Ухвала суду № 59158370, 22.07.2016, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/2350/16-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" липня 2016 р. слідчий суддя Дніпровського районного суду м. Києва Дзюба О.А. перевіривши виконання вимог ст. 114 КПК України за клопотанням представника ТОВ «Дніпровська плодоовочева база» ОСОБА_1 про встановлення процесуальних строків проведення досудового розслідування,

в с т а н о в и в :

До Дніпровського районного суду м. Києва надійшло дане клопотання заявника, яке обґрунтоване необхідністю встановлення процесуальних строків проведення досудового розслідування у рамках кримінального провадження унесеного до ЄРДР 20.01.2016 за № 32016100040000002 за фактом ч. 1 ст. 212 КК України.

Згідно з ст. 35 КПК України, автоматизованою системою документообігу суду, було визначено головуючого слідчого суддю Дзюбу О.А. та передано матеріали - 22.07.2016.

Слідчий суддя перевіривши виконання вимог ст. 114 КПК України за клопотанням приходить до наступного.

Згідно ст. 1 КПК України порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України.

Зокрема п. 18 ч. 1 ст. 3 цього Кодексу до повноважень слідчого судді належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.

У цьому, випадку, заявник подав дане клопотання у порядку ст. 114 КПК, як представник ТОВ «Дніпровська плодоовочева база».

Зазначена стаття Кодексу передбачає, що для забезпечення виконання сторонами кримінального провадження вимог розумного строку слідчий суддя має право встановлювати процесуальні строки у межах граничного строку, передбаченого цим Кодексом, з урахуванням обставин, встановлених під час відповідного кримінального провадження.

Будь-які строки, що встановлюються слідчим суддею не можуть перевищувати меж граничного строку, передбаченого цим Кодексом, та мають бути такими, що дають достатньо часу для вчинення відповідних процесуальних дій або прийняття процесуальних рішень та не перешкоджають реалізації права на захист.

Тобто, словосполучення, які містяться у цій статті типу «право на захист» «сторони кримінального провадження» з урахуванням ст. 7 цього ж кодексу вказують на те, що клопотання у порядку ст. 114 КПК України мають право подати сторони кримінального провадження у якому слід встановити такі строки за наявності у них на таке права заявляти клопотання процесуального характеру.

Відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 3 КПК України сторони кримінального провадження - з боку обвинувачення: слідчий, керівник органу досудового розслідування, прокурор, а також потерпілий, його представник та законний представник у випадках, установлених цим Кодексом; з боку захисту: підозрюваний, обвинувачений (підсудний), засуджений, виправданий, особа, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, їхні захисники та законні представники;

Перелік прав таких сторін чітко регламентований параграфами 2-4 Глави 3 Родліу І КПК України.

У цій ситуації, з долучених до клопотання матеріалів слідує, що у рамках цього кримінального провадження у ТОВ «Дніпровська плодоовочева база» проводився обшук та вилучалося певне майно.

У провадженні будь-яка особа про підозру не повідомлялася.

Це ТОВ не юридичною особою, щодо якої здійснюється це провадження.

Права третьої особи визначені ст. 64-2 КПК України у ТОв також не виникли, бо вони виникають тільки з моменту звернення прокурора до суду із клопотанням про арешт майна, а цій ситуації зі скарги слідує тільки що було проведено обшук та відмовлено у задоволенні скарги ТОВ про повернення майна, дані про те, що прокурор звертався до суду із клопотання про арешт останнього відсутні.

Тобто, на час подання цього клопотання до слідчого суддя заявник має статус володільця тимчасово вилученого майна з відповідними правами, а саме згідно п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК на подання скарги в частині бездіяльності слідчого/прокурора поданням щодо неповернення цього майна та згідно ст. 174 цього Кодексу на подання клопотання про скасування арешту з майна з а умови його накладення.

А саме тих клопотань, які в тій чи іншій мірі стосується питання їх майна і все.

КПК України не наділяє власника майна можливістю подавати клопотання у порядку ст. 114 КПК України.

Бо, із положень § 5 - інші учасники кримінального провадження Глави 3 - суд, сторони та інші учасники кримінального провадження КПК України, з безпосереднім урахуванням положень статті 64-2, випливає, що особа, яка є власником майна, навіть коли вона перебуває у статусі третьої особи, а не у статусу власника, має права та обов'язки, передбачені цим Кодексом для підозрюваного, обвинуваченого, тільки в частині, що стосуються цього майна.

У даному випадку заявник подав клопотання, яке не стосується конкретного його майна, а має відношення до всього кримінального провадження у якому на цей час він не є стороною з відповідними правами.

Стаття 114 КПК України неоднозначно регламентує питання того, яке судове рішення має право прийняти слідчий суддя у разі подання клопотання згідно цієї норми статті не стороною кримінального провадження, а іншим учасником, як-то власником майна.

А тому таке клопотання, згідно ч. 6 ст. 9 КПК України, яка вказує, що у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу, з безпосереднім застосуванням загальних засад кримінального провадження, визначених його ст. 7, та урахуванням положення ст. 114, п.п. 1 ч. 2 ст. 304 даного Кодексу, має бути повернуте заявнику.

Тим паче, що, у цій ситуації, при наявності факту злочину, що, на думку слідства, підпадає під ознаки ст. 212 КК, обмеження розслідування тим чи іншим граничним строком, який не передбачений ст. 219 КПК України, не сприяло б дотриманню положень ст. 2 цього Кодексу, яка вказує, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

При цьому, виходячи з положень ст. 309 КПК України це судове рішення в апеляційному порядку оскарженню не підлягає, однак заперечення відносно нього можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1-29, 114, 369-372, 376, 537, 539 КПК України, суд

у х в а л и в :

Клопотанням представника ТОВ «Дніпровська плодоовочева база» ОСОБА_1 про встановлення процесуальних строків проведення досудового розслідування, - повернути заявнику.

Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає і заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.

Слідчий суддя: