 продає свою квартиру, належну їй на праві приватної власності відповідно до договору купівлі-продажу № Н/95-0790 від 11.01.1996 року, ОСОБА_5, яка передала їй 15000 доларів США; рішенням міського суду Центрального району м. Одеси від 25.12.2002 року, згідно якого позов ОСОБА_5 Ю В. задоволено у повному обсязі. Угода купівлі-продажу квартири № 2 по вул. Князівській у м. Одесі від 22.07.2000 року, дійсна, та за ОСОБА_5 визнано право власності на зазначену квартиру; договором купівлі-продажу від 01.04.2003 року, укладеним між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 щодо придбання квартири № 2 по вул. Князівській у м. Одесі, засвідчений державним нотаріусом Сьомої одеської державної нотаріальної контори, зареєстровано у реєстрі за № 2-1376; розпискою про отримання ОСОБА_5 у розрахунок за продану квартиру № 2 по вул. Князівській у м. Одесі від ОСОБА_2 грошових коштів у розмірі 31000 доларів США; вироком Приморського районного суду м. Одеси від 16.05.2013 року, згідно якого ОСОБА_5 визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ст. 190 ч. 4 КК України, скоєного за попередньою змовою з особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження та ст. 358 ч. 4, 70 КК України та останній призначено покарання у вигляді 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна; ухвалою апеляційного суду Одеської області від 20.04.2016 року, згідно якого апеляцію ОСОБА_5 на вирок Приморського районного суду м. Одеси від 16.05.2013 року задоволено частково. Вирок Приморського районного суду м. Одеси від 16.05.203 року змінено. Скасовано вирок Приморського районного суду м. Одеси від 16.05.2013 року в частині засудження ОСОБА_5 за ст. 358 ч. 4 КК України. На підставі ст. 49 КК України, у звязку з закінченням строків давності, звільнено ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності за ст. 358 ч. 4 КК України, провадження за кримінальною справою в зазначеній частині закрито. ОСОБА_5 вважається засудженою за ст. 190 ч. 4 КК України до покарання у вигляді 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Покази обвинуваченого ОСОБА_4 в частині того, що він не мав наміру шахрайським чином заволодіти грошовими коштами потерпілої та на прохання його колишньої дружини, ОСОБА_5, з якою він не мешкає однією сімєю, він був присутній при оформленні завдатку за квартиру, яку вона продавала, та при оформлені угоди щодо продажу зазначеної квартири, для того, щоб перевірити грошові кошти на достовірність, суд не приймає до уваги, оскільки вони суперечать іншим зібраним за справою доказам, які суд вважає достовірними та узгодженими між собою.

При цьому, судом прийнято до уваги, що потерпіла зазначила про те, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 були присутні при огляді квартири як чоловік та дружина. Свідок ОСОБА_12, якому ОСОБА_4 продав земельну ділянку та він був сусідом ОСОБА_4 та ОСОБА_5, а також ОСОБА_13, яка є дружиною брата ОСОБА_4, підтверджують, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 після розірвання шлюбу мешкали разом. Свідок ОСОБА_7 у своїх показах зазначила, що у 2003 році, ОСОБА_4 приїхав до квартири АДРЕСА_1 разом з ОСОБА_5, яку представив як його дружину, та сповістив, що вони є новими власниками зазначеної квартири, та через деякий час ОСОБА_4 питав її дозволу, як сусідки, щодо можливості зробити з вказаної квартири офісне приміщення. Свідки ОСОБА_17 та ОСОБА_16 зазначили, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 були разом, та виступали, як чоловік та дружина. Як зазначає свідок ОСОБА_17, на її думку саме ОСОБА_4 відповідав за проведення угоди. Свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_15 у своїх показах зазначили про те, що знали ОСОБА_4 та ОСОБА_5, як дружину та чоловіка, які є власниками зазначеної квартири, та саме ОСОБА_4 під час оформлення завдатку на квартиру сповістив, що вартість квартири збільшиться та зазначив, що він гарантує, що угода є безпечною.

Покази свідка ОСОБА_5 про те, що ОСОБА_4 був присутній під час оформлення завдатку на квартиру та оформлення угоди купівлі-продажу квартири лише з метою перевірки грошових коштів на достовірність, не знав про те, які саме правоустановчі документи наявні на квартиру та не мав ніякого відношення до продажу зазначеної квартири, оскільки вони розлучені, суд не приймає до уваги, оскільки вони суперечать іншим зібраним за справою доказами, та суд вважає, що зазначена позиція ОСОБА_5 є бажанням уникнути ОСОБА_4 кримінальної відповідальності та цивільно-правових наслідків.

При цьому, судом враховано, що вироком Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_5 визнано виною у вчиненні злочинів, передбачених ст. 190 ч. 4 УК України та останній призначено покарання у вигляді 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Згідно вироку Приморського районного суду м. Одеси від 16.05.20123 року, ОСОБА_5, діючи навмисно та за попередньою змовою з особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження з використанням завідомо підробленого документу, шляхом обману заволоділи майном ОСОБА_2 Як вбачається з зазначеного вироку Приморського районного суду м. Одеси, потерпіла ОСОБА_2 у своїх свідченнях зазначає про те, що під час оформлення угоди щодо покупки квартири АДРЕСА_1 були присутні ОСОБА_5 зі своїм чоловіком ОСОБА_4, які разом перераховували гроші та разом продавали зазначену квартиру, оскільки ОСОБА_5 разом з ОСОБА_4 відповідали на задані питання, однак підписувала договір лише ОСОБА_5 Як вбачається з показів свідка ОСОБА_8, ОСОБА_4 разом з ОСОБА_5 виступали продавцями квартири та були присутні при обговоренні умов придбання квартири та при укладанні угоди нотаріально. При обговоренні питань покупки вищезазначеної квартири, при встановленні рішення суду на підставі якого квартира належала ОСОБА_5, саме ОСОБА_4 зазначив, що «квартира придбана цілком законним шляхом». В ході бесіди відповіді на питання щодо обставин придбання квартири він отримував як від ОСОБА_4 Ю, В. так і від ОСОБА_4 Гроші від придбання квартири отримали ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Свідки ОСОБА_17 та ОСОБА_16 у своїх показах також зазначили, що усі переговори щодо питань покупки квартири та фінансові розрахунки проводив ОСОБА_4 Саме ОСОБА_4 зазначив первину вартість квартири у розмірі 28000 доларів США, а потім сказав, що вартість квартири збільшено до 32000 доларів США. Також, саме ОСОБА_4 зазначив, що «зазначена квартира чиста, усі документи у порядку, та оформлена квартира за рішенням суду на ОСОБА_5 оскільки він розрахувавшись з попередньою власницею квартири не зміг нотаріально це оформити у звязку з її відїздом». Усі питання щодо продажу квартири вирішував ОСОБА_4, а ОСОБА_5 підписувала документи щодо її продажу.

При встановлених обставинах, оцінюючи зібрані докази, суд вважає, що провина обвинуваченого у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення в судовому засіданні доведена повністю і зібраних доказів достатньо для визнання його винним.

Таким чином, враховуючи викладене, суд кваліфікує дії ОСОБА_4 за ст. 190 ч. 4 КК України за кваліфікуючими ознаками: заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене у особливо великих розмірах,за попередньою змовою групою осіб.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 у відповідності зі ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_4, згідно ст. 66 КК України, є те, що ОСОБА_4 раніше не засуджений.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_4 згідно ст. 67 КК України, суд не вбачає.

Враховуючи наявність пом'якшуючих обставин, а також відсутність обставин, що обтяжують покарання, суд приходить до висновку, що до ОСОБА_4 необхідно застосувати покарання в межах, встановлених у санкції ст. 190 ч. 4 КК України з призначенням додаткового покарання у вигляді конфіскації майна.

Розглядаючи цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 4495844 гривень та стягнення моральної шкоди у розмірі 500000 гривень, суд вважає за необхідне залишити без задоволення, оскільки зазначені вимоги ОСОБА_2 були предметом розгляду при ухваленні вироку Приморського районного суду м. Одеси від 16.05.2013 року та з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 стягнуто матеріальну шкоду у розмірі 1087 048 гривень та моральну шкоду у розмірі 100000 гривень.

Згідно ст. 124 КПК України, на обвинуваченого слід покласти витрати повязанні із проведенням компютерно-технічної експертизи.

Питання про речові докази вирішується судом відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 368-371, 373, 374КПК України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 190 ч. 4 КК України та призначити йому покарання у вигляді 5 років позбавлення волі років з конфіскацією у власність держави всього майна, яке є власністю ОСОБА_4

Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 у вигляді підписки про невиїзд, до вступу вироку у закону силу - залишити без змін.

У задоволенні цивільного позову потерпілої ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 4495844 гривень та стягнення моральної шкоди у розмірі 500000 гривень - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави в особі Державного НДЕКЦ в Одеській області, процесуальні витрати у сумі 2059 (дві тисячі пятдесят девять) гривень 68 (шістдесят вісім) копійок.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Одеської області шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно вручити прокурору та обвинуваченому.

Головуючий суддя О. М. Крикливий

Суддя Т. С. Кравчук

Суддя І. Г. Терзі

20.07.2016