Постанова № 59156968, 14.07.2016, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/6312/16-а

Провадження № 2-а/752/183/16

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.07.2016 року Голосіївський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Колдіної О.О.,

з участю секретаря Овдій А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Правобережного об»єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про визнання дій протиправними, зобов»язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

позивач звернувся до суду з позовом до Правобережного об»єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про визнання дій відповідача щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу періоду роботи з 29.10.1990 р. по 24.12.1993 р. в експериментально-виробничому об»єднанні «Либідь», зобов»язання зарахувати до страхового стажу період роботи з 29.10.1990 р. по 24.12.1993 р. в експериментально-виробничому об»єднанні «Либідь» та провести перерахунок пенсії з дня її призначення.

Свої позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що 01.04.2016 р. він звернувся до відповідача з заявою щодо призначення пенсії за віком.

При призначенні пенсії відповідач відмовив у зарахуванні трудового стажу з 29.10.1990 р. по 24.12.1993 р., мотивуючи тим, що печатка роботодавця на записі про звільнення в трудовій книжці не перереєстрована.

Зазначену відмову позивач вважає протиправною, оскільки відповідно до Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж повинен обчислюватись за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Жоден нормативний акт, який регулює питання щодо призначення пенсії не містить вимог про обов»язок підприємства здійснювати перереєстрацію печаток.

Крім того, позивач зазначає, що дозвільна система в Україні була введена лише постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 р., а умови та правила виготовлення печаток затверджені лише в 1999 році МВС України, які також не містять обов»язку підприємства змінювати печатки.

В ході судового розгляду позивач підтримав позовні вимоги і обґрунтування позову в повному обсязі та просив суд позов задовольнити, з підстав зазначених в позовній заяві, посилаючись на те, що відмова відповідача у зарахуванні до трудового стажу періоду роботи з 29.10.1990 р. по 24.12.1993 р. в зв»язку з тим, що запис про звільнення завірений печаткою підприємства періоду УРСР є протиправною і не відповідає вимогам чинного законодавства.

Представник відповідача заперечувала проти задоволення позову, посилаючись на те, що відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників записи при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинногоо законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Записи повинні вноситись відповідно до встановлених правил і завірятися печаткою.

Запис про роботу в спірний період був завірений печаткою, яка не перереєстрована,а інших документів на підтвердження трудового стажу в цей період позивачем додатково надано не було.

Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню за наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 після досягнення пенсійного віку звернувся 01.04.2016 р. до Правобережного об»єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Києві з заявою про призначення йому пенсії за віком.

Листом № 438/05 від 08.04.2016 р. позивача було повідомлено, про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне забезпечення» в розмірі 3593,99 гривень при загальному стажі роботи 38 років 9 місяців 5 днів та середній заробітній платі 6808,58 гривень. Пенсія призначена без врахування до загального трудового стажу періоду роботи з 29.10.1990 р. по 24.12.1993 р., оскільки печатка на записі про звільнення не перереєстрована згідно Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, відповідно до якої записи про звільнення засвідчуються підписом уповноваженої особи та печаткою підприємства.

Відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом, у тому числі а) особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах (у тому числі за угодами цивільно-правового характеру), незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, або є членами колгоспів та інших кооперативів, - за умови сплати підприємствами та організаціями страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Статтею 12 зазначеного Закону визначено, що право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років.

Відповідно до ст.56 Закону до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших

кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

До стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови

сплати страхових внесків.

Основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України (ст.62 Закону).

Відповідно до ст.24 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

В силу положень ст.40 зазначеного Закону для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж.

Судом встановлено, що позивачем до Правобережного об»єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Києві при зверненні була надана копія трудової книжки, яка містила відомостей про його роботу в фірмі «Топаз» Експериментально-виробничого об»єднання «Либідь» в періоді з 29.10.1990 р. по 24.12.1993 р.

Запис в трудовій книжці про прийняття та звільнення з роботи в зазначений період завірена печаткою, що містить державну символіку УРСР.

Правила виготовлення печаток після проголошення незалежності України були затверджені лише 11.01.1999 р. наказом МВС України про затвердження Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів.

Даним нормативним актом були встановлені форми і зміст печаток та штампів, які виготовлялись для підприємств, установ і організацій.

Однак, зазначений нормативний акт не містив обов»язок підприємств провести зміни печаток, які були наявні до прийняття даних Правил.

Пунктами 1, 20 «Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, трудовий стаж установлюється уточнюючими довідки підприємств, установ, організацій, або їх правонаступників.

Крім того, відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993р. №637 (далі Порядок), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Тобто, закон та інші нормативні акти, які регулюють правовідносини сторін чітко встановлюють порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії і єдиним документом, який підтверджує цей стаж є трудова книжка.

Органи Пенсійного фонду мають право вимагати додаткові документи для підтвердження наявного трудового стажу лише у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Посилання відповідача на наявність в трудовій книжці печатки з символікою УРСР не може впливати на законність зарахування періоду роботи з 29.10.1990 р. по 24.12.1993 р. до трудового стажу для призначення пенсії.

Враховуючи викладені обставини, оцінюючи всі досліджені судом докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, доведеними і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Питання щодо судових витрат суд вирішує на підставі ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст.3, 4, 11, 12, 19, 160-163, 254 КАС України, суд

п о с т а н о в и в:

позов ОСОБА_1 до Правобережного об»єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про визнання дій протиправними, зобов»язання вчинити дії задовольнити.

Визнати дії Правобережного об»єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Києві в частині відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до трудового стажу періоду роботи з 29.10.1990 р. по 24.12.1993 р. в Експериментально-виробничому об»єднанні «Либідь».

Зобов»язати Правобережне об»єднане управління Пенсійного фонду України в м.Києві зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 29.10.1990 р. по 24.12.1993 р. в Експериментально-виробничому об»єднанні «Либідь» та провести перерахунок пенсії з дня її призначення, а саме з 04.02.2016 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) гривня 20 коп.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження, встановленого цим Кодексом.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом десяти днів з дня її проголошення до Київського апеляційного адміністративного суду через Голосіївький районний суд м.Києва

У разі застосування судом положень ст.160 КАС України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя :